Справа №390/1939/25
Провадження №1-кп/390/135/25
13.05.2026 Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвокат ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кропивницький кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121040000376 від 11.07.2025, відносно
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, українець, громадянин України, має повну загальну середню освіту, неодружений, не працює, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , судимий: 04.12.2025 вироком Центрального районного суду м. Миколаєва за ч.4 ст.185 КК України на строк 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України,
встановив:
09.07.2025 ОСОБА_4 знаходився на громадському пляжі «Перлина Ятраня», розташованому в с. Соколівське Кропивницького району Кіровоградської області.
Перебуваючи у вказаному місці у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, а саме на крадіжку належного ОСОБА_6 мобільного телефону “POCO X3», 6/128 GB Shadow Gray, який був увімкнутий до зарядного пристрою в наметі для продажу напоїв та продуктів харчування, що знаходиться на вказаному громадському пляжі.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету власної наживи, впевнившись, що його злочинні дії не помічені сторонніми особами, розуміючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану ОСОБА_4 , достеменно знаючи про місцезнаходження належного ОСОБА_6 мобільного телефону, шляхом вільного доступу таємно викрав належний останній мобільний телефон “POCO X3» 6/128 GB Shadow Gray, вартістю 3102,50 грн, який знаходився у силіконовому чохлі Soft Touch для Xiaomi Poco X3 NFC помаранчевого кольору, вартістю 63,33 грн., з sim-карткою оператора «Vodafone», вартістю 344 грн, на рахунку якої були грошові кошти в сумі 502 грн.
Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 4011,83 грн.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив фактичні обставини справи, зокрема пояснив, що відпочивав і випивав на озері в Соколівське. Помітив телефон, який поставили на зарядку, та без дозволу взяв його разом з чохлом. Хотів отримати за нього кошти. Сімку потім викинув. Телефон продав знайомому за більше ніж 500 грн (точно не пам'ятає), Розкаявся та просив суворо не карати.
Потерпіла про дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, проте в судові засідання не з'явилася.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за погодженням учасників судового провадження визначив обсяг розгляду кримінального провадження: допит обвинуваченого, дослідження матеріалів, які характеризують обвинуваченого.
За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, доведена, оскільки ОСОБА_4 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_4 вчинив умисний, закінчений, тяжкий злочин.
Обставинами, що пом'якшують покарання згідно із ст.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання згідно зі ст.67 КК України, не встановлено.
Крім цього, при обранні обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують.
ОСОБА_4 на обліку в психіатричній лікарні та наркологічному диспансеру не перебуває, раніше не судимий.
Відповідно до досудової доповіді виконання покарання в громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень (а.с. 112-114 т.2).
Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.12.2025 ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Відповідно до ст. 32 КК повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК. З цього правила є виключення, згідно з яким вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями КК, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині КК (ч. 3 ст. 32 КК).
За правилами ст. 33 КК сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено.
У випадках сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК (ч. 2 ст. 33 КК), а покарання призначається окремо за кожне, яке входить до її складу, із подальшим визначенням остаточного покарання за правилами, передбаченими ст. 70 КК, які урегульовують порядок призначення покарання при сукупності кримінальних правопорушень.
Частина 1 ст. 70 КК передбачає, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Відповідно до вимог ч.4 цієї статті за правилами, передбаченими в частинах першій - третій, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК.
Норми ст. 71 КК урегульовують порядок призначення покарання у випадку, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення. Суд за таких обставин до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Постановою об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 25 червня 2018 року (справа № 511/37/16-к, провадження № 51-830км18) зроблено висновок про застосування норм права, згідно з яким коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК, потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 цього Кодексу.
Проте цей висновок про застосування норм законодавства про кримінальну відповідальність не охоплює випадки, коли особою вчинено кримінальне правопорушення до постановлення вироку, яке передбачене тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу, тобто має місце «розірвана» засудженням повторність кримінальних правопорушень, які у доктрині кримінального права отримали назву тотожних.
Законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, які утворюють передбачену ч.1 ст.32 КК повторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані в резолютивній частині обвинувального вироку, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.
Кваліфікація двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК (тотожних кримінальних правопорушень), та призначення за ними покарання здійснюється згідно з усталеною судовою практикою.
Так, передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ст. 70 КК) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади кримінальних правопорушень і які мають самостійні санкції. За цими ж правилами призначається покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчене кримінальне правопорушення, а решта - як готування до кримінального правопорушення чи замах на нього. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
Якщо вчинені кримінальні правопорушення, крім повторності, утворюють ще й сукупність, вони відповідно до частини другої статті 33 КК повинні отримувати окрему кваліфікацію (наприклад, крадіжка без кваліфікуючих ознак і крадіжка, вчинена повторно, або крадіжка, поєднана з проникненням у житло). Якщо ж кримінальні правопорушення, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (наприклад, три крадіжки, поєднані з проникненням у житло, п'ять розбоїв, вчинених організованою групою, тощо), їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність кримінальних правопорушень повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних кримінальних правопорушень.
Така правова позиція знайшла своє відображення в існуючій практиці Касаційного кримінального суду. У постановах колегій суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 травня 2018 року (справа №187/1354/15, провадження № 51-1017км18), Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 29 листопада 2018 року (справа №541/715/17, провадження № 51-7898км18) та від 10 липня 2019 року (справа № 723/1538/16-к, провадження № 51-8625км18), Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 січня 2020 року (справа № 585/1603/17, провадження № 51-3290км19) та від 29 липня 2020 року (справа № 541/715/17, провадження № 51-7898км18) визнано, що за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається і правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються. Коли повторність і рецидив кримінальних правопорушень є елементом сукупності вироків, покарання за них призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК.
Призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК при повторності тотожних кримінальних правопорушень призведе до застосування кримінального закону за аналогією, що прямо заборонено ч. 4 ст. 3 КК та порушення вимог визначеності кримінального закону. До того ж правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень більш жорсткі, ніж у разі повторності, оскільки в останньому випадку суд не має права вийти за межі максимуму санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, а у разі застосування ст. 70 КК така можливість передбачена (якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень, що входить у сукупність, є умисним тяжким або особливо тяжким злочином).
Таким чином, якщо в діях особи має місце повторність кримінальних правопорушень, передбачена ч. 1 ст. 32 КК, і ця особа засуджується за вчинення кількох тотожних кримінальних правопорушень, які кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК, і при цьому одне або кілька з них були вчинені до ухвалення попереднього вироку, а ще одне або декілька - після його ухвалення, то спеціальні правила ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються. У такому випадку суд кваліфікує зазначені кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК та призначає покарання, передбачене її санкцією, а остаточне покарання визначає за правилами ст. 71 КК за сукупністю вироків.
Отже, зваживши у сукупності наведені вище обставини, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо за умови призначення покарання у виді позбавлення волі, проте не в максимальному розмірі санкції статті. Вказане покарання буде справедливим і сприятиме досягненню меті покарання, передбаченій ст. 50 КК України.
Підстави для застосування ст.ст. 69, 75 КК України відсутні.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.12.2025, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п'яти) років та 1 (одного) дня позбавлення волі.
Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 строк тримання під вартою з 03 год 34 хв 18 березня 2026 року до дня вступу вироку в законну силу включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Зарахувати в строк покарання у виді позбавлення волі - строк тримання під вартою ОСОБА_4 під час розгляду справи №490/2098/25 Центральним районним судом м. Миколаєва: строк затримання в період з 31.10.2025 до 02.11.2025 включно з розрахунку - один день затримання за один день позбавлення волі, а також строк попереднього ув'язнення за період з 12.11.2025 до 04.12.2025 включно, з розрахунку - один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту вступу вироку в законну силу.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу, але не довше, ніж на 60 днів, тобто до 11 липня 2026 року.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у сумі 4457 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн
Речові докази: мобільний телефон “POCO X3» 6/128 GB Shadow Gray, силіконовий чохол Soft Touch для Xiaomi Poco X3 NFC, sim-картку оператора «Vodafone», залишити за належністю потерпілій ОСОБА_6 .
Вирок набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження. У разі якщо вирок оскаржений учасниками процесу, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, яке набирає законної сили з моменту його проголошення.
Апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Кропивницький районний суд Кіровоградської області.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Роз'яснити обвинуваченому, захиснику, потерпілим право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Роз'яснити обвинуваченому, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити прокурору та засудженому, а іншим учасникам процесу роз'яснити, що вони мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1