Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 травня 2026 р. № 520/29882/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022) про визнання протиправним та скасування рішення. зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204650007558 від 07.11.2025 "Про перерахунок пенсії" в частині встановлення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання 2 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області встановити ОСОБА_1 з 11.10.2025 р. щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці у розмірі 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснивши перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 11 жовтня 2025 р., виходячи з розміру 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204650007558 від 07.11.2025 "Про перерахунок пенсії" в частині встановлення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді є протиправним та таким, що порушує права позивача.
Ухвалою суду від 13.11.2025 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, розгляд справи було відтерміновано.
Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустці.
Представником відповідача 20.11.2025 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , працював на посаді судді з 05.03.1993 по жовтень 2025 року, а саме до вересня 2013 в Орджонікідзевському (Індустріальному) районному суді м.Харкова, з вересня 2013 в Жовтневого (Новобаварського) районного суду м. Харкова.
19 червня 2003 року Постановою Верховної ради України № 1016-ІV позивача обрано суддею безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 02 жовтня 2025 року №2042/0/15-25 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Новобаварського районного суду міста Харкова у зв'язку з поданням заяви про відставку" звільнено ОСОБА_1 з посади судді Новобаварського районного суду міста Харкова у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У вищезгаданому рішенні Вищої ради правосуддя зазначено, що станом на 02.10.2025 року стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку та підлягає зарахуванню: 32 роки 7 міс. 7 днів; стаж ( досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки.
Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає їй право на відставку, становить 34 роки 7 місяців 7 днів.
Наказом Новобаварського районного суду міста Харкова від 03.10.2025 № 06-03/137 відраховано ОСОБА_1 зі штату Новобаварського районного суду міста Харкова з посади судді 10.10.2025.
Також судом встановлено, що рішенням пенсійного органу № 204650007558 від 07.11.2025 здійснено позивачу перерахунок раніше призначеної пенсії за віком та призначено з 11.10.2025 року щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленому виходячи зі стажу на посаді судді - 32 р.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Статтею 116 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) встановлено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно з вимогами частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Як вже було встановлено судом вище, стаж роботи позивача на посаді судді становить 32 роки 7 міс. 7 днів.
Крім того суд зазначає, що абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII (зі змінами, внесеними Законом України від 21.12.2016 № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя») встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України “Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Наведене відповідає правовій позиції, висловленій у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.11.2018, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Як вже було встановлено судом вище, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право позивачу для призначення на посаду судді - 2 роки.
Таким чином суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, додатково 2 років роботи в галузі права.
Таким чином суд зазначає, що загальний стаж роботи який дає позивачу право на отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 34 роки 7 місяців 7 днів, з яких стаж роботи на посаді судді, що дає право на відставку та підлягає зарахуванню: 32 роки 7 міс. 7 днів; стаж ( досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки.
Суд окремо наголошує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 19.06.2018 у справі № 243/4448/17, від 11.09.2018 у справі № 428/4671/17, від 01.10.2018 у справі № 541/503/17, від 17.10.2018 року у справі № 140/263/17, від 23.10.2018 справі № 686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17.
Як вже було встановлено судом вище, рішенням Вищої ради правосуддя від 02.10.2025 року № 2042/0/15-25 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Новобаварського районного суду міста Харкова у зв'язку з поданням заяви про відставку" визначено загальний стаж роботи, що дає позивачу право на отримання щомісячного довічного грошового утримання - 34 роки 7 місяців 7 днів.
Частинами третьою, четвертою статті 142 Закону № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Отже суд зазначає, що відповідачем протиправно не враховано позивачу 2 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, а отже відсоток довічного грошового утримання позивача за 34 роки 7 місяців 7 днів повинен бути 78 відсотків суддівської винагороди (20 років - 50% + 14 повних років х 2 % = 78%).
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204650007558 від 07.11.2025 "Про перерахунок пенсії" в частині встановлення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що задля належного захисту прав позивача відповідача слід зобов'язати зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання 2 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді та зобов'язати відповідача встановити ОСОБА_1 з 11.10.2025 р. щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці у розмірі 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснивши перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 11 жовтня 2025 р., виходячи з розміру 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022) про визнання протиправним та скасування рішення. зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204650007558 від 07.11.2025 "Про перерахунок пенсії" в частині встановлення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання 2 роки стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області встановити ОСОБА_1 з 11.10.2025 р. щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці у розмірі 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснивши перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 11 жовтня 2025 р., виходячи з розміру 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.