Справа № 420/7042/26
13 травня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Плескача В'ячеслава Юрійовича про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 13.03.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, Дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Плескача В'ячеслава Юрійовича, в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 щодо не виготовлення рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25.02.2026 року про застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади за результатами розгляду дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_3 вх.№М-3948/49/7-21 від 28.08.2021 року;
2. Зобов'язати Дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Плескача В'ячеслава Юрійовича виготовити текст рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25.02.2026 року за результатами розгляду дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_3 вх. М-3948/49/7-21 від 28.08.2021 року про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення із посади судді та передати його Секретарю ТДП ВРП для передачі на розгляд скарги ОСОБА_1 в порядку ст.51 ЗУ «Про Вищу раду правосуддя» на рішення ТДП ВРП від 04.03.2026 року.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 25.02.2026 Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, за участю дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 , ухвалила рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Частиною 10 статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що копія рішення Дисциплінарної палати у триденний строк з дня оголошення його резолютивної частини вручається чи надсилається судді та скаржнику. Відповідно до інформації наданої Вищою радою правосуддя, дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 по дисциплінарній справі за скаргою ОСОБА_3 вх.№ М-3948/49/7-21 від 28.08.2021 до теперішнього часу не виготовив повний текст рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25.02.2026 про звільнення позивача із посади судді і навмисно затягує розгляд дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_3 вх.№ М-3948/49/7-21 від 28.08.2021.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.
18.03.2026 ухвалою судді Вовченко О.А. постановлено заяву головуючого судді Вовченко О.А. про самовідвід у справі №420/7042/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити; адміністративну справу № 420/7042/26 передати до канцелярії суду для визначення головуючого судді по справі в порядку, встановленому статтею 31 та Перехідних положень КАС України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 адміністративна справа №420/26708/24 передана судді Скупінській О.В.
Ухвалою судді від 20.03.2026 постановлено позову заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду позовної заяви з вимогами, викладеними у відповідності до ст. 5 КАС України, шляхом визначення в ній, які саме протиправні, на його переконання, рішення, дії та бездіяльність, кожного з відповідачів призвели до порушення його прав та оскаржуються ним до суду.
23.03.2026 від позивача надійшла заява (вх. №ЕС/31565/26) про долучення в якості додатку позовної заяви в редакції, в якій в якості відповідача визначено - Дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Плескача В'ячеслава Юрійовича (04050, м. Київ, вул. Студентська, 12 А, ЄСІТС «ВИЩА РАДА ПРАВОСУДДЯ» код ЄДРПОУ 00013698).
26.03.2026 суд ухвалив прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
13.05.2026 суд ухвалив у задоволенні заяви Дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Плескача В'ячеслава Юрійовича (вх.№ЕС/41551/26 від 16.04.2026) про заміну відповідача у справі - відмовити.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.
Відповідно до результатів розгляду питань порядку денного засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 6 від 25 лютого 2026 року, палата вирішила (ухвалила), окрім іншого, притягнути суддю Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади (п.5).
Як зазначає ОСОБА_1 , на момент звернення до суду, Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Плескач В'ячеслав Юрійович не виготовив повний текст рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 6 від 25 лютого 2026 року, чим навмисно затягує розгляд дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_3 вх.№ М-3948/49/7-21 від 28.08.2021.
Вважаю свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя.
Повноваження, статус, порядок діяльності та засади організації Вищої ради правосуддя визначаються Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
У своїй роботі Вища рада правосуддя керується Регламентом Вищої ради правосуддя, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 з подальшими змінами(далі - Регламент Вищої ради правосуддя).
Регламент Вищої ради правосуддя регулює процедурні питання здійснення нею повноважень, визначених Конституцією України, Законами України «Про Вищу раду правосуддя», «Про судоустрій і статус суддів», іншими законами України, порядок підготовки, розгляду та прийняття Вищою радою правосуддя, її Дисциплінарними палатами та іншими органами рішень, а також інші питання діяльності Ради.
17 вересня 2023 року набрав чинності Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів та забезпечення роботи Служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», який вводиться в дію з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України № 1402-VIII та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя». 1
9 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України № 1402-VIII та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».
Зазначеними законами відновлено дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Дисциплінарне провадження включає: 1) попередню перевірку дисциплінарної скарги, вивчення матеріалів для встановлення ознак вчинення суддею дисциплінарного проступку, ухвалення рішення про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, відмову у відкритті дисциплінарної справи або відкриття дисциплінарної справи; 2) підготовку дисциплінарної справи до розгляду, розгляд дисциплінарної справи та ухвалення рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності; 3) розгляд скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Стаття 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачає, що в себе включає попередня перевірка дисциплінарної скарги.
Так, частина перша цієї статті вказує, що дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя - доповідач): 1) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; 2) за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, - залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику; 3) за наявності підстав, визначених пунктами 2, 3 і 6 частини першої статті 44 цього Закону, - передає скаргу на розгляд Дисциплінарної палати для ухвалення рішення щодо залишення без розгляду та повернення її скаржнику або відкриття дисциплінарної справи; 4) за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи. Цей строк може бути продовжений дисциплінарним інспектором, але у разі обґрунтованої потреби додаткової перевірки дисциплінарної скарги не більш як на п'ятнадцять днів.
Висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя - доповідача разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передається на розгляд Дисциплінарної палати.
Положення про службу дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, який затверджений рішенням Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року № 3713/0/15-24, (далі - Положення) визначає порядок створення, фінансування, взаємодії служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя (далі - Служба) з іншими органами Вищої ради правосуддя та процедури її діяльності.
Служба є самостійним структурним підрозділом у складі секретаріату Вищої ради правосуддя. Служба діє для реалізації повноважень Вищої ради правосуддя щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів (п.1.1., 1.2 Положення).
Основним завданням Служби є забезпечення реалізації повноважень Вищої ради правосуддя щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів.
До повноважень Служби належать:
забезпечення проведення попередньої перевірки дисциплінарних скарг, звернень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що подані у випадках, визначених законом, та аналіз скарг на рішення Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя під час дисциплінарного провадження щодо судді;
забезпечення підготовки та передання дисциплінарних справ до розгляду Дисциплінарними палатами Вищої ради правосуддя, зокрема тих, що відкриті Дисциплінарною палатою за власною ініціативою;
забезпечення підготовки та передання матеріалів за скаргами на рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя до розгляду Вищою радою правосуддя;
забезпечення підготовки проєктів ухвал та рішень Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя, Вищої ради правосуддя під час дисциплінарного провадження щодо судді;
здійснення узагальнення та аналіз практики Служби, Вищої ради правосуддя щодо здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді;
участь у підготовці щорічної доповіді про стан забезпечення незалежності суддів в Україні в частині, що стосується діяльності Служби;
ведення статистичної звітності діяльності Служби;
здійснення інших повноважень Служби відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та Положення (п.3.1, 3.2 Положення).
До повноважень дисциплінарного інспектора належать:
проведення попередньої перевірки дисциплінарних скарг, звернень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, складання висновків або постановлення ухвал;
аналіз скарг на рішення Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарних справ з подальшим складанням висновків;
підготовка дисциплінарних справ та відповідних висновків до розгляду Дисциплінарними палатами Вищої ради правосуддя;
підготовка матеріалів за скаргами на рішення Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя у дисциплінарних справах та відповідних проєктів висновків до розгляду Вищою радою правосуддя;
підготовка проєктів ухвал і рішень Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя, Вищої ради правосуддя під час здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів;
ознайомлення учасників провадження з матеріалами провадження;
здійснення інших повноважень відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та Положення (п.5.7 Положення).
За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду дисциплінарний інспектор - доповідач готує проєкт рішення про притягнення або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді, який відповідає його висновку за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду.
У разі ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи, яке відповідає пропозиції дисциплінарного інспектора - доповідача, цей дисциплінарний інспектор складає проєкт повного тексту рішення та передає його члену Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, якого визначено автоматизованою системою справ для розгляду Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя висновку дисциплінарного інспектора - доповідача, складеного за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги.
У разі ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи, яке не відповідає пропозиції дисциплінарного інспектора - доповідача, проєкт рішення готує член Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, якого визначено автоматизованою системою розподілу справ для розгляду Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя висновку дисциплінарного інспектора - доповідача, складеного за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги, або за дорученням головуючого на засіданні - член Дисипллінарної палати Вищої ради правосуддя, який голосував за його ухвалення (п.11.1, 11.2 Положення).
Підготовку проєкту рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи здійснює дисциплінарний інспектор - доповідач, член Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя не пізніше ніж через 3 дні із дня його проголошення (п.11.4 Положення).
Передання до Вищої ради правосуддя, Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя, секретаріату Вищої ради правосуддя документів, висновків із пропозиціями, їх проєктів, проєктів рішень, ухвал, вмотивованих вимог, матеріалів тощо здійснюють керівник Служби, заступник керівника Служби, дисциплінарні інспектори через відповідний структурний підрозділ секретаріату Вищої ради правосуддя.
Усі документи передаються на підставі супровідного листа / службового документа, який має містити інформацію про характер, зміст і кількість документів, що передаються, із зазначенням органу або посадової особи Вищої ради правосуддя, якому адресовані документи.
Проєкти ухвал, рішень Вищої ради правосуддя / Дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя дисциплінарний інспектор надсилає на електронну адресу члена Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, члена Вищої ради правосуддя, визначеного автоматизованою системою розподілу справ, у форматі, який дозволяє його редагувати (п.13.4, 13.5 Положення).
Відповідно до частини першої статті 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюється дисциплінарними палатами Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Порядок розгляду дисциплінарної скарги передбачений статтею 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною другою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності або про відмову в такому притягненні.
Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Згідно з частиною 2 статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» право на оскарження до суду рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення Вищої ради правосуддя ухвалене за його скаргою.
Відповідно до частини 7 статті 266 КАС України на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.
Так, відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи для розгляду справ щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Водночас, аналізуючи вказані вище положення законодавства, вбачається, що дії/бездіяльність дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя при розгляді дисциплінарного провадження, є способом реалізації наданої компетенції.
Позивач зазначає, що Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 не виготовив повний текст рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 6 від 25 лютого 2026 року, чим навмисно затягує розгляд дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_3 вх.№ М-3948/49/7-21 від 28.08.2021.
У вимірі нормативного регулювання правовідносин, які виникають у зв'язку з поданням дисциплінарної скарги, розгляд справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, що утворюються з числа членів Вищої ради правосуддя. Рішення дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя, яка розглядає відповідну скаргу у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» для розгляду дисциплінарної справи щодо судді (частина третя статті 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»). Останньою «ланкою» у процедурі оскарження рішення [Вищої ради правосуддя у пленарному складі] про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є Велика Палата Верховного Суду, яка, відповідно до частини сьомої статті 266 КАС України, розглядає за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом, скарги на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати.
З уваги на зміст позовних вимог у зіставленні з їх аргументацією можна зрозуміти, що позивач оспорює «організацію» дисциплінарного провадження щодо нього як судді в аспекті (не)дотримання гарантій строку на розгляд дисциплінарних скарг (виготовлення рішення).
Вища рада правосуддя та її Дисциплінарні палати є тими органами, які на підставі та в порядку, визначеному законом, розглядають дисциплінарні скарги і здійснюють дисциплінарне провадження щодо суддів. Ці органи, якщо зважити на трактування Європейського суду з прав людини пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, висловленому, приміром, у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11), є «судом, встановленим законом» для цілей розгляду справ (питань) щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Іншими словами, Вища рада правосуддя та її Дисциплінарні палати є тими органами, які не входять до [національної] судової системи, але в їхньому віданні (компетенції) - розгляд справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів. Рішення дисциплінарного органу Вищої ради правосуддя (Дисциплінарної палати) можуть оскаржуватися тільки до Вищої ради правосуддя, а вже рішення Вищої ради правосуддя - за наслідками розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати - до Великої Палати Верховного Суду.
Встановлений законом порядок дисциплінарного провадження щодо судді, зокрема процедура оскарження рішень Вищої ради правосуддя та її Дисциплінарних палат, не передбачає судового контролю за ухвалами Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, діями чи бездіяльністю її членів та дисциплінарних інспекторів на стадії розгляду дисциплінарної скарги щодо судді, яка, властиво, і є тим «судом, встановленим законом», який утворено для розгляду справ про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
До того ж, зважаючи на встановлену законом організацію дисциплінарного провадження щодо суддів, зокрема статус і призначення Вищої ради правосуддя та її Дисциплінарних палат у питаннях про притягнення суддів до відповідальності, треба зазначити також, що суд, до якого звернувся позивач з цим позовом, не розглядає справ про оскарження рішень, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя та її дисциплінарних органів з питань дисциплінарної відповідальності суддів.
У межах даної справи позивачем не оскаржується рішення щодо результатів дисциплінарного провадження відносно нього, а порушення процедури у межах дисциплінарного провадження та наслідків такого порушення, про які заявляє позивач, не підлягають оцінці в межах розгляду цієї справи та судом не оцінюються.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права, свободи або інтереси.
Суд враховує, що правова процедура («fair procedure» - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб'єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.
У розумінні статей 51, 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» оскарженню саме до Вищої ради правосуддя підлягає рішення її дисциплінарного органу, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді, у т.ч. щодо дотримання процедури та наслідків її порушення, які мали місце.
Водночас суд нагадує, що на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом (частина сьома статті 266 КАС України).
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).
ЄСПЛ зауважував, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій, закріплених статті 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке у демократичному суспільстві займають право на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany) [ВП], заява № 42527/98, пункт 45). У пункті 54 рішення у справі «Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland, заява № 28249/95) Суд також погодився, що можуть бути справи, в яких майбутній позивач повинен мати попередній дозвіл до того, як йому дозволять процедуру подання позову (див. рішення суду у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), серія A, № 93 пункт 59).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалась (постанова від 15.01.2026 у справі №990/438/25, від 15.01.2026 у справі №990/245/25, від 05.02.2026 у справі №990/538/25), що суд не може здійснювати контроль за органами, які ухвалюють рішення щодо відкриття дисциплінарної справи та щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Підсумовуючи наведене, суд констатує, що позов, з яким звернувся позивач, стосується розгляду дисциплінарної справи щодо нього як судді, що, з уваги на нормативне регулювання правовідносин, які стосуються дисциплінарної відповідальності суддів, у зіставленні з висловленими вище мотивами, дає суду підстави вважати, що цей позов - яким його автор вимагає, по суті, «втрутитися» у процес (організацію) розгляду дисциплінарної скарги щодо нього, яка є у провадженні Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, зокрема шляхом визнання спірної бездіяльності протиправною - не підвідомчий адміністративному суду.
У даному випадку, як вже було зазначено судом, оскарженню саме до Вищої ради правосуддя підлягає рішення її дисциплінарного органу, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді, у т.ч. щодо дотримання процедури та наслідків її порушення, які мали місце, що й забезпечить право позивача, гарантоване статтею 55 Конституції України.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 239 КАС України передбачено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Водночас, згідно з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.03.2018 у справі № П/9901/135/18 (провадження № 11-70сап18), поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Позаяк спір, за вирішенням якого звернувся позивач - з уваги на окреслений предмет спору та зміст позовних вимог - не підлягає розгляду в суді [у системі судоустрою], то суд не зазначає в цій ухвалі до юрисдикції якого суду віднесено його вирішення.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що провадження у справі необхідно закрити, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 238, 248 КАС України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Плескача В'ячеслава Юрійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА
.