13 травня 2026 року Справа № 280/3360/26
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікова Н.В., розглянувши клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду та про зупинення провадження у справі
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 14 березня 2016 року по 01 березня 2018 року з застосування базового місяця січень 2008 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 березня 2016 року по 01 березня 2018 року із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року;
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.04.2022;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у розмірі 3869,65 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 05.04.2022. відповідно до приписів абзаців 4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату на користь ОСОБА_1 належних сум індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою судді від 20.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач разом із відзивом на позовну заяву подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування вказаного клопотання представником відповідача зазначено, що з урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року. Необхідно зауважити, що розмір виплаченого грошового забезпечення відомий військовослужбовцю з дати отримання відповідної виплати, отже, позивач мав реальну можливість вчинити дії щодо захисту свого порушеного права у випадку, якщо він вважав отримане грошове забезпечення неналежним, та, з урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, повинен був звернутися за захистом свого порушеного права в тримісячний строк, починаючи з 01 липня 2023 року.
Також відповідач разом із відзивом на позовну заяву подав клопотання про зупинення провадження у справі. В обґрунтування вказаного клопотання представником відповідача зазначено, що згідно п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. В свою чергу відповідач у справі перебуває у складі Збройних Сил України під час воєнного стану, що свідчить про наявність підстав зупинення провадження у справі. Дана норма процесуального Закону є імперативною.
Вирішуючи подані представником відповідача клопотання, суд виходить з наступного.
Щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Питання щодо правил застосування частини другої статті 233 КЗпП України за подібних обставин справи (з приводу повноти розрахунку із заявником при звільненні) було предметом розгляду Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
У зазначеній постанові судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:
- від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
- від 23.01.2025 у справі №400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01.03.2022 по 19.05.2023; дата звернення до суду з позовом - 22.05.2024] та від 20.11.2023 у справі №160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2016 по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21.03.2023], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;
- від 12.09.2024 у справі №200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.
Водночас судова палата сформулювала позицію, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положеннями статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
Виходячи з наведено, суд констатує, що судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022.
Суд вважає цей висновок застосовним й до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З матеріалів справи вбачається, що предметом даної справи є нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 14 березня 2016 року по 01 березня 2018 року із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року; нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у розмірі 3869,65 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 05.04.2022; виплата належних сум індексації грошового забезпечення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Наведене дозволяє дійти висновку про те, що строк звернення до адміністративного суду з даним позовом , а саме щодо спірних періодів не пропущений позивачем.
У зв'язку із викладеним, в задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 236 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Суд зазначає, що У постановах від 27 лютого 2023 року в справі № 380/7845/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 640/21562/21, від 25 квітня 2024 року у справі № 852/2а-1/24 (зокрема, на які посилається сам скаржник), від 24 травня 2024 року у справі № 320/11462/21 та інших Верховний Суд констатував, що конструкція пункту 5 частини першої статті 236 КАС України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. Указана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови, підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством. При цьому, зупинення провадження в адміністративній справі до закінчення воєнного стану не відповідає як завданню адміністративного судочинства, так і змісту та меті пункту 5 частини першої статті 236 КАС України, а також суперечить частині другій статті 64 Конституції України, відповідно до якої право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Тобто, норма пункту 5 частини першої статті 236 КАС України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
За таких обставин, підстави для зупинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що відповідач - Військова частина НОМЕР_1 перебуває у складі Збройних Сил України під час воєнного стану відсутні.
У зв'язку із викладеним, в задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 КАС України, -
У задоволені клопотань представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду та про зупинення провадження у справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Н.В. Стрельнікова