621/996/26
2/621/1391/26
іменем України
08 травня 2026 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області :
головуючий - суддя Овдієнко В. В.
секретар судового засідання - Кришталь А. А.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
27.03.2026 ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надіслала позовну заяву до ОСОБА_2 з наступними вимогами: стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 2022 року і до повноліття дитини, а в додаткових поясненнях від 08.04.2026 просила стягнути аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця (період стягнення з 01 липня 2022 року по день винесення рішення суду).
На обґрунтування позову зазначено, що з 27.11.2023 по 23.11.2023 вона перебувала у шлюбі з відповідачем, мають спільного малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З 2022 року відповідач самоусунувся від виконання батьківського обов'язку щодо виховання їх спільного сина, перестав спілкуватись з сином, з нею, перестав надавати матеріальну допомогу на утримання сина, що унеможливлює добровільне виконання сплати аліментів на дитину.
Вважала, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання дитини з 01.07.2022, але їх не сплачує, що стало підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 31.03.2026 позовну заяву залишено без руху, оскільки у позовній заяві не зазначено: - місце проживання чи перебування, поштовий індекс позивача; відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача; - ціну позову, яка має визначатися відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України сукупністю всіх виплат, але не більше як за шість місяців; - виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема в частині стягнення аліментів за минулий час, із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини; - в позовній заяві не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, а також до позовної заяви не додано доказ надсилання відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання копій поданих до суду документів з урахуванням положень частини 7 статті 43, частини 1 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України.
08.04.2026 позивач ОСОБА_1 надіслала заяву про усунення недоліків, до якої долучила доказ надсилання відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання копій поданих до суду документів з урахуванням положень частини 7 статті 43, частини 1 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, а також навела обставни за яких відповідач у липні 2022 році самоусунувся від виконання батьківського обов'язку у відношенні їх спільного сина ОСОБА_4 .
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 08.04.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 08.05.2026.
09.04.2026 позивач ОСОБА_1 надіслала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
20.04.2026 представник відповідача Доценко Н. В. надіслала заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
22.04.2026 представник відповідача Доценко Н. В. надіслала відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позовної заяви в частині стягнення з відповідача аліментів, починаючи з 01.07.2022, просила задовольнити позовні вимоги щодо стягнення аліментів починаючи з дати звернення до суду з цією позовною заявою - 27.03.2026.
На обґрунтування відзиву зазначила, що єдиним обґрунтуванням вимоги в частині стягнення аліментів за минулий час, які були викладені в письмових поясненнях, є те, що нібито відповідач з 2022 року повністю самоусунувся від виконання батьківських обов'язків щодо спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4 , заблокував позивача у всіх месенджерах, не спілкується з дитиною і не надає жодної матеріальної допомоги. Окремо, позивач повідомила, що не підтримує контактів з матір'ю відповідача, оскільки вона постійно проживає в рф. І це, на її переконання, унеможливило звернення до відповідача з вимогою про добровільну сплату аліментів раніше.
Зазначене позивачем не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України, у 2022 році позивач прийняла рішення виїхати за межі країни разом зі спільною з відповідачем неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 , відповідач не заперечував проти такого виїзду оскільки вважав, що даний виїзд забезпечить його дружині та неповнолітній дитині безпечні умови проживання. В подальшому через деякий час між ними почалися проблеми у сімейних стосунках, які виникли в зв'язку з різними поглядами на подружнє життя. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області по справі № 621/3543/23 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Як стало пізніше відомо відповідачу, позивач створила нову сім'ю де в неї народилася ще одна дитина. Наголошуємо, на тому, що саме позивач обірвала всі зв'язки з відповідачем оскільки вважала, що їхнє спілкування буде заважати її новій сім'ї. Відповідач, має постійне місце проживання, з 2022 року його місце проживання та засоби зв'язку не змінювались, тобто у разі виникнення будь-яких питань позивач завжди могла зв'язатися з відповідачем, але з 2022 року позивач жодного разу не зверталася до відповідача з вимогою про сплату аліментів, та не повідомляла реквізити для їх сплати.
ОСОБА_2 неодноразово намагався зв'язатися з позивачем, оскільки йому небайдужа доля його сина, і він хотів спілкуватися з ним та підтримувати матеріально, але позивач заблокувала його номер та не відповідала. Оскільки відповідач є військовозобов'язаним, то відповідно до умов введеного в Україні режиму воєнного стану, він позбавлений можливості виїхати за межі країни щоб розшукати та спілкуватися зі своїм сином. Виїхавши за кордон позивач позбавила відповідача можливості у спілкуванні з сином, його вихованні, наданні необхідної матеріальної допомоги.
23.04.2026 позивач ОСОБА_1 надіслала відповідь на відзив, в якому зазначила, що відповідачу відомий номер телефону дитини, а часткове обмеження спілкування батька з сином обумовлене метою захисту психіки дитини, оскільки від відповідача мали місце телефонні дзвінки вночі, коли він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Мали місце факти агресії. Також повідомила, що відповідач знав про її банківські реквізити, тому мав можливість добровільно сплачувати аліменти, а сума аліментів визначена минулим періодом є мінімальною і не покриває фактичних витрат на дитину. Вважала, що відповідач повинен нести 50% усіх фактичних витрат на дитину.
01.05.2026 представник відповідача ОСОБА_3 надіслала заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначила, що позивач звертаючись у 2023 році з позовом про розірвання шлюбу, користувалася правовою допомогою і не могла бути необізнаною про те, що має право на стягнення аліментів. Але з особистих мотивів не реалізувала своє право. Звертаючись до суду 27.03.2026 про стягнення аліментів, в тому числі і за минулий період, вона намагається перекласти свою відповідальність за бездіяльність на плечі відповідача. Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтвердженні офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів. За відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають. На підтвердження своїх позовних вимог позивач не надала жодного належного та допустимого доказу, які б підтверджували, що вона вживала заходів для одержання аліментів із відповідача у період з 01.07.2022 по березень 2026 року, та доказів ухилення відповідача від надання матеріальної допомоги на утримання дитини. До матеріалів справи не долучено жодного доказу, який би доводив, що позивач зверталась до відповідача з вимогою про надання їй аліментів за вказаний період на утримання дитини, а він відмовив їй у цьому. У зв'язку з цим, заявлені вимоги в цій частині на думку відповідача задоволенню не підлягають.
06.05.2026 позивач ОСОБА_1 надіслала додаткові пояснення, в яких наполягала на стягненні аліментів з 01.07.2022, оскільки від указаної дати відповідач припинив добровільно сплачувати аліменти.
Позивач ОСОБА_1 під час судового розгляду підтримала позовні вимоги, з підстав викладених у заявах по суті.
Представник відповідача ОСОБА_3 частково заперечувала проти задоволення позову, вважала, що початком стягнення аліментів необхідно визначити - дату звернення до суду з цим позовом 27.03.2026.
Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповіддю № 2580227 від 08.04.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 29).
Даними довідки Відділу Центр надання адміністративних послуг Слобожанської міської ради Чугуївського району Харківської області № 01-21/604 від 30.03.2026 підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 9).
З копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 2).
Заочним рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 23.07.2023 по справі 621/3543/23 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , зареєстрований 07 червня 2017 року Жовтневим районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 170 (а. с. 3-6).
З листа Головного центу обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19.5.2/30836-26-Вих від 28.04.2026, вбачається, що малолітній ОСОБА_4 , 29.06.2022 здійснив виїзд за межі території України, 19.03.2026 повернувся до України, а 02.04.2026 знову виїхав за межі території України (а. с. 51).
З виписки по рахунку позивача ОСОБА_1 , відкритого в АТ "Універсал Банк" вбачається, що відповідач ОСОБА_2 здійснював грошові перекази у період з 24.01.2022 по 28.06.2022 на рахунок позивача (а. с. 54-59).
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідністю зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Позивачем надано докази того, що відповідач є батьком їх спільної дитини, тому зобов'язаний її утримувати до досягнення повноліття, однак між ними не досягнуто згоди щодо порядку участі батька в утриманні дитини.
Водночас, позивачем не надано доказів того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
За таких обставин, а також з урахуванням того, що вимагаються до стягнення аліменти в розмірі, що відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України можуть бути стягнуті у порядку наказного провадження, позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення аліментів від дня пред'явлення позову.
При цьому, розмір аліментів, що мають стягуватися на дитину, не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України належить допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 206, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354, 430 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі однієї чверті з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 до Державного бюджету України (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп., перерахувати на р/ р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.
В частині стягування аліментів допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Повне рішення складене 13.05.2026.
Головуючий: В. В. Овдієнко