13 травня 2026 рокуСправа №160/3296/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
12.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управляння Пенсійного фонду України у Львівській області №046150014517 від 10.02.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 з 02 лютого 2026 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 02.06.1992 по 22.01.1993 та період отримання допомоги по безробіттю з 26.08.1999 по 21.02.2000 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та довідки №2908 від 25.09.2025 Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.02.2026.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 02.02.2026 року звернулася до територіального пенсійного органу із заявою про призначенні пенсії за віком. За принципом екстериторіальності, заява була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області та прийнято рішення від 10.02.2026 № 046150014517 про відмову у призначенні пенсії за віком, згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за відсутності необхідного страхового стажу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 04.03.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, витребувано матеріали пенсійної справи та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
05.03.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 02.02.2026, ОСОБА_1 звернулася до територіального Пенсійного фонду України, із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності, документи ОСОБА_1 про призначення розглядалися і, відповідно, рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.02.2026 № № 046150014517 приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Вік позивачки 60 років 02 місяці 08 днів. Необхідний страховий стаж для призначення пенсії визначений статтею 26 Закону № 1058 становить 32 роки. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 09 місяців 18 днів. Стаж для визначення права на пенсію згідно п. 3.1. ПП Закону №1058 становить 31 рік 01 місяць 29 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано: період роботи з 02.06.1992 по 22.01.1993, оскільки виправлення дати наказу не завірено належним чином та запис після звільнення з роботи не завірений підписом уповноваженої особи; період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 26.08.1999 по 21.02.2000 згідно уточнюючої довідки від 11.01.2024 №121, оскільки відсутня інформація про вид матеріальної допомоги.
06.03.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник підтримує позовні вимоги, не погоджується із думкою відповідача, викладеної у відзиві, та просить задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 02.02.2026 року ОСОБА_1 у віці 60 років звернулася до територіального пенсійного органу із заявою про призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності, заява була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області та прийнято рішення від 10.02.2026 № 046150014517 про відмову у призначенні пенсії за віком, згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за відсутності необхідного страхового стажу.
Страховий стаж особи становить 25 років 09 місяців 18 днів.
Стаж для визначення права на пенсію згідно п. 3.1. ПП Закону України №1058 становить 31 рік 01 місяць 29 днів
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 02.06.1992 по 22.01.1993 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки в записі №12 виправлення дати наказу не завірено належним чином та запис після звільнення з роботи не завірений підписом уповноваженої особи (для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів та довідку про перейменування/реорганізацію установи);
- період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 26.08.1999 по 21.02.2000 згідно уточнюючої довідки від 11.01.2024 №121, оскільки відсутня інформація про вид матеріальної допомоги.
Так, на думку відповідача, дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату згідно наданих документів - 25.11.2028.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом з метою захисту своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
За приписами частини першої ст.9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно вимог частини першої ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Відповідно до частини першої ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Статтею 1 Закону №1058 встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно цьому Закону і за який сплачено страхові внески.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до записів №12-13 трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_1 , у період з 02.06.1992 по 22.01.1993 остання працювала в колективному підприємстві «Світязь» на посаді інженера.
Згідно записів №26-27 вищевказаної трудової книжки та Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, сформованого 12.02.2026 та наявного в матеріалах справи, у період з 26.08.1999 по 21.02.2000 ОСОБА_1 перебувала на обліку у Саксаганському центрі зайнятості м.Кривого Рога та отримувала виплату матеріальної допомоги по безробіттю.
Зазначені записи внесені на підставі відповідних наказів про прийняття та звільнення з роботи та завірені печаткою роботодавця.
Спору між сторонами щодо неналежних записів у трудовій книжці відносно вказаного періоду немає.
У листі, яким відмовлено в призначенні пенсії відповідач зазначав, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 02.06.1992 по 22.01.1993 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки в записі №12 виправлення дати наказу не завірено належним чином та запис після звільнення з роботи не завірений підписом уповноваженої особи, та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 26.08.1999 по 21.02.2000 згідно уточнюючої довідки від 11.01.2024 №121, оскільки відсутня інформація про вид матеріальної допомоги.
Відповідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Положеннями пунктів 2.6-2.8 Інструкції №58 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.
За змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство - роботодавець.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права.
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку обіймав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки (як-то не чіткий відтиск печатки підприємства, виправлено дату звільнення наказу) не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивачки до стажу роботи, що враховується у призначенні (перерахунку) пенсії.
Крім того, суд наголошує, що трудова книжка позивача, окрім відсутності печатки, оформлена у відповідності до вимог законодавства, містить всі необхідні записи, які вчинені в хронологічному порядку.
Вищезазначені позиції Верховного Суду відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи наведене, суд вважає, що зазначені недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою підставою для відмови позивачеві у визначенні загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
Отже, суд вважає такі посилання відповідача, зокрема виправлення дати наказу не завірено належним чином, відсутній підпис уповноваженої особи, відсутня інформація про вид матеріальної допомоги - безпідставними. Отже дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 02.06.1992 по 22.01.1993 та з 26.08.1999 по 21.02.2000 є протиправними.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії, відповідач віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення пенсії, оскільки рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, прийнято не на підставі Конституції та діючого законодавства України, а від так підлягає скасуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з'ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управляння Пенсійного фонду України у Львівській області №046150014517 від 10.02.2026 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком підлягає скасуванню, оскільки судом під час розгляду справи встановлена неповнота перевірки відповідачем наявності у позивача страхового стажу.
Згідно рішення Головного управляння Пенсійного фонду України у Львівській області №046150014517 від 10.02.2026, ОСОБА_1 звернулася до територіального пенсійного органу із заявою про призначенні пенсії за віком у віці 60 років; страховий стаж особи становить 25 років 09 місяців 18 днів; стаж для визначення права на пенсію згідно п. 3.1. ПП Закону України №1058 становить 31 рік 01 місяць 29 днів.
Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 32 роки.
Як вище встановлено судом, період роботи ОСОБА_1 з 02.06.1992 по 22.01.1993 (0 років, 7 місяців, 21 день, з урахуванням дня звільнення) та з 26.08.1999 по 21.02.2000 (0 років, 5 місяців, 27 днів, з урахуванням дня звільнення) підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, який становить: 01 рік 01 місяць 18 днів.
Таким чином, загальний трудовий стаж позивача становить 32 роки 03 місяці 17 днів (31 рік 01 місяць 29 днів + 01 рік 01 місяць 18 днів) та трохи перевищує визначені статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідні 32 роки.
Таким чином, за результатами судового розгляду встановлено, що на момент звернення до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, позивач досягла 60-річного віку, а її загальний страховий стаж з урахуванням визнаного судом до зарахування періодів роботи (з 02.06.1992 по 22.01.1993 та з 26.08.1999 по 21.02.2000) перевищує необхідні 32 роки.
Зіставлення фактичних обставин справи із вимогами статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» свідчить, що позивач набула передбачений законом мінімальний страховий стаж (32 роки), необхідний для призначення пенсії за віком у 2025 році.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що за наявності встановленого факту досягнення позивачем пенсійного віку та підтвердження необхідного страхового стажу, правові підстави для відмови у призначенні пенсії були відсутні.
Щодо вимоги позивача про зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю з 26.08.1999 по 21.02.2000 саме на підставі довідки №2908 від 25.09.2025 Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній документ з такими реквізитами. Натомість, факт отримання позивачем допомоги по безробіттю у зазначений період підтверджено наявною у матеріалах справи копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (записи №26-27) та Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, сформованого 12.02.2026.
За таких обставин, суд вважає за необхідне захистити право позивача, виходячи з фактичних обставин, підтверджених належними доказами, наявними у матеріалах цієї справи.
Підводячи підсумок викладеному, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управляння Пенсійного фонду України у Львівській області №046150014517 від 10.02.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , періоди роботи з 02.06.1992 по 22.01.1993 та з 26.08.1999 по 21.02.2000;
та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02 лютого 2026 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1064,96 грн, що документально підтверджується квитанцією № 4293-3726-9348-1939 від 12.02.2026.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення рішення Головного управляння Пенсійного фонду України у Львівській області №046150014517 від 10.02.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , періоди роботи з 02.06.1992 по 22.01.1993 та з 26.08.1999 по 21.02.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02 лютого 2026 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець