Справа № 420/6625/26
13 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1430850-2409-1553-UA51100230000045500 від 21.08.2025 року на суму 70 636,66 грн.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач засобами поштового зв'язку отримав від Головного управління ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення №1430850-2409-1553-UA51100230000045500 від 21.08.2025 року на суму 70 636,66 грн. Підставою формування вказаного податкового повідомлення-рішення вказано п. 266.7. ст. 266 Податкового кодексу України, нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік. Позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за яке відповідачем нараховано податок та висталено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не є об'єктом оподаткування в розумінні підпункту "ж" пункту 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки є будівлею сільськогосподарського призначення, перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника, та використовується за призначенням.
25.03.2026 року від Головного управління Державної податкової служби в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр) у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2 601,0 кв. м, набуття права власності 2/100 з 14.11.2018 та набуття права власності 49/100 з 27.12.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 262527851210. На підставі вищезазначеного, керуючись підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України контролюючим органом в автоматичному режимі платнику сформовано ППР за вищезазначені об'єкти нерухомого майна: за 2024 рік від 21.08.2025 № 1430850-2409-1553-UA51100230000045500 на суму 70 636,66 гривень. При прийняті рішення щодо нарахування зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, проведено звірку з Державним реєстром та розбіжностей з інформаційно-комунікаційною системою ДПС не встановлено.
30.03.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заяви чи клопотання від сторін не надходило.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі (будівля корівника, А) загальною площею 2601 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором дарування від 12.04.2002 року, Договором купівлі-продажу від 14.06.2006 року та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
21.08.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 1430850-2409-1553-UA51100230000045500, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік у розмірі 70 636,66 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 отримав 03.02.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (номер відправлення 0601193203705).
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пп. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України, не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Так, відповідно до п.30.1 ст. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
За приписами підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема будівлі промислові та склади.
Відповідно до визначення, яке міститься в пп. 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств" від 10.07.2018 року №2497-УІП підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 доповнено словами "або фізична особа - підприємець". Тобто, з моменту набрання чинності цим Законом, законодавець надає статус сільськогосподарського товаровиробника і фізичним особам-підприємцям, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та здійснюють операції з її постачання.
Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 року № 2238-ПІ, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім цього, згідно з абзацом 2 статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Статтею 3 Закону України "Про особисте селянське господарство" передбачено, що дія цього Закону поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про особисте селянське господарство" до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 - "Будівлі для тваринництва", 1271.2 - "Будівлі для птахівництва", 1271.3 - "Будівлі для зберігання зерна", 1271.4 - "Будівлі силосні та сінажні", 1271.5 - "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 - "Будівлі тепличного господарства", 1271.7 - "Будівлі рибного господарства", 1271.8 - "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва", 1271.9 - "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".
З 01.01.2024 року набрав чинності наказ Міністерства економіки України від 16.05.2023 року № 3573 «Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000», відповідно до якого до підрозділу (код 12) «Нежитлові будівлі» групи (код 127) «Інші нежитлові будівлі» належить клас (код 1271) «Нежитлові сільськогосподарські будівлі», який включає: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Висновки суду.
З аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів. Це означає, що податкова пільга поширюється виключно на певну категорію осіб, у той час, як для інших платників податків обов'язок щодо його сплати є незмінним.
При цьому, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб) у розрізі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є податковою пільгою, яка встановлюється органом місцевого самоврядування.
Такі будівлі, споруди є прямо визначеними Податковим кодексом України об'єктами нерухомості, які не підлягають оподаткуванню взагалі, тобто наявність яких, податкове законодавство не пов'язує з виникненням у платника податкового обов'язку.
В розумінні п.п."ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не сплачують податок на нерухоме майно особи - власники цього нерухомого майна (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі №140/2700/19.
При цьому правовий аналіз п.п."ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність одночасно трьох умов для звільнення об'єкта нерухомості від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме:
- віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення;
- власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;
- вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
Також, обставина, що сільськогосподарським товаровиробником може бути і фізична особа-підприємець, підтверджується постановою Верховного Суду від 21.10.2020 року, прийнятою у справі №520/8580/18.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серії позивач є засновником та кінцевим бенефіціарним власником Селянського (Фермерського) господарства «Альбатрос» (СФГ «АЛЬБАТРОС»), код ЄДРПОУ 25416995, з основними видами діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур, 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід.
При здійсненні зазначених видів сільськогосподарської діяльності позивач використовує належні йому на праві приватної власності нежитлові приміщення, розташовані за адресами:
АДРЕСА_1 , загальною площею 2 601,0 кв. м.
Належні позивачу нежитлові приміщення використовуються для зберігання зерна, мінеральних добрив, запчастин для тракторів та автомашин.
Також, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовує земельні ділянки сільськогосподарського призначення. за наступними кадастровими номерами: 5121084200:01:001:0018, 5121084200:01:001:0010, 5121084200:01:001:0014, 5121084200:01:001:0020, 5121084200:01:001:0272, 5121084200:01:001:0019, та 5121084200:01:002:0642.
Для здійснення сільськогосподарської підприємницької діяльності за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на сільгосптехніку, а саме:
- комбайн зернозбиральний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_3 від 17.06.2008 року;
- трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_5 від 17.06.2008 року;
- камаз, реєстраційний номер НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_7 від 20.02.2024 року;
Для здійснення сільськогосподарської підприємницької діяльності за СФГ «АЛЬБАТРОС» зареєстровано право власності на сільгосптехніку, а саме:
- трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_9 від 05.10.2010 року;
- борона дискова, реєстраційний номер б/н, свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_10 від 25.09.2008 року.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000 (одне із останніх таких рішень - постанова ВС від 09.05.2023 року у справі №380/10802/22).
При цьому, як вказав Верховний Суд в постанові від 09.05.2023 року у справі №380/10802/22, норми податкового законодавства України не покладають на платника податку обов'язок отримати від експертної установи експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об'єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000.
Як зазначалось вище, позивач є засновником та кінцевим бенефіціарним власником Селянського (Фермерського) господарства «Альбатрос» (СФГ «АЛЬБАТРОС»), код ЄДРПОУ 25416995, з основними видами діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур, 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід.
З огляду на вищевикладені обставини, він є сільськогосподарським товаровиробником.
Об'єкти нерухомості, які належить позивачу на праві приватної власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов'язання, відносяться до будівель сільськогосподарського призначення, використовуються позивачем в господарській діяльності щодо сільськогосподарського товаро-виробництва, а тому не є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Крім того, суд зазначає, що у справі відсутні докази, що позивач впродовж 2020-2024 років використовував належні йому на праві власності об'єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської, діяльності.
Відтак, враховуючи те, що належне позивачу нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2 601,0 кв. м. (будівля корівника, А) (код 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» класу 127 «Інші нежитлові будівлі» підрозділу «Нежитлові будівлі» НК 018:2023), які знаходяться на території Біляївського району Одеської області Нерубайської сільської ради, у 2020-2024 роки використовувались позивачем як сільськогосподарським товаровиробником під час сільськогосподарського виробництва, не здаються ним в оренду чи лізинг, суд вважає, що в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України це нерухоме майно не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі ( ч. 2 ст. 77 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1065,00 грн.
Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування палаткового повідомлення-рішення - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 1430850-2409-1553-UA51100230000045500 від 21.08.2025 року.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1065,00 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко