П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10681/25
Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.,
повний текст судового рішення
складено 06.01.2026, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
судді -Джабурія О.В.,
при секретарі -Марченко І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі в поліції, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
02.10.2025 ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (надалі відповідач, ГУНП в Миколаївській області), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт перший наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 07 серпня 2025 року №2269 про застосування до інспектора взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 26 вересня 2025 року №1001о/с про звільнення зі служби з поліції інспектора взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції та на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату відповідно до кількості календарних днів за час вимушеного прогулу на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він з 2009 року проходив службу в ОВС, а в подальшому в Національній поліції, зокрема на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській.
Позивач вказував, що з 08.11.2024 був відряджений до ГУПН в Житомирській області, а з 10.07.2025 - у відрядженні у м. Краматорськ Донецької області. При цьому, позивач зазначав, що у 2024-2025 роках йому не надавались щорічні відпустки, він був позбавлений можливості скористатись своїм правом на безоплатне медичне забезпечення в закладах охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України, та більш ніж рік не проходив комплексний медичний огляд (диспансеризацію), цільові медичні огляди, необхідність в яких була очевидною, оскільки стан його здоров'я погіршився. Користуючись обмеженими можливостями, знаходячись на території Донецької області, звертався до профільних лікарів інших закладів охорони здоров'я за отриманням медичної допомоги, але не зміг її отримати. Вказував позивач і те, що отримав направлення №946 лікаря та керівника Медичного пункту тимчасового базування ЗП ДПОП «ОШБ Національної поліції України «Лють» для медичного обстеження у лікаря хірурга, у КНП «Краматорська міська лікарня №22».
23 липня 2025 року, під час оголошення йому та іншим поліцейським наказу від 23.07.2025 №178 дск про виконання чергового службового (спеціального) завдання, яке відбувалось з відео фіксацією, позивач у присутності інших поліцейських, а також командира батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області О. Шліхтара, повідомив особу, яка зачитувала текст наказу, статус якої йому невідомий, про неможливість на той момент виконати вимоги цього наказу, за станом здоров'я, просив надати йому можливість звернутись до відповідного лікаря відповідної спеціалізації, отримати медичну допомогу, провести операцію його після чого запевнив, що буде готовий в подальшому виконувати свої службові обов'язки. Окрім того причини, з яких він тимчасово відмовляється виконувати свої службові обов'язки, він власноруч письмово виклав в документі, щодо ознайомлення з цим наказом, зазначивши, що потребує медичної допомоги.
Позивач звертав увагу на те, що ні командир батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області О. Шліхтар, ні особа яка зачитувала цей наказ, не наполягали на його виконанні.
Позивач зазначав, що 24 липня 2025 року він звернувся за медичною допомогою до лікаря хірурга в місті Краматорськ Донецької області , який надав консультативний висновок, про те, що його захворювання потребує оперативного лікування та обмеження фізичних навантажень. Про цей факт, він доповів командиру батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області.
01.08.2025, на підставі усного наказу командира батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області, позивач вибув до місця постійної дислокації в м. Миколаїв; 04.08.2025 - звернувся за медичною допомогою за місцем постійного проживання та в період з 04.08.2025 до 24.09.2025 перебував на лікарняному (12.08.2025 позивача було прооперовано), а 25.09.2025 приступив до служби. При цьому, про факт звернення та перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні позивач доповідав керівникові підрозділу.
Під час перебування на стаціонарному лікуванні в м. Миколаєві, КНП ММР «Міська лікарня №3», позивачу був оголошений наказ начальника ГУНП в Миколаївській області від 07.08.2025 №2269. Позивач звертав увагу, що він не був ознайомлений з наказом про призначення службового розслідування.
26 вересня 2025 року позивач був ознайомлений з наказом про звільнення від 26 вересня 2025 року №1001 о/с.
Позивач вважав, що відповідачем був порушений порядок застосування дисциплінарних стягнень та порядок звільнення зі служби в поліції.
Так, на думку позивача, в наказі від 26.09.2025 №1001 о/с, відповідач не зазначив стаж служби, вислугу років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах) позивача , що також свідчить про протиправність цього акту.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року ухваленим у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про невідповідність фактичним обставинам справи висновків суду першої інстанції щодо відсутності належних допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження існування об'єктивних причин, за яких 23.07.2025 позивач відмовився від виконання наказу №178. Апелянт наполягає на тому, що надані до суду першої інстанції медичні документи беззаперечно підтверджують його доводи щодо тимчасової втрати працездатності, щодо необхідності отримання медичної допомоги, звернення за медичною допомогою, проведення оперативного лікування.
Крім того, на думку апелянта, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що письмові пояснення з приводу причин відмови від виконання бойового розпорядження він надавав в день його ознайомлення 23.07.2025, в м. Краматорськ Донецької області, відразу ж після його оголошення. Ці пояснення і були надруковані службовою особою без дати, на що апелянт не звернув уваги, але власноруч на звороті цього документа зробив рукописні записи і щодо пояснення причин відмови від виконання наказу, та за допомогою мобільного телефону зробив фото цих пояснень без дати, і в судовому засіданні демонстрував його наявність, та бажає долучити цифрову копію цього фото до матеріалів справи.
Також, апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції взагалі не надав оцінки аргументам позивача щодо порушення його права як поліцейського на медичне забезпечення відповідно до статті 95 до Закону України «Про Національну поліцію України» від 2 липня 2015 року №580-VIII, що призвело до тимчасової втрати працездатності та неможливості виконати бойовий наказ.
Апелянт вказує, що пояснення старшого інспектора - лікаря операційно-перев'язочного відділення УДМД ДПОП "ОШБ "Лють", який повідомив, що 23.07.2025 за результатами огляду позивача "… мною було визначено про здатність ОСОБА_1 до виконання бойового завдання …", на які послався в своєму рішенні суд першої інстанції, не є доказами відсутності медичних протипоказань за тією хворобою, для лікування якої позивачеві було рекомендовано оперативне хірургічне втручання. В матеріалах справи відсутні докази того, що інспектор є хірургом, а і взагалі, що в нього наявна медична освіта. Позивач втратив працездатність, це підтверджувалось, на думку апелянта, відповідними наявними документами на момент оголошення наказу, та створеними в подальшому медичними закладами охорони здоров'я, які взагалі не були взяті до уваги під час проведення службового розслідування.
Відповідач фактично не надав апелянту можливі пройти ВЛК як поліцейському, оскільки відразу ж після того як він завершив лікування, звільнив його з поліції, чим позбавив права пройти як поліцейському медичне обстеження та визначити подальшому придатність для виконання обов'язків на посаді в стрілецькому батальйоні.
За наведених підстав апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції є передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак оскаржуване судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
При цьому, посилаючись на фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції, обставини, зафіксовані у висновках службового розслідування, відповідач зазначає, що відмова від виконання наказу без наявності для цього реальних об'єктивних причин може призвести до розлагодження колективу, що, в свою чергу, може мати серйозні наслідки, адже в умовах, коли кожен член команди покладається на інших, будь-яка нестабільність може загрожувати не лише успішному виконанню завдань, але й життю та здоров'ю інших осіб.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що наказом командира зведеного підрозділу батальйонної тактичної групи Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 11.07.2023 №23 о/с старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , інспектор взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Управління, був залучений до складу зведеного загону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №2 зведеного підрозділу БТГр ДПОП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 11.07.2025 до особливого розпорядження.
23.07.2025 командир зведеного загону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №2 зведеного підрозділу батальйонної тактичної групи Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » видав наказ №178 дск «Про виконання бойового (спеціального) завдання» (надалі - наказ №178). До виконання бойового (спеціального) завдання був залучений ОСОБА_1 , яким мав у визначений час прибути до певного місця для виконання поставленого завдання.
Після доведення наказу №178 до осіб, яких він стосувався, ОСОБА_1 повідомив, що стан його здоров'я унеможливлює виконання наказу, просив надати йому можливість звернутися по медичну допомогу до фахового лікаря.
Особі, яка ознайомлювала поліцейських з наказом №178, ОСОБА_1 пред'явив видане лікарем медичного пункту тимчасового базування ЗП ДПОП «ОШБ Національної поліції України «Лють» направлення №946 (дата відсутня), в якому вказано, що ОСОБА_1 потребує обстеження, консультації хірурга у КНП «Краматорська міська лікарня №2».
Позивач письмово вказав: «Хочу доповнити, що при зачитуванні наказу «Про виконання бойового «спеціального» завдання я сьогодні 23.07.2025 відмовився, мотивуючі своїм станом здоров'я, так як дійсно дана хвороба заважає мені вільно пересуватися та повноцінно виконувати поставлені в наказу задачі. Однак я готовий виконувати вказані завдання в подальшому, після надання медичної допомоги та одужання …».
Зі слів позивача, направлення №846 він отримав 22.07.2025 (напередодні видання наказу №178), 23.07.2025 поїхав до лікарні, але огляд не пройшов.
23.07.2025 начальник Управління видав наказ №2122 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії». Службове розслідування мало бути проведено за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку окремих поліцейських БПОП (стрілецький) Управління.
В ході службового розслідування надав пояснення, зокрема, старший інспектор - лікар операційно-перев'язочного відділення УДМД ДПОП «ОШБ «Лють», який повідомив, що 23.07.2025 за результатами огляду позивача «… мною було визначено про здатність ОСОБА_1 до виконання бойового завдання …».
У Консультаційному висновку спеціаліста від 24.07.2025 - хірурга КНП «Міська лікарня №2» Краматорської міської ради вказаний діагноз і рекомендація - оперативне лікування, обмеження фізичних навантажень.
Як пояснив позивач, він перебував у Краматорську до 01.08.2025, та 01.08.2025 вибув до м. Миколаєва.
Відповідно до копії довідки №107 виданої КНП «Братська лікарня» Братської селищної ради Миколаївської області про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 , він звільнений від служби на період з 04.08.2025 до 09.08.2025.
Відповідно до копії оформленої КНП ММР «Міська лікарня №3» виписка із медичної картки стаціонарного хворого (№8504/565), з 11.08.2025 до 26.08.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, і 12.08.2025 йому було зроблено операцію.
05.08.2025 начальник Управління затвердив «Висновок службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни з боку окремих поліцейських батальйону поліції особливого призначення «стрілецький» Головного управління Національної поліції в Миколаївській області» (надалі - Висновок).
Згідно з Висновком, «… встановлений факт порушення службової дисципліни з боку … ОСОБА_1 … який виразився у порушенні … вимог пунктів 1, 2, 3, 4, 6 та 13 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України … щодо обов'язку поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки, поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України та сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, а також обов'язку поліцейського, який отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості неухильно та ту визначений строк точного його виконувати, вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, та частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» … в частині обов'язку поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції … порушенні Присяги на вірність Українському народові … вимог абзаців 5, 6, 7 пункту 1 Правил етичної поведінки поліцейських … вимог пунктів 2.3., 2.5. наказу ГУНП від 31.12.2024 №3410 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в підрозділах ГУНП в Миколаївській області» … вимог пунктів 1.1, 1.2 розділу VІІ Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький), затвердженого наказом ГУНП в Миколаївській області від 04.10.2024 №242 … вимог підпунктів 1, 2 пункту 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 №987 … службовим розслідування встановлено, що … ОСОБА_1 порушено вимоги пунктів 2.9., 2.13., Посадової інструкції … щодо обов'язку безумовно виконання наказів керівників, відданих у межах повноважень та відповідно до законодавства України, сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни …".
Комісія у Висновку вказала, що позивач не виконав бойовий наказ, тому, з огляду «… на високий рівень безвідповідальності в умовах діючого воєнного стану та посиленого варіанту службової діяльності, нехтування Присяги поліцейського, неналежне ставлення до служби та характер проступку …» запропонувала застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Також у Висновку вказано, що у ході службового розслідування позивач відмовився на підставі статті 63 Конституції України від надання будь-яких письмових пояснень.
07.08.2025 начальник Управління видав наказ №2269 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області» (надалі - наказ №2269), пунктом 1 якого застосував до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
26.09.2025 начальник Управління видав наказ №1001 о/с «По особовому складу» (надалі - наказ №1001), яким звільнив ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» - у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт відмови ОСОБА_1 від виконання 23.07.2025 наказу №178 підтверджений належними та допустимими доказами, в той час як у справі відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження існування об'єктивних причин, за яких 23.07.2025 позивач відмовився від виконання наказу №178.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (надалі Закон №№580-VIII в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII, поліцейський зобов'язаний:
- неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
- професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону №580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
«Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (надалі Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до пунктів 1 та 4 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського:
- бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України
- безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
Відповідно до ч. 2 статті 5 Дисциплінарного статут, за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статут, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту).
Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського (ч.1 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ч.2 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення (ч.3 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (ч.4 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (ч.6 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування (ч.7 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування (ч.8 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Порядок проведення службових розслідувань у національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч.10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (ч.1 ст. 15 Дисциплінарного статуту).
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку (ч.15 ст. 15 Дисциплінарного статуту).
Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (ч.1 ст. 16 Дисциплінарного статуту).
Під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій (ч.1 ст. 18 Дисциплінарного статуту).
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою (ч.2 ст. 18 Дисциплінарного статуту).
Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану регламентовані розділом V Дисциплінарного статуту (статті 26-31).
У період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження (ч. 1 ст. 26 Дисциплінарного статуту).
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів (абз.1 ч. 3 ст. 26 Дисциплінарного статуту).
Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, вчинено інший дисциплінарний проступок, обставини його вчинення підлягають перевірці уповноваженою особою під час проведення такого службового розслідування (ч. 4 ст. 26 Дисциплінарного статуту).
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування (абз.1 ч. 6 ст. 26 Дисциплінарного статуту).
У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч.1 ст.29 Дисциплінарного статуту).
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Дисциплінарне стягнення у виді пониження у спеціальному званні на один ступінь не застосовується до поліцейських, які мають первинне спеціальне звання рядовий поліції (абз.1 та 2 ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту).
Апеляційний суд, зазначає, що факт відмови позивачем від виконання наказу №178, підтверджений матеріалами справи (матеріалами службового розслідування).
Посилання апелянта на медичну документацію, апеляційний суд не може розцінювати як допустимі та достатні докази на підтвердження існування обставин, які об'єктивно завадили апелянту виконати наказ №178, адже стан здоров'я апелянта був перевірений 23.07.2025 на місці оголошення наказу№178 та була встановлена відсутність протипоказань щодо виконання бойового (спеціального) завдання. При цьому, жодних заперечень щодо кваліфікації особи, яка проводила медичний огляд позивача (старший інспектор - лікар операційно-перев'язочного відділення УДМД ДРОП «ОШБ «Лють» ОСОБА_2 ), апелянт під час проведення службового розслідування не зазначив.
Відхиляє апеляційний суд і доводи апелянта стосовно того, що відповідач фактично не надав апелянту можливі пройти ВЛК як поліцейському, оскільки відразу ж після того як він завершив лікування звільнив його з поліції, чим позбавив права пройти як поліцейський медичне обстеження та визначити подальшому придатність виконання обов'язків на посаді в стрілецькому батальйоні.
При цьому апеляційний суд зазначає, що підставою для притягнення апелянта до дисциплінарної відповідальності у вигляд звільнення за служби в поліції була безпідставна відмова 23.07.2025 від виконання апелянтом бойового наказу, в той час як реалізація дисциплінарного стягнення не пов'язана законом із реалізацією поліцейського свого права на проходження ВЛК.
Відповідно до п. 1 розділу І, розділу ІІ Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС України від 04.12.2007 №987, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2017 за №1565/31433, це Положення визначає основні завдання, функції, права, обов'язки та порядок діяльності підрозділів поліції особливого призначення (далі - Підрозділи) головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві та міжрегіональних територіальних органів.
Відповідно до своїх функціональних повноважень Підрозділи виконують такі завдання, як, окрім іншого, участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану на всій території України або в окремій її місцевості та 60 днів після цього.
За приписами розділу ІІІ Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС України від 04.12.2007 №987 поліцейські Підрозділів зобов'язані:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського та вимог цього Положення;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог законодавства України, посадових (функціональних) обов'язків, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України та актів Національної поліції України організаційно-розпорядчого характеру;
3) постійно вдосконалювати свій рівень професійної майстерності, у тому числі фізичної, тактичної та вогневої підготовок, а також професійні якості.
Апеляційний суд звертає увагу, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону №389-VIII, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, який діє як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час судового розгляду справи.
Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон №1932-XII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №1932-XII оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Частиною першою статті 12 Закону №1932-XII передбачено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону України від 21.06.2018 №2469-VIII «Про національну безпеку України» (далі - Закон №2469-VIII) до складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику. Інші державні органи та органи місцевого самоврядування здійснюють свої функції із забезпечення національної безпеки у взаємодії з органами, які входять до складу сектору безпеки і оборони.
Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону №2469-VIII Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Статтею 2 Закону №580-VIII визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
За правилами статті 24 Закону №580-VIII виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом. У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Відповідно до пункту 5 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 (далі - Правила етичної поведінки поліцейських), поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі №580-VIII, інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Надаючи оцінку аргументам апелянта та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
У вимірі професійної діяльності працівника поліції принагідно вказати, що з аналізу положень Закону №580-VIII та Дисциплінарного статуту слідує, що службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Служба в поліції вимагає наявність у її працівників додаткових психологічних якостей, зокрема, відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях.
У справі, яка переглядається, спірні правовідносини склалися у зв'язку із звільненням поліцейського зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII у зв'язку з реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, в основу мотивів застосування якого покладено те, що позивач допустив високий рівень безвідповідальності в умовах діючого воєнного стану та посиленого варіанту службової діяльності, нехтування Присяги поліцейського, неналежне ставлення до служби щодо обов'язку безумовно виконання наказів керівників, відданих у межах повноважень та відповідно до законодавства України, сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни
Зокрема, Указом Президента України від 23.02.2022 №63/2022 «Про введення надзвичайного стану в окремих регіонах України», затвердженого Законом України від 23.02.2022 №2101-IX, строком на 30 діб введено на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва надзвичайний стан з 00 годин 00 хвилин 24.02.2022.
Пунктом 3 цього Указу Національній поліції України, серед інших органів, у підпорядкуванні яких є утворені відповідно до законів України військові формування, постановлено забезпечити сприяння згідно з повноваженнями у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму надзвичайного стану.
Наказом Національної поліції України від 23.02.2022 №171 на виконання Указу Президента України від 23.02.2022 №63/2022 особовий склад Національної поліції переведено на посилений варіант службової діяльності в надзвичайний (позаплановий) режим.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону №389-VIII, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, а надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Пунктом 2 цього Указу постановлено військовому командуванню разом з Міністерством внутрішніх справ України та іншими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом №389-VIII заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Частиною першою статті 1 Закону №389-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 10 указаного Закону встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження, зокрема, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування.
Відповідно до статті 16 цього ж Закону за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Аналіз наведених нормативних положень дозволяє дійти висновку, що законодавством прямо віднесено до повноважень поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України, її територіальної цілісності та під час дії правового режиму воєнного стану брати участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану та в цілому виконувати обов'язки щодо охорони прав і свобод людини, честі держави, тощо.
Водночас службова дисципліна зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України. Тобто поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.
За обставинами цієї справи, підставою для прийняття апелянтом оскаржуваних наказів слугували наслідки проведеного відносно позивача службового розслідування, яке апеляційний суд вважає таким, що проведене з дотриманням порядку його проведення, всесторонньо і у повній мірі, з дослідженням всіх обставин та у ході якого було встановлено вчинення позивачем проступку, несумісного із подальшим проходженням служби.
Встановлені апеляційним судом фактичні обставини у їх сукупності (відсутність скарги на стан здоров'я до оголошення наказу №178; зміна морально-психологічного відношення до виконання наказу) свідчать про обґрунтованість висновків дисциплінарної комісії щодо вчинення позивачам дисциплінарного проступку, який не є сумісним зі службою в поліції, адже визначальне значення має зв'язок між державою і поліцейським, який в світлі специфіки виконуваної ним функції є носієм частини її суверенної влади, що відображено в змісті Присяги поліцейського та набуває особливого значення в особливий період, зокрема, із введенням в державі правового режиму воєнного стану через повномасштабне вторгнення.
Також, апеляційний суд зазначає, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Щодо доводів позивача про те, що службове розслідування проводилося з порушеннями, зокрема в частині відсутності дати на письмових поясненнях апелянта з приводу причин відмови від виконання бойового розпорядження, апеляційний суд зазначає, що вказаний довід не є таким, що можу бути розцінений як підстава для задоволення позовних вимог.
Доводи апелянта про порушення його права як поліцейського на медичне забезпечення відповідно до статті 95 до Закону України «Про Національну поліцію України» від 2 липня 2015 року №580-VIII, що призвело до тимчасової втрати працездатності та неможливості виконати бойовий наказ, не спростовують правильність висновків службового розслідування, та висновків суду першої інстанції про вчинення апелянтом дисциплінарного проступку. Апеляційний суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів, окрім направлення №946 (без дати), яке було наявне у апелянта під час оголошення наказу №178, щодо незадовільного стану здоров'я позивача до залучення до складу зведеного загону «Цунамі» №2 зведеного підрозділу БТГр ДПОП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 11.07.2025.
Отже, доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог..
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 13.05.2026
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія