Іменем України
13 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2478/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Лященко Аліни Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 24.12.2025 надійшла позовна заява адвоката Лященко Аліни Михайлівни (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якій позивач з урахуванням уточнення від 06.11.2026 просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення та додаткової винагороди за період перебування в полоні солдата ОСОБА_1 , а саме з 18.05.2022 до 19.04.2025;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне йому грошове забезпечення та додаткову винагороду за період перебування в полоні, а саме з 18.05.2022 до 19.04.2025;
стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 належні виплати грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 та Постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168 з 18.05.2022;
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування до вислуги років службу ОСОБА_1 у Збройних Силах України в період з 25.02.2022 п? 04.09.2025;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 обчислити та врахувати до вислуги років службу ОСОБА_1 у Збройних Силах України в період з 25.02.2022 по 04.09.2025.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу до військової частини НОМЕР_1 за контрактом з 29.10.2021 на посаду оператора.
Згідно отриманого грошового атестату № 5397 від 11.09.2025, виданого військовою частиною НОМЕР_1 позивачем встановлено, що станом на 04.09.2025 вислуга років ОСОБА_1 становить 0 років 8 місяців та 11 днів. Також в грошовому атестаті зазначено про не виплату додаткової грошової винагороди на період дії воєнного стану згідно постанови КМУ від 28.02.2022 №168, оскільки ОСОБА_1 не перебував у районах забезпечення вищезазначених заходів у вересні 2025 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 253 від 04.09.2025 солдата ОСОБА_1 з 04.09.2025 виключено зі списків особового складу військової частини та звільнено у запас на підставі підпункту «д» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку зі звільненням з полону) (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Зазначеним наказом визначено, що вислуга років позивача у Збройних Силах станом на 04.09.2025 становить календарна та загальна 00 років 08 місяців 11 днів; період із 25.02.2022 по 19.04.2025 відповідно до п. 5 розділу IV наказу Міністерства Оборони України № 260 від 07.06.2018 до вислуги років в календарному обчислені не зарахований, час самовільного залишення військової частини або місця служби.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 премію за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів не виплачувати (не перебував у районах забезпечення вищезазначених заходів у вересні 2025 року).
Позивач не погоджується із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №253 від 04.09.2025, грошовим атестатом № 5397 від 11.09.2025, не нарахуванням та невиплатою грошового забезпечення та додаткової винагороди за період перебування в полоні, а також не врахуванням до вислуги років служби у Збройних Силах України період з 25.02.2022 по 19.04.2025 з таких підстав.
ОСОБА_1 в період з 18.05.2022 по 19.04.2025 перебував в полоні, звідки звільнений 19.04.2025. При цьому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №253 від 04.09.2025 та грошовим атестатом № 5397 від 11.09.2025 відповідачем зазначено про перебування позивача у самовільному залишенні військової частини, не зважаючи на те, що останній в цей час перебував у полоні.
Відповідачем не надано акт розслідування відносно ОСОБА_1 та, в подальшому, військова частина НОМЕР_1 утрималась від надання відповідей на адвокатські запити. З отриманих відповідей на адвокатські запити від 26.08.2025 вбачається, що відкритих кримінальних проваджень відносно позивача немає. Крім того, згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 № 4579 від 04.11.2025, де позивач перебуває на обліку, повідомлено про відсутність інформації щодо самовільного залишення військової частини позивачем, а також щодо ініційованих з цього приводу службових розслідувань.
З урахуванням вищенаведеного, позивач вважає, що відсутні підстави для не виплати належного грошового забезпечення за час перебування у полоні та не врахування до вислуги років службу ОСОБА_1 у Збройних Силах України періоду з 25.02.2022 по 19.04.2025.
Ухвалою суду від 29.12.2025 позовну заяву адвоката Лященко Аліни Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху.
Ухвалою суду від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов ОСОБА_1 не визнав, про що 21.01.2026 надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив таке.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.10.2021 року № 313 вважати такими, що зараховані до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 : рекрут ОСОБА_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.10.2021 №259-РС на посаду оператора 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (265), ВОС - 515543А, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 29 жовтня 2021 року зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Зарахувати на продовольче забезпечення за коефіцієнтом 1.0 з 30 жовтня 2021 року. Надати 03 доби з 29 жовтня по 31 жовтня 2021 року для приймання справ та посади. Службу проходить у період з 29.10.2021 по т.ч.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.11.2021 року № 316 вважати такими, що справи та посаду прийняли та приступили до виконання обов'язків: рекрут ОСОБА_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.10.2021 №259-РС на посаду оператора 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), ВОС - 515543А, і вважати таким, що з 01 листопада 2021 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2820 гривень на місяць, шпк «солдат». Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оборони України від 27.01.2021 №248/612, виплачувати: надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років; щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 123% посадового окладу.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.03.2022 № 72 нижчепойменованих військовослужбовців зняти з усіх видів забезпечення в зв'язку з самовільним залишенням частини: солдат ОСОБА_1 , оператор 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Зняти з грошового забезпечення з 11 березня 2022 року. Зняти з продовольчого забезпечення з 12 березня 2022 року.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.03.2022 року № 82 відповідно до підпункту 14 пункту 116 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» нижчепойменованих осіб рядового складу Збройних Сил України увільнити від займаної посади та зарахувати у розпорядження командира з 21.03.2022 року, у зв'язку з самовільним залишенням частини, якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, до повернення військовослужбовців у військову частину: солдата ОСОБА_1 , оператора 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.09.2025 № 253 нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що вибули із складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань в 3 армійському корпусі угрупованні військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме: вважати такими, що виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 :
солдат ОСОБА_1 , НОМЕР_5 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишній оператор 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 184-РС від 27.08.2025, відповідно до підпункту «д» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас (у зв'язку із звільненням з полону) (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) і вважати, що справи та посаду здав та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З 04 вересня 2025 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення виключити з 05 вересня 2025 року. Вислуга у Збройних Силах станом на 04.09.2025 становить: календарна - 00 років 08 місяців 11 днів, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів, загальна - 00 років 08 місяців 11 днів.
Період із 25.02.2022 по 19.04.2025 відповідно до п. 5 розділу IV наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 до вислуги років в календарному обчисленні не зарахований час самовільного залишення військової частини або місця служби.
Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оборони України від 04.03.2022 №248/1210 виплатити: оклад за військове звання та надбавку за вислугу років за період по 04 вересня 2025 року.
Відповідно до ПКМУ № 168 від 28.02.2022 премію за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не виплачувати (не перебував у районах забезпечення вищезазначених заходів у вересні 2025 року).
Виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік, відповідно до пункту 2 розділу ХХІІІ «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.
Утримати відповідно до Наказу МОУ № 232 від 29 квітня 2016 року «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту», кошти на вартість шкоди завданої державі внаслідок втрати речового майна в сумі: 4 823,27 грн, згідно довідки-розрахунку № 749/П.
Щорічна основна відпустка за 2021 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 05 діб невикористаної відпустки. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 03 доби невикористаної відпустки. Щорічна основна відпустка за 2025 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 10 діб невикористаної відпустки. Перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім'ї та перевезення домашніх речей не видавались. Постійним або службовим житлом не забезпечувався.
Щодо визнання протиправною бездіяльність у невиплаті позивачу збільшеної до 100 000 гривень додаткової винагороди зазначив, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.08.2023 № 6169 «Про результати службового розслідування» в пункті 2 наказової частини зазначено, що факт потрапляння в полон підтверджено позивача, а саме під час самовільного залишення місця служби - тимчасової дислокації 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 і умовах воєнного стану.
В матеріалах справи наявні пояснення позивача, зразок бланку взятий за основу із Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371. Однак, не зазначено хто саме відбирав ці пояснення, відсутні реквізити наказу командира стосовно призначення службового розслідування та за яким фактом, відсутня дата складання цих пояснень. Вивчивши самі пояснення позивач сам говорить, що він розгубився, струсив і покинув місце дислокації. Потім зустрівся з якимось другом не зазначено, ані прізвище, ані ім'я. Тобто в своїх поясненнях позивач підтверджує, що він самовільно залишив підрозділ в умовах воєнного стану.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-0630-1007-3450-0 від 30.06.2025 захворювання пов'язане із проходженням військової служби, а не під час виконання бойових завдань, стримування збройної агресії російської федерації та не під час захисту Батьківщини.
Відповідно до довідки ФЕС військової частини НОМЕР_1 від 14.01.2026 року №1/105 позивачу було нараховане грошове забезпечення в період з 01.05.2022 по 31.05.2025, здійснені наступні нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої ПКМУ №168 від 28.02.2022 року, зокрема за період:
з 01.05.2022 по 31.12.2022 - 0,00 грн додаткова винагорода,
з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 0,00 грн додаткова винагорода,
з 01.01.2024 по 31.12.2024 - 0,00 грн додаткова винагорода,
з 01.01.2025 по 31.05.2025 - 0,00 грн додаткова винагорода.
Позивач відповідно до п.14 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» не звертався стосовно виплат та компенсацій до свого безпосереднього начальника. Відповідних рапортів не подавав, документів не надавав.
Підсумовуючи вищевикладене, відповідач зазначає, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_1 стосовно позивача не допущено. З огляду на викладене просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Ухвалою суду від 12.02.2026 витребувано з Територіального управління ДБР інформацію із підтверджуючими доказами, необхідними для розгляду справи, зупинено провадження у справі до отримання витребуваних документів.
Ухвалою суду від 27.04.2026 задоволено клопотання представника позивача, поновлено провадження про справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , з 29.10.2021 прийнятий на військову службу за контрактом, що підтверджується паспортом, витягом з реєстру територіальної громади та військовим квитком на ім'я позивача.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.10.2021 № 313 ОСОБА_1 вважається таким, що зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.10.2021 №259-РС на посаду оператора 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (265), ВОС - 515543А, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 29.10.2021 зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.11.2021 № 316 вважаєтья таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов'язків: рекрут ОСОБА_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.10.2021 №259-РС на посаду оператора 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), ВОС - 515543А, і вважається таким, що з 01.11.2021 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2820 гривень на місяць, шпк «солдат».
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.03.2022 № 72 солдат ОСОБА_1 , оператор 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 знятий з усіх видів забезпечення у зв'язку з самовільним залишенням частини. Знятий з грошового забезпечення з 11.03.2022, з продовольчого забезпечення - з 12.03.2022.
21.03.2022 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 82 відповідно до підпункту 14 пункту 116 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» солдат ОСОБА_1 , оператор 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командира з 21.03.2022, у зв'язку з самовільним залишенням частини, якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, до повернення військовослужбовців у військову частину.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.09.2023 № 247 солдат ОСОБА_1 , оператор 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , знятий з грошового забезпечення з 25.02.2022 в зв'язку з самовільним залишенням частини. Також, зазначеним наказом визначено перерахувати грошове забезпечення з 25.02.2022.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.05.2025 № 127 солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 та рахувався таким, що самовільно залишив частину з 25.02.2022, вважається таким, що повернувся з полону 19.04.2025.
У подальшому ОСОБА_1 згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 вибув на лікування, після якого вважався таким, що прибув і приступив до виконання службових обов'язків.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.07.2025 № 203 солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , зарахований на грошове забезпечення у зв'язку з поверненням до частини після самовільного залишення частини з 19.04.2025.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.09.2025 № 253 вважається таким, що виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 : солдат ОСОБА_1 , 3792101655, який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишній оператор 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) № 184-РС від 27.08.2025, відповідно до підпункту «д» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас (у зв'язку із звільненням з полону) (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), вважається, що справи та посаду здав та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Також зазначеним наказом визначено, зокрема:
виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 04.09.2025. З продовольчого забезпечення виключити з 05.09.2025. Вислуга у Збройних Силах станом на 04.09.2025 становить: календарна - 00 років 08 місяців 11 днів, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів, загальна - 00 років 08 місяців 11 днів;
період із 25.02.2022 по 19.04.2025 відповідно до п. 5 розділу IV наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 до вислуги років в календарному обчисленні не зарахований час самовільного залишення військової частини або місця служби;
відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, рішення Міністра оборони України від 04.03.2022 № 248/1210 виплатити: оклад за військове звання та надбавку за вислугу років за період по 04.09.2025;
відповідно до ПКМУ № 168 від 28.02.2022 премію за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не виплачувати (не перебував у районах забезпечення вищезазначених заходів у вересні 2025 року).
Аналогічна інформація міститься також в грошовому атестаті № 5397, виданому ОСОБА_1 .
Довідкою СБУ від 30.04.2025 № 34/К-660-д, ДП «Український національний центр розбудови миру» від 13.06.2025 № 09-07/21805 підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 18.05.2022 по 19.04.2025 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України - полоні, звільнений 19.04.2025.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, що виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди за період перебування в полоні з 18.05.2022 до 19.04.2025, а також діями військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування до вислуги років періоду службу позивача у Збройних Силах України з 25.02.2022 п? 04.09.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Отже, предметом спору по цій справі є правомірність не виплати відповідачем належного грошового забезпечення за час перебування ОСОБА_1 у полоні з 18.05.2022 по 19.04.2025 та не врахування до вислуги років служби позивача у Збройних Силах України з 25.02.2022 по 19.04.2025.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби (далі - Закон № 2232-ХІІ в редакції, на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (абзац 1 частини другої статті 2 Зкону № 2232-ХІІ).
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено види військової служби, зокрема військова служба за контрактом осіб рядового складу.
Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Приписами частини другої статті 24 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Згідно з підпунктом «д» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до пункту 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення) для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Згідно пункту 144-2 Положення військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 144-6 Положення для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які, зокрема самовільно залишили військові частини або місця служби. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ в редакції, на час виникнення спірних правовідносин), соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до абзаців першого, шостого, восьмого, десятого, одинадцятого пункту шостого статті 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі Указ № 64/202), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який триває дотепер.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з вказаним Указом, мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
У подальшому, Указами Президента України продовжено строк проведення загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1-1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Згідно із абзацами першим, третім, п'ятим пункту 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення).
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міноборони від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно пункту 2 Розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення: одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад: оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно із абзацами другим-п'ятим пункту 8 Розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Згідно із абзацами дев'ятим-десятим пункту 15 Розділу І Порядку № 260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Розділ ХХХ Порядку № 260 визначає виплату грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.
Зокрема пунктом 1 розділу ХХХ Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Розділом XXXIV Порядку № 260 визначено особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Відповідно до абзаців першого-другого пункту 2 Розділу XXXIV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.
У пункті 4 Розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно до пункту 9 Розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Абзацами першим, третім пункту 11 Розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності.
Відповідно до абзаців першого-третього, сьомого пункту 15 Розділу XXXIV Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які:
самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);
усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);
добровільно здалися в полон,- з дня з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника).
Зазначене не стосується військовослужбовців, визначених в абзацах другому-шостому цього пункту, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень, контузій, травм та каліцтв, пов'язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини (абзац десятий пункту 15 Розділу XXXIV Порядку № 260).
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884, в редакції Постанови Кабінету Міністрів
№ 103 від 30.01.2024).
Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Пунктом 8 Порядку № 884 передбачено, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (установи, організації), місця служби або дезертирували, не здійснюється.
З системного аналізу наведених положень слідує, що військовослужбовець, який потрапив у полон, має право на отримання грошового забезпечення, у тому числі й додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, за час перебування у полоні у разі одночасної наявності таких юридичних фактів: 1) не встановлення в порядку передбаченому законодавством обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця у полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертиртирства; 2) перебування військовослужбовця у списку особового складу військової частини (установи, організації); 3) подання заяви про виплату грошового забезпечення на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) відповідно до Порядку № 884.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 29.10.2021 по 04.09.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Разом з тим, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2022 № 72 ОСОБА_1 знятий з усіх видів забезпечення у зв'язку із самовiльним залишенням військової частини: з грошового забезпечення - з 11.03.2022, з продовольчого забезпечення - з 12.03.2022. Наказом від 21.03.2022 № 82 позивач з 21.03.2022 увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командира.
Також, наказом від 04.09.2023 № 247 ОСОБА_1 знятий з грошового забезпечення з 25.02.2022 із перерахунком грошового забезпечення з 25.02.2022.
Згідно довідки Служби безпеки України № 34/К-660д від 30.04.2025 та Міністерства розвитку громад та територій України Державне підприємство «Український національний центр розбудови миру» № 09-07/21805 від 13.06.2025 підтверджується, що ОСОБА_1 з 18.05.2022 по 19.04.2025 перебував у полоні.
На підставі наказу військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2025 № 127, з урахуванням наказу від 16.07.2025 № 203 про внесення змін, ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , який рахувався таким, що самовільно залишив частину з 25.02.2022, вважається таким, що повернувся з полону 19.04.2025. Позивача зараховано на грошове забезпечення з 19.04.2025 на підставі наказу від 16.07.2025 № 203.
Таким чином, з вищенаведених наказів відповідача судом встановлено, що в період з 25.02.2022 по 19.04.2025 позивач був виключений з грошового забезпечення відповідача у зв'язку із самовільним залишеннями військової частини, внаслідок чого з 25.02.2022 ОСОБА_1 перераховано грошове забезпечення.
При цьому, з наданих відповідачем до матеріалів справи доказів, судом встановлено, що за наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2023 № 5904 було призначено та проведено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 11.03.2022 солдатом ОСОБА_1 .
Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2023 № 6169 «Про результати службового розслідування», серед іншого встановлено наступне:
службове розслідування вважати завершеним (пункт 1);
вважати встановленим, що солдат ОСОБА_1 оператор 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 25.02.2022 об 11:00 в умовах воєнного стану самовільно залишив місце служби - місце тимчасової дислокації 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 поблизу АДРЕСА_1 тривалістю понад три доби, а його захоплення в полон відбулося протягом його самовільного знаходження поза місцем служби (пункт 2);
помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 врахувати факт самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_1 оператором 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 25.02.2022, та не проводити йому з цього часу виплату грошового забезпечення, а саме щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема додаткової винагороди на період дії воєнного стану згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 року №44 «Про внесення змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким особам» як такому, що захоплений в полон (пункт 4);
у зв'язку з наявністю в діях солдата ОСОБА_1 оператора 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ознак кримінального, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального Кодексу України, заступнику командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальнику відділення морально-психологічного забезпечення копії матеріалів службового розслідування направити до територіального управління Державного Бюро Розслідувань, розташованого у місті Краматорську для прийняття законного рішення (пункт 5).
Доказів надіслання військовою частиною НОМЕР_1 на підставі наказу від 31.08.2023 № 6169 «Про результати службового розслідування» заяви або повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідачем суду не надано.
Натомість відповідачем надано суду повідомлення від 08.07.2025 за вих. № 12013 (тобто вже після звільнення з полону позивача), адресоване Територіальному управлінню ДБР, розташованому у м.Краматорськ про вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до якого командиром військової частини НОМЕР_1 повідомлено, що ОСОБА_1 25.02.2022 самовільно залишив місце служби, район зосередження 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , розташованої в районі населеного пункту АДРЕСА_1 ; 18.05.2022 потрапив у полон у місті Маріуполь Донецької області, звільнений з полону 19.04.2025. На підставі зазначених відомостей про вчинення солдатом ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, командир військової частини НОМЕР_1 просив внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування із наданням витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно додаткових пояснень від 08.02.2026 відповідачем повідомлено суд, що від представників ДБР до військової частини НОМЕР_1 не надходило жодних документів про прийняття правового рішення стосовно розгляду повідомлення про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що згідно адвокатських запитів представника позивача щодо отримання інформації про наявні кримінальні провадження відносно ОСОБА_2 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону, Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ, Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону та наданих відповідей зазначених органів № 04/06-3249вих-25 від 29.08.2025, № 11/4-33051-25 від 28.08.2025, № 2700/162025 від 04.09.2025, № 52-4940вих-25 від 26.08.2025, факт притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не підтверджено.
Також, на виконання вимог ухвали суду від 12.02.2026 щодо витребування додаткових доказів у справі, листами Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 13.04.2026 № 13-03-9271/26-кр та 14.04.2026 № 13-02-9417/26-кр зазначено, що за повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_1 , відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились у зв'язку із відсутністю підстав передбачених ст. 214 КПК України. Відомості щодо оскарження відповідно до ст.ст. 303-307 КПК України вказаного рішення військовою частиною НОМЕР_1 шляхом звернення до слідчого судді суду, в територіальній юрисдикції якого знаходиться орган, який прийняв відповідне рішення, відсутні. Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 не реєструвалось та не здійснювалось.
Суд зауважує, що накази військової частини НОМЕР_1 , якими ОСОБА_1 знято з грошового забезпечення (з 25.02.2022) та увільнено від займаної посади із зарахуванням у розпорядження командира (з 21.03.2022), позивачем не оскаржені та не скасовані відповідачем чи судом.
Разом з тим, відсутність доказів внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира військової частини про вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення за фактом самовільного залишення військової частини з 25.02.2022, виключає підстави для призупинення військової служби позивачем, оскільки початком призупинення військової служби є саме день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а не видання відповідачем наказу про зняття військовослужбовця з усіх видів забезпечення.
З 18.05.2022 по 19.04.2025 ОСОБА_1 перебував в полоні, при цьому наявними матеріалами справи підтверджено відсутність таких юридичних фактів, як встановлення в порядку передбаченому законодавством обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця у полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертиртирства, які унеможливлюють виплату неотриманого ним за час перебування в полоні грошового забезпечення (з 18.05.2022).
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про безпідставне не здійснення позивачу нарахування та виплати грошового забезпечення, належного йому за період з дати призупинення військової служби, виключення з грошового забезпечення військової частини до дня поновлення на військовій службі та грошовому забезпеченні, а також не зарахування цього періоду до вислуги років позивача, розрахунок якої здійснений у наказі про звільнення позивача з військової служби.
Визначаючи строк призупинення військової служби, суд зауважує, що ОСОБА_1 знятий з грошового забезпечення наказом від 04.09.2023 № 247 з 25.02.2022; з 18.05.2022 по 19.04.2025 перебував в полоні, тому виплата належного ОСОБА_1 грошового забезпечення підлягає за період з 25.02.2022 по 18.04.2025 включно, оскільки з 19.04.2025 наказом від 03.05.2025 № 127 ОСОБА_1 вважається таким, що повернувся з полону. Також період з 25.02.2022 по 18.04.2025 включно підлягає врахуванню до вислуги років позивача.
Відповідно, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню із корегуванням визначеного періоду.
Щодо стосується нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 у складі належного йому за час перебування в полоні (з 18.05.2022 по 19.04.2025) грошового забезпечення, суд вважає, що в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити, зважаючи на таке.
Так, системний аналіз викладених вище норм Постанови № 168 дозволяє стверджувати, що право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн мають військовослужбовці Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у тому числі й ті, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками.
Суд відзначає, що у вказаній постанові словосполучення «у тому числі й ті» слід тлумачити як ті особи, які захоплені в полон під час безпосередньої участі у бойових діях чи забезпеченні здійснення вказаних вище заходів.
У свою чергу факт участі у бойових діях, виконанні відповідних завдань тощо, має підтверджуватися відповідними доказами.
У розумінні частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У зв'язку з цим будь-які дані, на підставі яких суд може встановити факт безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, є доказом такої участі військовослужбовця.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Постановою № 168 не визначені конкретні форми документів, якими має підтверджуватися безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Однак перелік таких документів визначений у пункті 4 Розділу XXXIV Порядку № 260, розділі внесеному на заміну окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, яким було установлено порядок виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, а саме: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Підтверджений наданими в матеріали справи доказами факт потрапляння позивача у полон в м. Маріуполь, не є доказом участі позивача у бойових діях, виконанні певних завдань, що дають право на отримання винагороди, передбаченої Постановою № 168.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що підтверджений наданими в матеріали справи доказами факт перебування позивача у полоні в період з 18.05.2022 по 19.04.2025 за відсутності допустимих доказів факту участі позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, не свідчать про таку участь позивача, та не надає правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Доводи відповідача про відсутність звернень позивача щодо виплат та компенсацій до свого безпосереднього начальника, неподання відповідних рапортів та документів, на увагу не заслуговують з огляду на те, що недотримання позивачем установленої у статті 14 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» процедури звернення із відповідним рапортом до свого безпосереднього командира, не звільняє відповідача від виконання визначеного у частині другій статті 24 Закону № 2232-ХІІ обов'язку здійснити нарахування та виплату належного позивачу грошового забезпечення за час безпідставного призупинення його військової служби та невиплати належного грошового забезпечення, а також зарахування цього періоду до вислуги років.
Така обставина не може бути підставою для відмови в позові та позбавлення належного позивачу права на отримання грошового забезпечення за спірний період та правильного обрахунку його вислуги років.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо обраного представником позивача способу захисту порушених прав позивача, то суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України закріплено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на встановлені по справі обставини, зважаючи, що відповідач не виплатив належне позивачу грошове забезпечення за період з 26 лютого 2022 року по 17 серпня 2025 року, суд, керуючись положеннями статті 9 КАС України, вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту, який у повній мірі сприятиме їх відновленню, та:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 недоотриманого ним за період з 25.02.2022 по 18.04.2025 включно грошового забезпечення;
зобов'язати війскову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане ним за період з 25.02.2022 по 18.04.2025 включно грошове забезпечення;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незарахування періоду служби ОСОБА_1 з 25.02.2022 по 18.04.2025 включно до вислуги років;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 період служби з 25.02.2022 по 18.04.2025 включно та внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2025 № 253 в частині розрахованої станом на 04.09.2025 вислуги років.
Суд зауважує, що оскільки відповідачем позивачу недоотримане ним за період з 25.02.2022 по 18.04.2025 грошове забезпечення ще не нараховане, то належним способом захисту є зобов'язання відповідача здійснити таке нарахування та виплату, а не стягнення, як визначає представник позивача.
Крім того суд зауважує, що у цій справі предметом спору є право позивача на виплату недоотриманого ним за період з 25.02.2022 по 18.04.2025 включно грошового забезпечення. Спір щодо складових належного до виплати позивачу грошового забезпечення, окрім додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 щодо якої сформовані окремі позовні вимоги, на час розгляду справи відсутній, тому судом такі питання не вирішуються.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 КАС України).
Позивачем згідно квитанції від 05.01.2026 № 3618-4307-6422-2968 сплачено судовий збір в сумі 1064,96 грн.
Оскільки позов виник внаслідок неправомірних дій відповідача, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов адвоката Лященко Аліни Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 недоотриманого ним за період з 25.02.2022 по 18.04.2025 включно грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане ним за період з 25.02.2022 по 18.04.2025 включно грошове забезпечення.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незарахування періоду служби ОСОБА_1 з 25.02.2022 по 18.04.2025 включно до вислуги років.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 період служби з 25.02.2022 по 18.04.2025 включно та внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2025 № 253 в частині розрахованої станом на 04.09.2025 вислуги років.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян