про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
13 травня 2026 року м. Київ Справа № 320/19778/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., отримавши та розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд:
1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови у наданні відстрочки як педагогічному працівникові закладів середньої освіти.
2. Визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не розгляду документів позивача щодо прийняття рішення про відстрочку та зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до поданої заяви надати відстрочку від призову під час мобілізації як педагогічному працівникові закладів середньої освіти (за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки) на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з позовною заявою позивач надав до суду заяву про забезпечення позову в якій позивач просить суд:
- Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_5 вживати заходів примусового доставлення і адміністративного впливу шляхом внесення відомостей щодо Позивача до інформаційних систем «Резерв+» до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши отриману заяву про забезпечення позову, та документи додані до неї, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20.
В обґрунтування поданої заяви позивач вказує, що 01.04.2026 року через ЦНАП позивачем подано до ІНФОРМАЦІЯ_6 заяву про надання відстрочки як педагогічному працівникові, який працює за основним місцем роботи на повну ставку (1,0), що підтверджується відповідними документами. Незважаючи на це, 07.04.2026 року через ЦНАП надійшло повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 №20260401-600648 про відмову у наданні відстрочки. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_7 прийняв рішення щодо особи, яка перебуває на військовому обліку в іншому ІНФОРМАЦІЯ_8 . При цьому позивач вважає, що існує реальна небезпека повторного застосування до позивача заходів примусу. Так, 13.03.2026 року позивача вже було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з наявністю відомостей про його «розшук» у системі «Резерв+». Позивач зазначає, що за поданням ІНФОРМАЦІЯ_9 (без складання протоколу та винесення постанови) позивача було оголошено в розшук 22.09.2025. Також у застосунку «Резерв+» відображено штраф за начебто «непроходження (відмову від проходження) ВЛК». Однак 24.10.2024 позивач пройшов військоволікарську комісію, що підтверджується Довідкою № 5557.
Також позивач вказує на те, що існує обґрунтований ризик повторного протиправного втручання у права позивача до вирішення спору по суті.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в ній обґрунтування для вжиття відповідних заходів, підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов висновків та вказує наступне.
Перевірка наявності обставин порушених прав та законних інтересів позивача діями чи бездіяльністю відповідачів з підстав зазначених та заявлених позивачем у позові та заяві про забезпечення позову, перевірка порушення відповідачами положень діючого законодавства при прийнятті рішення про відмову позивачу у наданні відстрочки, є обов'язком суду під час вирішення справи по суті, та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірним діям чи бездіяльності відповідачів до ухвалення рішення по суті.
Також, суд зазначає, що вказані обґрунтування застосування заходів забезпечення позову з підстав того, що відповідачі можуть повторного затримати позивача, доставити до ТЦК СП та реалізувати наслідки неправомірної відмови у відстрочці, що може істотно вплинути на розгляд позовних вимог позивача, оскільки позивач буде обмежений та позбавлений у судовому захисті, що, де-факто, буде покривати неправомірні дії, бездіяльність відповідачів, і не буде здійснено поновлення порушених прав позивача не є належним доводом та обґрунтуванням підстав подання заяви про забезпечення позову враховуючи положення діючого законодавства, щодо дій чи бездіяльності ТЦК під час оголошеного в країні воєнного стану, які відповідно підлягають перевірці судом в межах поданого позивачем адміністративного позову до суду.
Зокрема, суд вказує на те, що заява не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову, та не містить доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
З урахуванням вказаного суд зазначає, що лише сама незгода позивача з рішенням про відмову у наданні відстрочки не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову лише через потенційну можливість призову позивача.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено обставин щодо неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні такої заяви.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Войтович І. І.