Справа № 752/11174/26
Провадження № 2/752/10646/26
про відмову у відкритті провадження
11 травня 2026 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про захист прав споживачів,
встановив:
За допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про захист прав споживача.
Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд «Визнати недостовірною інформацію про мою, ОСОБА_1 , заборгованість з оплати послуг з утримання будинків та прибудинкової території у сумі 1248,20 грн. станом на 01.11.2022, яку Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» надало до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації; Зобов'язати Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» спростувати зазначену у пункті 1 недостовірну інформацію про мою заборгованість шляхом направлення спростування з текстом судового рішення до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації протягом тижня після набрання рішенням суду законної сили».
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Кирильчук І. А.
Дослідивши матеріали справи приходжу до висновку, що слід відмовити у відкритті провадження у цій справі, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 4 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи № 752/11174/26, її сторонами є: позивач - ОСОБА_1 та відповідач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва». Предметом позову є визнання інформації недостовірною та зобов'язання її спростувати, заявлені з посиланням, зокрема, на положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Також судом встановлено, що у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва (суддя Кирильчук І.А.) перебувала цивільна справа № 752/25864/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про захист прав споживачів, рішення у якій набрало законної сили.
При цьому зі змісту позовних вимог у справі № 752/25864/24 вбачається, що позивач просив суд: визнати твердження комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (надалі - відповідач/ КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва») про його заборгованість за надані відповідачем послуги у сумі 1248,20 грн станом на 01 жовтня 2021 року, які містяться у листі від 23 жовтня 2021 року, такими, що не відповідають дійсності; визнати, що позивач не має заборгованості перед комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» за надані ним послуги у сумі 1248,20 грн станом на 01 жовтня 2021 року.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2025 року у задоволенні позову у справі № 752/25864/24 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2025 року вказане рішення залишено без змін, у зв'язку із чим воно набрало законної сили.
Зі змісту позовних заяв у справах № 752/11174/26 та № 752/25864/24 вбачається, що спір виник між тими самими сторонами, стосується того самого предмета спору та ґрунтується на тих самих підставах, а саме щодо поширення відповідачем інформації про наявність у позивача заборгованості у сумі 1248,20 грн за житлово-комунальні послуги та вимог про визнання такої інформації недостовірною.
При цьому зі змісту додатків до позовної заяви у справі № 752/25864/24 вбачається, що судом вже надавалась оцінка доказам, на які повторно посилається позивач у даній справі, а саме: свідоцтву про право власності на житло від 29 квітня 2002 року, листу КП «Керуюча компанія» від 23 жовтня 2021 року, а також квитанціям про оплату за 2018 та 2020 роки.
Отже, позивач фактично повторно порушує перед судом питання, які вже були предметом судового розгляду та оцінки суду у межах справи № 752/25864/24, що свідчить про тотожність заявлених вимог та підстав позову.
Тому, зазначені обставини дають підстави для відмови у відкритті провадження по справі з огляду на наступне.
Згідно пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами
Згідно з частинами другою-п'ятою статті 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявнику не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.
Так, правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No 28342/95, пункт 61).
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви NoNo 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) також констатовано: «... право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Отже, суд дійшов висновку, що у даному випадку наявне таке, що набрало законної сили, судове рішення, ухвалене між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 186, 260-261, 353-355 ЦПК України, суддя,
відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про захист прав споживачів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала складена 11 травня 2026 року.
Суддя І.А. Кирильчук