Справа № 703/606/26
2/703/1075/26
12 травня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Волосовського В.В.
секретаря судового засідання Похітон Я.О.
розглянувши у порядку спрощеного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
АТ «Сенс Банк» через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 491048271 від 23.03.2021 року у розмірі 37375,16 грн. з підстав невиконання його умов та стягнути з відповідача понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 533,95 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 23.03.2021 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг.
23.03.2021 року підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту № 491048271 відповідач запропонувала банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі - Угода). Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та Банком.
Банк прийняв пропозицію Відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано Відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис.
У Додатку № 1 до угоди cторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.
Таким чином, 23.03.2021 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, із наступними основними умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 18 383,23 грн; процентна ставка - 39,90 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 60 місяців; дата повернення кредиту - 24.03.2026 року; порядок повернення кредиту - частинами згідно із графіком платежів (додаток № 1 до угоди); для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
Банк виконав взяті на себе зобов'язання, надавши позичальнику кредит відповідно до узгоджених умов.
Проте позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 37375,16 грн та складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 16 167,30 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 21 207,86 грн.
З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача направлено вимогу щодо добровільного виконання договірних зобов'язань, яка залишилась без реагування.
Оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Сенс Банк», тому позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 02 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу - для надання відповіді на відзив.
Правом на подачу відзиву відповідач не скористалась.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, до суду звернувся із заявою про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутність уповноваженого представника позивача.
Відповідач в судове засідання також не з'явилась, однак 12 травня 2026 року звернулась до суду із заявою, в якій просила справу розглянути без її участі та не висловила своїх заперечень з приводу заявлених позовних вимог. Водночас у вказаній заяві відповідач зазначила, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 533,95 грн. є неспівмірною із складністю даною справи та ціною позову та просила зменшити ці витрати.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.
За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Кредитний договір є різновидом договору позички, тому до правовідносин, що виникають на його основі, застосовуються ті ж правила, що діють для договорів позички.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов'язань.
Судом встановлено, що 23.03.2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа Банк» з офертою на укладення угоди про надання кредиту № 491048271 на умовах строковості, зворотності та платності. За умовами оферти сума кредиту становить 18383,23 грн., процентна ставка фіксована та становить 39,90 % річних, строк кредиту - 60 місяців.
Оферта містить власноручний підпис позичальника та є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для вказаної угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та Банком.
Того ж дня, 23.03.2021 року Банк прийняв пропозицію Відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано Відповідачем, про що свідчить його власноручний підпис.
У Додатку № 1 до угоди cторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.
У Додатку № 1 до угоди cторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.
Таким чином, 23.03.2021 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 491048271, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 491048271, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» із наступними основними умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 18 383,23 грн; процентна ставка - 39,90 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 60 місяців; дата повернення кредиту - 24.03.2026 року; порядок повернення кредиту - частинами згідно із графіком платежів (додаток № 1 до угоди); для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку.
Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Так, з наданого позивачем паспорта споживчого кредиту вбачається, що сторонами за вказаним кредитним договором узгоджено суму кредиту 18383,23 грн., процентну ставка (фіксовану) в розмірі 39,90 % річних, строк кредиту - 60 місяців. Загальні витрати за кредитом становлять 24686,36 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (в тому числі тіло, відсотки, комісії та інші платежі) становить 42669,59 грн. Реальна річна процентна ставка - 47,96%.
Днем надання кредиту вважається день списання кредитних коштів з позичкового рахунку Банку з метою їх подальшого зарахування на рахунки, реквізити яких визначені Угодою (п. 2.12. Договору про банківське обслуговування фізичних осіб).
Отримання відповідачем коштів за вказаним договором, підтверджується меморіальним ордером № 147639864 від 24.03.2021 року, випискою по позичковому рахунку № НОМЕР_2 та випискою по рахунку для повернення заборгованості № НОМЕР_1 , в яких міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції за кредитом, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Згідно з п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 року у справі № 278/2177/15- ц від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15.01.2025 року у справі № 753/16762/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не повернула своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконала.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
Відповідно розрахунку заборгованості станом на 17.10.2025 року заборгованість за вказаним договором становить - 37375,16 грн та складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 16 167,30 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 21 207,86 грн.
Даний розрахунок заборгованості суд визнає достовірним та правильним, приймаючи до уваги як належний та допустимий доказ, що відповідає вимогам ст.ст. 78-80 ЦПК України, оскільки вказаний розрахунок підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розрахунок нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.
Із досудової вимоги, опису вкладення у цінний лист, списку згрупованих відправлень АТ «Сенс Банк» убачається, що позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, відповідно до якої АТ «Сенс Банк» вимагає протягом 30 днів, але не пізніше 35 днів усунути порушення умов Кредитного договору та погасити заборгованість у розмірі простроченого боргу в сумі 37623,99 UAH. Платіжні реквізити для сплати кредиту UA593003460000029098491048271.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ч.1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, як шляхом пред'явлення досудової вимоги, так і судової. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 22.07.2020 року в справі № 210/1504/13-ц, від 03.12.2020 року в справі № 569/16767/16-ц, від 07.12.2022 року в справі № 953/1904/20, від 22.02.2023 року у справі № 159/3607/15-ц.
Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторін.
Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, виходячи з вищевказаних норм закону, умов кредитного договору, відсутності відомостей про виконання відповідачем зобов'язань за договором, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.
Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано. Крім того, відповідач звернулась до суду із заявою про визнання позову.
Відтак, за відсутності будь-яких інших доказів по справі щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем, погашення заборгованості відповідачем, суд встановлює такий розмір виходячи з розрахунку позивача, та вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за кредитом у розмірі 37375,16 грн., і яка підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно меморіального ордера №758101 від 12.01.2026 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2662 грн. 40 коп.
Крім того, відповідно до ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
У позовній заяві АТ «Сенс Банк» зазначає, що для надання професійної правничої допомоги АТ «Сенс Банк» звернулось до Адвокатського об'єднання «СмартЛекс», про що укладено Договір про надання послуг №1006 від 28 січня 2025 року (в формі електронного документу шляхом підписання електронними підписами у сервісі Вчасно). Згідно з п.3.1 Договору про надання послуг №1006 від 28 січня 2025 року за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375 гривень 00 копійок; за отримання рішення суду - 225 гривень 00 копійок; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85%. Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов'язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 3 533,95 грн (із розрахунку: 375,00 грн + 225,00 грн + 37375,16 грн х 7,85 %).
Так, 28 січня 2025 року між АТ «Сенс Банк» («Замовник») та АО «СмартЛекс» («Виконавець»), в особі керуючого партнерами Лойфера А.Е., укладено Договір про надання послуг №1006.
Згідно п.1.1 вказаного Договору, відповідно до умов даного договору, замовник заявляє, а виконавець зобов'язується надати послуги, які полягають у здійсненні від імені та в інтересах замовника юридичних та фактичний дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання/неналежного виконання такими боржниками кредитних договір, договорів позики, інших угод, які не забезпечені заставою та/або спонуканню їх до погашення такої заборгованості, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги. Способи та методи надання послуг обираються виконавцем на власний розсуд у межах норм чинного законодавства України.
Відповідно до п.1.1.1 зазначеного Договору, юридичними діями по стягненню заборгованості, які вчиняє виконавець за цим договором є, зокрема: складання, підписання та подання до суду позовних заяв щодо стягнення заборгованості з боржників; отримання копій рішень судів, виконавчих документів.
Згідно п.3.1 вказаного Договору, за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій, передбачених п.1.1.1 та п.1.1.2 цього договору, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375 гривень 00 копійок; за отримання рішення суду - 225 гривень 00 копійок; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85%.
Суд звертає увагу, що отримання рішення суду не є видом правової допомоги у розмінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», внаслідок чого не знаходить підстав для покладення таких витрат позивача на відповідача.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 7072) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням вищевикладеного, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «комісійної винагороди» (у даному випадку 7,85% від суми стягнення з відповідача за судовим рішенням), у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 жовтня 2021 року №640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19, від 17 січня 2024 року у справі №910/2158/23.
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд ураховує розумність розміру витрат на професійну правову допомогу, а також пересвідчується, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначено, що відшкодування позивачу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, підлягає пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 283/2791/19 (провадження № 61-17477св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 705/2550/16-ц (провадження № 61-17349св20).
З огляду на обставини справи, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 2000 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.
На підставі викладеного, відповідно до ст.525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 625, 641, 642, 1046-1054 ЦК України, та керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 491048271 від 23.03.2021 року у розмірі 37375 грн. 16 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2000 грн., а всього - 42 037 (сорок дві тисячі тридцять сім) грн. 56 (п'ятдесят шість) коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» - код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий: В. В. Волосовський