12 травня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 673/2/26
Провадження № 22-ц/820/1200/26
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., П'єнти І.В., Талалай О.І.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 04 березня 2026 року, суддя Мартинюк В.Б., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
В січні 2026 року ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №10072020 від 22.07.2020 року в сумі 33543,20 грн.
Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 04.03.2026 позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1388,80 грн. та судовий збір у розмірі 841,06 грн.
Стягнуто з ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2611,20 грн.
На підставі ч. 10 ст. 141 ЦПК України стягнуто з ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 різницю судових витрат у розмірі 381,34 грн.
Мотивуючи своє рішення суд вказав, що оскільки відповідач добровільно виконав зобов'язання у частині суми, яка підлягала стягненню, після відкриття провадження у справі, тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Суд залишив без задоволення позовні вимоги в частині стягнення процентів, оскільки вони нараховані понад встановлений договором строк кредитування.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд вказав, що оскільки позов підлягав задоволенню на 34,72%, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зазначив, що з огляду на дотримання вимог співмірності та з урахування складності справи, ціни позову та обсягу виконаних адвокатом робіт, заявлений до стягнення розмір правничої допомоги відповідача слід зменшити з 12000 грн. до 4000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу змінити, стягнувши 12000 грн. витрат на правничу допомогу з позивача.
В обґрунтування скарги вказав, що суд першої інстанції втрутився у договірні відносини з фіксованим та узгодженим гонораром відповідача та його представника, зменшивши заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу з 12000 грн. до 4000 грн., без відповідного клопотання сторони позивача про зменшення витрат на правничу допомогу.
Перевіривши матеріали справи, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Розгляд справи проведено в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний суд в даній справі проводить перевірку законності та обґрунтованості рішення суду в частині вирішення питання про зменшення заявлених до стягнення з позивача витрат з надання правничої допомоги, в решті судове рішення не переглядається.
Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 04.03.2026 стягнуто з ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2611,20 грн.
На підставі частини десятої статті 141 ЦПК України стягнуто з ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 різницю судових витрат у розмірі 381,34 грн.
У відзиві на позов представником відповідача заявлено про очікувані витрати з надання правничої допомоги в сумі 12000 грн., заявлено що відповідні докази будуть надані відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Згідно з наданим відповідачем витягом з договору про надання правничої допомоги від 12.01.2026, укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Іваницьким А.М., гонорар останнього є фіксованим та становить 12000 грн., які відповідно до квитанції №12012026 до прибуткового касового ордера було сплачено 12.01.2026.
У додаткових поясненнях ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» заперечило щодо стягнення на користь ОСОБА_1 12000 грн. витрат з надання правничої допомоги, з огляду на їх необґрунтованість та неспівмірність з обсягом наданих послуг.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
За змістом частин першої, другої та третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, § 268)).
Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Втім, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21);
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п'ятій, дев'ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022, №922/1964/21).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23).
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов'язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.
Оцінка реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру здійснюється з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Оцінка суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова Верховного Суду від 16.03.2026 у справі №522/7662/23).
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, врахувавши заперечення ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, а також зважаючи на складність справи, складність застосування норм права при підготовці адвокатом Іваницьким А.М. відзиву на позовну заяву об'ємом 7 сторінок, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшення заявлених до відшкодування витрат з надання правничої допомоги з 12000 грн. до 4000 грн.
Доводи апелянта щодо відсутності клопотання ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» про зменшення витрат на правничу допомогу спростовуються матеріалами справи, зокрема, про відповідне зменшення ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» заявлено у додаткових поясненнях (а.с. 94 на звороті).
В решті доводи адвоката Іваницького А.М. про те, що при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд не має права зменшувати розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи є помилковими, оскільки суд, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23).
Рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм процесуального права, є законним та обґрунтованим, тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 04 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Р.С. Гринчук
І.В. П'єнта
О.І. Талалай