Справа № 347/1024/26
Провадження № 2/347/839/26
13 травня 2026 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
Головуючої - судді: Крилюк М.І.,
секретаря: Лазорик Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.08.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та фізичною особою ОСОБА_1 за допомогою вебсайту creditkasa.com.ua було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1585-6414.
Зазначений договір був укладений в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про споживче кредитування». Договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та графіком платежів становили єдиний документ, з умовами якого позичальник був попередньо ознайомлений.
Для підписання кредитного договору позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А7953, який використовувався як електронний підпис. Позивач зазначив, що без входу відповідача до особистого кабінету на вебсайті кредитодавця та підтвердження договору одноразовим ідентифікатором укладення договору та перерахування кредитних коштів було б неможливим.
Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредит у сумі 2 000,00 грн строком на 365 днів із визначеними процентними ставками та комісією за видачу кредиту. Надалі між сторонами були укладені додаткові угоди: №1 від 07.08.2025 року про надання додатково 1 000,00 грн та №2 від 08.08.2025 року про надання ще 1 500,00 грн кредитних коштів.
Позивач послався на положення статей 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України, відповідно до яких розмір та порядок сплати процентів визначаються договором. Процентна ставка за договором була фіксованою та не змінювалася протягом усього строку користування кредитом.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку, зазначену відповідачем в особистому кабінеті. Перерахування коштів здійснювалося через ТОВ «ФК «Контрактовий дім», що підтверджується відповідними довідками та квитанціями.
Відповідач частково погашав заборгованість за кредитним договором, чим фактично визнав існування зобов'язань перед позивачем. Позивач послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2020 у справі №127/23910/14-ц, згідно з якою часткова сплата боргу свідчить про його визнання боржником.
У подальшому відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти у повному обсязі, чим порушив умови кредитного договору та вимоги цивільного законодавства.
У зв'язку з викладеним позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №1585-6414 від 06.08.2025 року у загальному розмірі 15 130,80 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив та заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, а тому, керуючись ст. 280 ЦПК України, ухвалив рішення про можливість розгляду справи у заочному порядку.
На підставі ч. 1 ст. 281 ЦПК України ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13.05.2026 року постановлено здійснювати заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та надавши оцінку доказам відповідно до вимог статей 76-81, 89 Цивільний процесуальний кодекс України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та доданих до позовної заяви доказів, 06.08.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту creditkasa.com.ua було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1585-6414, що підтверджується роздруківкою договору (а.с.12-23).
Умови кредитування, порядок надання та обслуговування кредиту підтверджуються також Правилами відкриття кредитної лінії та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту (Додаток №3), Паспортом споживчого кредиту (Додаток №4), які разом із договором становлять єдиний комплекс документів, з якими відповідач був ознайомлений до моменту укладення договору.
На підтвердження факту укладення договору в електронній формі позивачем надано відомості про використання відповідачем одноразового ідентифікатора А7953 як електронного підпису під час авторизації в особистому кабінеті та підтвердження прийняття умов кредитування.
Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредитні кошти у сумі 2 000,00 грн строком на 365 днів. Надалі сторони уклали Додаткову угоду №1 від 07.08.2025 про надання додатково 1 000,00 грн (Додаток №6) та Додаткову угоду №2 від 08.08.2025 про надання ще 1 500,00 грн кредитних коштів (Додаток №7).
Факт перерахування кредитних коштів підтверджується квитанціями фінансово-розрахункової установи (Додаток №5) та довідкою про перерахування суми кредиту (Додаток №8), відповідно до яких кошти були зараховані на банківську картку, зазначену відповідачем.
Розмір заборгованості та склад нарахувань підтверджуються розрахунком заборгованості, поданим позивачем (Додаток №9). Крім того, позивачем надано копію вимоги про усунення порушень умов договору (Додаток №10) та докази її направлення відповідачу (Додаток №11).
Відповідач частково здійснював погашення заборгованості, чим фактично визнав наявність кредитних зобов'язань. На підтвердження цієї обставини позивач послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2020 у справі №127/23910/14-ц, згідно з якою часткова сплата боргу свідчить про визнання боржником існування відповідного зобов'язання.
Оцінивши подані докази у їх сукупності, зокрема документи, додані до позовної заяви, суд дійшов висновку про підтвердження факту укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів та неналежного виконання ним зобов'язань щодо їх повернення, у зв'язку з чим визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі та спрямованою на встановлення цивільних прав і обов'язків.
Надані суду докази, зокрема роздруківка Договору про відкриття кредитної лінії, підтверджують, що 06.08.2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1585-6414, який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту становить єдиний правочин, що містить усі істотні умови кредитування, з якими відповідач був ознайомлений до моменту його укладення.
З матеріалів справи вбачається, що договір укладено у письмовій формі у вигляді електронного документа відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію». Факт підписання договору підтверджується використанням одноразового ідентифікатора А7953, надісланого відповідачу для підтвердження укладення договору, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду.
Згідно з умовами Кредитного договору №1585-6414 від 06.08.2025 року Кредитодавець зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 2 000,00 грн строком на 365 днів із визначеними договором процентною ставкою та умовами користування кредитом. Крім того, між сторонами були укладені Додаткова угода №1 від 07.08.2025 року про надання додатково 1 000,00 грн кредитних коштів та Додаткова угода №2 від 08.08.2025 року про надання ще 1 500,00 грн кредитних коштів.
Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується квитанціями про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи та довідкою про перерахування суми кредиту, відповідно до яких грошові кошти були перераховані на банківську картку, зазначену відповідачем.
Як убачається з розрахунку заборгованості, відповідач частково здійснював погашення кредитної заборгованості, що свідчить про визнання ним укладення договору та прийняття його умов, однак у подальшому порушив взяті на себе зобов'язання та не повернув кредит і проценти у повному обсязі.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за Договором №1585-6414 від 06.08.2025 року становить 15 130,80 грн, які позивач просить стягнути у судовому порядку.
Зазначений розрахунок відповідачем не спростований, доказів його неправильності суду не надано.
Суд враховує, що відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а розмір і порядок їх сплати визначаються умовами договору. Із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що сторонами при укладенні Договору про відкриття кредитної лінії №1585-6414 від 06.08.2025 року було погоджено всі істотні умови кредитування, зокрема розмір кредиту, строк користування кредитними коштами, порядок та строки їх повернення, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, а також права та обов'язки сторін.
Умови щодо нарахування процентів були визначені безпосередньо у тексті кредитного договору, Правилах відкриття кредитної лінії та Паспорті споживчого кредиту, з якими відповідач мав можливість ознайомитися до моменту укладення правочину. Вказані документи містять інформацію про фіксовану процентну ставку, порядок її застосування та загальну вартість кредиту для споживача, що свідчить про належне дотримання позивачем вимог законодавства у сфері споживчого кредитування. Доказів того, що відповідач не був ознайомлений з указаними умовами або що такі умови були нав'язані йому всупереч його волі, матеріали справи не містять.
Крім того, суд бере до уваги, що відповідач після укладення договору фактично користувався кредитними коштами та здійснював часткове погашення заборгованості, чим підтвердив прийняття умов договору та погодження з порядком виконання зобов'язань. Така поведінка відповідача узгоджується із принципом добросовісності учасників цивільних правовідносин та свідчить про реальне виникнення між сторонами договірних правовідносин.
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю отримані грошові кошти у строки та в порядку, встановлені договором, а також сплатити проценти за користування кредитом. При цьому за змістом статті 1054 ЦК України кредитний договір є обов'язковим для сторін правочином, за яким кредитодавець надає грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, у тому числі за додатковими угодами до договору, тоді як відповідач свої обов'язки щодо своєчасного та повного повернення кредиту не виконав. Належних та допустимих доказів повного погашення заборгованості або припинення зобов'язання в інший передбачений законом спосіб відповідачем суду не надано.
Суд також враховує положення статті 625 ЦК України, відповідно до яких боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. У разі прострочення виконання такого зобов'язання боржник зобов'язаний сплатити суму боргу та інші платежі, передбачені договором або законом. Таким чином, сам факт невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення кредитних коштів у визначені договором строки є підставою для покладення на нього обов'язку відшкодувати наявну заборгованість.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, у встановлений строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язання чи зміна його умов не допускається. Отже, після укладення кредитного договору відповідач був зобов'язаний дотримуватися погоджених сторонами умов незалежно від подальшої зміни власного волевиявлення чи фінансового стану.
Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання є його порушенням, а боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом. Прострочення виконання грошового зобов'язання тягне для боржника передбачені законом правові наслідки, зокрема обов'язок сплатити суму заборгованості та інші належні платежі.
Суд також бере до уваги, що відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отримавши кредитні кошти, користуючись ними та здійснюючи часткові платежі на погашення заборгованості, відповідач фактично визнав існування між сторонами кредитних правовідносин та наявність обов'язку з повернення кредиту і сплати процентів.
Таким чином, встановлені судом обставини у своїй сукупності підтверджують, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, не виконав належним чином обов'язок щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим у нього виник обов'язок погасити заборгованість перед позивачем у заявленому розмірі.
Оцінивши подані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив умови Договору про відкриття кредитної лінії №1585-6414 від 06.08.2025 року, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення заборгованості у розмірі 15 130,80 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 525, 526, 530, 610, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та статтями 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за Кредитним договором №1585-6414 від 06.08.2025 року у загальному розмірі 15 130,80 грн (п'ятнадцять тисяч сто тридцять гривень 80 копійок), а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: М.І. Крилюк