про закриття провадження у справі
11 травня 2026 року 320/48906/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві матеріали адміністративної справи за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 19023989; 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 72) з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ., Обухівський р-н, селище міського типу Козин(з), "Обрій-К" товариство індивідуальних забудовників(з), вул.Лісова, будинок 14) у якому просить суд стягнути з відповідача на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю грошову суму в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 53368,63 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року було відкрите провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
24.10.2025 від представника позивача через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення по справі.
06.11.2025 від представника позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про відмову від позову, в якій позивач просить суд прийняти заяву про закриття провадження у справі, у зв'язку з відмовою Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від позову та закрити провадження в адміністративній справі у зв'язку із виконанням позовних вимог відповідачем після подачі позовної заяви, а також стягнути з відповідача судовий збір.
Розглянувши зазначену заяву позивача про закриття провадження, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 2 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог (ч. 3 ст. 189 КАС України).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Так, у заяві про відмову від позову позивач просить суд прийняти відмову від позову у цій справі та закрити провадження у справі відповідно до статті 189 КАС України, оскільки відповідач сплатив до Державного бюджету України грошову суму в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у повному розмірі.
До заяви позивачем додано знімок (з екрану) інформації з веб-порталу ЦБІ щодо доказів сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені на відповідну суму.
Суд зазначає, що дії позивача щодо відмови від адміністративного позову не суперечать нормам закону та не порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси, тому суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі.
Щодо стягнення з відповідача судового збору, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивачем було сплачено 13.08.2025 судовий збір у розмірі 2422,40 грн. що підтверджується платіжною інструкцією N 1785.
Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.
Так, частиною 1 статті 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зокрема, положеннями частини 2 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зміст наведених положень щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України є загальними правилами компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення. Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Тобто витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.
Суд вважає, що такий підхід законодавця до правового регулювання розподілу витрат на сплату судового збору нерозривно пов'язаним із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому у статтях 140-142 КАС України законодавцем визначено спеціальні (окремі) обставини за яких здійснюється розподіл чи повернення судового збору.
Зокрема статтею 140 КАС України визначено, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Стаття 140 КАС України встановлює особливості розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову. Отже, ці особливості стосуються певної (однієї із багатьох, що згадані в статті 139 КАС України) ситуації - реалізації позивачем свого процесуального права на відмову від позову та прийняття судом відповідного рішення. Та обставина, що в цій статті не зазначено правового статусу позивача (суб'єкт владних повноважень чи особа), на думку суду, не змінює підходу, запровадженого в загальній нормі (стаття 139 КАС України) про те, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору не підлягають розподілу за результатом розгляду справи, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Верховний Суд у постанові від 29.08.2022 у справі N 826/16473/15 вказав, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже доводи позивача про застосування приписів статті 140 КАС України, відповідно до яких якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача, суд вважає необґрунтованими.
З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.
Керуючись статями 189, 238, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про закриття провадження задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі № 320/48906/25 за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Ухвалу про закриття провадження у справі надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.