копія
справа № 401/185/26
1-кп/401/231/26
12 травня 2026 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Світловодську матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні №12025121070000857, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 листопада 2025 року, за обвинуваченням, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Москва РФ, громадянина України, має середню освіту, не одружений, не працює, проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 на посаді кухара та має військове звання «солдат», не має місця реєстрації, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимості не має,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
ОСОБА_4 вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення проти власності, за таких обставин.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09 листопада 2024 року №148 ОСОБА_4 , відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.02.2022 № 32/321/501/13Т та мобілізаційного плану зараховано з 09 листопада 2024 року до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення, призначено на посаду кухара військової частини НОМЕР_1 і визнано таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою у військовому званні «солдат».
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551- ХІV, ст. 1 ч. 3, ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним, дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, додержуватись правил військової поведінки, поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили в цілому; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Проте, повернувшись до місця свого проживання у м. Світловодськ, ОСОБА_4 в ніч з 18 на 19 листопада 2025 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, проходив по АДРЕСА_2 та прибув до будинку АДРЕСА_3 , де помітив, що металева хвіртка, до вищевказаного домоволодіння не зачинена, в цей момент у нього з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення будь-якого майна, що знаходилось в приміщенні вказаного будинку.
Реалізуючи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, розуміючи, що його злочинні дії нікому не помітні, з корисливих мотивів, за допомогою власної мускульної сили, шляхом розбиття вікна, таємно проник до приміщення вищевказаного будинку звідки таємно викрав дипломат чорного кольору, на кодовому замку, вартістю 527 гривень 50 копійок, хлібопічку марки «Saturn» моделі «ST-EC0124» білого кольору, вартістю 701 гривня 25 копійок, мультиварку марки «Grunhelm» моделі «MC-22SB» сірого кольору, вартістю 712 гривень 25 копійок, мікровхильову піч марки «Candy» моделі «CMG20SMW» білого кольору, вартістю 2577 гривень 75 копійок, які на праві приватної власності належать ОСОБА_5 .
У подальшому ОСОБА_4 утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на свій власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 4518,75 (чотири тисячі п'ятсот вісімнадцять гривень та 75 копійок).
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення відповідальність за яке передбачено частиною 4 статті 185 КК України, тобто, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , як і під час досудового розслідування, в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні винуватим себе визнав повністю, щиро розкаявся, та пояснив про обставини вчинення ним крадіжки, як зазначено у вироці. Показав, що дійсно в нічний час у листопаді 2025 року він проходив по АДРЕСА_2 , через незачинену хвіртку зайшов на територію будинку АДРЕСА_3 в якому розбив вікно та таємно через вікно проник до будинку з якого викрав дипломат, хлібопічку, мультиварку мікрохвильову пічку, які приніс до місця свого проживання у під'їзд будинку АДРЕСА_4 . Наступного дня він повернув потерпілій викрадене. Будучи допитаний прокурором у судовому засіданні, обвинувачений детально пояснив про вчинення ним крадіжки чужого майна. У вчиненому обвинувачений щиро кається, просив вибачення у потерпілої, обіцяв не вчиняти нових кримінальних правопорушень. Просив суд суворо його не карати.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї провини у вчинені кримінального правопорушення, його винуватість в інкримінованому злочині повністю підтверджується зібраними по справі доказами.
Потерпіла ОСОБА_5 про місце час та дату судового засідання повідомлялася у встановленому порядку, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, претензій до ОСОБА_4 не має.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню по епізоду вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, стосовно не оспорюваних фактичних обставин справи, які є належними, достовірними, допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні інкримінованого йому та встановленого судом злочину, та обмежився показаннями обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, визначивши за недоцільне дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Даючи оцінку результатам судового розгляду справи суд визнає, що винуватість ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині доведена повністю, дії обвинуваченого суд кваліфікує як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану, тобто за ч.4 ст.185 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує, що відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
При цьому, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно доположень ст.65 КК Українита постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», - відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Зважується, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v. Ukraine, Tammer v. Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Суд враховує, що у відповідності із статтею 12 КК України обвинувачений ОСОБА_4 вперше вчинив тяжкий, умисний, корисливий, злочин. Обвинувачений свою вину визнав повністю та з приводу вчиненого шкодує. Викрадене майно повернуто потерпілій. Обвинувачений має постійне місце проживання де характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, судимості не має.
До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить щире каяття обвинуваченого у скоєному, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання органом обвинувачення не виявлено, судом не встановлено.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, з урахуванням особи винуватого, суд вважає, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, ОСОБА_4 слід призначити покарання, передбачене ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на певний строк.
Суд враховує інформацію, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_4 , яка міститься у досудовій доповіді уповноваженого органу пробації, відповідно до якої орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства.
На підставі викладеного, беручи до уваги характер вперше вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, висновок органу пробації про те, що ОСОБА_4 має середній ризик небезпеки для суспільства та його виправлення можливе без ізоляції його від суспільства, враховуючи запевнення обвинуваченого не вчиняти кримінальні правопорушення та бажання продовжити військову службу, враховуючи невеликий розмір завданої внаслідок кримінального правопорушення майнової шкоди, та повернення викраденого майна потерпілій, враховуючи що потерпіла не має до обвинуваченого претензій, суд визнає, що виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів можливе без ізоляції його від суспільства, і його можливо звільнити від відбування покарання з випробуванням на визначений іспитовий строк з покладанням на нього, передбачених ст.76 КК України обов'язків.
Призначення такого покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Для застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого підстави відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Судові витрати у справі відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує, керуючись правилами ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 1 (один) рік.
В силу ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки: - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази у кримінальному провадженні: хлібопічка марки «Saturn»моделі «ST-EC0124» білого кольору; мультиварка марки «Grunhelm» моделі «MC-22SB» сірого кольору; дипломат чорного кольору з кодовим замком; пакет з продуктами харчування, які передано на зберігання під розписку потерпілій ОСОБА_5 , - залишити їй за належністю, а накладений арешт на вказані речові докази - скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Світловодським міськрайонний суд упродовж 30 днів з дня його проголошення, а засудженим - у той же строк з дня отримання копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.
Копія вироку після його проголошення негайно вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя Світловодського
міськрайонного суду ОСОБА_1
Згідно з оригіналом