Справа № 420/28339/25
13 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-МАКС» до Одеської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-МАКС» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000273/2 від 02 серпня 2025 року, визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000588.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що на виконання умов контракту №151121 від 15.11.2021 року, укладеного ТОВ «ПРО-МАКС» із компанією KALE KILIT VE KALIP SAN. A.S." було поставлено у власність покупця - ТОВ «ПРО-МАКС» товар, а саме дверну фурнітуру (замки, циліндри та супутні товари) торгівельної марки Кале, виробництва Туреччини. Для здійснення митного оформлення товару подана митна декларація №25UA500500024624U4 від 02.08.2025, в якій було визначено для митного оформлення товари №1, №2 загальною вартістю 87120,18 дол. США, визначеною відповідно до специфікації та інвойсу. При визначенні митної вартості товару, декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Позивач під час митного оформлення товарів надав документи, що містять необхідні відомості для визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору. Проте, за відсутності розбіжностей у поданих декларантом документах, які б могли вплинути на митну вартість товару, відповідачем протиправно здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом резервним.
Ухвалою суду від 22.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову та стверджує, що при прийнятті картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України.
За доводами відповідача, під час здійснення митного контролю і митного оформлення за митною декларацією (МД) №25UA500500024484U7 від 01.08.2025, відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ТОВ «ПРО-МАКС» №1, №2 згідно опису, автоматизованою системою управління ризиками були встановлені наступні форми обов'язкового контролю: 105-2 Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів підрозділом митного оформлення; 106-2 Витребування документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товарів; 203-1 Проведення повного огляду - з розкриттям до 100 відсотків пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації та інших документах, поданих до митного оформлення; 911-1 Здійснення фото- та/або відео фіксації виконання митних формальностей.
На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Зазначені обставини, як зауважує відповідач, виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи.
За результатом розгляду додатково наданих документів було встановлено, що відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. Зазначені обставини стали підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Для визначення митної вартості товарів був застосований резервний метод.
У зв'язку із вказаним, митниця вважає правомірним прийняте спірне Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000273/2 від 02.08.2025, у якому вказані обґрунтовані підстави для невизнання заявленої декларантом митної вартості та наявність підстав для її коригування, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №25UA500500024484U7 від 01.08.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.
За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ).
У рішенні про коригування митної вартості № UA500500/2025/000273/2 від 02.08.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, статті 256 МКУ, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500500/2025/000588 від 02.08.2025.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №25UA500500024624U4 від 02.08.2025 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів.
Також відповідачем до суду було надано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Ухвалою суду від 13 травня 2026 року в його задоволені відмовлено.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
15.11.2021 між ТОВ «ПРО-МАКС» (покупець) та компанією «KELE KILIT VE KALIP SAN.A.S.» (продавець) укладено контракт №151121, відповідно до умов якого Продавець взяв на себе зобов'язання поставити у власність Покупця товар, а саме дверну фурнітуру торгівельної марки KELE, виробництва Туреччина.
Відповідно до п.1.1 контракту, кількість, якість, строки та умови поставки, вартість одиниці товару і партії товару зазначаються у інвойсах, що складають невід'ємну частину договору.
Умови поставки узгоджуються в Специфікації на кожну партію товару ( п.6.1. Контракту).
На виконання Договору поставки сторонами було складено та підписано специфікацію №85 від 28.07.2025, якою погоджено поставку товару (STEEL DOOR LOCK, 252R, W/O TR.PLT., CP у кількості 15392 шт, STRIKING PLATE, SQUARE, NICKEL у кількості 1000 шт та STEEL DOOR LOCK, 456L, СР у кількості 50 шт.) на загальну суму 87 120,18 дол.США. Умови поставки - FCA Tekirdag Turkey.
Також продавцем було складено та надано покупцю Інвойс №IK02025000000170 від 28.07.2025, відповідно до якого вид, кількість товару та його вартість відповідає таким же відомостям про товар, що зазначені в специфікації №85 від 28.07.2025.
Для здійснення митного оформлення товару ТОВ “ПРО-МАКС» 01.08.2025 до Одеської митниці подана митна декларація (ЕМД) №25UA500500024484U7, відповідно до якої за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ТОВ «ПРО-МАКС», а саме:
1.Замки з недорогоцінних металів, що використовуються для дверей будівель: Замки врізні, металеві (корпус - оцинкована сталь), циліндрові (STEEL DOOR LOCK, 252R, W/O STR.PLT., CP), циліндр не включений, бексет: 60мм., розміри: висота 210 мм., висота лицьової планки 300 мм., ширина 28 мм., призначені для установки в металеві двері, арт.252R0000078 - 11088 шт. Замки врізні, металеві (корпус - оцинкована сталь), циліндрові, мультисистемні, призначені для металевих дверей: арт.456L0000002 (STEEL DOOR LOCK, 456L, СР), бексет: 63 мм., розміри: висота 254 мм., висота лицьової планки 355 мм., ширина 35мм. - 50 шт.;Замки врізні, металеві (корпус - оцинкована сталь), циліндрові (STEEL DOOR LOCK, 252R, W/O STR.PLT., CP), циліндр не включений, бексет: 60мм., розміри: висота 210 мм., висота лицьової планки 300 мм., ширина 28 мм., призначені для установки в металеві двері, арт.252R0000078 - 4304 шт. Країна виробництва TR Торговельна марка - KALE, Виробник - KALE KILIT VE KALIP SANAYI A.S.
2.Частини замків, що використовуються для дверей будівель :Відповідна запірна планка до врізного циліндрового замка 153 (STRIKING PLATE, SQUARE, NICKEL), металева, арт.Y152KR0450590001 - 1000 шт. Країна виробництва TR Торговельна марка - KALE Виробник - KALE KILIT VE KALIP SANAYI A.S.
У графі 12 вказаної вище ЕМД задекларовано вартість - 3709145,50 грн.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) №25UA500500024484U7 від 01.08.2025 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, серед яких: Прямий зовнішньоекономічний Контракт з виробником товару № 151121 від 15.11.2021 р.; - Додаткова угода № 1 від 20.07.2022р. (до Контракту № 151121 від 15.11.2021 р.); - Додаткова угода № 3 від 20.09.2022р. ( до Контракту № 151121 від 15.11.2021 р.); - Додаткова угода № 5 від 03.10.2024р. ( до Контракту №151121 від 15.11.2021 р.); Специфікація постачання № 85 від 28.07.2025р. ( до Контракту № 151121 від 15.11.2021 р.); - Інвойс № ІК02025000000170 від 28.07.2025 р.; Сертифікат про походження товару NO D 1384570 від 28.07.2025р.; - Рахунок на оплату за міжнародне перевезення № 296 від 01.08.2025р.; - Довідка про транспортні витрати № 296 від 01.08.2025 р.; - CMR А №421923 від 28.07.2025 р.; Копія митної декларації країни відправлення від 28.07.2025 р. за № 25590400ЕХ00030085 (зі QR-кодом для зчитування інформації та підтвердження вартості по інвойсу).
При перевірці, митницею було встановлено, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що виключало можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, на підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи продавця; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями
На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, декларант додатково надіслав лист №02/08/2025-1 від 02.08.2025 року з поясненнями та додаткові документи, у тому числі: - Прайс-лист Б/н від 28.07.2025р.; - Рішення суду про визнання противоправним раніше виданого Рішення про коригування митної вартості (Справа № 420/21666/23) від 07.12.2023р.; - Рішення суду про визнання противоправним раніше виданого Рішення про коригування митної вартості (Справа № 420/3707/24) від 22.04.2024р.; - Договір-Замовлення на перевезення № 28/07/2025 від 28.07.2025р.; Договір про надання транспортних та експедиційних послуг у міжнародному та міжміському сполученні № П/09 від 17.08.2020р.
За результатом розгляду додатково наданих документів, 02.08.2025 Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500580/2025/000273/2, відповідно п. 33 якого, підставою для його прийняття є встановлення у, поданих до митного оформлення, документах розбіжностей, а саме:
«Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Заявлені комерційні умови поставки FCA Tekirdag (ТR) на товаросупровідних документах (рахунок-фактура, СМR, копія митної декларації країни відправлення) відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордонів та відсутня інформація щодо дат проходження транзитних країн.
Відсутня інформація щодо вартостей: зберігання, робіт з навантаження товару та обробку оцінюваних товарів, експедирування та декларування вантажу у іноземній країні, використання платних автомобільних доріг. Митному органу України такі документи до митного оформлення не надавалась, що ставить під сумнів автентичність наданих до митного оформлення документів та унеможливлює проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару; згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України.
Договір на перевезення за яким перевізник надає послуги згідно заявок на перевезення, які з пакетом товаросупровідних документів до митного оформлення не надавались і не внесені у графу 44 ВМД, але є в рахунку-фактурі №296 від 01.08.2025 про надання транспортно-експедиційних послуг, у наданому рахунку зазначено, що вартість перевезення розраховується на підставі договору від 28.07.2025 №28/07/2025, але не вказано номер транспортного документа та не зазначено на підставі якої заявки здійснюється розрахунок вартості перевезення; Враховуючи, що у рахунку-фактурі №ІК02025000000170 від 28.07.2025 відсутнє розмежування експедиторської винагороди за межами України, така винагорода повинна включатись до митної вартості у повному обсязі.
Надана до митного оформлення митна декларація країни відправлення не містить печаток митних органів країни відправлення, а наявний QR-код не зчитується, що ставить під сумнів достовірність відомостей, зазначених у митній декларації країни відправлення.».
За результатами розгляду додатково наданих документів, митниця у своєму рішенні повідомила декларанту, що наданий прайс-лист від 09.07.2025 адресований безпосередньо ТОВ «ПРО-МАКС», тобто не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватися для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів. Надане замовлення №8/07/2025 від 28.07.2025 між ТОВ «ПРО-МАКС» та ТОВ «Агромеханізм-плюс» не містить інформації щодо вартості транспортування до митного кордону України, а тому не може бути використано для визначення такої складової митної вартості.
Відповідно до оскаржуваного рішення, заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок виявлених розбіжностей, не надання відповідно до п.2 ч.2 ст.52 митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів.
За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» Одеська митниця встановила, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить:
по товару № 1 - 5,2677 дол. США/ кг (МД від 28.06.2024 №UA100230/2024/512866) ніж заявлено декларантом 4,2543 дол. США / кг;
по товару №2 - 8,37 дол США/кг (МД № UA500500/2025/015776 від 19.05.2025) ніж заявлено декларантом 4,3704 дол., у зв'язку із чим митну вартість товару було скориговано за резервним методом.
У зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості, Одеська митниця прийняла картку відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000588.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) №25UA500500024624U4 від 02.08.2025 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом у сумі 284 674,32 грн.
Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його права і законні інтереси, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та оскаржуваним рішенню й картці відмови, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено в ч. 1, 2 ст.52 МУ України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина друга статті 53 МК України визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (за переліком наведеним у цій нормі).
При цьому, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).
У відповідності до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст. 58 МК України).
Відповідно до приписів ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно п.п.1-4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Відповідно до встановлених судом обставин справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, відповідно до поданої митної декларації, розрахунок митної вартості товару здійснювався позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Для митного оформлення товару та на вимогу митного органу декларантом було надано ряд документів, які містили числові показники ціни товару, подання яких не заперечує й відповідач Одеська митниця, проте вважає, що вони не підтверджують митну вартість імпортованого товару.
Втім, на думку суду такі доводи відповідача є хибними, та спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.
Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, для митного оформлення товару, що надійшов позивачу від Компанії KALE KILIT VE KALIP SANAYI A.S. на виконання договору поставки №151121 від 15.11.2021, декларантом позивача надано Одеській митниці митну декларацію (МД) №25UA500500024484U7 від 01.08.2025 та ряд документів, що підтверджують вид, кількість та ціну поставленого товару. Зокрема, такими документами є: зовнішньоекономічний Контракт з виробником товару № 151121 від 15.11.2021 з додатковими угодами № 1 від 20.07.2022р., № 3 від 20.09.2022р, № 5 від 03.10.2024р.; Специфікація постачання № 85 від 28.07.2025р.; - Інвойс № ІК02025000000170 від 28.07.2025 р.; Сертифікат про походження товару NO D 1384570 від 28.07.2025р.; - Рахунок на оплату за міжнародне перевезення № 296 від 01.08.2025р.; - Довідка про транспортні витрати № 296 від 01.08.2025 р.; CMR А №421923 від 28.07.2025 р.
Вказані документи є основними документами, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до ч.2 ст.53 МК України, містять чіткі числові значення складових вартості поставленого товару, узгоджуються між собою та не містять розбіжностей.
Зазначена у специфікації сума поставки товарів 87120,18 дол.США відповідає вартості товару згідно інвойсу та відображена декларантом у митній декларації. Окрім того, види і кількість товару зазначені у митній декларації відповідають виду та кількості товару, що зазначений у специфікації та інвойсі, що дозволяє ідентифікувати товар з метою його митного оформлення.
Суд зауважує, що відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Судом встановлено, що шляхом укладення додатків до Договору поставки специфікацій сторони погодили вид товару, що є предметом поставки, та його ціну, що в наступному і було відображено у митній декларації.
Виходячи із вищенаведених положень МК України, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. Проте ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені зокрема наявністю розбіжностей між окремими документами, наявністю ознак підробки певних документів, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, відсутністю достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тощо.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, обов'язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
З урахуванням вищевикладеного, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.
На думку суду, подані разом із митною декларацією документи були достатніми для ідентифікації товару та давали можливість визначити його митну вартість за основним методом (ціною договору) з метою сплати митних платежів.
Оцінюючи зауваження митниці з приводу того, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; заявлені комерційні умови поставки FCA Tekirdag (ТR) на товаросупровідних документах (рахунок-фактура, СМR, копія митної декларації країни відправлення) відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордонів та відсутня інформація щодо дат проходження транзитних країн, суд зазначає таке.
Згідно матеріалів справи, для підтвердження витрат на перевезення були надані наступні документи: рахунок на оплату №296 від 01.08.2025 (за міжнародне перевезення вантажів автотранспортом за маршрутом Tekirdag (Туреччина) - ПП Рені (Україна), а/м НОМЕР_1 / ВН4988XG); довідку про транспортні витрати № 296 від 01.08.2025 р. (із зазначенням умов поставки FCA - Tekirdag, маршруту та вартості перевезення); також додатково на пропозицію митниці були надані договір про надання транспортних та експедиційних послуг у міжнародному та міжміському сполученні №П/09 від 17.08.2020, договір-замовлення від 28.07.2025 №28/07/2025.
Суд звертає увагу, що вказані в довідці державні номери транспортного засобу, пункти відправлення, перетину кордону та прибуття відповідають зазначеним в міжнародній транспортній накладній, наданій до митного оформлення та ЕМД. Вказані обставини дають можливість ідентифікувати вказаний документ, та як наслідок розмір відповідної складової митної вартості товару із товаром заявленим до митного очищення.
За приписами розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012р №599 в графі 20 розділу Б додаткового аркушу А до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Тобто законодавець не обмежив перелік документів на підставі яких розраховується відповідна складова митної вартості товару.
Згідно п. 11, 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Відтак, довідка про транспортування є належним доказом понесених позивачем витрат на транспортування. Вказана довідка у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» детально відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Ч. 2 ст. 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказано норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів. Надані декларантом довідки є такими документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.
Суд з даного приводу також зауважує, що за висновками Верховного Суду, у постанові від 31.05.2019 року у справі № 804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
З огляду на викладене суд оцінює як неґрунтовні і посилання митного на відсутність номера заявки та транспортного документу в рахунку на надані транспортні послуги та з даного приводу погоджується з обґрунтуванням позивача стосовно відсутності відповідно до чинного законодавства України у сфері зовнішньоекономічної діяльності та оформлення транспортних документів, а також міжнародних документів, таких як Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (CMR) обов'язкової вимоги щодо зазначення номера заявки на перевезення в рахунках (інвойсах).
До того ж, відповідачем не обґрунтовано, яким чином зазначене впливає на митну вартість товару позивача.
Надані докази є достатніми для підтвердження понесених позивачем витрат на транспортування, останні узгоджуються між собою за вказаними в них даними.
Щодо посилання митного органу на те, що митна декларація країни відправлення не містить печаток митних органів країни відправлення, а наявний QR-код не зчитується, суд зазначає, що декларант не несе відповідальності за правильність чи коректність заповнення митної декларації країни відправлення.
Також, Верховний Суд в постанові від 16.11.2018 року по справі №813/1012/17 зазначив, що серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість. Заявка не містить відомостей, щодо вартості товару, а відтак жодним чином не може підтверджувати його митну вартість.
До того ж, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Згідно Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів. в національній та міжнародній торгівлі) FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.
Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов'язання по завантаженню на продавця, крім цього, продавець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки. Обов'язок щодо страхування товару не покладено на жодну із сторін договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Женевської Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Приймаючи до уваги, що міжнародна товарна-транспортна накладна, яка в розумінні вказаної Конвенції є вантажною накладною, складена 28.07.2025, постачальник передав товар, визначеному Позивачем перевізнику саме в цю дати, а тому враховуючи тлумачення терміну FCA, витрати, пов'язанні із товаром до цього моменту, в тому числі можливі витрат на зберігання, роботи з навантаження товару та обробку оцінюваних товарів, експедирування та декларування вантажу у іноземній країні, використання платних автомобільних доріг тощо покладаються на Постачальника та не підлягають відшкодуванню Покупцем (ТОВ «ПРО-МАКС»).
Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що прайс-лист від 28.07.2025 адресований безпосередньо ТОВ "ПРО-МАКС", тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів, з огляду на наступне.
Прайс-лист продавця не є обов'язковим документом, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України, які має надати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару, тобто не є обов'язковою складовою при встановленні його митної вартості, а певні недоліки не можуть вважатися перешкодою при наявності можливості встановлення митної вартості на підставі інших документів.
Суд зауважує, що вищезазначені документи, що були надані декларантом на вимогу митного органу (прайс-лист, комерційна пропозиція, експертне дослідження тощо) не є основними документами, які визначають митну вартість товару. Вони надаються декларантом додатково з метою уточнення та доповнення певних відомостей, що необхідні для здійснення митного оформлення, і можуть бути оцінені митним органом на предмет перевірки (контролю) заявлених декларантом числових значень митної вартості лише у випадку, якщо подані документи, що зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ, містять розбіжності. Тому недоліки у таких документах не мають визначального значення за умови, що основні документи (договір, специфікації, інвойси) давали можливість ідентифікувати товар та містили достатньо відомостей для визначення його митної вартості за основним методом.
Окрім того, у ч.3 ст.53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У спірному ж випадку, митний орган не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей, а ті, на які вказав відповідач, поза розумним сумнівом, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Також суд зауважує, що відповідач ні у оскаржуваному рішенні ні у відзиві не посилається на невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, що свідчить про те, що для митного оформлення фактично були надані товари, які за описом відповідали тим товарам, що зазначені у супровідних документах.
У розглядуваному випадку, позивачем доведено, що усі надані до митного органу разом із митною декларацією документи, поза розумним сумнівом, підтверджували вартість товару, який ввозиться, визначену за основним методом, є достатніми та містять усю необхідну повну інформацію про митну вартість та її складові.
Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Також суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є не обґрунтованим в частині наявності підстав для застосування другорядного методу резервного для визначення митної вартості товару.
Відповідно до ч.1 чт.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Згідно з п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
В той же час, у графі 33 оскаржуваного рішення міститься лише посилання на номери, дати митних декларацій, які були взяті митницею з метою коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також на вартість за одиницю товару. Всупереч вимог Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та ст. 55 МК України, рішення не містить пояснень щодо зроблених коригувань на комерційні умови, умови поставки, вид товару, виробника. Загалом з оскаржуваного рішення не зрозуміло чому саме ці товари та митні декларації були обрані з метою коригування митної вартості товарів позивача, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
При цьому, суд зауважує, що згідно правової позиції Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносинах, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу ( постанови від 19 червня 2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31 січня 2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02 березня 2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом. Адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Суд наголошує, що критерій прийняття обґрунтованого рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.
На думку суду рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500500/2025/000273/2 від 02.08.2025 та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500500/2025/000588 не відповідають критеріям обґрунтованості.
Підсумовуючи усе викладене вище у сукупності, суд приходить висновку, що позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, його вартість була визначена вірно за основним методом на підставі документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України. А відтак, така митна вартість є об'єктивно визначеною та документально підтвердженою, що свідчить про протиправність застосування митним органом другорядного методу резервного. В свою чергу, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, за наслідком розгляду справи суд приходить висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваного рішення, ним не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст.57 МК України порядку визначення митної вартості товару.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Усе викладене вище у сукупності свідчить на користь обґрунтованості заявлених ТОВ «ПРО-МАКС» позовних вимог про визнати протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000273/2 від 02.08.2025 та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500500/2025/000588, а відтак і про наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на викладене, оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 7298,11 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-МАКС» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000273/2 від 02.08.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000588.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-МАКС» 7298,11 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРО-МАКС», код ЄДРПОУ 44040110, адреса: Миколаївська дорога, 231, м.Одеса, 65102.
Відповідач: Одеська митниця, код ЄДРПОУ 44005631, адреса: вул.Лип Івана та Юрія, 21-А, м.Одеса, 65078.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА