П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29793/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2026 року (суддя Бездрабко О.І., м. Одеса, повний текст рішення складений 05.02.2026) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,-
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позов до в/ч НОМЕР_1 , у якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виключенні позивачки зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу від 10.07.2025 №60-РС;
- зобов'язати відповідача виключити позивачку зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та здійснити всі необхідні дії для звільнення позивачки у відставку.
- визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 06.09.2025 №92-РС в частині, що стосується ОСОБА_1 , а саме в частині про скасування пункту 7 наказу командира НОМЕР_2 окремої бригади берегової оборони 30 корпусу морської піхоти Військово-Морських Збройних Сил України (по особовому складу) щодо звільнення старшого матроса ОСОБА_1 , радіотелефоніста відділення управління командира батареї мінометної батареї батальйону берегової оборони №60-РС від 10.07.2025.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2026 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням позивачка подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування усіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги.
На думку апелянтки, суд першої інстанції, в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України, переклав обов'язок доказування на позивачку попри те, що відповідач неодноразово ухилявся від надання суду усіх наявних у нього документів та матеріалів. Зокрема, відповідач не надав суду матеріали службового розслідування, яке ним було проведено за фактом невиконання позивачкою наказу на звільнення від 10.07.2025, а тому позивачці довелося звертатися навіть з вимогами до суду про надання інформації про результати службового розслідування (ухвалою суду від 19.01.2026 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 про надання інформації щодо службового розслідування у справі №420/792/26).
Апелянтка/позивачка вважає, що судом першої інстанції не надано оцінку, в чому саме позивачкою не виконано наказ від 10.07.2025 про її звільнення, та як з його змісту не вбачається процедура здачі посади і майна, що суперечить вимогам п. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якого накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. При цьому відповідач посилається на те, що наказ про її звільнення та процедура здачі посади була доведена позивачці через командування батальйону, та попри заперечення, що така процедура була доведена, заперечує проти виклику у якості свідків тих людей, через яких вони начебто довели такі вимоги та порядок до позивачки.
В мотивувальній частині рішення суд першої інстанції посилається на матеріали службового розслідування для оцінки "правомірності дій" відповідача, в той же час, таке службове розслідування було завершено та його результати були затверджені лише 24.09.2025 - після звернення до суду з даним позовом.
Також, під час вирішення справи суд першої інстанції, надаючи оцінку обставинам справи зазначив, що позивачкою не було оскаржено матеріали службового розслідування, при цьому не врахував, що ці матеріали були надані лише після звернення до суду. Крім того не враховано, що строки звернення для оскарження результатів службового розслідування не сплили, а тому такі висновки суду є передчасними. Адже зазначені результати службового розслідування оскаржені позивачкою у справі №420/2864/26.
Про перешкоджання Відповідачем встановленню всіх обставин по справі також свідчить і те, що на заяву Позивачки про виклик свідків Відповідач подав заперечення, в тому числі обґрунтовуючи їх тим, що це буде затягувати розгляд справи, в той же час, спочатку відповідач не з'являється на засідання, а потім взагалі подав заяву про розгляд справи за його відсутності. За таких обставин незрозуміло яким би чином його, Відповідача, обтяжував допит свідків, навіть якби на це довелося витратити трохи довший час під час судового розгляду справи, та чому відповідач так поспішав завершити судовий розгляд справи.
Апелянтка також звертає увагу, що судом не надано оцінку тим обставинам, що станом на дату прийняття оскаржуваного позивачем рішення відповідно до матеріалів службового розслідування, зокрема наказу від 31.08.2025 року №251, останньою здано посаду, з якої її звільняють за наказом від 10.07.2025, та який було скасовано відповідачем оскаржуваним рішенням. Крім того не дано оцінку тому, що позивачка заперечує прийняття нею нової посади та будь-якого майна у зв'язку з призначенням на нову посаду 31.08.2025, а за таких обставин у позивачки не може бути будь-якої заборгованості за посадою, де вона перебувала станом на дату прийняття оскаржуваного рішення - 06.09.2025.
Судом також не дано оцінку тому, що за позивачкою відсутня заборгованість за речовою службою, в тому числі судом не з'ясовано, яке саме майно отримувала позивачка та чим це підтверджується (якими первинними обліковими документами), оскільки відповідачем не надано доказів такого, та матеріали службового розслідування не містять такої інформації (попри те, що відповідачем у відзиві зазначається про необхідність здачі бронежилету та шолому, але у матеріалах службового розслідування у своїх поясненнях начальник речової служби ОСОБА_2 зазначає лише про бронежилет, а саме: жилет для бронеплит Mehler Body Armor та бронеплити керамічні P10 7.62x39FMj/PB/Fec), та у позивачки взагалі відсутня заборгованість перед речовою службою, про це свідчить надана копія обхідного листа, відповідно до відомостей якого начальник речової служби поставив підпис про те, що відсутня заборгованість за речовою службою.
Судом також не дано оцінки, щодо наявності якого майна є заборгованість у позивачки перед фінансово-економічною службою відповідача, якими первинним обліковими документами це підтверджується з огляду на те, що в матеріалах службового розслідування містяться пояснення начальника фінансово-економічної служби відповідача, ОСОБА_3 , що за позивачкою значиться заборгованість за раніше займаною посадою бухгалтера, та він підтверджує, що відмовляється підписати обхідний лист через наявну заборгованість позивачки перед його службою.
Судом не дано оцінки, що при отриманні атестату позивачка мала своїм особистим підписом підтвердити правильність даних, зазначених в атестаті та картці обліку майна. Однак, речовий атестат може бути оформлений лише після видання наказу про виключення із списків особового складу, а не під час здачі майна, оскільки в атестаті зазначається підстава для його видачі - дата та номер наказу про виключення із списків.
Судом дано помилково оцінку, що "з моменту звільнення чоловіка позивачка втратила право на звільнення саме за цією підставою, оскільки остання не є актуальною", однак суд має давати оцінку правомірності рішення відповідача саме на момент його прийняття, а не на майбутнє, коли, фактично, відповідач своїми діями сприяв настанню негативних наслідків для Позивачки.
Судом також помилково дано оцінку та відхилені доводи позивачки щодо здійснення відносно неї тиску та упередженості, оскільки позиція відповідача щодо необхідності здачі окремих предметів ввіреного позивачці майна не відповідає приписам законодавства.
Також суд надав помилкову оцінку тому, що виключення позивачки зі списків особової частини без здачі майна призвело б до труднощів його законного повернення та завдало б збитків відповідачу й державі в цілому, що в умовах воєнного стану є недопустимим. Разом з тим, не зрозуміло як суд дійшов до таких висновків, оскільки відповідач не вказує, що позивачкою не здано майно, а лише наполягає на надмірному формалізмі щодо здачі майна, доказів видачі якого позивачці суду не надано.
В порушення вимог ст. 72 та 73 КАС України судом в ухвалі від 12.12.2025 року відмовлено у задоволенні заяви про виклик свідків з обґрунтуванням цього тим, що "суд вказує на те, що обставини звільнення та виключення зі списків визначаються виключно відповідними наказами командира військової частини, службовими записками, документами стройової частини, матеріалами службового діловодства".
Судом не надано оцінку того, що відповідач зазначає у відзиві, що начальник стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_4 рапортом від 30 серпня 2025року вхідний номер №30094/р повідомив командира військової частини НОМЕР_1 про те, що радіотелефоністом відділення управління командира батареї НОМЕР_3 мінометної батареї НОМЕР_4 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 старшим матросом ОСОБА_1 зазначений наказ не виконано, оскільки нею не підписано обхідний лист та не завершено процедуру здачі посади. Однак, відповідно до змісту рапорту, який оцінює суд, зазначається лише про те, що "наразі звільнення вказаного військовослужбовця не завершено у зв'язку з не здачею обхідного листа та, відповідно, з не завершенням процедури здачі посади", тобто капітан ОСОБА_4 в своєму рапорті лише констатує факт не здачі обхідного листа та, відповідно, не завершення процедури здачі майна, в той же час суд інтерпретує це в провину позивачці, без з'ясування обставин, причин та умов таких обставин, що свідчить лише про упередженість суду щодо неї. Також не зрозуміло, яким чином задача обхідного листа пов'язана із процедурою здачі посади, оскільки, як вже було зазначено вище, він передбачений Інструкцією з діловодства, яка не є нормативно-правовим актом, та як суд дійшов висновку, що необхідною умовою звільнення є здача посади та майна, яке видавалося у особисте користування військовослужбовцю.
Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.
Позивачка, підтримуючи свою апеляційну скаргу, надавала свої пояснення у судовому засіданні апеляційного суду 22.04.26р., належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, у судове засідання 13.05.26р. не з'явилася, надіслала до апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 22.04.26 не з'явився, надіслав до апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі, у судове засідання 13.05.26 також не з'явився, про причину неявки апеляційний суд не повідомив.
Отже, колегія суддів виходить із положень ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС Україна неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справа розглянута апеляційним судом за їх відсутністю. При цьому, згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, пояснення позивачки ОСОБА_1 у судовому засіданні від 22.04.26, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, старший матрос ОСОБА_1 проходила військову службу на посаді радіотелефоніста відділення управління командира батареї 2 мінометної батареї НОМЕР_4 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.05.2025 р. №124.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 р. №60-РС (за рапортом позивачки) старшого матроса ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - через сімейні обставини або з інших поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають (дітей) віком до 18 років (пункт 7 наказу).
09.08.2025 р. позивачка подала на Гарячу лінію Міністерства оборони України скаргу на відповідача, в якій просила негайно вжити заходів щодо припинення порушення її прав та організації її звільнення з виключенням із списків особового складу.
10.08.2025 р. позивачка через застосунок "Армія +" в електронній формі подала рапорт про здачу посади який, відповідно до повідомлення, був відхилений з причини - "вийшли терміни опрацювання".
Листом від 17.08.2025 р. №1604/7319 відповідач повідомив позивачку про те, що їй необхідно здати на речовий склад військової частини НОМЕР_1 бронежилет та бойовий балістичний шолом, для чого прибути на речовий склад, розташований в Баштанському районі Миколаївської області, де у присутності позивачки буде перевірено його комплектність та відповідність даним облікових документів. Здійснення зазначеної господарської операції оформлюється шляхом складання накладної або здавальної відомості, в якій ОСОБА_1 та начальник складу як особи, які здійснили господарську операцію, мають поставити свої особисті підписи. При отриманні атестату позивачка має своїм особистим підписом підтвердити правильність даних, зазначених в атестаті та картці обліку майна, виданого в особисте користування. Отже, для здачі інвентарного майна, наданого ОСОБА_1 в користування на період військової служби, та належного оформлення відповідних первинних документів позивачці необхідно прибути особисто до речової служби військової частини НОМЕР_1 або доручити вчинення зазначених дій визначеній особі, видавши їй належно оформлену довіреність на право вчинення таких дій та підпису зазначених документів від імені позивачки відповідно до чинного законодавства України.
29.08.2025 р. начальник стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 подав своєму безпосередньому начальнику рапорт, в якому доповів про невиконання позивачкою обов'язків, які покладаються на військовослужбовця у разі видання відповідним командиром наказу про звільнення в запас, та просив скасувати пункт 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 р. №60-РС як нереалізований.
Наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 31.08.2025 р. №251 у зв'язку зі зміною штатної структури військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_1 призначено на посаду радіотелефоніста відділення управління командира батареї мінометної батареї НОМЕР_4 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 .
За наказом командира військової частини від 31.08.2025 р. №1165 "Про призначення службового розслідування за фактом невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 р. №60-РС" начальником групи з'ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_5 проведено службове розслідування з метою встановлення причин, умов та обставин невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 р. №60-РС щодо звільнення з військової служби старшого матроса ОСОБА_1 , радіотелефоніста відділення управління командира батареї 2 мінометної батареї НОМЕР_4 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 , а також встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною скоєння правопорушення.
За результатами службового розслідування констатовано порушення позивачкою вимог ст. ст. 28, 29, 30, 35, 37, 58, ч. ч. 5, 10 ст. 59, ст. 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента від 10.12.2008 р. №1153; п. 9.1.1 "Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України" затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 р. №300; п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 р. №40; п. 10 ст. 29 Інструкції з організації речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 р. №232; примітки 8 до норми №1 забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 р. №232; ст. 2, п. 3 ч. 3 Розділу ІІ, ст. 57 Розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 р. №440, а також порушення службової дисципліни, передбаченої абзацами 6 та 7 ст. 3, абзацами 2 ст. 4, ч. ч. 2, 6 ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.09.2025 №92-РС п. 7 наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 р. №60-РС щодо звільнення старшого матроса ОСОБА_1 скасовано як нереалізований.
21.09.2025 р. позивачка на електронну пошту відповідача направила рапорт на посвідчення довіреності щодо представництва своїх інтересів.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 24.09.2025 р. №844 службове розслідування за фактом невиконання позивачкою наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 р. №60-PC завершено, а радіотелефоніста відділення управління командира батареї мінометної батареї 4 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення "догана".
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2025 р. №304, чоловіка позивача (майора ОСОБА_6 ) звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 10.09.2025 р. №174, звільнено у запас за підпунктом "б" (за станом здоров'я - за наявності інвалідності) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Вважаючи, що в/ч НОМЕР_1 протиправно не було виключено ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини на підставі наказу від 10.07.2025 №60-РС, а в подальшому протиправно видано наказ від 06.09.2025 №92-РС про скасування пункту 7 наказу командира НОМЕР_2 окремої бригади берегової оборони 30 корпусу морської піхоти Військово-Морських Збройних Сил України (по особовому складу), щодо звільнення старшого матроса ОСОБА_1 , радіотелефоніста відділення управління командира батареї мінометної батареї батальйону берегової оборони №60-РС від 10.07.2025, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не виконано свого обов'язку щодо дотримання процедури виключення зі списків особового складу військової частини, а відтак, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виключення позивачки зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу від 10.07.2025 р. №60-РС, оскільки в ході розгляду справи судом не встановлено жодних перешкод зі сторони відповідача.
Суд також визнав правомірним спірний наказ від 06.09.2025 р. № 92-РС в частині, що стосується позивачки, з мотивів того, що вона своєчасно не виконала свій обов'язок щодо дотримання процедури виключення зі списків особового складу військової частини, зокрема, щодо здавання справ і посади протягом десяти днів, тобто не виконала п. 7 наказу від 10.07.2025 р. №60-РС, тому його реалізація стала неможливою.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та здійснити всі необхідні дії для звільнення позивачки у відставку суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для її звільнення відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оскільки після звільнення її чоловіка позивачка втратила право на звільнення саме за цією підставою.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до п. "є" частини восьмої статті 26 Закону №2232-XII під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України.
Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-XII.
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Пунктом 12 Положення №1153/2008 визначено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону №2232-XII.
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення.
Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-XII:
- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац 3 пункту 241 Положення №1153/2008).
Згідно із пунктом 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення, військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду, після чого з ним проводиться повний розрахунок і він підлягає виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошима, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося вище, пунктом 7 наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 №60-РС старшого матроса ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (через сімейні обставини або з інших поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають (дітей) віком до 18 років).
09.08.2025 позивачка подала на Гарячу лінію Міністерства оборони України скаргу на відповідача, в якій просила негайно вжити заходів щодо припинення порушення її прав та організації її звільнення з виключенням із списків особового складу.
10.08.2025 позивачка через застосунок "Армія +" в електронній формі подала рапорт про здачу посади, який відповідно до повідомлення був відхилений з причини - "вийшли терміни опрацювання".
Листом командира в/ч НОМЕР_1 від 17.08.2025 №1604/7319 ОСОБА_1 повідомлено про те, що їй необхідно здати на речовий склад військової частини НОМЕР_1 бронежилет та бойовий балістичний шолом, для чого прибути на речовий склад, розташований в Баштанському районі Миколаївської області, де у її присутності буде перевірено його комплектність та відповідність даним облікових документів. Здійснення зазначеної господарської операції оформлюється шляхом складання накладної або здавальної відомості, в якій ОСОБА_1 та начальник складу як особи, які здійснили господарську операцію, мають поставити свої особисті підписи. При отриманні атестату вона має своїм особистим підписом підтвердити правильність даних, зазначених в атестаті та картці обліку майна, виданого в особисте користування. Отже, для здачі інвентарного майна, наданого ОСОБА_1 в користування на період військової служби, та належного оформлення відповідних первинних документів позивачці необхідно прибути особисто до речової служби військової частини НОМЕР_1 або доручити вчинення зазначених дій визначеній особі, видавши їй належно оформлену довіреність на право вчинення таких дій та підпису зазначених документів від імені позивачки відповідно до чинного законодавства України.
Рапортом від 29.08.2025 начальник стройової частини відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 доповів начальнику відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 , що звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 наразі не завершено у зв'язку з нездачею обхідного листа та, відповідно, незавершенням процедури здачі посади. З метою унеможливлення переплати грошового забезпечення просив скасувати п.7 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 10.07.2025 №60-РС як нереалізований.
06.09.2025 командир в/ч НОМЕР_1 видав наказ №92-РС, яким пункт 7 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10.07.2025 №60-РС щодо звільнення старшого матроса ОСОБА_1 скасовано як нереалізований.
Визнаючи правомірність дій військової частини щодо невиключення позивачки зі списків особового складу військової частини суд першої інстанції виходив з того, що оскільки остання не здала бронежилет та бойовий балістичний шолом на речовий склад в/ч НОМЕР_1 , а також не направила своєчасно відповідачу довіреність щодо вчинення зазначених дій іншою особою від її імені з правом підпису, тобто не виконала свого обов'язку щодо дотримання процедури виключення зі списків особового складу військової частини, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача.
Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки, вдавшись до аналізу дій позивачки, суд залишив поза увагою, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Аналіз наведеної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Предметом спору у даній справі є правомірність дій відповідача щодо невиключення позивачки як військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Так, частиною третю статті 24 Закону №2232-XII встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі:
перебування на лікуванні;
захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу;
безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим;
настання інших випадків, визначених законодавством.
Крім того, пунктом 35 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15 вересня 2022 року №280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 р. за №1407/38743 також передбачено, що не виключаються зі списків особового складу військовослужбовці (працівники):
1) яких направлено на навчання (до військових навчальних закладів без звільнення з посад або за кордон строком до одного року);
2) які перебувають на лікуванні та/або реабілітації (строком до одного року);
3) які тимчасово вибули з військової частини з різних причин (у службове відрядження, відпустку, звільнення із розташування військової частини, на навчальні збори, тимчасово відряджені до інших органів управління, військових частин, установ);
4) які самовільно залишили військову частину та щодо яких командування військової частини не отримало повідомлення про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або витяг із наказу (по особовому складу) про звільнення їх з військової служби;
5) які повернулись після самовільного залишення військової частини до отримання повідомлення про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Прийняття рішення щодо службового становища зазначених військовослужбовців здійснюється після набрання законної сили відповідного обвинувального вироку суду;
6) щодо яких застосовано запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою;
7) які захоплені в полон або заручниками, а також інтерновані в нейтральних державах;
8) які зникли безвісти, - до визнання їх у судовому порядку безвісно відсутніми або оголошеними померлими.
Таким чином, припущення військової частини щодо можливої переплати грошового забезпечення позивачці не є підставою для невиключення її зі списків військової частини у разі звільнення з військової служби.
Варто також додати, що результати службового розслідування щодо позивачки за фактом невиконання нею наказу командира в/ч НОМЕР_6 (по особовому складу) №60-РС від 10.07.2025 про звільнення не містять інформації про інвентарне майно військової частини, яке було надано їй в тимчасове користування для виконання службових обов'язків та несення служби.
Підстав для притягнення позивачки до матеріальної відповідальності службовим розслідування не встановлено, що свідчить про недоведеність обґрунтованості рапорту начальника стройової частини відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 від 29.08.2025, якім він клопотав перед начальником відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 скасувати п. 7 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 10.07.2025 №60-РС з метою унеможливлення переплати грошового забезпечення.
Отже, доводи військової частини про те, що позивачка своєчасно не виконала свого обов'язку щодо дотримання процедури виключення зі списків особового складу військової частини, за наявності факту відхилення її рапорту про здачу посади, є необґрунтованими.
Таким чином, ураховуючи, що відповідачем не доведено наявності встановлених чинним законодавством підстав для невиключення позивачки зі списків особового складу військової частини, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи адміністративного позову в частині протиправної бездіяльності в/ч НОМЕР_1 , яка полягає у невиключенні позивачки зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 на підставі наказу від 10.07.2025 №60-РС.
З метою відновлення порушеного права слід зобов'язати відповідача виключити зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 позивачку, звільнену в запас наказом від 10.07.2025 №60-РС.
Водночас, позовні вимоги в частині скасування як протиправного наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 06.09.2025 №92-РС у частині, що стосується ОСОБА_1 , підлягають задоволенню як похідні.
Резюмуючи все викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи. Адже суд не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірив належним чином доводи позивачки та не надав правової оцінки діям відповідача у спірних правовідносинах, що є підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга позивачки підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 292, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2026 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиключенні старшого матроса ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу від 10 липня 2025 року №60-РС.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2025 №92-РС у частині скасування як нереалізованого пункту 7 наказу командира НОМЕР_2 окремої бригади берегової оборони НОМЕР_7 корпусу морської піхоти Військово-Морських Збройних Сил України (по особовому складу) від 10 липня 2025 року №60-РС, щодо звільнення старшого матроса ОСОБА_1 , радіотелефоніста відділення управління командира батареї мінометної батареї батальйону берегової оборони.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого матроса ОСОБА_1 , радіотелефоніста відділення управління командира батареї мінометної батареї батальйону берегової оборони, яка звільнена у запас наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 10 липня 2025 року №60-РС за підпунктом "г" через сімейні обставини або з інших поважних причин (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають (дітей) віком до 18 років пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя В.А.Голуб
Суддя Ю.В.Осіпов
Повне судове рішення складено 13 травня 2026 року.