Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
12 травня 2026 року справа №520/14322/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області(вул. Варшавська, буд. 3-Б, смт Макарів, Київська обл., Бучанський р-н,08001, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.12.2024 № 104250020420 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02.12.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2017 по 30.09.2024 та зарахувати заробітну плату за період роботи з 01.01.2017 по 30.09.2024 згідно довідок про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 01.10.2024 № 398, від 01.10.2024 № 399, від 01.10.2024 № 400, та здійснити призначення та виплату Позивачу пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02.12.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.12.2024 № 104250020420 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02.12.2024, є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду Харківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву д розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачам, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідачів.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надано відзиви на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя у період з 14.07.2025 по 28.07.2025 перебував у відпустці, 01.08.2025 перебував на навчанні, з 04.08.2025 по 05.08.2025, з 10.11.2025 по 14.11.2025 та з 22.12.2025 по 13.01.2026 перебував у відпустці.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 27.11.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 858067 від 03.09.2024.
З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованого в Мін?юсті 16.03.2021 № 339/35961.
Враховуючи принцип екстериторіальності, вказана заява була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
За результатами розгляду вищевказаної заяви Позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській прийнято рішення від 02.12.2024 № 104250020420 про відмову в призначенні пенсії, оскільки відповідно до наданих до заяви документів загальний страховий стаж складає 06 років 02 місяці 00 днів (з необхідних 7 років).
У свою чергу не було зараховано період служби Позивача з січня 2017 по вересень 2024 згідно довідок про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 01.10.2024 № 398, від 01.10.2024 № 399, від 01.10.2024 № 400, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про нарахування доходу та сплату страхових внесків.
Інші періоди трудової діяльності зараховано до загального страхового стажу відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На думку Позивача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській від 02.12.2024 № 104250020420 є незаконним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства. У свою чергу Позивач вважає, що її законні права та інтереси є порушеними, а тому підлягають захисту у судовому порядку, внаслідок чого позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом № 1058-IV, який набрав чинності 01.01.2004.
Згідно положень частини 1 статті 4 Закону № 1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до частини 1 статті 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено наступні види пенсійних виплат, що призначаються в солідарній системі: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За змістом ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Згідно зі статтею 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю I групи: до досягнення особою 25 років включно - 1 рік; від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки; від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки; від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років; від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років; від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років; від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років; від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років; від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років; для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно - 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
При цьому згідно з частиною 2 статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).
Частиною 1 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.
Згідно зі статтею 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років.
Відповідно до статті 45 Закону № 1058-ІV , пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, окрім того пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Реалізація права на призначення пенсії здійснюється шляхом подання заяви з усіма необхідними документами.
Судом встановлено, що Позивач 02.12.2024 звернувся із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Спірним питанням даної справи є наявність страхового стажу (не менше 7 років) у Позивача для призначення йому пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження стажу також регламентовано у статті 62 Закону № 1788-ХІІ, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність інформації про нарахування доходу та сплату страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб, за період служби з січня 2017 року по вересень 2024 року згідно довідок про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 01.10.2024 № 398, № 399, № 400, суд зазначає наступне.
У постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 09.09.2019 у справі № 242/5448/16-а, від 31.03.2021 у справі № 242/5696/16-а, від 02.08.2022 у справі №560/4616/20 сформульовані висновки щодо застосування норм Закону № 1058-IV у питанні обчислення при призначенні пенсії стажу роботи, щодо якого у Пенсійного фонду відсутні дані про сплату страхових внесків, про те, що “позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене страхувальником, оскільки згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві у спірні періоди, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту».
Враховуючи викладене, суд вбачає наявність підстав для задоволення позову в частині зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2017 по 30.09.2024 та зарахувати заробітну плату за період роботи з 01.01.2017 по 30.09.2024 згідно довідок про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 01.10.2024 № 398, від 01.10.2024 № 399, від 01.10.2024 № 400.
Таким чином, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.12.2024 № 104250020420 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02.12.2024.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п.4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
З огляду на приписи Порядку № 22-1 розгляд питання щодо зарахування страхового стажу та призначення пенсії позивача, в даному випадку покладена на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволенню не підлягають.
Щодо зобов'язальної частини позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З огляду на наявність дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду з призначення пенсій, положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Стосовно дискреційних повноважень, Верховний Суд уже зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Подібний висновок, зокрема, міститься у Постанові КАС ВС у справі № 400/4491/20 від 31.05.2022.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що дискреція це не є обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином суд також вбачає з боку відповідача дискреційні повноваження щодо призначення пенсії.
З метою належного захисту прав Позивача, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.11.2024 про призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної заяви.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Варшавська, буд. 3-Б, смт Макарів, Київська обл., Бучанський р-н,08001, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.12.2024 № 104250020420 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02.12.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з січня 2017 року по вересень 2024 року та зарахувати заробітну плату за період роботи з 01.01.2017 по 30.09.2024 згідно довідок про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 01.10.2024 № 398, від 01.10.2024 № 399, від 01.10.2024 № 400.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2024 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов