П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21691/25
Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.,
повний текст судового рішення
складено 12.03.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
судді -Джабурія О.В.,
при секретарі -Марченко І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
03.07.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97» (надалі позивач, ТОВ «Шляховик-97») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, (надалі відповідач, Управління), в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.06.2025 року №1239/Ж10/31-00-04-02-04-27, яким визначені штрафні санкції в сумі 433792,40 грн., прийняте на підставі акту «Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Шляховик-97» від 13.05.2025 №1252/Ж5/31-00-04-02-04-22/3446334.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що встановлені в акті камеральної перевірки порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання за деклараціями з ПДВ за листопад та грудень 2023 року відбулось не з вини позивача, а внаслідок не вчинення відповідачем дій щодо подання реєстру платежів до Казначейства для списання коштів з рахунку позивача у СЕА ПДВ, а саме, податкового боргу за ППР від 16.06.2022 №324/04-02-04, яке оскаржувалось в судовому порядку (збільшене податкове зобов'язання х ПДВ в сумі 3462950,66 грн, штрафні санкції в сумі 865880 грн).
Позивач звертав увагу на невідповідність наведених в акті перевірки сум податкового боргу з ПДВ, в погашення якого були зараховані кошти, спрямовані на оплату ПДВ за листопад та грудень 2023 року, на не отримання позивачем податкових вимог по жодній з нарахованих сум.
Наведені обставини, на думку позивача, підтверджують протиправність оскаржуваного ППР від 19.06.2025 року №1239/Ж10/31-00-04-02-04-27 про нарахування штрафних санкцій в сумі 433792,40 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року, ухваленому у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з'ясування обставини справи, з наданням оцінки всім аргументам учасникам справи.
Апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції зроблені хибні висновки стосовно того, що станом на граничні терміни сплати податкових зобов'язань на електронному рахунку позивача були відсутні достатні суми коштів для списання і погашення податкових зобов'язань через першочергове зарахування коштів в рахунок податкового боргу, що виник за ППР №324/04-02-04 від 16.06.2022 року, адже станом на 18 грудня 2023 року на електронному рахунку ПДВ позивача було 40 000 000,00 грн. (сорок мільйонів).
26.12.2023 на електронному рахунку ПДВ ТОВ «Шляховик-97» залишилось 8 084 699,00 грн. Дана сума коштів залишилась після списання 31 915 301 грн. (суми, задекларованого самостійно платником податку зобов'язання зі сплати ПДВ по податковій декларації з ПДВ за листопад 2023 року).
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував дані електронного рахунку позивача, а прийняв до уваги доводи відповідача, який надав відомості з ІКП ТОВ «Шляховик-97», в яких відображались інші відомості.
За твердженнями апелянта відповідачем штучно були внесені дані в ІКП позивача «задніми числами», а саме 21.12.2023 було збільшено податкові зобов'язання позивача на суму по податковому повідомленню-рішенню (форма «Р») від 16.06.2022 №324/04-02-04. Але 18.12.2023 настав граничний строк для сплати ППР від 16.06.2022 №324/04-02-04, але ТОВ «Шляховик-97» поповнило 18.12.2023 електронний рахунок ПДВ на 40 000 000, 00 грн. для реєстрації податкових накладних, отже у позивача було достатньо коштів для списання, тому відповідач не нарахував грошові зобов'язання в цей день. Але сума за ППР від 16.06.2022 №324/04-02-04 за даними відповідача була списана з електронного рахунку ТОВ «Шляховик-97» 25.01.2024. Отже, така розбіжність свідчить про те, що дані в ІПК позивача внесені штучно.
Про «штучне» внесення даних до ІКП ТОВ «Шляховик-97», на думку апелянта свідчить те, що не збігаються суми в податковій вимозі від 22 січня 2024 року №0000001-1301-3100 та дані ІКП станом на 02.01.2024. Так, сума, зазначена в податковій вимозі від 22 січня 2024 року №0000001-1301-3100 складає 4 338 493,34 грн, а згідно даних ІКП ТОВ «Шляховик-97» 02.01.2024 недоїмка склала 4 337 924,00 грн., і на це суд першої інстанції не звернув уваги.
Звертає апелянт увагу і на те, що 01.12.2023 року вступила в силу постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/18042/23, відповідно до якої завершився процес оскарження податкового повідомлення-рішення (форма «Р») від 16.06.2022 №324/04-02-04. Відповідно апелянт мав сплатити суму боргу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 463 520 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 865 880 грн., зазначені у ППР від 16.06.2022 №324/04-02-04.
Відповідно в електронному кабінеті ТОВ «Шляховик-97» 18.12.2023 року мав би з'явитися податковий борг на суму вищезазначеного податкового повідомлення-рішення (форма «Р») від 16.06.2022 №324/04-02-04, але, такий борг не з'явився в електронному кабінеті апелянта, а був штучно доданий шляхом зміни відомостей в ІКП ТОВ «Шляховик-97» самим відповідачем. Також відповідач не виніс та не направив апелянту податкову вимогу на суму податкового повідомлення-рішення від 16.06.2022 №324/04-02-04, отже за правилами ст. 59.1 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Апелянт вважає, що відсутність податкової вимоги підтверджує доводи щодо відсутності відображення в електронному кабінеті апелянта податкового боргу станом на 18.12.2023 та 03.01.2024 у сумі 4 337 924,00 грн., адже одночасно з виникненням податкового боргу та відображенням його в електронному кабінеті ПДВ ТОВ «Шляховик-97» відповідач мав би надіслати податкову вимогу на цю суму. В той час яку той час як перша податкова вимога була складена 22.01.2024, а вручена 01.02.2024. Водночас, відповідно до Акту «Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Шляховик-97» від 13.05.2025 року №1252/Ж5/31-00-04-02-04- 22/3446334 граничний термін сплати 4 337 924,00 грн. настав 02.01.2024.
За наведених підстав апелянт вважає, що дата та сума податкових вимог не відповідають спірному податковому повідомленню-рішенню від 19.06.2025 №1239/Ж10/31-00-04-02-04-27, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 433 792,40 грн..
Апелянт зазначає, що згідно з Актом перевірки граничний термін сплати податкового боргу по податковій декларації з ПДВ за листопад 2023 року сплив 02.01.2024. Починаючи з 03.01.2024 в електронному кабінеті ТОВ «Шляховик-97» мала б з'явитися недоїмка та податковий борг, податкова вимога мала б бути складена 03.01.2024, але вона була складена лише 22.01.2024, що, на думку апелянта, свідчить про те, що ніякого податкового боргу у ТОВ «Шляховик-97» станом на 03.01.2024 не було.
У разі появи у ТОВ «Шляховик-97» податкового боргу за податковою декларацією з ПДВ за листопад 2023 року, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП мало списати кошти з електронного рахунку ПДВ апелянта, а у разі недостатності коштів, направити на адресу ТОВ «Шляховик-97» податкову вимогу.
Але, кошти з електронного рахунку ПДВ апелянта 18.12.2023 списані не були, хоча після сплати за податковою декларацією з ПДВ за листопад 2023 року залишок на електронному рахунку ТОВ «Шляховик-97» склав 8 084 699,00 грн., що було достатньо для сплати 4 337 924,00 грн.
Апелянт стверджує, що ніякого боргу станом ані на 18.12.2023, ані на 03.01.2024 в електронному кабінеті ТОВ «Шляховик-97» не існувало, а дані, що містяться в ІКП не відповідають даним позивача, оскільки, відповідно до виписки з електронного кабінету ПДВ ТОВ «Шляховик-97» за листопад 2023 - лютий 2024 року, на електронному рахунку ПДВ позивача залишались кошти. Також відсутні дані щодо недоїмки у розмірі 4 337 924,00 грн. станом на 18.12.2023 коли сплив граничний строк для сплати заборгованості за ППР від 16.06.2022 №324/04-02-04.
Звертає увагу апелянт на те, що коригування даних, що містяться в ІКП може здійснювати лише відповідач, у той час як у апелянта є доступ до ІКП лише в режимі перегляду. Дані, що містяться в ІКП ТОВ «Шляховик-97» за 2023 та 2024 роки не узгоджуються з даними електронного рахунку ПДВ, що міститься в кабінеті платника ТОВ «Шляховик-97».
Таким чином, апелянт зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що відповідач змінив відомості, що містяться в ІКП ТОВ «Шляховик-97», штучно створив податкову заборгованість останнього.
Також, апелянт звертає увагу, що за даними з ІКП ТОВ «ШЛЯХОВИК-97» списання грошових коштів з електронного рахунку ПДВ ТОВ «Шляховик-97» відбулося 13.02.2024 у сумі 3 463 520,00 гривень, 05.02.2024 ТОВ «Шляховик-97» сплатило 865 880,00 грн. штрафних санкцій за ППР від 16.06.2022 №324/04-02-04 самостійно.
Таким чином, суд першої інстанції не з'ясував, на якій підставі було нараховано до сплати та списано 13.02.2024 з електронного рахунку ПДВ ТОВ «Шляховик-97» суму грошового зобов'язання у сумі 3 463 52,00 грн., адже, за даними відповідача вона була вже нарахована та списана 25.01.2024 з електронного рахунку ПДВ ТОВ «Шляховик-97».
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
При цьому відповідач на спростовування доводів апеляційної скарги, зазначає, що позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2023 року (від 20.12.2023 №9346772851), згідно якої самостійно задекларував до сплати 31 915 301 грн. (термін сплати - 02.01.2024). На дату сплати - 02.01.2024, згідно даних ІКП з ПДВ рахувалась переплата у сумі 27 577 377 грн. (виникла в результаті проведення списання коштів з електронного рахунку 26.12.2023 у сумі 31 915 301 грн., про що свідчать додані платником до заперечень дані СЕА ПДВ; про це також свідчать і дані ІКП), яка і була зарахована в погашення вказаної декларації. Податкова заборгованість склала 4 337 924 грн. (предмет перевірки).
Фактично вказана заборгованість була погашена ТОВ «Шляховик-97» 25.01.2024 (затримка 23 дні) після проведення списання коштів з електронного рахунку платника, про що в ІКП зроблено відповідний запис «Зараховано 25.01.2024 [91042613] Надходження до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ Платіжне доручення №608730145 від 25.01.2024».
В подальшому, ТОВ «Шляховик-97» подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2023 року (від 22.01.2024 №9376803713), згідно якої самостійно задекларовано до сплати 91 042 613 грн. (термін сплати - 30.01.2024). На дату сплати - 30.01.2024, згідно даних ІКП з ПДВ рахувалась переплата у сумі 86 704 689 грн. (виникла в результаті проведення списання коштів з електронного рахунку 25.01.2024 у сумі 91 042 613 грн., про що свідчать додані платником до заперечень дані СЕА ПДВ; про це також свідчать і дані ІКП), яка і була зарахована в погашення вказаної декларації. Податкова заборгованість склала 4 337 924 грн. (предмет перевірки).
Відповідач зазначає, що причиною виникнення боргу в ІКП ТОВ «Шляховик-97» на граничну дату сплати декларації з податку на додану вартість за листопад 2023 року (від 20.12.2023 №9346772851) було:
- «[3463520]Поновлено в пот роцi виключ/скасован в мин роках О.П. за актами рiш.суд. Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Р') №324/04-02-04 вiд 16.06.2022 по Рiшення суду про підтвердж.донар.сум №420/16010/22 вiд 27.06.2023» у сумі 3 463 520 грн. (основний платіж)»;
- «[865880]Поновлено в поточному роцi викл/скасованих (в минул р) ШС за акт рiш.суд. Податкове повiдомлення-рiшення (форма 'Р') №324/04-02-04 вiд 16.06.2022 по Рiшення суду про підтвердж.донар.сум №420/16010/22 вiд 27.06.2023» у сумі 865 880 грн. (штрафна санкція)».
Всього 21.12.2023 поновлено в обліку грошові зобов'язання, визначені контролюючим органом, на загальну суму 4 329 400 грн., які ТОВ «Шляховик-97» з поточного рахунку не сплачено.
Згідно даних ІКП з ПДВ, з урахуванням переплати, яка рахувалась станом на 21.12.2023 (у сумі 16,16 грн.), податкова заборгованість склала 4 329 383,84 грн.
Відповідач також зазначає, що фактично вказана заборгованість, згідно з черговістю її виникнення, була погашена апелянтом 26.12.2023 після проведення списання коштів з електронного рахунку платника, про що в ІКП зроблено відповідний запис «Зараховано 26.12.2023 [31915301] Надходження до бюджету коштiв з рахунку в системi електронного адмiнiстрування ПДВ Платiжне доручення N 596345491 вiд 26.12.2023», тобто незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Фактично вказана заборгованість погашена ТОВ «Шляховик-97» наступним чином:
- 865 880 грн. - 05.02.2024 (затримка 6 днів), про що в ІКП зроблено відповідний запис «Зараховано 05.02.2024 [865880] Сплата грошового зобов'язання, визначеного за результатами камеральної перевiрки пiдроздiлiв податкiв i зборiв з юридичних осiб Платiжне доручення N39204 вiд 05.02.2024» - платником до заперечень в якості доказів додані роздруківки з банківського рахунку; про це також свідчать і дані ІКП;
- 9 093,34 грн. - 06.02.2024 (затримка 7 днів), про що в ІКП зроблено відповідний запис «Зараховано 06.02.2024 [9093.34] Сплата грошового зобов'язання, визначеного за результатами камеральної перевiрки пiдроздiлiв податкiв i зборiв з юридичних осiб Платiжне доручення N 39270 вiд 06.02.2024»;
- 3 463 520 грн. - 13.02.2024 (затримка 14 днів), про що в ІКП зроблено відповідний запис «Зараховано 13.02.2024 [3463520] Надходження до бюджету коштiв з рахунку в системi електронного адмiнiстрування ПДВ Платiжне доручення N 616197096 вiд 13.02.2024».
При цьому, відповідач зазначає що ППР від 16.06.2022 року №324/04-02-04, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3463520 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 865880 грн, набуло статусу узгодженого 01.12.2023. Отже, у апелянта виник обов'язок погасити узгоджену суму грошового зобов'язання та штрафні санкції за вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням протягом 10 робочих днів, що настають за днем такого узгодження, чого апелянтом зроблено не було, що, у свою чергу, призвело до відображення недоїмки в інтегрованій картці платника (ІКП) позивача
Відповідач вказує, що згідно п. 87.9. ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Заперечуючи доводи апелянта щодо відмінностей розрахунків між даними інтегрованої картки платника (далі - ІКП) та даними електронного рахунку податку на додану вартість (далі - електронний рахунок), відповідач зазначає, що, на відміну від ІКП, сальдо по електронному рахунку розраховується без врахування нарахувань податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом, штрафних санкцій та пені. В ситуації, коли платник в порушення пункту 57.3 статті 57 ПК України вчасно не сплачує до бюджету грошові зобов'язання, визначені контролюючим органом (з поточного рахунку), в ІКП платника утворюється податковий борг (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України), при тому, що на електронному рахунку може бути переплата.
При цьому, відповідач, посилаючись на низку судових рішень Верховного Суду, вказує, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.. Таким чином, єдиною та достатньою підставою для притягнення платника податку до відповідальності, передбаченої пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, є встановлення факту несплати платником узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п. 230.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 ПК України, у порядку, визначеному п. 76.2 ст. 76 та в терміни, що встановлені абз. 2 п. 76.3 ст. 76 ПКУ, Центральним МУДПСРВПП проведено камеральну перевірку ТОВ «Шляховик-97», щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку додану вартість.
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 13.05.2025 №1252/Ж5/31-00-04-02-04-22/3446334, яким встановлено порушення Позивачем термінів сплати на загальну суму 8 876 002,13 грн. по:
- деклараціях з податку на додану вартість на суму 8 675 848 грн.;
- по податковому повідомленню-рішенню (форма “Р») від 16.06.2022 №324/04-02-04 на суму 200 154,13 грн.
31.05.2025 ТОВ «Шляховик-97» надало заперечення до акту камеральної перевірки, за результатами розгляду яких, Центральним МУДПСРВПП скасовані висновки акту перевірки від 13.05.2025 №1252/Ж5/31-00-04-02-04 22/3446334, в частині порушення позивачем термінів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 16.06.2022 №324/04-02-04.
На підставі висновків акту камеральної перевірки та з врахуванням висновку комісії із розгляду заперечень та пояснень до актів камеральних перевірок податкової звітності платників податків від 12.06.2025 №297/Ж7/31-00-04-02-04-24, Центральне МУДПСРВПП прийняло податкове повідомлення-рішення від 19.06.2025 №1239/Ж10/31-00-04-02-04-27, яким ТОВ «Шляховик-97» визначено суму штрафних санкцій - 433 792,40 грн. за порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податковим деклараціям з ПДВ, зазначених в акті перевірки.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що актом камеральної перевірки та матеріалами справи підтверджений факт сплати з порушенням строків сум самостійно визначеного позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за листопад та грудень 2023 року.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно із п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
За приписами пп.пп.16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до ст. 33 ПК України, податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.
Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.
Положеннями п.36.1 ст.36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з п.38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Статтею 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 200 ПК України визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні цієї суми, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України.
Згідно з пунктом 202.1 статті 202 ПК України звітним (податковим) періодом є календарний місяць з урахуванням особливостей визначених цим пунктом. Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 стаття 203 ПК України).
Відповідно до пункту 203.2 статті 203 та пункту 57.1 статті 57 ПК України, сума податкового зобов'язання зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 ПК України для подання податкової декларації
Пунктом 109.2 статті 109 ПК України передбачено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Положеннями пункту 124.1 ст. 124 ПК України унормовано, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
В акті камеральної перевірки від 13.05.2025 відповідачем встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач подав податкову декларацію з ПДВ за листопад 2023 року (від 20.12.2023 №9346772851), згідно якої самостійно задекларовано до сплати 31 915 301 грн. (термін сплати 02.01.2024).
На дату сплати - 02.01.2024, згідно даних ІКП з ПДВ рахувалась переплата у сумі 27 577 377 грн. (виникла в результаті проведення списання коштів з електронного рахунку 26.12.2023 у сумі 31 915 301 грн., про що свідчать дані СЕА ПДВ і дані ІКП), яка і була зарахована в погашення вказаної декларації. Податкова заборгованість склала 4 337 924 грн., яка була предметом камеральної перевірки.
Фактично вказана заборгованість була погашена позивачем 25.01.2024 (затримка 23 дні) після проведення списання коштів з електронного рахунку платника, про що в ІКП зроблено відповідний запис «Зараховано 25.01.2024 [91042613] Надходження до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ Платіжне доручення №608730145 від 25.01.2024».
Також, позивачем була подана податкова декларацію з ПДВ за грудень 2023 року (від 22.01.2024 №9376803713), згідно якої самостійно задекларовано до сплати 91 042 613 грн (термін сплати - 30.01.2024).
На дату сплати - 30.01.2024, згідно даних ІКП з ПДВ рахувалась переплата у сумі 86 704 689 грн. (виникла в результаті проведення списання коштів з електронного рахунку 25.01.2024 у сумі 91 042 613 грн., про що свідчать дані СЕА ПДВ і дані ІКП), яка і була зарахована в погашення вказаної податкової декларації. Податкова заборгованість склала 4 337 924 грн., яка була предметом камеральної перевірки.
Вказана заборгованість була погашена позивачем наступним чином:
- 865 880 грн - 05.02.2024 (затримка 6 днів), про що в ІКП зроблено відповідний запис «Зараховано 05.02.2024 [865880] Сплата грошового зобов'язання, визначеного за результатами камеральної перевiрки пiдроздiлiв податкiв i зборiв з юридичних осiб Платiжне доручення N 39204 вiд 05.02.2024» - платником до заперечень в якості доказів додані роздруківки з банківського рахунку; про це також свідчать і дані ІКП;
- 9 093,34 грн - 06.02.2024 (затримка 7 днів), про що в ІКП зроблено відповідний запис «Зараховано 06.02.2024 [9093.34] Сплата грошового зобов'язання, визначеного за результатами камеральної перевiрки пiдроздiлiв податкiв i зборiв з юридичних осiб Платiжне доручення №39270 вiд 06.02.2024»;
- 3 463 520 грн. - 13.02.2024 (затримка 14 днів), про що в ІКП зроблено відповідний запис «Зараховано 13.02.2024 [3463520] Надходження до бюджету коштiв з рахунку в системi електронного адміністрування ПДВ Платіжне доручення N 616197096 вiд 13.02.2024».
Отже, є підтвердженим факт порушення апелянтом строків сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання за ПДВ за листопад та грудень 2023 року.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції та доводи апелянта та заперечень на апеляційну скаргу щодо причин виникнення податкового боргу, апеляційний суд зазначає таке.
23.06.2022 Центральним МУДПСПВПП була проведена камеральна перевірка даних задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ «Шляховик-97» за звітній податковий період січень 2022 року (від 18.02.2022 реєстраційний №9034716840), за результатами якої був складений відповідний акт від 23.06.2022 №333/31-00-04-02-04/3446334. На підставі зазначеного акту камеральної перевірки було прийняте ППР від 16.06.2022 №324/04-02-04, яким ТОВ «Шляховик-97» визначена сума ПДВ за січень 2022 року - 3 463 520 грн та сума штрафу - 865 880 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 по справі №420/16010/22, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 було відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Шляховик-97» про скасування ППР від 16.06.2022 №324/04-02-04.
Також, ППР від 16.06.2022 №324/04-02-04 було предметом спору у справі №420/18042/23, але ухвалою Одеського окружного адміністративного суд від 26.09.2023, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2023, було закрите провадженні у справі в частині позовних вимог, які стосувалась ППР від 16.06.2022 №324/04-02-04.
Отже, ППР від 16.06.2022 року №324/04-02-04, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3463520 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 865880 грн набуло статусу узгодженого 01.12.2023, а у позивача виник обов'язок погасити узгоджену суму грошового зобов'язання та штрафні санкції за вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням протягом 10 робочих днів, що настають за днем такого узгодження, тобто до 15.12.2023 включно. Апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів самостійного погашення апелянтом податкового боргу, який виник внаслідок узгодження податкового зобов'язання визначеного ППР від 16.06.2022 року №324/04-02-04.
У зв'язку із зазначеним, відповідач поновив в обліку 21.12.2023 грошове зобов'язання, визначене ППР №324/04-02-04 від 16.06.2022 на загальну суму 4 329 400 грн., а з урахуванням переплати, яка рахувалась станом на 21.12.2023 (у сумі 16,16 грн.), податкова заборгованість склала саме 4 329 383,84 грн.
Як правильно встановив суд першої інстанції та не спростовано доводами апеляційної скарги податкова заборгованість в сумі 4 329 383,84 грн погашалася шляхом проведення списання коштів з електронного рахунку платника, згідно з черговістю її виникнення, тобто незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, що призвело до порушення апелянтом термінів сплати податкових зобов'язань за податковими деклараціями з ПДВ за листопад 2023 року та грудень 2023 року.
Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПКУ, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з рахунків платника податків, відкритих у банках, небанківських надавачах платіжних послуг.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За приписами п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість», для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов'язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДПС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.
На підставі такого реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку.
У разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку за попередні звітні (податкові) періоди, які передбачають збільшення податкових зобов'язань з податку, що підлягають перерахуванню до бюджету, для перерахування таких зобов'язань до бюджету ДПС не пізніше наступного робочого дня подання таких уточнюючих розрахунків надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.
На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету.
У разі подання платниками податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку за попередні звітні (податкові) періоди, за результатами яких зменшуються позитивні нарахування в межах залишку узгоджених податкових зобов'язань, не сплачених до бюджету, що обліковуються Казначейством до виконання в повному обсязі, ДПС не пізніше наступного робочого дня подання таких уточнюючих розрахунків надсилає Казначейству коригуючий реєстр.
На підставі такого реєстру Казначейство уточнює інформацію, зазначену в раніше надісланих реєстрах.
У разі зміни даних платника податку, зазначених в абзаці першому цього пункту, та/або реквізитів його рахунка у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, на який зараховуються кошти з електронного рахунка, ДПС надсилає Казначейству коригуючі реєстри.
За приписами п.п. 22,24 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість», у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань:
1) платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з рахунка у банку або небанківському надавачу платіжних послуг;
2) Казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що перераховуються на електронний рахунок.
Казначейство подає ДПС в розрізі платників податку інформацію про перераховані з їх електронних рахунків кошти до бюджету або на рахунок у банку або небанківському надавачу платіжних послуг у день, що настає за днем такого перерахування, та про не перераховані суми у зв'язку з відсутністю коштів на таких рахунках.
На запит платника податку ДПС подає шляхом надсилання електронного повідомлення інформацію про рух коштів на його електронному рахунку (інформація про суми коштів, перерахованих з електронного рахунка платника податку до бюджету, на рахунок платника податку у банку або небанківському надавачу платіжних послуг).
Відповідно до п.25 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість», сплата податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, та сплата передбачених Кодексом штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з рахунка у банку або небанківському надавачу платіжних послуг до відповідного бюджету.
За наведеного нормативного урегулювання, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відповідність приписам чинного законодавства (п. 87.9 ст. 87 ПКУ) доводів контролюючого органу з приводу того, що позивач порушив терміни сплати узгоджених зобов'язань за податковими деклараціями з ПДВ за листопад та грудень 2023 року, оскільки станом на граничні терміни сплати податкових зобов'язань на електронному рахунку позивача були відсутні достатні суми коштів для списання і погашення податкових зобов'язань через першочергове зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу, що виник за ППР №324/04-02-04 від 16.06.2022.
Стосовно доводів апелянта щодо не надіслання податкових вимог, апеляційний суд зазначає, що, відповідно до матеріалів, 22.01.2024 та 01.02.2024 відповідач виставив позивачу податкові вимоги №0000001-1301-3100 та №0000013-1301-3100, якими нараховано податковий борг з ПДВ станом на 21.01.2024 в сумі 4 338 493,34 грн та станом на 31.01.2024 в сумі 4 338 493,34 грн, та які були отримані апелянтом 01.02.2024 та 12.02.2024 відповідно.
Щодо доводів апелянта стосовно відмінностей розрахунків між даними інтегрованої картки платника (ІКП) та даними електронного рахунку податку на додану вартість (електронний рахунок), апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №5 від 12.01.2021, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку за визначеними параметрами, яка містить інформацію щодо облікових даних платника та призначена для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з реквізитів первинних документів, оброблених засобами ІКС ДПС (податкових декларацій, звітності з єдиного внеску, податкових повідомлень-рішень, рішень податкового органу, повідомлень економічних операторів, отриманих з Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про розраховану (зменшену) суму акцизного податку за сформовані (деактивовані) унікальні ідентифікатори, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, даних Казначейства про надходження платежів тощо).
Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.
Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.
Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ (СЕА ПДВ) визначено статтею 200-1 ПК України та затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі - Постанова №569), згідно з якою електронний рахунок - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку (самостійно задекларованих згідно наданої звітності, а саме: декларацій та уточнюючих розрахунків).
Відповідно до п.25 Постанови №569 сплата податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом, а також сплата штрафних санкцій і пені здійснюється платником податку з поточного рахунку до відповідного бюджету.
Таким чином, на відміну від ІКП, сальдо по електронному рахунку розраховується без врахування нарахувань податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом, штрафних санкцій та пені. В ситуації, коли платник в порушення пункту 57.3 статті 57 ПК України вчасно не сплачує до бюджету грошові зобов'язання, визначені контролюючим органом (з поточного рахунку), в ІКП платника утворюється податковий борг (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України), при тому, що на електронному рахунку може бути переплата.
Апеляційний1й суд зазначає, що однією з основних відмінностей між ІКП та СЕА ПДВ є те, що ІКП відображає реальні гроші (показує реальний стан розрахунків: переплата, недоїмка (борг) або сума до сплати/відшкодування), а СЕА ПДВ відображає «віртуальний» ліміт для видачі податкової накладної та кошти на спецрахунку в Казначействі призначені лише для сплати ПДВ до бюджету.
За наведених обставин, апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо відновлення обрахунку податкового боргу, щодо прийняття податкових вимог, що різниці у сумах які обліковуються в ІКП та СЕА ПДВ, у спірний період, не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Шляховик-97» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 13.05.2026
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія