13 травня 2026 р. № 400/2366/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гордієнко Т. О. розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаТериторіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. 68 Десантників, 2, м. Миколаїв, 54009,
прозобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про зобов'язання видати довідку про розмір суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн станом на 01.01.2026 року.
Судом встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду прийнято до розгляду справу № 520/26972/24 за позовом до ДСА України, Другого апеляційного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльність ДСА України щодо незабезпечення Другого ААС в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків із виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по день ухвалення рішення в цій справі (включно), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року в сумі 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року в сумі 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року в сумі 2684,00 грн, на 01 січня 2024 року в сумі 3028,00 грн; зобов'язання ДСА України забезпечити Другий ААС бюджетними асигнуваннями, у тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитування Державного бюджету України: 0501020), для здійснення видатків із виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по день ухвалення рішення в цій справі (включно), нарахованої виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року в сумі 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року в сумі 2481,00 грн, на 01 січня 2023 року в сумі 2684,00 грн, на 01 січня 2024 року в сумі 3028,00 грн; визнання протиправними дії Другого ААС щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по день ухвалення рішення в цій справі (включно), обчисленої виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в сумі 2102,00 грн; зобов'язання Другий ААС здійснити перерахунок та виплату, у тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (код програмної класифікації видатків та кредитування Державного бюджету України: 0501020) суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, з урахуванням раніше виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів, починаючи з 01 січня 2021 року по день ухвалення рішення в цій справі (включно), обчисливши її розмір виходячи з таких розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - 2270,00 грн; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 2481,00 грн; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - 2684,00 грн; з 01 січня 2024 року по день ухвалення рішення в цій справі (включно) - 3028,00 грн.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду зазначено, що обґрунтовуючи свою позицію, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вважав, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2025 року в справі № 240/9028/24 надала оцінку виключно питанню застосування встановленого законами про Державний бюджет України розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який використовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Однак предметом безпосереднього аналізу в цій постанові не було питання про те, чи можуть норми законів про Державний бюджет України змінювати або впливати на механізм визначення суддівської винагороди, установлений статтею 135 Закону № 1402-VIII. Тобто Велика Палата Верховного Суду не досліджувала питання співвідношення загального та спеціального правового регулювання в цій сфері, не ставила під сумнів правову самостійність Закону № 1402-VIII у визначенні розміру суддівської винагороди та не оцінювала, чи може застосування «спеціального» показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України, змінювати або модифікувати порядок її визначення, передбачений спеціальним законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Тому суд вважає за можливе зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 520/26972/24.
Керуючись статтями 236, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 520/26972/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко