м. Вінниця
12 травня 2026 р. Справа № 120/13962/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані відмовою військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану".
Ухвалою суду від 09.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
24.10.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивач помилково тлумачить положення Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 та безпідставно ототожнює військову частину НОМЕР_1 із військовими формуваннями, на які поширюється дія експериментального проєкту щодо виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом Головного управління розвідки Міністерства оборони України та належить до системи розвідувальних органів України, які відповідно до Закону України «Про національну безпеку України» та Закону України «Про розвідку» мають окремий правовий статус у секторі безпеки і оборони держави. На думку відповідача, Постанова КМУ №153 має спеціальний та виключний характер, а її дія поширюється лише на чітко визначене коло суб'єктів - військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України, а також окремих визначених військових формувань і правоохоронних органів спеціального призначення. При цьому розвідувальні органи України та підпорядковані їм військові частини до переліку учасників експериментального проєкту не включені. Відповідач наголошує, що сам факт проходження військової служби та участі у бойових діях не створює автоматичного права на отримання спірної винагороди, оскільки законодавцем встановлено сукупність обов'язкових умов щодо віку, категорії особового складу, виду військового формування та порядку проходження служби.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 15.02.2023, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 від 02.04.2024 №222/8ц/7/703 ОСОБА_1 в період з 22.06.2023 по 03.08.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією рф проти України, перебуваючи в районах ведення воєнних (бойових) дій поблизу населених пунктів Часів Яр, Богданівка, Часовоярська територіальна громада, Бахмітська міська територіальна громада, Донецька область.
18.07.2025 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про нарахування та виплату йому одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану».
За результатами розгляду заяви, представника позивача повідомлено листом від 28.08.2025 №222/28/7/5825, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 виплата одноразової грошової винагороди здійснюється особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Враховуючи те, що підпорядковані ГУР МО України військові частини не належать до суб'єктного складу, передбаченого пунктом 4 Постанови, виплата одноразової грошової винагороди військовослужбовцям цих військових частин не передбачена.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаюсь щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За змістом частини 1 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
За правилами частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі Постанова № 153).
Пунктом 3 Постанови № 153, установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;
Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Отже, із аналізу норм Постанови № 153, станом на час проходження позивачем військової служби, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн.
У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях, обчислених сумарно.
Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 15.02.2023, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_3 від 02.04.2024 №222/8ц/7/703 ОСОБА_1 в період з 22.06.2023 по 03.08.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією рф проти України, перебуваючи в районах ведення воєнних (бойових) дій поблизу населених пунктів Часів Яр, Богданівка, Часовоярська територіальна громада, Бахмітська міська територіальна громада, Донецька область.
Отже, із зазначеного слідує, що позивач проходить військову службу у віці до 25 років та за час проходження військової служби він брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що спірним питанням у цій справі є встановлення наявності у позивача права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025, з урахуванням поширення або непоширення дії вказаної постанови на військовослужбовців військових частин, підпорядкованих Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України.
Статтею 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях. Збройні Сили України виконують важливі завдання щодо захисту Держави, її суверенітету та територіальної цілісності під час воєнного стану.
Тому питання соціального захисту військовослужбовців, на переконання суду, на сьогодні є особливо важливими та потребують ефективного судового захисту.
Так, Військова частина НОМЕР_1 є військовим формуванням, яке утворене та діє на підставі Закону України "Про розвідку" №912-ІХ, та підпорядковується Головному управлінню розвідки Міністерства оборони.
Відповідно частини 1, 2 статті 9 Закону України "Про розвідку" розвідувальний орган Міністерства оборони України здійснює розвідувальну діяльність у воєнній сфері, сферах оборони, військового будівництва, військово-технічній та кібербезпеки.
Суб'єктами системи воєнної розвідки є такі складові розвідувального співтовариства: розвідувальний орган Міністерства оборони України, який є головним органом управління в системі воєнної розвідки і в межах повноважень та в порядку, визначених цим Законом та актами Президента України, координує діяльність суб'єктів воєнної розвідки та залучає визначені пунктами 2 і 3 цієї частини суб'єкти, а в особливий період - інші складові сил оборони до виконання покладених на такий розвідувальний орган завдань та здійснення визначених цим Законом функцій; органи військового управління розвідки і військові частини розвідки Збройних Сил України, які в межах визначених законодавством повноважень здійснюють діяльність з метою розвідувального забезпечення застосування Збройних Сил України; Сили спеціальних операцій Збройних Сил України, які в межах визначених законодавством повноважень здійснюють спеціальну розвідку в інтересах підготовки та проведення операцій військ (сил) оборони та спеціальних операцій.
З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що органи військового управління розвідки та військові частини розвідки Збройних Сил України є складовими системи воєнної розвідки та водночас функціонують у системі сил оборони держави.
При цьому сама по собі належність військової частини до системи Головного управління розвідки Міністерства оборони України не свідчить про те, що така військова частина перестає бути військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, або що її військовослужбовці втрачають статус військовослужбовців, на яких поширюються соціальні гарантії, встановлені державою для осіб, які проходять військову службу та беруть участь у бойових діях.
Суд звертає увагу, що пункт 4 Постанови №153 поширює право на отримання одноразової грошової винагороди не лише на військовослужбовців Збройних Сил України, а й на осіб рядового, сержантського і старшинського складу інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення.
Таким чином, законодавець фактично визначив широкий суб'єктний склад осіб, які мають право на отримання відповідної винагороди, пов'язавши таке право насамперед із фактом проходження військової служби, віком військовослужбовця та його безпосередньою участю у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.
При цьому положення Постанови №153 не містять прямої заборони чи виключення щодо поширення її дії на військовослужбовців розвідувальних органів або підпорядкованих їм військових частин.
На переконання суду інше тлумачення приписів Постанови № 153 не відповідало б меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.
Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди, оскільки: 1) станом на 13.02.2025 позивач прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ; 3) брав безпосередню участь у бойових діях сукупно менше шести місяців; 4) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення.
За правилами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з'ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Отже, відмову відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди, суд вважає протиправною.
Відтак, оцінюючи доводи позивача про порушення його прав відмовою відповідача у виплаті одноразової грошової винагороди відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" від 11.02.2025 № 153.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не навів жодних обставин та не надав належних доказів у спростування доводів позивача про наявність у нього права на виплату одноразової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Суд не здійснює розподілу судових витрат, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 № 153.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 № 153.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 )
Суддя Мультян Марина Бондівна