Справа № 420/13199/26
12 травня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24.11.2025 у виконавчому провадженні № 79417832 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідженням позовної заяви та доданих до неї документи встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 161 КАС України з наступних підстав.
Частиною шостою статті 161 КАС України установлений припис, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Положеннями статті 122 КАС Країни визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачені статтею 287 КАС України.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду:
1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП № 79417832 від 24.11.2025 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.
До суду з даним позовом позивач звернувся 07.05.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 06.05.2026), тобто з пропущенням десятиденного строку звернення до суду, встановленого ст. 287 КАС України.
У позовній заяві представник позивача заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування свого клопотання зазначає, що 01.05.2026 засобами електронного зв'язку до ХЗВ ВСП ЗСУ від Державної казначейської служби України у Херсонській області надійшло повідомлення про стягнення коштів від 01.05.2026 №07-01 26/6-06/2836, в якому зазначається про отримання до виконання, зокрема, але не виключно, оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн. Однак, ні постанова про відкриття вищевказаного виконавчого провадження, ні оскаржувана постанова до ХЗВ ВСП не надходила, що свідчить про необізнаність позивача про її існування, а отже і про наявність порушеного права останнього. У зв'язку з цим, просимо суд відлік строку оскарження постанови державного виконавця від 24.11.2025, вести саме з моменту порушення прав позивача у вигляді надходження повідомлення про стягнення коштів від Головного управління Казначейства, а саме з 01.05.2026.
Також зазначає, що весь особовий склад ХЗВ ВСП виконує свої повноваження у місті Херсон, яке, згідно наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.04.2026 № 129 визнано районом ведення активних бойових дій. Таким чином, місце несення служби особового складу позивача перебуває під цілодобовим ворожими обстрілами із застосуванням різного озброєння, такого як: артилерія, міномети, авіаційні бомби, FPV дрони та ін. Вказана ситуація призводить до постійних проблем із логістичним зв'язком для позивача, в тому числі, ускладнення в отриманні/ відправці кореспонденції, що ймовірно і стало причиною неотримання оскаржуваної постанови.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суддя виходить з такого.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".
Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Слід зазначити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.
Покликаючись в якості поважних причин пропуску строку на те, що постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №79417832 позивач не отримував, а про оскаржену постанову дізнався лише з отриманого 01.05.2026 повідомлення Державної казначейської служби України у Херсонській області про стягнення коштів від 01.05.2026 №07-01 26/6-06/2836, позивач однак не надає належних та допустимих доказів на підтвердження таких своїх доводів та згаданих обставин.
Крім того, в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» наявні відомості про те, Одеський окружний адміністративний суд розглядав справу №420/714/26 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною і скасування прийнятої у виконавчому провадженні №79417832 постанови про накладення штрафу від 18.12.2025. Під час розгляду згаданої справи Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подано до суду в якості доказів матеріали виконавчого провадження №79417832, у тому числі й постанову від 24.11.2025 про стягнення виконавчого збору. Згідно з квитанцією № 6090915 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС, ці докази доставлені до Електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 в Електронному суді 25.02.2026 о 16:21 год.
Виходячи з цього, суддя дійшов висновку, що позивач дізнався про оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору щонайменше 25.02.2026 о 16:21 год. Отже, строк звернення до суду з даним позовом щодо оскарження постанови від 24.11.2026 закінчився 07.03.2026, проте позов подано до суду лише 07.05.2026, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду на два місяці.
Ураховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що підстави, зазначені у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду, неможливо визнати поважними.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Положеннями частин першої та другої статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене позовна заява відповідно до частини першої статті 123, частини першої статті 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме для надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними причинами пропуску такого строку, наданням доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Керуючись ч. 1 ст. 123, ч. 1 ст. 169 КАС України,
ухвалив:
Підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду визнати неповажними.
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 420/13199/26 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується та набирає законної сили з моменту підписання.
Суддя А.С. Пекний