Справа № 703/984/26
2/703/1267/26
12 травня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди,
встановив:
В провадженні Смілянського міськрайонного суду перебуває справа за позовом КП «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.
Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін згідно з ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.02.2026.
31.03.2026 відповідачем ОСОБА_1 в строк для подання відзиву подано зустрічну позовну заяву.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі за вказаним позовом встановлено, що зустрічна позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
06.04.2026 ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а позивачу запропоновано у встановлений строк усунути вказані недоліки.
Частиною 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно частини 1 та 2 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зазначені вимоги процесуального закону були виконані та постановлено ухвалу, в якій зазначено підстави залишення заяви без руху, про що повідомлено позивача та надано йому строк для усунення недоліків.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На виконання ухвали суду 29.04.2026 позивачем за зустрічним позовом, ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків, в якій ОСОБА_1 посилається на те, що судом не враховано положення ст. 82, 263 ЦПК України, а також Постанову ВС від 31.10.2018, та просить повторно звільнити його від сплати судового збору по зустрічному позову.
Суд, ознайомившись із вказаною заявою, зазначає, що недоліки, перелічені в ухвалі суду від 06.04.2026, усунуті не були.
Слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку реалізації права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
З огляду на викладене суддя може вирішити питання про відкриття, повернення чи відмову у відкритті провадження по справі, яка не була належним чином оформлена та містила недоліки, лише після їх усунення. При цьому у ЦПК України відсутні винятки з указаного порядку.
Позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_1 скористався власним правом залишити позовні вимоги в первісному вигляді, що не відповідає нормам ст. 16 ЦК України, п. 4 ч. 1 ст. 175 ЦПК України, відповідно в даній частині недоліки, вказані в ухвалі від 06.04.2026 не виконав.
Зустрічна позовна заява відповідачем обґрунтовується як спрямована на захист прав споживача.
Статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
З викладених положень вбачається, що споживач набуває права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди у разі недоліків у продукції, наданої йому, і положення відповідного закону застосовуються в сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, в даному контексті споживач набуває права на відшкодування шкоди внаслідок надання житлово-комунальних послуг неналежної якості.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї.
Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).
Як вбачається із доводів зустрічного позову, ОСОБА_1 заперечує наявність між ним та КП «Смілакомунтеплоенерго» будь-яких договірних відносин, вказує, що за відсутності укладеного договору він не був та не є споживачем послуг, що надаються теплопостачальним підприємством.
Водночас відповідач заявляє про заподіяння йому моральної шкоди як споживачеві, проте з доводів зустрічного позову не вбачається, споживачем яких продуктів (товарів, послуг) він себе вважає, або ж якими діями позивача за первісним позовом КП «Смілакмунтеплоенерго" завдано моральної шкоди з огляду на ту обставину, що останній заперечує факт користування житлово-комунальними послугами, постачальником яких є КП «Смілакомунтеплоенерго».
Вказані обставини в сукупності не дають підстав вбачати зустрічний позов як направлений на захист прав споживача.
Крім того, згідно зі ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, зокрема якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 25 вересня 2015 року) Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом.
Звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Разом з тим, ОСОБА_1 не подано жодного доказу, який би підтверджував його скрутний матеріальний стан, що могло би бути підставою для звільнення його від сплати судового збору.
За вказаних обставин, суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви до Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди.
Здійснивши аналіз норм законодавства, суд приходить до висновку, що як суд, так і особа, яка подала позовну заяву, наділені низкою процесуальних прав та обов'язків. Зокрема, в разі подання особою позовної заяви оформленої з порушенням вимог статей 175 і 177 ЦПК України, або без сплати судового збору за подання такої позовної заяви суддя зобов'язаний постановити ухвалу про залишення позову без руху із зазначенням недоліків.
Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
З урахуванням викладеного позивач не виконав вимоги, визначені ч. 1 ст. 185 ЦПК України у встановлений судом строк, тому згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України матеріали позовної заяви вважаються неподаними і повертаються позивачу.
Частиною 5 ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Згідно з ч. 6 ст. 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
На підставі викладеного, керуючись ч. 3, 5, 6 ст. 185, 193-194, ст. 261 ЦПК України,
постановив:
В задоволенні клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання зустрічного позову - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди - вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із вказаною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її складання.
Суддя: Ю.В. Крива