м. Вінниця
12 травня 2026 р. Справа № 120/4244/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
31.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправну, на її думку, бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду її заяви про припинення права постійного користування земельною ділянкою.
Крім цього, позовні вимоги обґрунтовані протиправним, на думку позивача, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-36-ст від 27.03.2025 року про відмову в наданні земельної ділянки в оренду, у зв'язку із чим позивач звернулась з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 07.04.2025 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
27.05.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що головним управлінням розглянуто заяву позивача від 30.01.2025 року та надано лист-відповідь від 19.02.2025 року №К-14/0-23/6-25, в якому рекомендовано повторно звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з відповідним клопотанням, до якого додати правовстановлюючі документи, що підтверджують розміщення об'єкту нерухомого майна, на яке набуто право власності, на земельній ділянці з кадастровим номером 6825081500:08:009:1719. Оскільки за результатами розгляду звернення та доданих документів, неможливо встановити факт розміщення об'єкту нерухомого майна, на яке набуто право власності, на земельній ділянці з кадастровим номером 6825081500:08:009:1719 площею 1,0003 га, зокрема у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку відсутні відомості про наявність об'єктів нерухомого майна.
17.03.2025 року головним управлінням на запит про отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 12.03.2025 року надано лист-відповідь №ПІ-36/0-39/0/63-25, у якому позивача повідомлено, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 року №523-р "Деякі питання надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг", видача рішень про передачу у власність, надання у постійне користування та оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності є адміністративною послугою, що надається органами місцевого самоврядування у порядку виконання делегованих повноважень, яка є обов'язковою для надання через центри надання адміністративних послуг.
Вказав, що з метою розгляду клопотання ОСОБА_1 та прийняття відповідного рішення у формі наказу, їй було рекомендовано звернутись з клопотання щодо надання в користування земельної ділянки до Центру надання адміністративних послуг.
З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
23.04.2025 року представником відповідача подано додаткові пояснення у справі.
29.04.2025 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначила, що вважає доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
30.01.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з заявою про передачу земельної ділянки державної власності у користування (оренду), у якій просила:
- припинити право постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 6825081500:08:009:1719 загальною площею 1.0003 га, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1509252168250, що зареєстроване за Державною установою "Райківецька виправна колонія №78";
- передати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 6825081500:08:009:1719 загальною площею 1.0003 га, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1509252168250, без зміни її меж та цільового призначення.
Обґрунтовуючи подану заяву позивач вказала, що 29.01.2025 року, на підставі договору купівлі-продажу, за нею зареєстровано право приватної власності на об?єкт малої приватизації - будинок відпочинку загальною площею 493 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6825081500:08:009:1719 загальною площею 1.0003 га, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1509252168250.
Зазначена земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Державної установи "Райківецька виправна колонія №78".
Таким чином, позивач вважає, що відповідно до положень ст. 377 ЦК України, ст. 92, ч. 13, ч. 1 ст. 141 ЗК України, право постійного користування щодо земельної ділянки підлягає припиненню, а дана земельна ділянка має бути надана їй в користування.
За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області надано лист-відповідь від 19.02.2025 року №К-14/0-23/6-25, в якому ОСОБА_1 рекомендовано повторно звернутись до Головного управлінням із відповідними клопотаннями, до якого додати правовстановлюючі документи, що підтверджують розміщення об'єкту нерухомого майна, на яке набуто право власності, на земельній ділянці з кадастровим номером 6825081500:08:009:1719. Оскільки, неможливо встановити факт розміщення об'єкту нерухомого майна, на яке набуто право власності, на земельній ділянці з кадастровим номером 6825081500:08:009:1719 площею 1,0003 га, зокрема у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку відсутні відомості про наявність об'єкту нерухомого майна.
21.02.2025 року позивач подала додаткові пояснення, у яких вказала на документи, що підтверджують зв'язок між об'єктом приватизації та земельною ділянкою, та вказала, що даний кадастровий номер зазначений у договорі купівлі-продажу.
27.02.2025 року Головне управління листом №К-14/1-29/6-25 повідомило позивача, що до додаткових пояснень не надано правовстановлюючий документ на земельну ділянку.
27.02.2025 року позивач повторно подала додаткові пояснення, до яких долучила договір купівлі-продажу об'єкта приватизації, акт приймання-передачі та витяг з державного реєстру речових прав.
04.03.2025 року позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із запитом на доступ до публічної інформації з проханням надати рішення, прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 №1 від 31.01.2025 року.
За результатами розгляду звернення позивача, Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області надано відповідь від 11.03.2025 року №ПІ-36/0-39/0/63-25, у якій вказано, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 року №523-р "Деякі питання надання адміністративних послуг через центри надання адміністративних послуг", видача рішень про передачу у власність, надання у постійне користування та оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності є адміністративною послугою, що надається органами місцевого самоврядування у порядку виконання делегованих повноважень, яка є обов'язковою для надання через центри надання адміністративних послуг.
Головним управлінням, з метою розгляду клопотання ОСОБА_1 та прийняття відповідного рішення у формі наказу, запропоновано звернутись з клопотанням щодо надання в користування земельної ділянки до Центру надання адміністративних послуг.
З огляду на вищевикладене, 12.03.2025 року ОСОБА_1 подала додаткові пояснення до яких долучила викопіювання з кадастрової карти з відображеним розміщенням на земельній ділянці об'єкта нерухомого майна.
Водночас, 12.03.2025 року ОСОБА_1 подано запит на інформацію, в якому детально обґрунтовано необхідність видачі відповідачем рішення у формі відповідного наказу про задоволення або відмову у задоволенні заяви №1 від 30.01.2025 року.
17.03.2025 року Головним управлінням надано відповідь на запит, з якої слідує, що видача рішення про передачу у власність, надання у постійне користування та оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності є адміністративною послугою, яка надається через центр надання адміністративних послуг, а тому позивачу запропоновано звернутись до Центру надання адміністративних послуг з відповідним клопотанням щодо надання в користування земельної ділянки.
Водночас, 27.03.2025 року Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області прийнято наказ №22-36-ст від 27.03.2025 року про відмову в наданні земельної ділянки в оренду.
Вважаючи, бездіяльність та наказ відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частини 1 статті 92 ЗК право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Згідно п. "ґ" частини 2 статті 92 ЗК права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають заклади освіти незалежно від форми власності.
Відповідно до частини 13 статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду.
Набувач права власності на такий об'єкт зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов'язаний не пізніше 30 днів з дня отримання поданої у встановленому порядку заяви припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений відповідний об'єкт, та передати її у власність або оренду набувачу права власності на такий об'єкт.
Положеннями пункту "е" частини 1 статті 141 ЗК України передбачено, встановлено підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Приписами абзацу 1 частини 1 статті 123 ЗК визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг встановлюються правовими нормами Закону України "Про адміністративні послуги" від 06.09.2012 року №5203-VI (надалі - Закон №5203-VI).
В розумінні вимог статті 1 цього Закону №5203-VI адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або здійснення обов'язків такої особи відповідно до закону.
Як зазначено в частині 1 статті 12 Закону №5203-VI, центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або виконавчий орган (структурний підрозділ) органу місцевого самоврядування або місцевої державної адміністрації, що зазначені у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги згідно з переліком, визначеним відповідно до цього Закону.
За приписами частини 6 статті 12 Закону №5203-VI перелік адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг, визначається органом, який прийняв рішення про утворення центру надання адміністративних послуг. Надання адміністративних послуг, суб'єктом надання яких є відповідна рада (її виконавчі органи або посадові особи), здійснюється виключно через центр надання адміністративних послуг.
Кабінет Міністрів України затверджує перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади та адміністративних послуг, що надаються органами місцевого самоврядування у порядку виконання делегованих повноважень, які є обов'язковими для надання через центри надання адміністративних послуг (частина 7 стаття 12 Закону №5203-VI в редакції Закону №943-IX від 03.11.2020 року).
Приписами частини 8 статті 12 Закону №5203-VI прямо передбачено, якщо адміністративні послуги надаються у центрах надання адміністративних послуг, суб'єктам надання адміністративних послуг забороняється приймати заяви, видавати суб'єктам звернення оформлені результати надання адміністративних послуг (у тому числі рішень про відмову в наданні адміністративних послуг) поза зазначеними центрами, їх територіальними підрозділами та віддаленими (у тому числі пересувними) робочими місцями адміністраторів, крім випадків подання заяв з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
Пунктом 169 Переліку адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг (далі Перелік №523), що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 № 523 «Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг» визначено, що на виконання вимог ст. 12 Закону України «Про адміністративні послуги» видача рішення про передачу у власність, надання у постійне користування та оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності є адміністративною послугою, яка надається через центр надання адміністративних послуг.
Частиною 1 статті 13 Закону №5203 встановлено, що суб'єкт звернення для отримання адміністративної послуги в центрі надання адміністративних послуг звертається до адміністратора - посадової особи органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, яка організовує надання адміністративних послуг шляхом взаємодії з суб'єктами надання адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 13 Закону №5203 одним із завдань адміністратора прийняття від суб'єктів звернень документів, необхідних для надання адміністративних послуг, їх реєстрація та подання документів (їх копій) відповідним суб'єктам надання адміністративних послуг не пізніше наступного робочого дня після їх отримання.
Таким чином, видача рішення про передачу у постійне користування земельної ділянки є адміністративною послугою, що згідно з приписами статті 12 Закону №5203 та Переліку №523 надається виключно через центр надання адміністративних послуг органу місцевого самоврядування.
При цьому частиною 8 статті 12 Закону №5203-VI прямо передбачено, що у випадках, коли адміністративна послуга надається через центр надання адміністративних послуг, суб'єкту надання адміністративної послуги забороняється приймати заяви та видавати результати їх розгляду поза межами ЦНАП.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась із відповідною заявою безпосередньо до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, тобто поза встановленою законом процедурою отримання адміністративної послуги.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що подання особою заяви безпосередньо до суб'єкта владних повноважень, оминаючи центр надання адміністративних послуг, не відповідає встановленому законом порядку звернення за отриманням адміністративної послуги, а відтак не покладає на відповідний орган обов'язку вирішувати порушене питання в порядку, передбаченому земельним законодавством.
Поряд з цим, суд критично оцінює дії відповідача щодо витребування додаткових документів, надання оцінки поданим матеріалам та прийняття наказу від 27.03.2025 року №22-36-ст, оскільки такі дії фактично вчинені поза межами процедури надання адміністративної послуги, визначеної Законом України «Про адміністративні послуги».
Водночас, сам по собі факт вчинення відповідачем дій, які не узгоджуються з вимогами частини 8 статті 12 Закону №5203-VI, не спростовує висновку суду щодо недотримання позивачем встановленого законом порядку звернення та не може бути підставою для покладення на відповідача обов'язку розглядати питання по суті заявленого клопотання.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що ОСОБА_1 не дотримано встановленого законодавством порядку звернення за отриманням адміністративної послуги щодо надання земельної ділянки державної власності у користування, а надані відповідачем відповіді за своїм змістом фактично містили роз'яснення щодо необхідності звернення до центру надання адміністративних послуг для належного ініціювання відповідної процедури, правові підстави вважати бездіяльність відповідача протиправною відсутні.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-36-ст від 27.03.2025 року, суд зазначає наступне.
Як вже встановлено судом, вказаний наказ прийнято за відсутності належно ініційованої процедури надання адміністративної послуги, оскільки позивач звернулась із заявою поза порядком, визначеним Законом України «Про адміністративні послуги».
При цьому сам факт прийняття відповідачем такого наказу не створює для позивача жодних додаткових обмежень чи перешкод у реалізації права на повторне звернення із відповідним клопотанням через центр надання адміністративних послуг у встановленому законом порядку.
Крім того, зміст оскаржуваного наказу дає підстави вважати, що відповідач фактично не вирішував питання по суті, а лише додатково роз'яснив позивачу встановлений законом порядок звернення для ініціювання такої процедури.
Відтак скасування оскаржуваного наказу не призведе до відновлення порушеного права позивача, оскільки належна процедура звернення за отриманням адміністративної послуги не була дотримана з самого початку, що на думку суду, виключає можливість покладення на відповідача обов'язку вирішити питання по суті заявленого клопотання.
Суд зазначає, що приписами статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши дії суб'єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи відсутність судових витрат, питання про їх розподіл, судом не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 39767479).
Суддя Дончик Віталій Володимирович