13 травня 2026 року Справа № 280/8667/25 Провадження № ПР/280/39/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - МЕЛАМЕД ВАДИМА (вул. Грушевського, 39/3, корпус 5, кв.89, м. Одеса, 65047), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
01.10.2025 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ), в особі представника - МЕЛАМЕД ВАДИМА, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якій позивачка, після уточнення позивних вимог, просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перебування громадянки ОСОБА_1 - представниці дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненой дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами. Ця заборонена дискримінація полягає у застосуванні до позивачки не передбаченого законодавством порядку розрахунку пенсії, із протиправним втручанням та безпідставним внесенням змін до її електронної пенсійної справи в режимі «макетної обробки», без використання стандартних алгоритмів розрахунку пенсії ІКІС ПФУ, у значно меншому фіксованому розмірі, без автоматичних перерахунків, осучаснення й індексації у розмірі, в порядку та у спосіб, не передбачених чинним законодавством на момент нарахування до виплати, зокрема у розрахунках у протоколі/разрахунку №923010167256 від 16.10.2024 та №92301016725 від 03.09.2024;
зобов'язати відповідача вжити позитивні дії:
1) Негайно усунути виявлену дискримінацію шляхом:
- скасування всіх змін, внесених відповідачем до електронної пенсійної справи позивачки в режимі «макетної обробки», як таких, що здійснені у спосіб, не передбачений чинним законодавством та відновлення попередніх значень;
- скасування результатів протиправних розрахунків пенсії, здійснених із порушенням вимог законодавства, зокрема протокол/разрахунку №923010167256 від 16.10.2024 та №92301016725 від 03.09.2024;
2) Застосувати до позивачки загальний, передбачений законом порядок поновлення, нарахування та розрахунку пенсії з використанням стандартних алгоритмів програмного забезпечення ІКІС ПФУ, без ручного або «макетного» втручання в електронну пенсійну справу;
3) Включити позивачку до кола осіб, яким відповідач проводить індексацію, автоматичні масові перерахунки, доплати та надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії для фактичної виплати;
4) Розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивачки, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України;
5) Здійснити перерахунок поточної пенсії позивача та недоотриманої пенсії позивачки починаючи з 07.10.2009 року відповідно до статей 27, 28 та частин 2, 3 статті 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", саме - в чинній редакції на момент виконання судового рішення та здійснити виплату нарахованої пенсії за винятком виплаченої суми компенсації за майнову шкоду та виплачених відповідачем сум пенсій за вказаний період, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
6) Здійснити виплату на визначений позивачкою банківський рахунок.
Крім того, просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що є протиправним з боку відповідача поновлення виплати пенсії в твердому розмірі 157,70 грн., в розмірі не на момент виплати, без врахування даних заробітної плати позивачки, без осучаснення пенсії, без врахування автоматичних перерахунків індексації та/або масових перерахунків пенсії та надбавок до пенсії, відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 (далі - Постанова КМУ №251) та від 20 лютого 2019 р. №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Постанова КМУ №124), в редакції чинної на момент виконання судового рішення. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді від 06.10.2025 позов був повернений позивачці.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2025 у справі №280/8667/25 скасовано, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
24.12.2025 справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 29.12.2025 позов був залишений без руху, позивачці наданий строк для усунення недоліків позову.
08.01.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки до суду надійшла заява на усунення недоліків позову, до якої доданий уточнений позов.
Ухвалою від 13.01.2026 у справі відкрите спрощене позовне провадження, відповідачу наданий строк для подання відзиву на позов.
23.01.2026 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що розмір пенсії позивача з 07.10.2009 складає 157,70 грн, виплата пенсії здійснюється в твердому розмірі. Враховуючи що в рішенні суду (справа №280/112/25) наявне зобов'язання щодо поновлення виплати пенсії з 07.10.2009, з цієї дати встановлено твердий розмір пенсії в раніше визначеному розмірі 157,70 грн. Після виконання рішення суду по справі № 280/112/25 відповідачем позивачці встановлена особливість «не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд. розм. з 07.10.2009», оскільки зобов'язання щодо здійснення подальших перерахунків за результатами яких буде збільшено розмір пенсії з урахуванням автоматичних масових перерахунків відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-IV у вищезазначеному судовому рішенні відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
24.04.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника позивачки до суду надійшла відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів.
В клопотанні про витребування доказів представник просить:
«Витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області такі документи:
1. Належним чином засвідчену виписку з модуля «Історія макетної обробки» з електронної пенсійної справи Позивача (РНОКПП: 2088520764) з відображенням загальної кількості та кожної конкретної операції у ручному режимі, із зазначенням: дати і часу подій; типу змінних параметрів; змісту проведених операцій; назви кожного параметра, його попереднього та нового значення; імені та посади користувача, який вніс відповідні зміни.
2. Копію офіційного запиту Відповідача до центрального апарату ПФУ щодо ініціювання «макетної обробки» пенсійної справи Позивача та лист-відповідь (дозвіл) центрального апарату ПФУ.
3. Листування що підтверджує передачу/повернення справи, із зазначенням дати та адресата.
4. Засвідчену копію повідомлення Директора департаменту пенсійного забезпечення ПФУ від 17.02.2015 №4626/02-40 у повному обсязі.
5. Копії внутрішніх інструкцій та вказівок ПФУ щодо порядку нарахування пенсій особам, які проживають за кордоном, за період з 2009 року по теперішній час».
У відповіді на відзив представник позивачки стверджує, що зобов'язання поновити пенсію позивачці не означає виплату її в тому ж розмірі, в якому припинено цю виплату в певному періоді в минулому чи у мінімальному розміру позивачці. Незалежно від місця проживання в Ізраїлі, розмір пенсії, її перерахунок, осучаснення та індексація має проводитися в тому ж самому порядку як громадянам, які проживають в України. В інакшому випадку відповідачем допускатиметься дискримінація права позивачки на належне пенсійне забезпечення. Вказує на те, що відзив відповідача не містить жодного правового заперечення щодо дискримінаційного характеру застосованого до позивачки «окремого порядку», а також щодо вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди. Відсутність заперечень по суті цих вимог означає, що факти, викладені в позові, не оспорюються відповідачем. На думку представника відповідач не спростовує: (а) що пенсійна справа позивачки була опрацьована в режимі «макетної обробки»; (б) що встановлено особливість «не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм.»; (в) що позивачка виключена з кола осіб, яким проводяться автоматичні масові перерахунки; (г) що такий підхід застосовується виключно до групи пенсіонерів, які виїхали на ПМП до Ізраїлю.
Ухвалою від 27.04.2026 у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів в адміністративній справі №280/8667/25 відмовлено.
Станом на час розгляду справи інших заяв (клопотань, пояснень, тощо) від учасників справи до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що у 2003 році позивачка виїхала за кордон до Ізраїлю на постійне місце проживання.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року по справі №808/871/18, яке набрало законної сили 27 вересня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком, починаючи з 01 вересня 2017 року. Позовні вимоги про відновлення виплати ОСОБА_1 пенсії з 07.10.2009 по 31.08.2017 (включно) залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення від 05.06.2018 відповідач поновив виплату пенсії позивачці на визначений нею банківський рахунок у АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 . Однак у жовтні 2023 року виплата пенсії на цей рахунок була припинена.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі №280/2384/22, яке набрало законної сили 01 липня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити недотриману пенсію ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по 31.08.2017, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»..
На звернення позивачки щодо виплати пенсії через установу банку отримала лист відповідача №18995-20189/Д-02/8-0800/23, про відмову у поновленні виплати пенсії. Відмова мотивована необхідністю надання “внутрішнього паспорта громадянина України та документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків» .
11.07.2024 представником позивачки подано до відповідача заяву про добровільне виконання рішення суду від 25.03.2024 у справі №280/2384/22.
09.08.2024 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило, що з метою технологічного врегулювання питання виконання рішень суду Головне управління ПФУ звернулось до Пенсійного фонду України.
10.09.2024 представником позивача подано до відповідача повторно заяву про добровільне виконання рішення суду від 25.03.2024 у справі №280/2384/22/22.
Листом від 08.10.2024 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило представника позивачки про те, що з метою технологічного врегулювання питання виконання рішення суду Головне управління звернулось до ПФУ. Оскільки на сьогодні роз'яснення ПФУ до Головного управління не надійшли, надати запитувані документи не вбачається можливим. Після отримання відповідних роз'яснень пенсійна справа ОСОБА_1 буде переглянута. Додатково повідомлено, що відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, заява про виплату пенсії через поточний рахунок у банку подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або приймається органом Пенсійного фонду України від установи уповноваженого банку.
Зазначені обставини були встановлені рішенням суду від 31 березня 2025 року у справі №280/112/25 (набрало законної сили - 21.08.2025), а отже, в силу вимог ч.4 ст.78 КАС України, не підлягають доказуванню.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №280/112/25, яке набрало законної сили - 21 серпня 2025 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з жовтня 2023 року, та виплатити недоотримані пенсійні кошти, в тому числі суму недоотриманої пенсії, за період з 07.10.2009 по 31.08.2017, на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».
Як зазначив представник відповідача у поданому відзиві, розмір пенсії позивачки з 07.10.2009 складає 157,70 грн, виплата пенсії здійснюється в твердому розмірі.
Враховуючи що в рішенні суду наявне зобов'язання щодо поновлення виплати пенсії з 07.10.2009, з цієї дати встановлено твердий розмір пенсії в раніше визначеному розмірі 157,70 грн.
Після виконання рішення суду у справі №280/112/25 відповідачем позивачці встановлена особливість «не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 07.10.2009», оскільки зобов'язання щодо здійснення подальших перерахунків за результатами яких буде збільшено розмір пенсії з урахуванням автоматичних масових перерахунків відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-IV у вищезазначеному судовому рішенні відсутні.
Вважаючи таку бездіяльність (дії) відповідача протиправною, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та Законі України Про пенсійне забезпечення, якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення пенсійне забезпечення» громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Відповідно до частин першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 51 Закону №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону №1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-IV, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування з урахуванням Рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Як встановлено статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивачка, як громадянин України незалежно від країни свого проживання вправі користуватися конституційними правами, в тому числі й правом на належне пенсійне забезпечення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені уст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Як зазначено у ст.1 цього Закону, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Згідно із абз.8 ч.2 ст.5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
За приписами ст.28 Закону №1058-IV:
1. мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
2. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
Отже, з дня поновлення виплати пенсії позивачка користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону №1058-IV, будь-яких обмежень її прав, як пенсіонера, якій призначено виплату пенсії за рішенням суду наведеним Законом не встановлено.
Подібної правової позиції дотримується Верховний Суд.
Так, Верховний Суд в постанові від 25 березня 2025 року у справі №400/8389/21 наголосив: «що зобов'язання поновити пенсію позивачу не означає виплату її в тому ж розмірі, в якому припинено цю виплату в певному періоді в минулому чи у мінімальному розмірі. Позивачу, незалежно від місця проживання в Ізраїлі, розмір пенсії, її перерахунок, осучаснення та індексація має проводитися в тому ж самому порядку як громадянам, які проживають в України. В інакшому випадку відповідачем допускатиметься дискримінація права позивача на належне пенсійне забезпечення» (п.32 постанови)..
В постанові від 19 червня 2025 року у справі №580/11000/23 Верховний Суд зазначив таке «Отже, з дня поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з Законом №1058-IV. Будь-яких обмежень прав позивача, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, Законом №1058-IV не встановлено.
Виконання вимог Закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не проведення перерахунку позивачу пенсії за віком у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи, що позивачу поновлена виплата пенсії за віком, відповідач зобов'язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків з дати поновлення, незалежно від того, виплата пенсії поновлена добровільно чи за рішенням суду.
Пенсія повинна бути нарахована та виплачена в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність».
Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік передбачається зростання мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим, пенсійний орган в автоматичному режимі перераховує мінімальний розмір пенсійних виплат для непрацюючих пенсіонерів, які досягли віку 65 років та мають страховий стаж не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків.
Таким чином, з системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що перерахунок пенсій здійснюватиметься автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відтак, виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем допущені протиправні дії (бездіяльність) щодо невиплати позивачу пенсії за віком, у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено судом, відповідачем розмір пенсії позивачки з 07.10.2009 встановлено в розмірі 157,70 грн, виплата пенсії здійснюється в твердому розмірі.
Враховуючи що в рішенні суду наявне зобов'язання щодо поновлення виплати пенсії з 07.10.2009, з цієї дати встановлено твердий розмір пенсії в раніше визначеному розмірі 157,70 грн.
Після виконання рішення суду по справі №280/112/25 відповідачем позивачці встановлена особливість «не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд. розм. з 07.10.2009», оскільки зобов'язання щодо здійснення подальших перерахунків за результатами яких буде збільшено розмір пенсії з урахуванням автоматичних масових перерахунків відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-IV у вищезазначеному судовому рішенні відсутні.
При цьому, суд звертає увагу, що рішення суду в адміністративній справі №280/112/25 не містить застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачці та щодо того, що пенсія позивачці не підлягає масовим перерахункам.
Таким чином, при поновленні позивачці пенсії та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно встановлено особливість «не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд. розм. з 07.10.2009», що беззаперечно призвело до порушення права позивачки на належний розрахунок пенсії та подальше підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону №1058-ІV.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б надавали право встановлювати особливості виконання рішення суду в наведений спосіб, а саме встановлення відмітки: «не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд. розм. з 07.10.2009».
Суд наголошує, що пенсійний орган, як державний орган зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 3 статті 42 Закону №1058-IV з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Також, частинами 1 та 2 статті 42 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Відповідно до Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» було виключено частину 1 статті 42 Закону №1058-IV та викладено у новій редакції частину 2 статті 42 цього Закону.
Зокрема, положеннями абзаців 1 та 2 частини 2 статті 42 Закону №1058-IV (в редакції від 11.10.2017) було установлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Вказаним Законом №2148-VIII було доповнено статтю 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII частиною 5, якою визначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Законом України від 15.02.2022 №2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» було внесено зміни, серед іншого, до абзацу 1 частини 2 статті 42 Закону №1058-IV та передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Одночасно Законом №2040-IX було викладено у новій редакції частину 5 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та установлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, протягом усього періоду існування спірних у цій справі правовідносин, починаючи з 07.10.2009, норми Закону №1058-IV у тій чи іншій редакції передбачали перерахунок раніше призначених пенсій з метою забезпечення індексації пенсії.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.
Розділ XV Закону №1058-ІV доповнено пунктом 4-3 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Також постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 №124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону №1058-ІV затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Постановою Кабінету Міністрів України Питання проведення індексації пенсій у 2019 році від 20.02.2019 №124 затверджено «Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону №1058-ІV» (далі - Порядок № 124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону №1058-ІV.
Хоча вказаний Порядок і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проте, враховуючи пункт 1 Порядку №124, його дія поширюється не лише на проведення індексації пенсій у 2019 році, а й на її проведення в наступні роки.
01 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», згідно пп. 1 п. 2 якої у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Також, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» №127 від 22.02.2021, якою установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
У 2022 році відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.
Кабінетом Міністрів України у 2023 році також прийнято постанову «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168, пунктом першим якої установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з «Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яких враховується для обчислення пенсії.
Таким чином, з системного аналізу наведених норм вбачається, що перерахунок пенсії на виконання рішення суду повинен був автоматично розрахувати пенсію позивачки за матеріалами пенсійної справи, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму у відповідному році, з урахуванням масових перерахунків згідно з постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до Порядку №124 на виконання ч. 2 ст. 42 Закону №1058-ІV.
Водночас, відповідачем всупереч вказаним нормам законодавства не було проведено перерахунок пенсії позивачки з урахуванням підвищень, індексації, передбачених Законом України.
При цьому, застосовуючи до пенсійних виплат позивачки в графі «Особливості» позначку не підлягає масовому перерахунку, призначені за рішенням суду в твердому розмірі, відповідачем на підтвердження своїх дій не надано рішення суду, згідно якого відповідача зобов'язано призначити пенсію позивачу саме в твердому розмірі.
Отже, суд висновує, що у спірних правовідносинах відповідач безпідставно провів перерахунок пенсії позивачки у фіксованому розмірі.
З дня поновлення виплати пенсії на підставі рішення суду, позивачка користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону №1058-IV, будь-яких обмежень її прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.
Твердження відповідача про те, що будь-які зобов'язання щодо проведення перерахунків пенсійної виплати на органи Пенсійного фонду судом не покладалося є безпідставними, так як відповідач в силу закону зобов'язаний проводити автоматичні перерахунки пенсії без будь-якого спеціального припису.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про те, що при виплаті пенсії позивачці відповідачем безпідставно встановлено особливість «не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд. розм. з 07.10.2009», що призвело до порушення права позивачки на перерахунок пенсії, оскільки Закон №1058-IV не містить застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати та заборону перерахунків пенсій осіб, які постійно проживають за межами України.
Таким чином, перерахунок пенсій повинен здійснюватися автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій, є обов'язком відповідача.
Отже, позивачка отримала право на поновлення пенсії за віком, відтак відповідач зобов'язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.
За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці у відповідності до ст.ст. 27, 28, ч. ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році».
Суд зауважує, що позовна вимога позивача в частині нарахування компенсації втрати частини доходів задоволенню не підлягає як передчасна, оскільки перерахунок та виплата пенсії не відбулася та предметом судового захисту можуть бути лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Розроблення та впровадження заходів щодо недопущення дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, не входить до функціональних повноважень та компетенції саме відповідача, у зв'язку з чим, ця частина позовних вимог задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Інші доводи учасників справи, викладені у позові, у відзиві та відповіді на відзив, не впливають на правильність вирішення спору по суті. При цьому суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Також у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці у відповідності до ст.ст. 27, 28, ч. ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 та постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства. Суд вважає це достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивачки.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачкою сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн., який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Інші судові витрати позивачкою до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - МЕЛАМЕД ВАДИМА (вул. Грушевського, 39/3, корпус 5, кв.89, м. Одеса, 65047), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 27, 28, ч. ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 та постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 27, 28, ч. ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 та постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «13» травня 2026 року.
Суддя Р.В. Кисіль