13 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/10089/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року (суддя Олійник В. М.)
у справі № 160/10089/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та скасувати рішення від 12.11.2024 №045550027374 щодо відмови у призначенні пенсії за віком позивачу та зарахування до загального трудового стажу період провадження підприємницької діяльності з 17.09.1998 по 31.12.2010;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати позивачу до загального трудового стажу період провадження підприємницької діяльності з 17.09.1998 по 31.12.2010 з моменту подання заяви про призначення пенсії за віком, а саме: з 05.11.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсійний орган безпідставно не зарахував позивачу до його страхового стажу період провадження підприємницької діяльності з 17.09.1998 по 31.12.2010 з посиланням на відсутність інформації про нараховані та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення пенсійного орану є протиправним та порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року до участі у справі №160/10089/25 залучено у якості відповідача-2 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №045550027374 від 12 листопада 2024 року про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу позивача період ведення підприємницької діяльності з 17.09.1998 по 31.12.2010.
Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 1211,20 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
За встановлених у справі обставин суд дійшов, що відповідачем-1 протиправно відмовлено позивачеві в зарахуванні до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 17.09.1998 по 31.12.2010, оскільки вказане підтверджено відповідними доказами, що наявні в матеріалах справи.
Суд визнав таким, що підлягають задоволенню позов шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №045550027374 від 12.11.2024 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу позивача період ведення підприємницької діяльності з 17.09.1998 року по 31.12.2010 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вказує, що ним не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії, адже заява позивача про призначення пенсії розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Також скаржник вважає, що рішення від 12.11.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії є правомірним, адже у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії. Позивачу до страхового стажу правомірно не враховано період ведення підприємницької діяльності з 17.09.1998 по 31.12.2010, оскільки відсутня інформація про нараховані та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності позивач з 17 вересня 1998 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, про що Красногвардійським райвиконкомом м. Дніпропетровська зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ 15.09.1998 за №2364000078.
14 грудня 2016 року до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» внесений запис №22240050002029373 про проведення державної реєстрації припинені підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .
05 листопада 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №045550027374 від 12 листопада 2024 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 31 рік.
Додатково повідомлено, що до страхового стажу не зараховано період ведення підприємницької діяльності з 17.09.1998 по 31.12.2010 згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки відсутня інформація про нараховані та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, за формою ОК-5.
20 січня 2025 року позивач звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з заявою, в якій просив повідомити, яка система оподаткування застосовувалася під час ведення підприємницької діяльності з 17.09.1998 по 31.12.2010.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №7245/6/04-36-24-11-11 від 04 лютого 2025 року, згідно даних ІКС наявна наступна інформація щодо застосування ФОП ОСОБА_1 систем оподаткування:
- з 18.11.1998 по 30.06.2000 - загальна система (платник фіксованого прибуткового податку у періодах: з 20.11.1998 по 30.06.2000);
- з 01.07.2000 по 31.03.2014 - спрощена система (платник єдиного податку);
- з 01.04.2014 по 14.12.2016 - загальна система.
Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та скасувати рішення від 12.11.2024 №045550027374 щодо відмови у призначенні пенсії за віком позивачу та зарахування до загального трудового стажу період провадження підприємницької діяльності з 17.09.1998 по 31.12.2010, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, в тому числі: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно положень ч.1 ст.24 Закону України №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж).
Згідно з пп.1 п. 3-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, в редакції на час звернення позивачки із заявою про призначення пенсії 02.08.2024, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:
- з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,
- з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК) - індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, яка містить дані про заробітну плату, страховий стаж та сплачені внески.
Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування також необхідною умовою є сплата страхових внесків за цей період, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1) - пп.2 п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1.
Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01.07.2000, з часу запровадження персоніфікованого обліку.
Таким чином, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, можуть бути документи про сплату страхових внесків, а періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть підтверджуватись свідоцтвом про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
При цьому відповідно до наведеного вище пп.2 п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку саме орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення № 10-1.
Суд апеляційної інстанції з цього приводу також зауважує, що відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону №1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.
Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону №1058-IV передбачено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 5 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі уповноважений орган).
Таким чином, відповідно до наведеного вище правового регулювання, обов'язок щодо перевірки відомостей про сплату позивачем внесків до Пенсійного фонду України покладається на орган, що призначає пенсію. Посилання відповідача-1 на відсутність інформації про сплату страхових внесків впродовж періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності не може розцінюватись в якості правомірної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком.
Також з приводу доводів пенсійного органу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як з'ясовано судом вище, у спірний період з 17.09.1998 по 31.12.2010 відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №7245/6/04-36-24-11-11 від 04.02.2025 ОСОБА_1 як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа:
- з 20.11.1998 по 30.06.2000 був платником фіксованого прибуткового податку;
- з 01.07.2000 по 31.12.2010 - перебував на спрощеній системі (платник єдиного податку).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.12.2024 №64847-47347/П-01/8-0400/24 підтверджено надходження коштів в рахунок сплати позивачем страхових внесків у період з 01.01.2004 по 31.12.2010.
В свою чергу, відповідач-1, як орган, що призначає пенсію і повноважний розглянути заяву позивача, відповідної перевірки не здійснив та не надав доказів, які б підтверджували або спростовували сплату позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України у спірний період здійснення ним підприємницької діяльності.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №045550027374 від 12 листопада 2024 року про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування неможливо визнати обґрунтованими, а отже це рішення не відповідає критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.2 КАС України), у зв'язку з чим є протиправним і підлягає скасуванню.
В свою чергу, встановлені у справі обставини з огляду на наявні у справі докази, зазначені вище, дають підстави для висновку, що період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 20.11.1998 по 31.12.2010 підлягає зарахуванню до її страхового стажу.
Водночас, матеріалами справи не підтверджено, що позивач у періоді з 17.09.1998 по 19.11.1998 вів підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування/ застосуванням фіксованого податку, сплачував за цей період страхові внески, а тому підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду з 17.09.1998 по 19.11.1998 відсутні.
Стосовно висновку суду першої інстанції про зобов'язання відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зазначеного вище Порядку №22-1 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В спірному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яким і прийнято оскаржуване рішення. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у цьому спорі є належним відповідачем.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення за заявою позивача не приймалось.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, оскільки відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Наведене вище відповідно до ч.2 ст.9 та ст. 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити дії та ухвалення нового рішення в цій частині про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити дії.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судом встановлено, що позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., який підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань належного відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 160/10089/25 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії.
Ухвалити нове рішення в цій частині.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період ведення підприємницької діяльності з 20.11.1998 по 31.12.2010.
В задоволенні позовних вимог про зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період провадження підприємницької діяльності з 17.09.1998 по 19.11.1998 відмовити.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 160/10089/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров