КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/649/26
Провадження № 2/488/1577/26
Іменем України
22.04.2026 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючої по справі - судді Чернявської Я.А.,
при секретарі судового засідання - Коваль А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит", через свого представника - адвоката Журавльова С.Г. звернувся до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просив суд стягнути на свою користь кредитну заборгованість у розмірі 48 078,93 грн., судові витрати у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову представник позивача Журавльов С.Г. зазначив, що 27.01.2020 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (далі - АТ «МЕГБАНК», Банк) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт, Боржник, Відповідач) було укладено Кредитний Договір № 2-006-850-2-20-Г (з ануїтетними платежами) (далі - Кредитний договір), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір.
Вищевказані документи у сукупності складають договірну основу, яка закріплює домовленості Банка і Позичальника щодо регулювання правовідносин, які виникли між ними, і відповідно до приписів ст. 634 ЦК України та умов п. 1.2 Кредитного договору є за своєю суттю договором приєднання, що укладений шляхом прийняття Позичальником пропозиції Банку згідно ст. ст. 641, 644 ЦК України.
Банк свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому Кредит у розмірі та на умовах, погоджених у Кредитному договорі. Позичальник кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування Кредитом Відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, а також та не повернув кредит після закінчення строку кредитування, внаслідок чого у останнього сформувалась заборгованість перед позивачем у розмірі 48 078,93 грн, що складається з заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 14 577,53 грн., заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 4 465,65 грн., заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена) - 29 035,75 грн.
Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку умови договору не виконує та не сплачує заборгованість, позивач був змушений звернутися в суд з даним позовом.
Ухвалою суду від 19.02.2026 року провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача - адвокат Журавльов С.Г. надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.
19.03.2026 року відповідач через систему «Електронний суд» надіслав заяву про застосування строків позовної давності та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
26.03.2026 року представником позивача - адвокатом Журавльовим С.Г. через систему «Електронний суд» було надіслано заперечення проти заяви про застосування строків позовної давності, в якій останній зазначив наступне. Відповідно до положень ст. ст. 256-267 ЦК України та ст. 43 ЦПК України строк позовної давності за кредитним договором №2-006-850-2-20-Г від 27.01.2020 не сплив на момент звернення до суду. Зазначив, що перебіг позовної давності був продовжений протягом дії карантину, встановленого з 12.03.2020 по 30.06.2023, та дії воєнного стану, запровадженого з 24.02.2022, а з 04.09.2025 строк позовної давності поновлено Законом України №4434-IX. Крім того, наголосив, що відповідно до виписки з особового рахунку відповідача, останнє часткове погашення заборгованості відбулося 01.03.2021, що свідчить про відсутність спливу строку позовної давності щодо цієї заборгованості. З огляду на викладене, представник позивача вказав, що позивачем не пропущено строк позовної давності, таким чином, вважає, що заява відповідача про застосування позовної давності є необґрунтованою. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 27.01.2020 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2-006-850-2-20-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина).
Пунктом 5.5. Кредитного договору визначено, що своїм підписом позичальник підтверджує, в тому числі, що з умовами цього Договору ознайомлений і згодний. Шрифт тексту, що застосований у цьому Договорі та додатках до нього, жодним чином не ускладнюють його читання та розуміння змісту та суті цих документів; укладання цього Договору відповідає його інтересам, внутрішній волі та волевиявленню, а також підтверджує відсутність будь-якої умови чи обставини, які б позичальник вважав незрозумілими, обтяжливими для нього та такими, що порушують та позбавляють його прав, які він звичайно мав до укладання цього Договору; один оригінал цього Договору із додатками, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту ним отримані, з реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту на дату укладення цього Договору, а також графіком платежів у письмовій формі ознайомлений; до підписання цього Договору ознайомлений з інформацією, передбаченою ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Окрім того, в Кредитному договорі, зазначено, що цей договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в АТ «Мегабанк»/Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які розміщуються на офіційному сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua.
Розділом 2 Кредитного договору визначено умови та порядок надання кредиту, відповідно до яких: кредит надається на строк з 27 сiчня 2020 р., до 26 сiчня 202З р. включно; загальний розмір кредиту становить 22 421, 52 грн.; орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладання Договору 55159,79 грн; процентна ставка за користування Кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 10 % річних; орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 128,356 % річних; процентна ставка за користування Кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2 договору, % річних становить 0,1 %; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту складає 3,5 % та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.
Пунктом 1.2. цього Договору встановлено, що кредит надається на споживчі цілі, шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою.
Розділом 3 п.п. 3.1.1.-3.1.2. Кредитодавця; для надання/перерахування Позичальнику суми Кредиту та обліку заборгованості за Кредитом Кредитодавець відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 для обліку нарахованих процентів за користування Кредитом Кредитодавець відкриває рахунок № НОМЕР_2 .
Після укладення кредитного договору банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі і видав позичальнику кредитні кошти в сумі 22 421, 52 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою з рахунку клієнта та заявою на видачу готівки.
Відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, що підтверджується виписками з особового рахунку за період з 03.12.2022 по 03.09.2024 та з 27.01.2020 по 02.12.2022, відкритого відповідачу в АТ «Мегабанк».
Згідно з наданих суду виписок з особового рахунку та розрахунку заборгованості, складених первинним кредитором, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 2-006-850-2-20-Г від 27.01.2020 становить 48 078,93 грн., що складається із заборгованості за основним кредитом (в тому числі прострочена) 14 577,53 грн.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 4 465,65 грн.; заборгованості по сплаті комісії (в тому числі прострочена) 29 035,75 грн.
03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, на підставі чого ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких є право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2-006-850-2-20-Г від 27.01.2020.
27.12.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2-006-850-2-20-Г від 27.01.2020. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», а в подальшому ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024.
У свою чергу, ні ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач не повернув отримані в кредит кошти ні позивачу, ні первісному кредитору. Надані банківські виписки підтверджують рух коштів на рахунку та наявність заборгованості за кредитним договором. Відсутність повернення кредитних коштів свідчить про недобросовісне виконання зобов'язань відповідачем, що створює підстави для стягнення основної суми боргу, а також відповідних процентів та комісії.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлений договором.
Згідно з п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №44/9519/12 (№14-10цс18) зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст.530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст.599 ЦК України). Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Отже, для належне виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є порушенням.
Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Згідно ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 уклавши договір, не виконав взяті на себе зобов'язання, оскільки в передбачений договором строк не повернув грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом у повному обсязі, внаслідок цього виникла заборгованість.
У відповідності до ст. ст. 625, 1048, 1054 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, і за кредитним договором зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що позивачем доведено виникнення у відповідача зобов'язань за кредитним договором на умовах, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі - 14 577,53 грн. та заборгованості по сплаті відсотків в розмірі 4 465,65 грн.
Щодо вимог в частині стягнення заборгованості по комісії, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями п.п. 2.8 та 2.9 розділу 2 Кредитного договору від 27.01.2020 визначено, що розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, у відсотках від суми кредиту, сплачується щомісячно, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Розмір щомісячного платежу, що включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, у розмірі 1510,46 грн.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії або платежі за дії, які не є послугою у розумінні цього Закону. Положення договору про надання споживчого кредиту, що передбачає здійснення таких платежів, є нікчемним.
З набранням чинності 10.06.2017 року Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII встановлено загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. У зв'язку з цим положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» викладено у редакції, що застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, яка не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором, безоплатно надає інформацію про поточний розмір його заборгованості, суму повернутого кредиту, виписки з рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити, дати та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, передбачену цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, правочин визнається недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у такому разі його визнання судом не потребується.
З урахуванням наведеного, нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умови договору, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» (03.08.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемними, відповідно до частин першої та другої статті 11 та частини п'ятої статті 12 Закону.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, провадження №14-44цс21.
Положеннями п.п. 2.8 та 2.9 розділу 2 Кредитного договору встановлено комісію, розмір якої на момент подання позовної заяви складав 29 035,75 грн, тобто фактично передбачено стягнення з позичальника плати за надання інформації про стан його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена Законом України «Про споживче кредитування», і, відповідно, ці положення договору є нікчемними.
Щодо доводів відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Частиною п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Положенням статті 261 ЦК України, визначено, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18).
Пунктом 7.1 Кредитного договору передбачено, що строк дії Договору набирає чинності з моменту підписання цієї Заяви - Договору та діє до 26 січня 2026, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Окрім цього, Законом України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (в тому числі строки позовної давності).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями), установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово було продовжено, останній раз термін дії карантину було продовжено на всій території України до 30.06.2023.
Законом України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, запроваджено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого неодноразово продовжувалася.
Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24.02.2022, наразі не припинено та не скасовано.
Законом України № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було змінено п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
14.05.2025 Верховна Рада України ухвалила Закон № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким було виключено положення про зупинення перебігу строків позовної давності на період дії воєнного стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Вказаний Закон набрав чинності з 04.09.2025 (через три місяці з дати опублікування). Тобто, із 04.09.2025 було поновлено відлік строку позовної давності.
Крім того, відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Як вбачається з виписки за особовим рахунком з 27/01/2020 по 02/12/2022 ОСОБА_1 наданої позивачем до матеріалів справи, останнє часткове погашення заборгованості Відповідач здійснив 01.03.2021 року, а перенесення частки заборгованості на рахунок простроченої заборгованості відбулося 01.04.2021 року, що перервало строк позовної давності.
Враховуючи, що порушення ОСОБА_1 мало місце під час карантину та воєнного стану, а також часткове погашення заборгованості у 2021 році, яке перервало такий строк позовної давності, у даному випадку строк позовної давності позивачем не пропущений, а тому підстави для застосування позовної давності у даному випадку відсутні.
На підставі вищевикладеного, позов про стягнення заборгованості за кредитним Договором № 2-006-850-2-20-Г від 27.01.2020 року з відповідача підлягає частковому задоволенню в частині вимог стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 14 577,53 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 4 465,62 грн., що сукупно становить 19 043,18 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач просив стягнути з відповідача 48 078,93 грн., але суд дійшов висновку про часткове задоволення, а саме в розмірі 19 043,18 грн., відповідно з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача (2662,40*19043,18/48078,93) 1054,52 грн. судового збору. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Окрім заборгованості за кредитним договором, позивач також просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200 грн.
З огляду на це, суд вважає за необхідне зазначити, що до витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, розподіляються між сторонами також на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу представник позивача подав до суду договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, Додатки № № 1, 2, 3 до договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12100118 від 05.01.2026.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
За такого, з урахуванням фактичного обсягу наданих юридичних послуг, співмірності суми витрат зі складністю справи та відповідності суми заявлених витрат критеріям реальності і розумності, суд вважає за належне стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11 200 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явилися всі учасники такої справи.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 259, 263, 264, 265, 268, 351-355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" (код ЄДРПОУ: 40932411, адреса: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) заборгованість за кредитним договором № 2-006-850-2-20-Г від 27.01.2020 у загальному розмірі 19 043,18 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" (код ЄДРПОУ: 40932411, адреса: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1054,52 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит" (код ЄДРПОУ: 40932411, адреса: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) витрати на правову допомогу у сумі 11 200 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит", код ЄДРПОУ: 40932411, адреса: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 13 травня 2026 року.
Суддя Я.А. Чернявська