13 травня 2026 рокуСправа №160/9187/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
13.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрально-Чечелівського об?єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), яка полягає у невнесенні за заявою від 11.02.2026 року (отримана відповідачем 17.02.2026 року) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів відомостей (даних) про проходження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 01.11.2018 року медичного огляду військово-лікарською комісією Центрально-Чечелівського об??єднаного районного військового комісаріату, визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та про виключення його 01.11.2018 року з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХII “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на 01.11.2018 року);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву від 11.02.2026 року та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості (дані) про проходження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 01.11.2018 року медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та про виключення його 01.11.2018 року з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХII “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на 01.11.2018 року).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що в жовтні 2018 року позивач, ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією (ВЛК) ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та 01.11.2018 року на підставі пункту «а» статті 30 графи III Розкладу хвороб (наказ Міноборони України №402 від 14.08.2008 року) був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. 01.11.2018 року постанова ВЛК була виконана і ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, про що було внесено відповідний запис до виданого йому у той самий день Тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 (видано у зв'язку з відсутністю бланків військових квитків). Запис скріплено власноручним підписом військового комісара та гербовою печаткою ІНФОРМАЦІЯ_5 . Це рішення відповідало вимогам п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на 01.11.2018 року). Водночас, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Реєстр) на даний час міститься інформація про те, що позивач перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний, а дані про проходження ним медичного огляду ВЛК (дата та постанова ВЛК) та про виключення його з військового обліку - відсутні. У зв'язку із чим, 11.02.2026 року позивач особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_5 ) із заявою, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості (дані): (1) про проходження ОСОБА_1 , 01.11.2018 року медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 та визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, та (2) про виключення його 01.11.2018 року ІНФОРМАЦІЯ_5 з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на 01.11.2018 р.). Листом від 05.03.2026 року за вих. № 6/2527 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив позивачу, що «З метою реалізації процедури виключення з військового обліку ви маєте право підтвердити виникнення принаймні однієї з шести означених підстав, зокрема наприклад, пройти військово-лікарську комісію, в разі визнання якою ОСОБА_1 непридатним до військової служби ОСОБА_1 буде виключено з військового обліку». Інших підстав для відмови лист не містив. Зрештою, станом на день звернення до суду з цим позовом, відомості про позивача Реєстрі на підставі його заяви від 11.02.2026 року, яка була отримана відповідачем 17.02.2026 року, так і не були виправлені. Отже, позивач вважає, що невнесенням відомостей (даних) до Реєстру його де-факто спонукають повторно пройти медичний огляд ВЛК, про що власне і зазначається в листі ІНФОРМАЦІЯ_6 від 05.03.2026 року за вих. №6/2527. Позивач хоче наголосити на тому, що предметом цього позову є виключно зобов'язання відповідача внести до Реєстру відомості (дані) про проходження позивачем 01.11.2018 року медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та про виключення його 01.11.2018 року з військового обліку військовозобов'язаних, тобто про відображення в Реєстрі фактів, які об'єктивно мали місце і тому мають бути відображені в Реєстрі. Не зважаючи на мотивовану заяву позивача від 11.02.2026 року, яку відповідач отримав 17.02.2026 року, останній не вніс відповідні відомості (дані) до Реєстру. На переконання позивача, будь-які помилкові відомості (дані) Реєстру (зокрема, про перебування «на обліку» після виключення з обліку) мають виправлятися порядком п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1951-VIII за мотивованою заявою особи до органів ведення Реєстру, якими є Міністерство оборони України, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (ч. 8 ст. 5 Закону № 1951- VIII). На думку позивача, вичерпний перелік громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, наразі передбачений в п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII (в чинній редакції). В цьому переліку відсутні «громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку військовозобов'язаних та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних (відповідно до норм законодавства України, чинного на момент виключення з військового обліку)». На переконання позивача, в аспекті поновлення (відновлення) на військовому обліку осіб, які до оголошення 24.02.2022 року загальної мобілізації були виключені з військового обліку у зв'язку з визнанням їх ВЛК непридатними до військової служби за станом здоров'я, норми ч. ч. 1, 5, 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ слід тлумачити (розуміти) таким чином, що вони не містять підстав для взяття на військовий облік військовозобов'язаних (поновлення, відновлення тощо на військовому обліку), крім випадків визнання незаконними дій та (або) скасування рішення (за наявності для цього законних підстав) про виключення з військового обліку. Оскільки Законом №2232-XII наразі взагалі не передбачено як підстав, так і процедури взяття, відновлення, поновлення тощо на військовому обліку осіб, які раніше були виключені з військового обліку, то для вчинення відповідної дії або прийняття відповідного рішення необхідно було б внести зміни до ст. 37 Закону №2232-XII. Отже, для взяття позивача на військовий облік військовозобов'язаних (для поновлення, відновлення тощо на військовому обліку) не було законних підстав. В будь-якому разі, всі сумніви у тому, чи дійсно позивач був виключений з військового обліку, можуть бути усунуті у спосіб дослідження документів військового обліку, які повинні зберігатися в ІНФОРМАЦІЯ_6 (облікова картка, обліково-послужна картка, алфавітна картка, примірник довідки ВЛК, Картка обстеження та медичного огляду тощо).
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 14.04.2026 року передана судді Пруднику С.В.
17.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 : інформацію про те, чи складалися протокол та постанова про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 ; інформацію про те, чи направлялася повістка до ОСОБА_1 та докази вручення або невручення; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою задля внесення відомостей відносно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про взяття на військовий облік. Судом зобов'язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 12.05.2026 року. Судом попереджено Центрально-Чечелівський об?єднаний районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
04.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло сформована 02.05.2026 року через систему «Електронний суд» від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що зняття з військового обліку військовозобов'язаних можливе тільки за особистою участю військовозобов'язаного, в даному випадку позивача. Іншими словами, зняття з військового обліку не може відбуватись дистанційно. У даному випадку позивачем не надано доказів особистого звернення до відповідача щодо зняття його з військового обліку, а також відмови відповідача у наданні такого зняття. Такий висновок цілком відповідає і нормам ч. 2 ст. 9, ч. 3 ст. 13, пп. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», з яких вбачається, що внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів можливо на підставі відомостей, що подаються призовниками, військовозобов'язаними, резервістами, а не їх представниками (адвокатами). Також відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» внесена до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформація про призовника, військовозобов'язаного або резервіста є конфіденційною, а отже з обмеженим доступом. Звертаємо також увагу на норми п. 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559, відповідно до якого у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Отже, громадянин України, стосовно якого необхідно внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів повинен особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_7 за місцем перебування його на військовому обліку в паперовій формі або скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до ІНФОРМАЦІЯ_7 за місцем перебування на військовому обліку. Відповідно до підпункту в) пункту 22.1 глави 22 розділу 11, пункту 22.4 глави 22 розділу 11 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, (в редакції, що діяла станом на 01.11.2018 - дату відмітки про зняття позивача з військового обліку, яка міститься в копії тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 , наданої позивачем) (далі - наказ 402): на офіцерів запасу, визнаних ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, складається свідоцтво про хворобу. Як вбачається з копії тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 , наданої позивачем, останній є офіцером запасу, який визнаний ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що міститься відмітка про виключення позивача з військового обліку від 01.11.2018. При цьому матеріали даної справи не містять свідоцтво про хворобу щодо позивача, наявність якого передбачена підпунктом в) пункту 22.1 глави 22 розділу 11 та пунктом 22.4 глави 22 розділу 11 Наказу 402. На думку представника відповідача, таке свідоцтво позивачем не надавалось і до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Крім того оригінал тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 не надався відповідачу для огляду і в матеріалах даної справи відсутній. Відтак, в порушення ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем не доведені факти та обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а копія тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 щодо позивача не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 72-76 КАС України.
11.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду У задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено повністю.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивача, ОСОБА_1 , з 01.11.2018 року знято з військового обліку за станом здоров'я на підставі статті 30А графи ІІІ розладу хвороб, ТДВ Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 року.
02.04.2025 року позивач через представника - адвоката звернувся до відповідача із заявою про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення його з військового обліку. На підтвердження повноважень адвокат до заяви від 02.04.2025 року додав ордер.
Листом від 14.04.2025року за №4/1/271 ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомило позивача відповідно до норми п. 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559, відповідно до якого у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міськог о) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
З вищезазначеного висновується, що громадянин України, стосовно якого необхідно внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів повинен особисто звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_7 за місцем перебування його на військовому обліку в паперовій формі або скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до ІНФОРМАЦІЯ_7 за місцем перебування на військовому обліку.
Відтак, заява щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, подана адвокатом, є заявою, що подана неналежним суб'єктом.
Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку, позивач звернувся до суду.
За наслідками розгляду позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 року у справі №160/11871/25 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.01.2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 року - без змін.
Ухвали Верховного Суду від 02.03.2026 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.01.2026 року у справі №160/11871/25.
Як вказує представник позивача у відзиві на позовну заяву, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (надалі - Реєстр) на даний час міститься інформація про те, що позивач перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний, а дані про проходження ним медичного огляду ВЛК (дата та постанова ВЛК) та про виключення його з військового обліку - відсутні.
11.02.2026 року позивач вже особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості (дані): (1) про проходження ОСОБА_1 , 01.11.2018 р. медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 та визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, та (2) про виключення його 01.11.2018 року ІНФОРМАЦІЯ_5 з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України від 25.03.1992 р. № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній станом на 01.11.2018 р.).
Листом від 05.03.2026 року за вих. № 6/2527 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив позивачу, що “ з метою реалізації процедури виключення з військового обліку ви маєте право підтвердити виникнення принаймні однієї з шести вищевказаних підстав, зокрема наприклад, пройти військово-лікарську комісію, в разі визнання якою вас непридатним до військової служби вас буде виключено з військового обліку ». Інших підстав для відмови лист не містив.
Зрештою, відомості про позивача в Реєстрі на підставі його заяви від 11.02.2026 року, яка була отримана відповідачем 17.02.2026 року, так і не були виправлені.
У зв'язку з ігноруванням звернення та невиконанням відповідачем своїх законодавчих функцій, позивач звернувся до суду для захисту свого права на коректний облік та офіційне визнання статусу особи, виключеної з військового обліку.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Так, пунктами 305, 306 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009), передбачено, що в особливий період військовослужбовці проходять військову службу в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що визначають порядок проходження військової служби в особливий період.
Доукомплектування особовим складом Держприкордонслужби в особливий період здійснюється шляхом прийому громадян на військову службу за контрактом, а також призову резервістів та військовозобов'язаних, які не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу здійснюється у терміни, визначені мобілізаційними планами Державної прикордонної служби України, та в порядку, визначеному законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» та «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною третьою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною сьомою статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
За змістом частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 37 Закону № 2232-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які, зокрема, вибули на строк більше трьох місяців за межі України.
Частиною четвертою статті 37 Закону № 2232-XII у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
Відповідно до частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції на час виникнення спірних відносин, громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третьої цієї статті.
З аналізу наведених норм права випливає, що для зняття військовозобов'язаного з військового обліку має існувати хоча б одна з підстав визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 37 Закону № 2232-XII, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Як встановлено судом, що позивача, ОСОБА_1 , з 01.11.2018 року знято з військового обліку за станом здоров'я на підставі статті 30А графи ІІІ розладу хвороб, ТДВ Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 року, що підтверджено копією тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 01.01.2018 року.
З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року №280/2880/24
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_3 безпідставно в листі №6/2527 від 05.03.2026 року вказав, що метою перевірки відомостей щодо порушення позивачем правил військового обліку та мобілізаційного законодавства йому потрібно особисто з'явитися то РТЦК та СП.
Поряд із тим, оскільки вищезазначений лист лише констатує оцінку відповідача щодо статусу позивача та надає рекомендації (з'явитися для перевірки), він не може бути предметом оскарження шляхом скасування, так як не є рішенням. Водночас зміст цієї відповіді свідчить про наявність протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у відмові врахувати вже наявні в матеріалах особової справи документи про виключення з військового обліку внаслідок рішення ВЛК про непридатність до військової служби.
Крім того, суд зазначає, що втручання в дискреційні повноваження органу (зобов'язання внести конкретний запис в реєстр «Оберіг» безпосередньо судом, на чому на полягає позивач) можливе лише у разі, якщо не залишається інших варіантів поведінки суб'єкта владних повноважень. Однак, враховуючи необхідність дотримання процедури, належним та ефективним способом захисту в даній ситуації є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду щодо його статусу як особи, що була виключена з військового обліку 01.01.2018 року.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладені норми, часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування відомостей про виключення ОСОБА_1 з обліку при розгляді його заяви від 11.02.2026 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2026 року з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник