Справа № 320/3342/25 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.
13 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,
суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач), у якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 104750007476 від 13.01.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди робити згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.05.1977, а саме: з 25.07.1975 по 07.08.1980, з 07.05.1981 по 20.04.1982, з 23.04.1982 по 01.06.1983, з 25.09.1987 по 20.07.1990, з 28.09.1990 по 01.01.1992, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 06.01.2025.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що відповідачем протиправно відмовлено їй у призначенні пенсії за віком у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з огляду на недоліки заповнення трудової книжки.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 104750007476 від 13.01.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди робити згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.05.1977, а саме: з 25.07.1975 по 07.08.1980, з 07.05.1981 по 20.04.1982, з 23.04.1982 по 01.06.1983, з 25.09.1987 по 20.07.1990, з 28.09.1990 по 01.01.1992, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 06.01.2025.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що приписи Порядку ведення трудових книжок до 29.07.1993, який регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 №252, зі змінами внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 № 412) та Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 унормовують покладення законодавцем обов'язку із ведення трудових книжок на адміністрацію підприємства роботодавця. Відтак, неналежне ї ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Щодо зарахування страхового стажу позивача за період роботи на території республік колишнього союзу РСР, зокрема в РФ, суд першої інстанції посилався на те, що позивач працювала на території російської федерації до того як Держава Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак, період роботи до 29.11.2022 має бути врахований до страхового стажу позивача.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ПФУ в Житомирській області зокрема, зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи виключно на підставі записів у трудовій книжці, без наявності належних та допустимих доказів сплати страхових внесків або підтвердження відповідних періодів іншими документами. Відповідно до статей 24, 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійне страхуванню та за який сплачені страхові внески. Наявність лише формальних записів у трудовій книжці без підтвердження страхових внесків не може бути безумовною підставою для включення таких періодів до страхового стажу.
На думку апелянта, суд не врахував вимоги Порядку підтвердження стажу. Так, згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ №637, у разі наявності сумнівів щодо достовірності або повноти записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду має право вимагати додаткові документи. Суд фактично позбавив орган Пенсійного фонду можливості виконувати покладені на нього законом повноваження щодо перевірки обґрунтованості поданих документів, що є втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційну скаргу подано на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2026 року, продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом НОМЕР_3 , виданим Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 29.04.1996.
06.01.2025 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначена заява була розглянута за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» від 16.12.2020 № 25-1 та розподілена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.01.2025 № 104750007476 позивачу відмовлено в призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У вищевказаному рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, встановлено:
- до страхового стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 30.05.1977 не зараховано всі періоди трудової діяльності, оскільки неможливо ідентифікувати печатку на титульному аркуші даної трудової книжки, довідки, що підтверджують хоча б один з періодів роботи, відсутні;
- до страхового стажу не зараховано період роботи згідно з архівною довідкою №А/Я-6 від 04.07.2012, оскільки ім'я та по батькові зазначено скорочено, що не відповідає паспортним даним.
Інші документи, передбачені пунктом 3 Порядку №637, відсутні. Згідно реєстру застрахованих осіб враховано всі періоди трудової діяльності. Страховий стаж особи становить 06 років 07 місяців 23 дні. Не працює. Особа матиме право на пенсійну виплату при набутті необхідного страхового стажу.
Не погоджуючись з правомірністю таких дій відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із вимогами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначають положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058).
Право на отримання пенсій мають, зокрема, громадяни України, які застраховані, згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж (пункт 1 частини першої статті 8 Закону №1058).
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Відтак, з означеного вбачається, що страховий стаж, отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону №1058-IV.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до відомостей матеріалів справи, зокрема копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 30.05.1977, остання, окрім іншого, працювала:
- з 25.07.1975 по 07.08.1980 у Воєнторзі № 451 на посаді буфетниці лимонадного кіоску (наказ №51 від 25.07.1975) та продавцем магазину № 7 промислових товарів (наказ № 130 від 07.04.1976);
- з 07.05.1981 по 20.04.1982 в роздрібній торговій організації «Ленторг» м. Ленинград на посаді продавця магазину № 54 (наказ № 106 від 07.05.1981);
- з 23.04.1982 по 01.06.1983 в СГПТУ 59 на посаді лаборанта хімії (наказ № 83 від 23.04.1982);
- з 25.09.1987 по 20.07.1990 в Осіповичському Горищепромторзі на посадах бухгалтера (наказ № 111 від 24.09.1987), ревізора (наказ № 512 від 11.10.1988) та завідуючої магазином № 35 (наказ № 50 від 25.09.1989);
- з 28.09.1990 по 26.07.1993 в торгово-побутовому підприємстві № 144 на посадах завідуючої магазином № 64 (наказ № 111 від 01.01.1990), завідуючої магазином № 63 (наказ № 35 від 18.03.1991), товарознавця (наказ № 15 від 20.01.1992) та директора об'єднаної дирекції Потсдама (наказ № 152 від 01.09.1992), тобто з 28.09.1990 по 01.01.1992.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що вищевказані записи виконані в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 , засвідчені чітким відтиском печатки відповідного закладу та не містять ані виправлень/підтирань, ані інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Крім того, як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, період роботи з 25.07.1975 по 07.08.1980 у Воєнторзі № 451 на посаді буфетниці лимонадного кіоску підтверджується архівною довідкою №А/Я-6 від 04.07.2012 р., яка містить посилання на накази про звільнення позивача, що відповідають даним трудової книжки. Вказане спростовує доводи відповідача про незарахування даного періоду, у зв'язку з відсутністю по батькові (зазначено скорочено, що не відповідає паспортним даним).
У той же час, як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем до страхового стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 30.05.1977 не зараховано всі періоди трудової діяльності, оскільки неможливо ідентифікувати печатку на титульному аркуші даної трудової книжки, довідки, що підтверджують хоча б один з періодів роботи, відсутні.
Вказані недоліки слугували підставою для відмови Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області у зарахуванні даних періодів до страхового стажу позивача.
Порядок ведення трудових книжок до 29.07.1993 регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 №252, зі змінами внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412 ) (далі - Інструкція №162). У подальшому наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок (далі - Інструкція №58), із прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується.
Згідно з пунктом 1.1 Інструкції №162, яка була чинна на момент початку заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з пунктами 2.2, п. 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу.
Аналогічні положення містяться в Інструкції №58.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).
З аналізу вказаних норм права слідує, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, а тому її неналежне ведення не може позбавити особу права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Відтак, колегія суддів зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах № 677/277/17 від 06.02.2018, № 220/989/17 від 17.07.2018.
Також, Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Окрім того, на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Згідно із пунктом 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Водночас, відсутність будь-якої інформації від підприємства не може бути наслідком позбавлення позивача права на призначення їй пенсії за віком, враховуючи, що остання має стаж, який підтверджується записами у трудовій книжці.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що пенсійний орган протиправно не зарахував до страхового стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 30.05.1977 всі періоди трудової діяльності позивача.
З матеріалів справи слідує, що згідно даних трудової книжки, позивач працювала на території республік колишнього Союзу РСР, зокрема в РФ.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Так, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
При цьому, за наявності чинних положень Угоди, у період роботи позивача, що гарантували відповідне пенсійне право та соціальний захист, позивач не може нести тягар негативних наслідків у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу для призначення пенсії.
Окрім того, в силу п.2 ст.13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Разом з тим, колегія суддів відмічає, що денонсація Угоди від 13.03.1992 російською федерацією означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань російської федерації у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Як правильно встановив суд першої інстанції, позивач працювала на території російської федерації до того як Держава Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення, а отже період роботи до 29.11.2022 має бути врахований до страхового стажу позивача.
З огляду на наведені норми та встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 104750007476 від 13.01.2025 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням обставин справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обрав належний спосіб захисту порушеного права позивача, а саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди робити згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.05.1977, а саме: з 25.07.1975 по 07.08.1980, з 07.05.1981 по 20.04.1982, з 23.04.1982 по 01.06.1983, з 25.09.1987 по 20.07.1990, з 28.09.1990 по 01.01.1992.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання призначити пенсію за віком, то колегія суддів зазначає таке.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
За таких обставин суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про необхідність зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 06.01.2025.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ефективним та достатнім захистом порушеного права є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цій справі та зарахованих періодів роботи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, його висновки про покладення дій зобов'язального характеру на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині зобов'язання призначити пенсію не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Сума судового збору, що підлягає відшкодуванню позивача не є змінною, оскільки основну вимогу, що стала підставою звернення до суду, а саме скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, задоволено. Відтак часткове задоволення похідних вимог не випливає на суму стягнутого на користь позивача судового збору.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 320/3342/25 скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 06.01.2025.
В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цій справі та зарахованих періодів роботи.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року в адміністративній справі № 320/3342/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко
Судді: О.О. Осіпова
С.В. Златін