Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
13 травня 2026 р. Справа № 520/11505/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мороко А.С., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області за 2021 рік: від 13.04.2023 №0035049-2405-2034 на суму 20857,50 грн; від 13.04.2023 №00350552405-2034 на суму 259152,00 грн; від 12.01.2023 №0003908-2405- 2034 на суму 60828,00 грн.; від 12.01.2023 №0003899-2405-2034 на суму 79356,00 грн; від 12.01.2023 №0003905-2405-2034 на суму 3960,00 грн; від 12.01.2023 №0003902-2405-2034 на суму 5706,00 грн; від 12.01.2023 №0003907- 2405-2034 на суму 1668,00 грн; від 12.01.2023 №0003904-2405-2034 на суму 6738,00 грн; від 12.01.2023 №0003895-2405-2034 на суму 6012,00 грн; від 12.01.2023 №0003906-2405-2034 на суму 3870,00 грн; від 12.01.2023 №0003900- 2405-2034 на суму 3540,00 грн.
В позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено, що в квітні 2023 року на податкову адресу позивача, а саме: АДРЕСА_2 , Головним управлінням ДПС у Харківській області надіслано спірні податкові повідомлення-рішення.
Проте, у зв'язку із тим, що позивач є особою з інвалідності І групи, він не проживає за адресою місця реєстрації та не отримує поштову кореспонденцію, а фактично мешкає за адресою АДРЕСА_3 .
Також представником позивача зазначено, що у 23.09.2025 позивачу проведено операцію, після якої він проходить тривалу реабілітацію.
Окрім цього, представник позивача посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025 по справі №500/2276/24, в якій зроблено висновок, що норма п. 56.18 ст. 56 ПКУ не встановлює строку звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та не є відсильною до норми, яка їх встановлює, а строк у 1095 днів, встановлений ст. 102 ПКУ, є саме строком давності, у межах якого за платником податків зберігається право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу, а не строком звернення до суду із такими вимогами.
У зв'язку із викладеним позивач просить поновити строк звернення до суду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вирішуючи питання в порядку ст. 169 КАС України, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху, оскільки поданий без дотримання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.
Щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Так, звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
При цьому звернення до суду з пропуском строку, визначеного приписами статті 122 КАС України, за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Як вбачається з клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке заявлено в позовній заяві, позивач зазначає, що в квітні 2023 року на його податкову адресу, а саме: АДРЕСА_2 надійшли спірні податкові повідомлення - рішення.
З даним позовом, позивач звернувся лише 07.05.2026.
Позивачем також зазначено, що отримувати поштову кореспонденцію за адресою реєстрації не має можливості, оскільки фактично проживає за іншою адресою, з цього приводу суд зазначає.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства, своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій, а також з метою забезпечення юридичної визначеності у спірних правовідносинах.
Відповідно до висновків Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №420/35627/23 стосовно направлення документів ВС зазначив, що законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 45.1 статті 45 ПКУ платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
У постанові від 23 травня 2022 року у справі №810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів КАС у складі ВС зазначила, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
У цій же постанові Судова палата зробила висновок, що обов'язку контролюючого органу щодо направлення платнику, зокрема повідомлення - рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 ПКУ, кореспондує також і обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.
Враховуючи викладене, доводи позивача про відсутність можливості отримувати поштову кореспонденцію за адресою проживання, у зв'язку із тим, що є особою з інвалідністю І групи судом оцінюється критично.
Таким чином, направлення податкових повідомлень-рішень на актуальну податкову адресу позивача (незмінність якої станом на час здійснення такого направлення позивачем не заперечується і не спростовується) та з моменту проставлення поштовим оператором відповідної відмітки про невручення адресату поштового відправлення із зазначенням такої причини спірні повідомлення-рішення вважаються врученими платнику податків.
Окрім цього, позивач не заперечує свою обізнаність про наявність спірних податкових повідомлень - рішень та сам зазначає, що дізнався про них ще в квітні 2023 року.
Щодо посилання позивача на 1095 дні, як на строк давності у межах якого позивач може оскаржити податкові повідомлення - рішення, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом.
Зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, але цей строк не є тотожним процесуальному строку звернення до суду.
Нормою п. 56.18 ст. 56 ПК України не визначено процесуального строку звернення до суду, а відповідно до приписів п. 2 ст. 122 КАС України, він становить шість місяців.
Наведений висновок узгоджується з викладеним у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.
Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Також суд зазначає, що представником позивача належним чином не обґрунтовано доводи щодо неможливості звернення до суду з приводу оскарження спірних ППР, у продовж 2023, 2024 та 2025 років.
Посилання на те, що позивач є особою з інвалідністю не є належним доказом, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо будь-яких обмежень прав позивача, а також доказів наявності у позивача І групи інвалідності.
Окрім цього, суд звертає увагу представника позивача, на те що по тексту позовної заяви ним допущено описки щодо процесуального статусу свого клієнта - ОСОБА_1 , який в даній справі є позивачем, а не відповідачем, як зазначено по тексту позовної заяви.
Щодо сплати судового збору, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову:
майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328,00 грн.
Згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як убачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є вимоги майнового характеру, а отже ставка судового збору за подання даного позову, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", становить 3613,56 грн.
Представником позивача у тексті позовної заяви зазначено, що позивач є особою з інвалідністю І групи, проте як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано належного підтвердження звільнення від сплати судового збору, що унеможливлює звільнення позивача від сплати судового збору.
Отже, позивачу належить сплатити судовий збір в розмірі 3613,56 грн., або надати докази звільнення від сплати судового збору.
Згідно ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду: клопотання про поновлення строку звернення до суду із наданням доказів на підтвердження поважності пропуску такого строку, а також оригінал платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 3613,56 грн. за наступними реквізитами: Отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ""ян/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947; Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA678999980313141206084020661; Код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу - "*;101; (код платника); судовий збір за позовом (ім'я/назва платника), Харківський окружний адміністративний суд".
Керуючись статтями 160,161,169,248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.
Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду із наданням доказів на підтвердження поважності пропуску такого строку, а також оригіналу платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 3613,56 грн, або надання доказів звільнення позивача від сплати судового збору.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.С. Мороко