13 травня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/8773/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Представник позивача звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 25.08.2025 р. №0495924-2409-1126-UA35080090000078673.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в основу визначення податкових зобов'язань згідно із оскаржуваним рішенням податковим органом покладено дані перевірки, яким встановлено, що ОСОБА_1 має у своїй власності: нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про спільну діяльність від 11 жовтня 2022 року, щодо, зокрема: організації відгодівлі свиней та спільного користування належними тій чи іншій стороні складськими та іншими приміщеннями для розміщення та відгодівлі свиней. Одним із видів економічної діяльності ФОП ОСОБА_2 є: 01.46 - розведення свиней. Враховуючи наведені обставини представник позивача зазначає, що висновки податкового органу є необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам та приписам діючого законодавства адже нежитлова будівля, використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, що в розумінні підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, а тому, оскаржуване рішення є протиправним у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.44).
Згідно наданого до суду відзиву на позов (а.с.47-50), відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, та зазначив, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, за 2022-2023 не подавала податкову звітність за формою 20-ОПП не подавала. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, у власності ОСОБА_1 перебуває з 11.10.2022 нежитлова будівля, а саме “комплекс будівель», 1/3 частина від загальної площі 1503,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 428454535103, отриманого згідно договору дарування від 11.10.2022 №1262. Згідно опису об'єкта “комплекс будівель» складається зі складів за літерами “А», “В», “Г», “Д», “Е», бондарки за літерою “Б», контори за літерою “Ж», колодязя за літерою “М», вагової за літерою “Н» без зазначення площ по кожному об'єкту. ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік позивачу за нежитловою будівлею (комплекс будівель) за адресою АДРЕСА_1 , що відповідає Державному реєстру речових прав на нерухоме майно. Вважає, що позивачем не доведено та належним чином не підтверджено умови, за яких до неї може застосовуватись податкова преференція, передбачена пп.“ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Враховуючи зазначене, стверджує, що контролюючим органом правомірно винесено податкове повідомлення - рішення від 25.08.2025 та просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , відмовити повністю.
Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , з 17.03.2021 року є фізичною особою-підприємцем, перебуває на обліку в податковому органі та є платником єдиного податку 2 групи (а.с.11, 12). Видами підприємницької діяльності позивача є, зокрема 01.46 розведення свиней.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна у власності позивача перебуває з 11.10.2022 об'єкт нежитлової нерухомості, а саме “комплекс будівель», 1/3 частина від загальної площі 1503,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 428454535103, отриманого згідно договору дарування від 11.10.2022 №1262. Згідно опису об'єкта “комплекс будівель» складається зі складів за літерами “А», “В», “Г», “Д», “Е», бондарки за літерою “Б», контори за літерою “Ж», колодязя за літерою “М», вагової за літерою “Н» без зазначення площ по кожному об'єкту (а.с.55зв.-556).
Згідно додатку 1 до рішення Пантаївської селищної ради від 24 червня 2021 року №234 “Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Пантаївської територіальної громади» ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єкту нежитлової нерухомості “комплекс будівель» згідно переліку будівель встановлені на 2022 рік в розмірі 1,0 відсотків від мінімальної зарплати на 01 січня 2022 року (6500,0 грн.) за кодом №1252 “Резервуари, силоси та склади» (а.с.61-64).
Відповідачем згідно пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення №0495924-2409-1126-UA35080090000078673 від 25.08.2025, яким позивачу визначено податкове зобов'язання в сумі 35580,47 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2024 рік стосовно будівлі, розташованої за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, смт. Пантаївка, вул. Привокзальна, буд.2г, (а.с.10). Вказане рішення отримано 25.11.2025 року (а.с.59).
Не погодившись із цим податковим повідомленням-рішенням, позивач через представника звернувся до суду з даним позовом.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.
Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормовано приписами статті 266 ПК України.
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
У підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведений перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Абзац “ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Таким чином правовою підставою для отримання пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність умов:
- така нежитлова будівля віднесена до класу “ Нежитлові сільськогосподарські будівлі » (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2023;
- власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;
- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.05.2024 у справі № 600/5153/23-а.
У Податковому кодексі України поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якого сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Визначення "сільськогосподарський товаровиробник" міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", якою передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавством з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробниками сільськогосподарської продукції є юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року по справі № 560/168/19.
Міністерством економіки України від 16.05.2023 № 3573 затверджено і введено в дію Національний класифікатор України «Класифікатор будівель і споруд НК 018:2023», чинний з 01.01.2024, який призначений для застосування органами державної влади та місцевого самоврядування, а також та іншими користувачами для вирішення таких завдань: - проведення робіт із перепису, оцінки та переоцінки вартості і стану будівель та споруд; - проведення соціологічних досліджень із питань будівництва, благоустрою, забезпечення житлом і різними послугами населення України; - розроблення аналітичних показників і прогнозування інвестицій в економіку України; - розроблення державної офіційної статистичної інформації, зокрема щодо результатів будівельної діяльності, змін цін у будівництві тощо; - зіставлення національних статистичних даних із даними Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату) та ООН, статистичних служб окремих країн.
Об'єктами класифікації є окремі споруди (будівля, дорога, трубопровід тощо). У виключних випадках класифікаційна одиниця може бути застосована до об'єкта нерухомого майна в цілому. У цій класифікації споруди поділяються на два розділи «Будівлі» та «Інженерні споруди». Поділ на класифікаційні одиниці в межах розділів виконується перш за все відповідно до технічних характеристик споруди, які обумовлюються призначенням споруди (наприклад, офісні будівлі, дорожні споруди, водопровідні споруди, трубопроводи).
Відповідно до коду 1271 Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» цей клас включає: - будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Як вже зазначалось, перелік будівель, які не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений у підпункті 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Зокрема, згідно з пунктом "ж" цього підпункту не є об'єктом оподаткування: "будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку".
Буквальний зміст цього пункту свідчить на користь того, що звільняється від оподаткування саме об'єкт, і саме такий, який має відповідне цільове призначення. Тобто, звільняється від оподаткування об'єкт нежитлової нерухомості, який призначений для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, а не який безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності. Додатковою обов'язковою умовою для звільнення від оподаткування є належність такого об'єкта саме сільськогосподарському товаровиробнику, тобто власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником
Законодавець не встановив обов'язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року по справі №0340/1905/18.
Слід зазначити, що встановлена пунктом “ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду (постанови від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17, від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19 та від 21 жовтня 2020 року у справі №520/8580/18), від 12 жовтня 2021 року у справі №580/322/20.
Крім того, відповідно до п.п.14.1.129-1 п.14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Враховуючи наведене, комплекс будівель і споруд розташованого за адресою: АДРЕСА_1 не належить до об'єктів житлової нерухомості, та в розумінні Національного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023, віднесена до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271).
Щодо того, яка діяльність вважається сільськогосподарською слід звернутися до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530.
Класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об'єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.
Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.
Основний вид економічної діяльності - це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким термін "виробництво" призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості, його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з НК 018-2023.
З огляду на це зміст поняття "Нежитлові сільськогосподарські будівлі» не обмежується лише промисловими та складськими будівлями, загонами, стайнями, іншими приміщеннями для утримання свійської худоби, тобто тими, що використовуються для виробництва та зберігання продукції, зберігання матеріалів.
Будівлі, які не задіяні безпосередньо для виготовлення продукції використовуються промисловим підприємством для розміщення персоналу та обладнання, необхідного для адміністративного, побутового (опалення, водопостачання тощо), транспортного забезпечення, а також виконання інших функцій. За таких обставин будівлі (як виробничі, так і адміністративні та допоміжні), що входять до складу цілісного майнового комплексу та використовуються для забезпечення його діяльності, необхідно відносити до будівель сільського господарства.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік стосовно об'єкта нерухомості: нежитлової будівлі в 1/3 частині від загальної площі 1503,4 кв.м.
В свою чергу позивач вважає, що не є платником вказаного податку, бо вказаний об'єкт є будівлею сільськогосподарського призначення, та використовується ним для власних потреб.
Судом встановлено, що 11 жовтня 2022 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про спільну діяльність, щодо, зокрема: організації відгодівлі свиней та спільного користування належними тій чи іншій стороні складськими та іншими приміщеннями для розміщення та відгодівлі свиней (а.с.14-17).
Одним із видів економічної діяльності ФОП ОСОБА_2 є: 01.46 - розведення свиней. (а.с.18-19)
Первинними бухгалтерськими документами підтверджується факт здійснення ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 підприємницької діяльності згідно договору про спільну діяльність відповідно до КВЕД 01.46 - Розведення свиней, зокрема, матеріали справи містять інформацію про наявність поголів'я в господарствах різної форми власності по м.Олександрія станом на: 01.12.2022, 01.03.2022 (а.с.75зв., 85).
Слід зауважити, що встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд визнає, що комплекс будівель і споруд розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , позивач використовує в своїй діяльності і фактично вищезазначена будівля є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.
Відтак, нерухомість за цією адресою не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 24 квітня 2020 року у справі № 540/2206/19.
Враховуючи вищевикладений висновок суду про протиправне визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судового збору 1211,20 грн. (а.с.27).
З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №0495924-2409-1126-UA35080090000078673 від 25.08.2025 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ - 43995486).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА