Справа № 640/8937/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лазарєв В.В.
12 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Кравченко Є.Д.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
Позивач звернулася з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також ІНФОРМАЦІЯ_1), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.05.2022 року № 41.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуваним наказом на неї накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за самовільне залишення території центу та невиконання бойового розпорядження. Позивач вказує, що звернення за невідкладною медичною допомогою та подальша госпіталізація не може бути умисним невиконанням бойового розпорядження, а територію ІНФОРМАЦІЯ_1 вона залишила з дозволу безпосереднього начальника.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу. У які вказуючи на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якій проти її задоволення заперечує.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебувала на військовій службі за контрактом осіб офіцерського складу у ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді начальника кабінету реабілітації.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.04.2022 року № 81 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення території та робочого місця капітаном медичної служби ОСОБА_1 15.04.2022 року.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.05.2022року № 41 за порушення вимог статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статей 11, 12, 14. 16, 37, 254, 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо самовільного залишення території центру та не виконання бойового розпорядження, на капітана медичної служби ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА».
Вважаючи наказ протиправним, позивач звернулася з даним позовом в суд.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності накладення дисциплінарного стягнення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено загальні обов'язки військовослужбовців.
Так, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно пункту 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно пункту 128 цього Статуту, солдат зобов'язаний виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (надалі- Дисциплінарний статут).
Відповідно до п. 2 розділу 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно пунктів 3 та 4 розділу 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно пункту 5 розділу 1 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
За змістом пункту 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем, своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до пункту 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема: б) догана; в) сувора догана.
Згідно пункту 85 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Відповідно пункту 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів визначено затвердженим наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 року Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядку №608).
У пункті 2 Порядку наведене тлумачення таких термінів, як службова перевірка та службове розслідування.
Службовим розслідуванням є комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Виходячи з даного визначення, слід розуміти, що проведення службового розслідування може бути призначено не у кожному випадку порушення виконавської дисципліни, проте, з метою встановлення підстав для його проведення є обов'язковою службова перевірка, в процесі якої встановлюється інформація щодо правопорушення.
У розділі ІІ Порядку №608 вказані випадки, за яких службове розслідування може призначатися, і такі випадки стосуються невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до тяжких наслідків, чи завдали шкоди державі, а також в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Також у даному розділі передбачено випадки, коли службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Згідно вимог розділу VII Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка, під час якої встановлюються: особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни; обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни; не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов'язки; наявність чи відсутність події, з приводу якої призначалась перевірка.
Отже, за своєю правовою суттю висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.
Відповідно до акту службового розслідування від 16.05.2022 року, у ході службового розслідування встановлено, що начальнику клініки неврології ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника медичної служби ОСОБА_2 , у встановленому порядку 15.05.2022 о 17.00 в стройовій частині доведено бойове розпорядження Командування Медичних сил ЗСУ з медичного забезпечення від 15.04.2022 №510/3/1114дск (вх. №178 від 15.04.2022) (далі - БР від 15.04.202) про відрядження капітана медичної служби ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 з 15.04.2022.
Цього ж дня о 17.30 цього БР від 15.04.2022 в приміщенні клініки неврології було доведено до виконавця - капітана медичної служби ОСОБА_1 ..
Капітан медичної служби ОСОБА_1 , у вечері 15.04.2022 самовільно залишила межі ІНФОРМАЦІЯ_1. Про її місце перебування в цивільному закладі охорони здоров'я стало відомо лише 08 годин 35 хвилин 16.04.2022 після телефонної розмови з її безпосереднім начальником - начальником клініки неврології ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником медичної служби ОСОБА_2 , при цьому не вказала назву та адресу лікарняного закладу.
Лише 22.04.2022 стало відомо про місце перебування ОСОБА_1 в КНП КМПБ №1,
Факт перебування капітана медичної служби ОСОБА_1 в КИП КМПБ №1 підтвердився у листі-відповіді КНП КМПБ № 1 за № 306 від 09.05.2022 на запит відповідача, яким повідомлялося, що ОСОБА_1 , 15.04.2022 звернулася за медичною допомогою до гінекологічного відділення пологового будинку, встановлено діагноз: Аномальна маткова кровотеча. Пацієнтка госпіталізована до відділення для подальшого обстеження і лікування кровотечі. 23.04.2022 виписана з відділення за заявою для подальшого лікування у військовому госпіталі.
Факти встановлено на підставі пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Під час службового розслідування позивач також надала пояснення у яких зазначила, що близько 17.30 їй було доведено бойове розпорядження про вибуття у відрядження до в/ч НОМЕР_1 та проведений інструктаж начальником клініки неврології. Також повідомила начальника клініки, що забере речі та поїде власним транспортом.
Вечором 14.04.2022 року у неї відбулось погіршення стану здоров'я з приводу чого, 15.04.2022 близько 09.30 - 09.40, попередньо записавшись в журнал про виїзд за території ІНФОРМАЦІЯ_1, вона поїхала на консультацію до гінеколога. Оскільки, він був зайнятий, до нього вона так і не потрапила. Близько 18.00 15.04.2022 власним автомобілем виїхала за межі ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою повернення протягом години та з готовністю виїхати у відрядження. Після чого на фоні стресової ситуації, у неї відбулось різке погіршення стану жіночого здоров'я і вона була вимушена звернутися до найближчого лікувального закладу, за невідкладними показами була госпіталізована до гінекологічного відділення КНП КМПБ №1, м. Києва.
Згідно висновку службового розслідування (п.2ч.5) ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.ст.11,12,14,16,37,254,260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у зв'язку із зверненням за медичною допомогою до цивільного закладу охорони здоров'я Міністерства охорони здоров'я України.
З приводу встановлених в ході службового розслідування фактів та виявлених з боку позивача порушень Статуту, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до абзацу 2 статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підпунктом 6.1 глави 6 розділу II Положення №402 встановлено, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби.
Статтею 254 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Згідно з пунктом 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
Згідно статті 261 Статуту внутрішньої служби ЗСУ про прибуття військовослужбовців, яких направлено до військового закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування, начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний у той самий день повідомити командира військової частини, з якої вони прибули, а про військовослужбовців, які прибули з інфекційними захворюваннями, - також найближчий санітарно-епідеміологічний заклад охорони здоров'я. Військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або відрядження, на стаціонарне лікування направляються начальниками відповідних органів управління Служби правопорядку в гарнізонах або керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 262 Статуту внутрішньої служби ЗСУ начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний за п'ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров'я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.
Згідно з пунктом 8 розділу IV Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерств оборони України від 15.09.2022 №280, військовослужбовці з числа тих, що перебували на лікуванні або оздоровленні (змінний склад), після лікування (оздоровлення) направляються закладами охорони здоров'я безпосередньо до військових частин за місцем їхньої служби. Про виписаних військовослужбовців командири (керівники) закладів охорони здоров'я повідомляють командирів їхніх військових частин.
З матеріалів справи вбачається та випискою із медичної картки №443г (формою №027/о) від 23.04.22 підтверджено, що у період з 15.04.2022 року до 23.04.2022 року позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні у КНП КМПБ №1, яка не є військово-медичним закладом охорони здоров'я.
Відповідно до частин 2, 3 пункту 1 статті 11 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.
За відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) і спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров'я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Механізм надання лікувально-профілактичної допомоги, проведення санаторно-курортного лікування, військово-лікарської, лікарсько-льотної, судово-медичної, судово-психіатричної експертиз, патолого-анатомічних досліджень, забезпечення лікарськими і протезними засобами (далі - медична допомога) осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців, які проходять строкову військову службу та військову службу за контрактом, Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших військових формувань, Держспецтрансслужби, у тому числі курсантів і слухачів військово-навчальних закладів (далі - військовослужбовці) у військово-медичних закладах інших військових формувань та надання установами, закладами і підрозділами державної санітарно-епідеміологічної служби Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, СБУ, Головного управління Національної гвардії, інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування (далі - центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані військові формування) послуг щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя врегульований Порядком надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями, затверджений постановою КМУ від 18.10.1999 № 1923.
Додатком до вказаної постанови затверджений Перелік видів захворювань і станів військовослужбовців, що потребують екстреної медичної допомоги, серед яких, зокрема є кровотечі із статевих шляхів.
Згідно статті 12 Статуту внутрішньої служби ЗСУ про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач, при госпіталізації до КНП КМПБ №1 м. Києва, дотрималася вказаних вимог Закону.
Позивачем не наведено, а судом першої інстанції не встановлено поважних та незалежних від позивача причин самовільного залишення місця несення служби 15.04.2022 року, які б підтверджувались відповідними доказами.
Доводи позивача про погіршення її стану здоров'я та послідуючу госпіталізацію, суд вважає недоречними, оскільки на момент звернення до КНП КМПБ №1, м. Києва, позивач вже перебувала поза межами НВМКЦ «ГВКГ», тобто була відсутня на місці несення служби.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо отримання усного дозволу на залишення території ІНФОРМАЦІЯ_1 від безпосереднього начальника.
Отже, в даному випадку має місце порушення позивачем службової дисципліни в частині самовільного залишення місця несення служби.
Щодо висновків викладених у акті службового розслідуванні та оскаржуваному наказі від 16.05.2022 року №41 про умисне невиконання позивачкою бойового розпорядження, колегія суддів виходить з наступного.
У відповідності до приписів статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення (Порядок №608).
Отже, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується, зокрема характер та обставини вчинення правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення (стаття 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
Відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку №608 за результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15.04.2022 до 23.04.2022 позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні у КНП КМПБ №1, що підтверджується випискою із медичної картки №443г (формою № 027/о) від 23.04.22, а також медичною довідкою від 18.04.22.
Матеріали службового розслідування не містять оцінки вказаної обставини, як поважної та об'єктивної причини невиконання бойового розпорядження від 15.04.2022 №510/3/1114дск, а саме перебування позивача на стаціонарному лікуванні.
Також , апелянтом не надано доказів того, що на стаціонарному лікуванні з 15.04.2022 до 23.04.2022 позивач перебувала безпідставно або що медичні документи щодо цього є фіктивними, а для виконання військового обов'язку у позивачки не було перешкод за станом здоров'я.
У відповідності до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи обґрунтованість висновку службового розслідування щодо невиконання бойового розпорядження, суд виходить із того, що відповідний висновок має прийматися на основі повного і всебічного з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону.
Суб'єкт владних повноважень, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 826/1916/17.
Колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що службове розслідування, в частині невиконання позивачем бойового розпорядження, проведено без належного, повного та всебічного з'ясування всіх обставин, що вплинули на встановлення наявності чи відсутності у діях позивача дисциплінарного проступку, причин і умов його вчинення, вини позивача, а також ступеня тяжкості дисциплінарного проступку.
Таким чином, наказ від 16.05.2022 року № 41, в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, видано відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже вина позивача не є доведеною, що є підставою для його скасування, оскільки суд не наділений компетенцією обирати чи змінювати вид дисциплінарного стягнення.
Колегія суддів зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстнції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.
Рішення на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
Є.Д. Кравченко
(повний текст постанови складено 12.05.2026р.)