ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" травня 2026 р. справа № 300/2213/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та рішення, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за №926090174337 від 26.03.2026 про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2026;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату 74% щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді від 18.03.2026 №04-12/39/2026, без обмеження граничного розміру, у правовідносинах що виникли після дати ухвалення Конституційним судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.01.2026.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Івано-Франківським апеляційним судом видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 - 3328 грн. Проте Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області рішенням від 26.03.2026 відмовило у перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання на підставі такої довідки. Вважає таке рішення Пенсійного орану протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а щомісячне довічне грошове утримання таким, що підлягає перерахунку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. Зазначив, що правових підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на даний час немає, адже зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2026 не відбулося. Просив суд врахувати висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 (а.с.23-26).
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав. Вказав, що у Пенсійного органу не було правової підстави для здійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", оскільки з 2021 року розмір грошового утримання діючого судді (посадовий оклад) не змінювався, тобто у позивача не виникло права на перерахунок. Підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є зміна розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет на 2026 рік" передбачено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується, зокрема для визначення базового розміру посадового окладу судді - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31.12.2025 (відповідно становить 2102 грн.). Що стосується вимоги щодо виплати 74% щомісячного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру, вважає ці вимоги передчасними, оскільки виплата перерахованого довічного грошового утримання суддів у відставці є наслідком проведення відповідного перерахунку, який тільки має відбутися на виконання рішення суду в цій справі. Відтак відсутні підстави вважати, що права позивача у цій частині будуть порушені у майбутньому. Окрім цього, Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, отже позовні вимоги заявлені до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області безпідставно (а.с.31-37).
Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
ОСОБА_1 з 2017 року в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Івано-Франківським апеляційним судом ОСОБА_1 видано довідку-розрахунок про суддівську винагороду станом на 01.01.2026 для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2026 - 3328 грн., регіонального коефіцієнту - 1,1 та доплати за вислугу років - 70% (а.с.16).
З метою перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищезазначеної довідки, позивач звернувся з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
За принципом екстериторіальності вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яким 26.03.2026 прийнято рішення №926090174337 про відмову у здійсненні перерахунку на підставі оновленої довідки з огляду на те, що у 2026 році відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2025 в розмірі 2102 гривні. Так як базовий розмір посадового окладу судді залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то правових підстав для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді не має (а.с.12-13).
Не погодившись з рішенням територіального органу Пенсійного фонду України про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.
Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3328 гривень, а для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.
Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102 грн.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року №11-р/2018).
Так, 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".
Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Слід зазначити, що Законом України "Про прожитковий мінімум" не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" разом із встановленням з 01 січня 2026 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 грн. був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року", тобто в розмірі 2102 грн.
Варто зазначити, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також у Закон України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.
Водночас, Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Водночас заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено з 01 січня 2026 року (3328 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", є протиправною.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25.
У постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25 Верховний Суд відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулася зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувала такий:
- у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;
- для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, які виникли у цій справі, суд дійшов висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області, відмовляючи позивачу як судді у відставці в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що станом на 01 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимог частини другої статті 130 Конституції України і частини третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати на безпідставність посилання Головного управління ПФУ в Чернігівській області на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, під час розгляду цієї справи, з огляду на таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, суд зазначає, що Верховний Суд (зокрема, і Велика Палата Верховного Суду) висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності правових висновків Верховного Суду та необхідності їх застосування в кожній конкретній справі.
Встановлюючи обов'язковим врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, частина п'ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України резюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У постанові від 19 травня 2020 року (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Так, у справі №240/9028/24, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у якій відповідач посилається на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", спірні правовідносини стосувалися проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв'язку з відставкою судді.
Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою, виданою у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, суд вважає, що дана справа не є подібною до справи №240/9028/24, яка розглянута Великою Палатою Верховного Суду, а натомість є подібною до справи №200/2309/25, розглянутої Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за №926090174337 від 26.03.2026 про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці слід скасувати та зобов'язати суб'єкта владних повноважень здійснити такий перерахунок на підставі вказаної довідки.
При цьому, дії зобов'язального характеру щодо проведення перерахунку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок, яким у цьому випадку є Головне управління ПФУ в Чернівецькій області.
Що стосується позовної вимоги щодо перерахунку та виплати 74% щомісячного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає таке.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 в справі №300/7961/24, яке набрало законної сили 05.01.2026, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 20.09.2024 ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, згідно з якою, встановивши відсутність на час звернення позивача до суду спору щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, суд не вдається до надання правової оцінки питанню, який відсотковий розмір має застосовуватися пенсійним органом при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Отже, позивач має право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 74%.
З приводу виплати щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці суд зазначає таке.
У ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з приписами Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1 (у редакції 09.02.2023 №7-2), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891, щомісячне довічне грошове утримання виплачується у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується щомісячне довічне грошове утримання, у грошовій формі, в установленому законодавством порядку.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, виплата позивачу щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці проводиться Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Виходячи з принципу ефективності захисту порушеного права позивача, суд вважає, що обов'язок виплати перерахованого щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці слід покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
При цьому, суд звертає увагу на те, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №300/1865/20, яке набрало законної сили, вже зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проводити ОСОБА_1 виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020.
Таким чином, ухвалене судове рішення має преюдиційний характер для правовідносин між сторонами. Це означає, що в подальшому під час проведення чергового перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, територіальні органи Пенсійного фонду України не вправі застосувати обмеження граничного розміру виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з тих підстав, яким вже надано оцінку в судових рішеннях, що набрали законної сили.
За таких обставин висновки суду у зазначеній справі є обов'язковими не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов'язані з довічним грошовим утримання позивача, як судді у відставці.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Враховуючи приписи ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 1331,20 грн. сплаченого судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №926090174337 від 26.03.2026 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 18.03.2026 №04-12/39/2026.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, площа Центральна, буд.3, м. Чернівці, Чернівецька область) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01.01.2026 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічною грошового утримання судді у відставці від 18.03.2026 №04-12/39/2026, у розмірі 74%.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01.01.2026 виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345, площа Центральна, буд.3, м. Чернівці, Чернівецька область) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331(одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.