про залишення позовної заяви без руху
13 травня 2026 року № 320/19535/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
-Визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо застосування обмеження максимального розміру збільшення пенсії сумою 1500 грн при проведенні індексації пенсії Позивача з 01.03.2023, 01.03.2025 та 01.03.2026.
-Зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії Позивачу без застосування обмеження максимального розміру індексації 1500 грн із застосуванням повних коефіцієнтів індексації та виплатити недоотримані суми пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає залишенню без руху.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Судом встановлено, що зміст позовних вимог, викладений у позовній заяві, є недостатньо конкретизованим, зокрема, ОСОБА_1 не зазначила, з якої саме дати вона просить провести перерахунок та виплату пенсії Позивачу без застосування обмеження максимального розміру індексації 1500 грн із застосуванням повних коефіцієнтів індексації та виплатити недоотримані суми пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд звертає увагу, що вказаний недолік унеможливлює належне з'ясування предмета спору та встановлення меж судового розгляду.
Недотримання цієї вимоги позбавляє суд можливості належно оцінити, які саме дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень оскаржуються, з якого моменту заявник вважає їх протиправними, а також яке саме порушене право має бути відновлене.
Щодо строку звернення до суду.
Як вбачається з п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано її у строк, установлений законом. У разі пропущення такого строку - чи наявні підстави для визнання причин пропуску поважними.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Загальний строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, якщо інше не передбачено законом. Цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз наведених норм вказує на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Суд вважає за необхідне вказати, що встановлення процесуальних строків законом має на меті дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасне вчинення ними процесуальних дій.
Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників процесу добросовісно виконувати свої обов'язки. Строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, у разі відсутності звернення до суду, відносини набувають стабільності.
Поважними причинами для поновлення строку можуть визнаватися лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волі особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, та підтверджені належними доказами.
Поновленню підлягають лише ті процесуальні строки, встановлені законом, які були пропущені з поважних причин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась із вимогою визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо застосування обмеження максимального розміру збільшення пенсії сумою 1500 грн при проведенні індексації пенсії Позивача з 01.03.2023, 01.03.2025 та 01.03.2026.
Разом з цим, із заявленими вимогами до суду - позивач звернулась лише 07.05.2026 року, тобто з пропущенням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд наголошує, що процесуальний строк обчислюється не лише з моменту фактичного дізнання особи про порушення прав, а й з моменту, коли вона, діючи розумно і з належною обачністю, могла про це дізнатися.
Водночас ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин, що об'єктивно перешкоджали їй подати адміністративний позов у межах строків, передбачених законодавством.
Тобто позивач не обґрунтувала, чому не звернулась до суду вчасно, а також не подала відповідних доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних причин для пропуску строку.
Так, відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду з поважних причин суд за заявою особи може поновити цей строк.
Однак матеріали позовної заяви не містять клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а також належного обґрунтування причин його пропуску, зокрема пояснень щодо неможливості звернення до суду у встановлений законом строк.
За таких обставин подана позовна заява не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України в частині дотримання строків звернення до суду та оформлення позовної заяви.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з тим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Голдер проти Великої Британії» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Судом враховано вимоги ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунуті в п'ятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду:
- подання уточненої позовної заяви з усіма доданими до неї документами з конкретизацією позовних вимог у частині визначення дати, з якої позивач просить провести перерахунок та виплату пенсії без застосування обмеження максимального розміру індексації 1500 грн із застосуванням повних коефіцієнтів індексації та виплатити недоотримані суми пенсії з урахуванням раніше виплачених сум;
-заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням доказів, що підтверджують обставини, які об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі № 640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій».
Отож причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів адміністративного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
На підставі наведеного та керуючись ст. 123, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Позивачу надається п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Вісьтак М.Я.