Справа № 489/6109/24
Номер провадження 2/489/27/26
Ухвала
Іменем України
12 травня 2026 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва клопотання про закриття провадження у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новобузька,101" (далі - позивач або ОСББ "Новобузька, 101") до ОСОБА_1 (далі - відповідач), третя особа - Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради про звільнення місць загального користування та демонтажу комори на міжповерховому майданчику
встановив
Представник позивача звернувся до суду з позовом про звільнення місць загального користування та демонтажу комори на міжповерховому майданчику.
Ухвалою від 19.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
До суду 20.03.2026 надійшла заява від представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі №489/6109/24 у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Представник відповідача заперечував проти задоволення заяви в частині стягнення витрат на правову допомогу, подавши письмові пояснення з викладенням підстав своїх заперечень.
Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України(далі - ЦПК України) особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовляється від позову і відмова прийнята судом.
Згідно положень частини другої статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Частина 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача (ч. 3 ст. 142 ЦПК України).
Як встановлено судом, позивач не підтримує своїх позовних вимог саме у зв'язку з тим, що відповідач на даний момент вже демонтувала самовільно збудовану комору на міжсходових клітинах.
Таким чином, у зв'язку з відмовою позивача від позову, необхідно повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (квитанція ID 2556-8419-2341-3608), що становить 1514,00 грн. Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути інші 50% витрат зі сплати судового збору в розмірі 1514,00 грн., у зв'язку з тим, що відповідач задовольнив вимоги позивача вже після пред'явлення позову до суду.
Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача і витрати на правову допомогу у розмірі 8500 грн.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду подано: копію ордеру на надання правничої допомоги та попередній розрахунок суми судових витрат.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо).
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Суд враховує, що витрати на складання позовної заяви відповідають складності справи та обсягу необхідної роботи, проте витрати на складання заяви про зміну предмету спору істотно завищені.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, фактичного задоволення позовних відповідачем до вирішення спору по суті, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 8500 грн. є завищеними та недостатньо обґрунтованими.
З урахуванням предмета спору, ціни позову, складністю справи, обсягу виконаної роботи, необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до ціни позову, а також зважаючи на заперечення відповідача, суд визначає вартість наданих юридичних послуг в розмірі 5500 гривень, що відповідає критеріям розумності та співмірності.
Суд роз'яснює сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч.2 ст. 256 ЦПК України).
Керуючись статтями255-256ЦПК України суд
ухвалив
Прийняти відмову позивача від позову про звільнення місць загального користування та демонтажу комори на міжповерховому майданчику .
Закрити провадження у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новобузька,101" до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради про звільнення місць загального користування та демонтажу комори на міжповерховому майданчику.
Повернути позивачу - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новобузька,101" судовий збір в сумі 1514,00 грн.(одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень нуль копійок), сплачений квитанцією ID 2556-8419-2341-3608 від 08.08.2024.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Новобузька,101" (код ЄДРПОУ 43351299) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514 грн. 00 коп. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень нуль копійок) та 5500 грн. (п'ять тисяч п'ятсот гривень) витрат на правову допомогу.
Виконання рішення в частині повернення судового збору покласти на органи Державної казначейської служби України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення (підписання). Учасник справи, якому копія ухвали суду не була вручена у день її складення (підписання), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної копії ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 12.05.2026.
Суддя В. В. Кокорєв