Справа № 473/6438/25
"13" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої - судді Булкат М.С.,
за участю: секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,
представниці позивачки Прилуцької Н. М.,
представниці відповідачки Вуїв О.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області заяву про зміну предмету позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Укрінтерпостача», приватного підприємства «Агроном-2005» про визнання недійсними результатів електронних торгів, скасування акту державного виконавця, свідоцтва про придбання майна,
08 грудня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представниця ОСОБА_4 , звернулася до суду з позовом до ДП «Сетам», приватного виконавця Шевченко Т. С., Шевчука О. М., ОСОБА_3 , ПП «Укрінтерпостача», ПП «Агроном-2005» про визнання недійсними результатів електронних торгів, скасування акту державного виконавця, свідоцтва про придбання майна.
Ухвалою суду від 11 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.
26 грудня 2025 року до суду надійшов відзив від приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни.
16 січня 2026 року на адресу суду надійшла заява про відкладення судового засідання від представниці позивачки ОСОБА_4
28 січня 2026 року перенесено підготовче засідання за клопотанням сторони позивачки та здійснено перенесення на 18 лютого 2026 року на 11:45 год.
17 лютого 2026 року на адресу суду надійшов відзив від представниці відповідачки Вуїв О. В.
18 лютого 2026 року знов перенесено підготовче засідання за клопотанням сторони позивачки та здійснено перенесення справи на 11 березня 2026 року на 13:00 год.
11 березня 2026 року у справі надійшла «Заява про збільшення позовних вимог». Перенесено засідання на 01 квітня 2026 року на 12:30.
Ухвалою суду від 01.04.2026 судом було відмовлено у прийнятті «Заяви про збільшення позовних вимог» від 11 березня 2026 року, оскільки її зміст було спрямовано на одночасну зміну предмета і підстав позову.
01 квітня 2026 року у справі надійшла Заява про зміну (доповнення) підстав позову.
Ухвалою суду від 01.04.2026 (з подальшим виправленням описки в ухвалі згідно ухвали від 03.04.2026) судом було прийнято заяву позивачку про зміну (доповнення) підстав позову та постановлено у подальшому продовжувати розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Укрінтерпостача», приватного підприємства «Агроном-2005» про визнання недійсними результатів електронних торгів, з урахуванням заяви позивачки ОСОБА_1 , поданої 01 квітня 2026 року її представником ОСОБА_4 , про зміну (доповнення) підстав позову.
Так, відповідно до Заяви про зміну підстав позову позивачка доповнила підстави свого звернення до суду з даним позовом тим, що відповідач ПП «Укрінтерпостача» як переможець торгів та особа, яка набула право власності на спірне майно, так само як і деякі інші учасники торгів, які є пов'язаними з ОСОБА_3 особами, діяли недобросовісно під час реалізації спрного майна. А тому занижена стартова ціна, невідповідність кінцевої ціни ринковій вартості, штучне зниження ціни пов'язаними учасниками торгів, відсутність зв'язку набувача з необхідністю придбання спірного майна (види діяльності не пов'язані з торгівлю) тощо - свідчать про те, що ПП «Укрінтерпостача» не може вважатися добросовісним набувачем. Воно мало усвідомлювати наявність порушень при проведенні торгів та скористалося цими порушеннями для придбання майна за заниженою ціною. Тому положення частини другої статті 388 ЦК України, на думку позивачки, згідно з якими майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень, - не може бути застосовано до спірних правовідносин, так як порядок був порушений (на думку позивачки) через неправомірну оцінку та реалізацію майна, яке перебуває у спільній сумісній власності.
21.04.2026 було подано Заяву про зміну предмету позову. В ній позивачка просить суд викласти позовні вимоги в наступній редакції: 1. Визнати недійсними та скасувати електронні торги із реалізації нежитлової будівлі, складське приміщення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (нежитлове підвальне приміщення літера а-1, загальною площею 28,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ), Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.04.2026 4 оформлених протоколом № 650433 проведення електронного аукціону (торгів) від 10 листопада 2025 року. 2. Визнати недійсними та скасувати електронні торги із реалізації нежитлової будівлі складу, загальною площею 60,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 з невід'ємними поліпшеннями (Будівля складу загальною площею 60,4 кв.м. з невід'ємними поліпшеннями загальною площею згідно з технічним паспортом 142,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ), оформлених протоколом № 650602 проведення електронного аукціону (торгів) від 24 листопада 2025 року. 3. Витребувати з незаконного володіння Приватного підприємства "УКРІНТЕРПОСТАЧА" на користь ОСОБА_1 1/2 нежитлового приміщення загальною площею 28,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , переданих йому на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), серія та номер: 1-1583 від 05 грудня 2025 року, виданого державним нотаріусом Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області Онищенко Лілією Валеріївною; 4. Витребувати з незаконного володіння Приватного підприємства "УКРІНТЕРПОСТАЧА" на користь ОСОБА_1 1/2 будівлі складу загальною площею 60,4 кв.м, загальна площа складу збільшилась на 142,6 кв. м. за рахунок його реконструкції, за адресою: АДРЕСА_2 , переданих йому на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), серія та номер: 1-1685 від 23 грудня 2025 року, виданого державним нотаріусом Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області Онищенко Лілією Валеріївною.
Судове засідання призначено на 13 травня 2026 року.
22.04.2026 року надійшло Заперечення на клопотання.
13 травня 2026 року в підготовче засідання представниця позивачки, ОСОБА_4 , з'явилася, підтримала заяву.
В підготовче засідання представниця відповідачки, Вуїв О. В., з'явилася, заперечувала проти прийняття заяви про збільшення позовних вимог.
В підготовче засідання приватний виконавець, Шевченко Тетяна Сергіївна, не з'явилася, належним чином повідомлена.
В підготовче засідання відповідачі ДП «Сетам», ОСОБА_2 , ПП «Укрінтерпостача» та ПП «Агроном-2005» не з'явилися, належним чином повідомлені.
Представниця відповідачки Вуїв О. В. заперечила проти прийняття Заяви про зміну предмету позову.
Суд розглядає Заяву, виходячи з наступних положень норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18).
Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами.
Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі. Справа розглядається в загальному провадженні. Тож процесуальні правила подання відповідної Заяви позивачем дотримано.
Про засади змагальності і диспозитивності судового розгляду в цивільному процесі.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У статті 49 ЦПК України унормовані процесуальні права та обов'язки сторін.
У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду, зокрема у постанові від 31.01.2024 у справі № 201/4160/19, особа, яка бере участь у справі, наділена правом розпоряджатися своїми процесуальними правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Це означає, що позивач самостійно визначає обсяг та характер своїх позовних вимог, має право змінювати їх, збільшувати або зменшувати, а також обирати спосіб захисту свого порушеного права, який, на його думку, є найбільш ефективним.
Зазначене узгоджується із засадами диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до яких суд розглядає справу в межах заявлених вимог і не може виходити за їх межі, крім випадків, встановлених законом.
Ці та інші положення неодноразово було роз'яснено судом у ході розгляду інших заяв.
Крім того, суду відомі положення правових позицій Верховного Суду, вказані в Заяві:
- ефективним способом захисту права неволодіючого власника майна до володіючого, на його думку, невласника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна (пункт 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19));
- якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і вважає, що переможець торгів є недобросовісним і не набув право власності на придбане приміщення, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу. Придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункти 9.33-9.34), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункти 44, 48), від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (пункти 154, 157);
- Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16 (пункт 77), від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (пункт 52), від 15 вересня 2022 року в справі № 910/12525/20 (пункт 148)).
Між тим, у ході судового розгляду склалася наступна ситуація: позивачем подано позов з предметом позову згідно позовних вимог щодо електронних торгів.
Потім подано «Заяву про збільшення позовних вимог», яка одночасно містила зміну предмету і підстав позову, що заборонено до прийняття судом.
Потім подано Заяву про зміну (доповнення) підстав позову, яку ухвалою суду від 01.04.2026 (з подальшим виправленням описки в ухвалі згідно ухвали від 03.04.2026) було прийнято.
Тобто в межах цього судового розгляду вже змінено підстави позову за заявою позивачки.
Згідно правових позицій Верховного Суду (наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц), одночасна зміна предмета і підстав позову не допускається. Під поняттям «одночасна зміна» мається на увазі зміна в межах судового розгляду до закінчення підготовчого засідання. Під поняттям «одночасна зміна» не мається на увазі заборона одночасної зміни в межах однієї заяви. Тобто рознесення клопотань про зміну предмета і підстав позову в різні заяви не змінює факту їх «одночасної зміни» в межах судового розгляду до закінчення підготовчого засідання.
Між тим стороною подано Заяву про зміну предмету позову.
З цього приводу суд вкотре зазначає, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Судом вже прийнято заяву позивачки про зміну підстав позову. В даному випадку через обраний порядок реалізації своїх прав щодо зміни підстав і предмета позову позивачем, склалася ситуація, за якої діють положення законодавства і правових позицій Верховного Суду щодо заборони одночасної зміни предмета і підстав позову. Учасник справи розпоряджається своїми правами, на власний розсуд.
Крім того, суд вважає за необхідне здійснити додаткове роз'яснення, між тим, дотримуючись правил диспозитивності.
У заяві, що розглядається, позивачем вказано такі положення: «предметом спору, що виник між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Сетам», приватним виконавцем Шевченко Тетяною Сергіївною, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватним підприємством «Укрінтерпостача», приватним підприємством «Агроном-2005, є правомірність дій відповідачів під час проведення електронних торгів з реалізації майна, що належало на праві власності, в тому числі, позивачу та передачу такого майна переможцю торгів».
Предметом позову, згідно позовних вимог є оскарження електронних торгів як цивільних правочинів.
Верховним Судом вже сформульовано висновки щодо розгляду такої категорії справ. Наприклад, у пунктах 42 - 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) сформульовано наступні висновки.
Відповідно до частини четвертої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» порядок реалізації майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.
Такий порядок визначений Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок).
Велика Палата Верховного Суду вже здійснювала аналіз правовідносин, які виникають під час реалізації майна на електронних торгах, і дійшла таких висновків. Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов'язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Водночас з аналізу статей 655, 658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X Порядку вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
Організатор електронних торгів пропонує майно для продажу шляхом розміщення інформаційного повідомлення про електронні торги, в якому визначається це майно (пункти 5-10 розділу ІІІ Порядку). Тим самим організатор визначає одну з умов майбутнього договору купівлі-продажу - майно, яке продається організатором. Отже, до початку торгів як продавцю, так і потенційним покупцям (учасникам торгів) відомі всі умови майбутнього договору купівлі-продажу, окрім ціни та особи покупця.
Учасники електронних торгів висувають свої цінові пропозиції (оферти) щодо укладення договору купівлі-продажу за запропонованими ними цінами шляхом їх подання через веб-сайт електронних торгів. Прийняття пропозиції (акцепт) учасника, який запропонував найвищу ціну, здійснюється автоматично засобами системи реалізації майна (пункт 2 розділу V, пункт 1 розділу VIII Порядку).
За наслідками торгів визначаються і покупна ціна (яка запропонована переможцем), і особа покупця (яким є переможець торгів). Отже, моментом укладення договору купівлі-продажу є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту його пропозиції (частина друга статті 638 ЦК України). Протокол електронних торгів підписується організатором (пункт 2 розділу VIII Порядку) і є доказом укладення договору купівлі-продажу продавцем та переможцем торгів за ціною, визначеною у протоколі. Подальше оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Порядком не передбачене.
Укладений на електронних торгах договір купівлі-продажу підлягає виконанню у порядку, визначеному розділом X Порядку. Покупець (переможець електронних торгів) протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно відповідно до пункту 1 розділу X Порядку. Дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота, зазначається також у протоколі (абзац дев'ятий пункту 1 розділу VIII Порядку). Правовою підставою сплати покупцем (переможцем торгів) коштів як покупної ціни за придбане майно є договір купівлі-продажу, укладений на торгах.
Після виконання покупцем (переможцем електронних торгів) свого обов'язку за договором купівлі-продажу, тобто після повного розрахунку за придбане майно, виконавець протягом п'яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований; приватний виконавець самостійно затверджує акт про проведені електронні торги шляхом його підписання та скріплення печаткою приватного виконавця (пункт 4 розділу X Порядку). У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акту про проведені електронні торги (пункт 8 розділу X Порядку).
Отже, процедура реалізації майна на прилюдних торгах, полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. На підтвердження складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).
Межі вивчення судом дій сторін цього цивільного правочину, а також підстави визнання недійсними результатів електронних торгів та їх скасування - чітко роз'яснено правовими позиціями Верховного Суду. Під час розгляду справ про визнання недійсними результатів електронних торгів та їх скасування суд має дотримуватися роз'яснених правовими позиціями Верховного Суду меж дослідження дій сторін правочину та підстав визнання недійсними результатів електронних торгів.
Також суд зазначає, що у разі скерування справи на новий розгляд до суду першої інстанції, зміна предмета, підстав позову не допускаються. Крім випадків, передбачених законом.
Отже, у сукупності зазначене свідчить, що через обраний порядок реалізації своїх прав щодо зміни підстав і предмета позову позивачем, склалася ситуація, за якої діють положення законодавства і правових позицій Верховного Суду щодо заборони одночасної зміни предмета і підстав позову. Тож у прийнятті Заяви про зміну предмету позову від 21.04.2026 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Укрінтерпостача», приватного підприємства «Агроном-2005» про визнання недійсними результатів електронних торгів, скасування акту державного виконавця, свідоцтва про придбання майна, слід відмовити.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначені нормами ст. 183 ЦПК України.
Частина 2 ст. 258 ЦПК України встановлює, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в порядку статті 353 ЦПК України. Однак наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви позивачу.
Суд роз'яснює, що оскільки процесуальним наслідком відмови в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви, вона може бути оскаржена в апеляційному порядку. Верховний Суд у складі ОП КЦС дійшов такого висновку у постанові Верховного Суду від 1 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21). Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 квітня 2022 року у справі № 712/9611/19-ц (провадження № 61-1553св22), від 25 січня 2023 року у справі № 492/1529/19 (провадження № 61-10006св22).
Керуючись ст. ст. 49, 183, 258, 259, 260, 261 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Відмовити у прийнятті Заяви про зміну предмету позову від 21.04.2026 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «Укрінтерпостача», приватного підприємства «Агроном-2005» про визнання недійсними результатів електронних торгів, скасування акту державного виконавця, свідоцтва про придбання майна.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду в 15-денний строк з моменту її проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Суддя: М. С. Булкат