Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4588/26
Номер провадження 1-кс/711/1448/26
06 травня 2026 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчої - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши в режимі відеоконференцзв'язку у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшої слідчої ВРЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене начальником відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №42025120000000111 від 08.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новий Стародуб Олександрійського району Кіровоградської області, громадянина України, з базовою вищою освітою, учасника бойових дій, який не є особою з інвалідністю, одруженого, непрацюючого, раніше несудимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, -
Старша слідча ВРЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , звернулась до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим начальником відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №42025120000000111 від 08.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з утриманням в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», без визначення застави.
В обґрунтування клопотання зазначено, що СУ ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025120000000111 від 08.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що на початку червня 2025 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, житель м. Олександрії Кіровоградської області, ОСОБА_7 , не займаючись і не бажаючи займатись суспільно-корисною працею, настирливо виношуючи наміри щодо здійснення злочинної діяльності з метою збагачення за рахунок чужої власності, достовірно знаючи про введення із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, обрав предметом протиправних посягань чуже майно, а способом заволодіння ним - висунення власникам вимог передачі належного їм майна чи права на майно з погрозою застосування насильства над власниками та застосуванням такого насильства.
Ставши на шлях реалізації своїх злочинних намірів, ОСОБА_7 , усвідомлюючи неможливість їх втілення одноособово, розробивши загальний план злочинної діяльності, залучив до здійснення злочинного задуму у якості співучасника ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши чітку роль кожного в досягненні результату злочинної діяльності.
Поінформувавши вказаних осіб, щодо своїх злочинних намірів, ОСОБА_7 запропонував вказаним особам спільну участь у їх реалізації шляхом вчинення вимагання із застосуванням при цьому до власників майна насильницьких дій та погроз вчинення насильницьких дій.
Усвідомлюючи протиправність пропозиції ОСОБА_7 , спонукані корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надали свою згоду на участь у спільній злочинній діяльності.
З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_7 , діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , відповідно до заздалегідь обумовленого плану злочинної діяльності групи, обрав ОСОБА_9 та її цивільного чоловіка ОСОБА_10 , як осіб до яких можна вчинити вимогу з погрозою застосування насильства, а підставою вимог - нібито невиконане фінансове зобов'язання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перед ОСОБА_11 .
Так, 17.06.2025, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , спонукані злочинним умислом і корисливим мотивом, реалізуючи свій злочинний план, діючи відповідно до заздалегідь розподілених ролей, прибули на зустріч із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
У ході спілкування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , повідомили ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про необхідність виплати ними їм грошових коштів в розмірі 4400 (чотири тисячі чотириста) доларів США в якості оплати боргу, який виник у них перед їх спільним знайомим - ОСОБА_11 з того часу, коли ОСОБА_9 та ОСОБА_10 взяли у нього в борг грошові кошти в розмірі 1300 (одна тисяча триста) доларів США під виплату 10% від суми боргу щомісячно та під заставу належного їм автомобіля «Lincoln Town Car».
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповіли, що у них на даний момент немає такої суми у відповідь на що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 почали висловлювати погрози нанесення їм тілесних ушкоджень та здійснення фізичної розправи над ними в разі відмови від повернення коштів.
Того ж дня, 17.06.2025 здійснюючи психологічний тиск на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 шляхом демонстрації фізичної переваги, що супроводжувалась озвученням вказаних погроз, які ОСОБА_9 та ОСОБА_10 сприймали як реальні, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підштовхнули перших до укладання нової угоди щодо закладення ще одного автомобіля, який на той момент був у них в користуванні, марки «Medsedes-Benz С300», д.н.з. НОМЕР_1 , нібито третій особі - ОСОБА_5 , який діяв на виконання власної ролі відповідно до заздалегідь обумовленого плану діяльності злочинної групи, за грошові кошти в розмірі 2200 (дві тисячі двісті) доларів США під 10% щомісячної виплати.
Отримавши від ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 2200 доларів США в якості оплати за отримання ним автомобіля «Medsedes-Benz С300», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , на вимогу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 передали їм їх в якості часткового погашення боргу за автомобіль «Lincoln Town Car».
Наступного дня, 18.06.2025, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 20 год. 50 хв., ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, прибули до місця проживання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і озвучивши їм вимогу повернення решти грошових коштів, а саме 2200 (дві тисячі двісті) доларів США.
Дізнавшись від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що такими коштами вони не володіють, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на виконання заздалегідь обумовленого злочинного плану, шляхом озвучення погроз фізичною розправою та/або нанесення тілесних ушкоджень змусили перших сісти до них в автомобіль та, коли вони підкорились даній вимозі, вивезли їх у невстановлене в ході досудового розслідування місце, що являє собою лісосмугу за межами м. Олександрії Олександрійського району Кіровоградської області.
По дорозі до місця призначення, ОСОБА_8 , на виконання власної ролі у злочинному плані групи, за відома та згоди інших учасників групи, перебуваючи в салоні автомобіля, почав наносити удари кулаками в область голови та тулуба ОСОБА_10 , подавлюючи таким чином його волю, здійснюючи фізичний тиск на нього та психологічний тиск на його цивільну дружину ОСОБА_9 . Прибувши на місце призначення, ОСОБА_8 продовжив нанесення ударів кулаками в область щелепи ОСОБА_10 , що супроводжувались вимогами ОСОБА_7 щодо пошуку та передачі грошових коштів.
Перебуваючи у вказаній лісосмузі, вчиняючи вищевказані дії, направлені на фізичний та психологічний тиск потерпілих, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змусили ОСОБА_9 шляхом використання належного їй мобільного телефону з доступом до мережі інтернет скористатись послугами онлайн-установ та отримати гроші в кредит для розрахунку з ними. Таким чином, ОСОБА_9 взяла 3 (три) кредити на загальну суму 64000 (шістдесят чотири тисячі гривень), які перерахувала на надані ОСОБА_8 підконтрольні йому банківські картки 18.06.2025 о 20 год. 51 хв., о 22 год. 12 хв. та о 23 год. 16 хв. відповідно, розрахувавшись таким чином за автомобіль «Lincoln Town Car» повністю.
У подальшому, 28.08.2025, потерпіла ОСОБА_9 зустрілась з ОСОБА_7 який, діючи на виконання власної ролі у злочинному плані групи, повідомив, що для того, щоб отримати автомобіль «Medsedes-Benz С300», д.н.з. НОМЕР_1 , вона та її цивільний чоловік ОСОБА_10 мають виплатити йому загальну суму в розмірі 6000 (шість тисяч) доларів США, з яких 3500 (три тисячі п'ятсот) доларів це їхні гроші «за роботу», а решта - за сам автомобіль.
Після цього, 06.09.2025 о 14 год. 15 хв. у приміщенні піцерії «San Remo», що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, пл. Соборна, буд. 7, відбулась зустріч потерпілої ОСОБА_9 з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які, діючи на виконання власної ролі у злочинному плані групи, повторили вимогу передачі їм грошових коштів у вищевказаному розрахунку, що супроводжувались погрозами ОСОБА_8 в нанесенні ОСОБА_9 тілесних ушкоджень шляхом підпалу. Пізніше, у ході цієї ж зустрічі суму «за роботу» ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було зменшено до 2000 (двох тисяч) доларів США.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні вимоги передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілою ОСОБА_9 чи її близькими родичами (вимагання), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчиненого з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 , вчиненого з поєднанням насильства, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
2. Крім цього, в ході досудового розслідування встановлено, що в листопаді 2025 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжуючи реалізацію свого плану злочинної діяльності, залучив до реалізації злочинного задуму в якості співучасників ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши чітку роль кожного в досягненні результату злочинної діяльності.
Поінформувавши вказаних осіб, щодо своїх злочинних намірів, ОСОБА_7 запропонував останнім спільну участь у їх реалізації шляхом вчинення вимагання із застосуванням при цьому до власників майна насильницьких дій та погроз вчинення насильницьких дій.
Усвідомлюючи протиправність пропозиції ОСОБА_7 , спонукані корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надали свою згоду на участь у спільній злочинній діяльності.
З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_7 , діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , відповідно до заздалегідь обумовленого плану злочинної діяльності групи, визначив ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як особу, до якої можна вчинити вимогу з погрозою застосування насильства та/або насильство з метою отримання належного йому майна (грошових коштів), а підставою вимог - підозру на здійснення даною особою злочинної діяльності, а саме здійснення збуту наркотичних засобів та психотропних речовин на території м. Олександрія.
Так, 23.11.2025, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , діючи спільно та відповідно до заздалегідь обумовлених ролей в плані злочинної діяльності, спонукані злочинним умислом і корисливим мотивом, зустрілись із ОСОБА_13 у приміщенні кафе «У Миши», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де в ході спілкування висловили останньому претензію в тому, що він нібито є продавцем наркотичних засобів, а тому в якості покарання має виплатити їм грошову суму в розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США. Крім цього, ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за їх підтримки, повідомив ОСОБА_13 , що у разі відмови від виплати вказаної суми, він отримає тяжкі тілесні ушкодження, а також пошкодження автомобіля, яким він користується, та будинку, де він проживає.
Розцінюючи слова ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 як реальні, побоюючись за своє життя, здоров'я та цілісність майна, ОСОБА_13 вимушено погодився з «боргом», однак повідомив що такої суми не має, після чого його розмір було знижено вищевказаними особами до 5000 (п'яти тисяч) доларів США за умови виплати частини «боргу» того ж дня.
У подальшому ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 застосували до ОСОБА_13 психологічний тиск шляхом демонстрації фізичної та кількісної переваги, що супроводжувалась вказаними погрозами, підштовхнули ОСОБА_13 до продажу через цифровий сервіс «Дія» належного йому автомобіля марки Audi A5, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , нібито третій особі - ОСОБА_5 , який насправді діяв за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , на виконання власної ролі відповідно до заздалегідь обумовленого плану діяльності злочинної групи, за грошові кошти в розмірі 5000 (п'ять тисяч) із можливістю його зворотного викупу за ту ж суму.
Однак оформлення даного правочину через цифровий сервіс «Дія» не вдалось у зв'язку з наявними у ОСОБА_13 обтяженнями, що виникли через його заборгованості мікрофінансовим установам, тому за вказівкою ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , за попередньою змовою із ОСОБА_5 , ОСОБА_13 склав письмову розписку, відповідно до якої він бере у ОСОБА_5 в борг грошові кошти в розмірі 3000 (три тисячі) доларів США, під заставу яких залишає власний автомобіль марки Audi A5, д.н.з. НОМЕР_2 .
У подальшому, того ж дня, 23.11.2025 у невстановлений у ході досудового розслідування точний час, перебуваючи на території АЗС «БРСМ», що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 16, передавши ОСОБА_5 свій автомобіль, ОСОБА_13 передав ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 отримані від ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 3000 (три тисячі) доларів США., в якості оплати частини неіснуючого боргу перед ними.
Після цього, 03.12.2025 у невстановлений у ході досудового розслідування точний час, але не пізніше 10 год. 42 хв., ОСОБА_13 зустрівся з ОСОБА_5 , передав йому грошові кошти в розмірі 3000 (три тисячі) доларів США та отримав від нього належний йому автомобіль, що зберігався ОСОБА_5 у невстановленому в ході досудового розслідування гаражі гаражного кооперативу № НОМЕР_4 , що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, 129.
Водночас ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , на виконання власної ролі відповідно до заздалегідь обумовленого плану діяльності злочинної групи, шляхом здійснення телефонного дзвінка ОСОБА_7 о 10 год. 42 хв. 03.12.2025 повідомив про факт отримання автомобіля ОСОБА_13 , запропонував йому під'їхати до ОСОБА_13 для отримання додаткових грошових коштів від нього та, отримавши згоду, переслідував останнього на власному транспортному засобі аж до моменту прибуття на місце події ОСОБА_8 .
У подальшому, того ж дня, 03.12.2025, о 10 год. 46 хв. ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , на виконання власної ролі відповідно до заздалегідь обумовленого плану діяльності злочинної групи, прибув на автомобілі Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_5 , на територію автомийки «LuxWash», що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 16а, та побіг до ОСОБА_14 , який, побачивши ОСОБА_8 почав тікати.
У цей час на місце події прибули ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , які, разом із ОСОБА_8 , з метою продовження реалізації плану злочинної діяльності групи, почали розмову із ОСОБА_14 , у ході якої здійснювали на нього психологічний тиск, направлений на отримання від нього решти «боргу», а саме, грошової суми в розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США, що супроводжувалось погрозами та демонстрацією фізичної та кількісної переваги.
Внаслідок даного тиску, сприймаючи погрози реальними та побоюючись за своє життя, здоров'я та цілісність майна, того ж дня, 03.12.2025 ОСОБА_15 , перебуваючи у приватного нотаріуса оформив генеральну довіреність на належний йому автомобіль марки Audi A5, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , на ім'я третьої особи, фактично продавши його таким чином за грошові кошти в розмірі 9000 (дев'ять тисяч) доларів США.
Отримавши грошові кошти за продаж автомобіля, ОСОБА_14 повністю виконав вимоги ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 передавши їм 2000 (дві тисячі) доларів США в якості оплати частини неіснуючого боргу перед ними.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні вимоги передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим ОСОБА_14 , з погрозою пошкодження його майна (вимагання), вчиненого повторно, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчиненого з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_14 , вчиненого з поєднанням насильства, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Отже, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні вимог передачі чужого майна чи права на майно з погрозою насильства над потерпілими чи їх близькими родичами, з погрозою пошкодження їхнього майна (вимагання), вчинених повторно, вчинених за попередньою змовою групою осіб, вчинених з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілим, вчинених з поєднанням насильства, вчинених в умовах воєнного стану, тобто у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України.
Так, на підставі зібраних під час досудового розслідування доказів у вказаному кримінальному провадженні, у порядку ст. ст. 276 - 278 КПК України, про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України було повідомлено ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Новий Стародуб Олександрійського району Кіровоградської області, громадянину України, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому.
13.01.2026 ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
14.01.2026 ОСОБА_5 повідомлений про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України.
15.01.2026 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 13.03.2026 включно, без визначення розміру застави.
10.03.2026 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького підозрюваному ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.05.2026.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому злочинів підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження: заявою ОСОБА_13 , ОСОБА_9 паро вчинений злочин; допитом потерпілого ОСОБА_13 , ОСОБА_9 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_13 ; розсекреченими протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, а саме №61/27/864/т від 12.09.2025, №61/27/843/т від 06.09.2025, №61/27/844/т від 06.09.2025, №61/27/842/т від 06.09.2025, №61/27/1243/т від 30.12.2025, №61/27/10/80/т від 04.10.2025, №61/27/1085/т від 13.11.2025, №61/27/1141/т від 10.12.2025, №39т/55/110-26 від 02.01.2026, №61/27/2т від 02.01.2026, протоколом обшуку від 13.01.2026 за місцем проживання ОСОБА_5 та іншими матеріалами кримінального провадження.
06.03.2026 слідчим суддею Подільського районного суду м. Кропивницького строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025120000000111 продовжений до шести місяців, тобто до 13.07.2026.
Таким чином 08.05.2026 спливає строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , однак завершити досудове розслідування в даному кримінальному провадженні до вказаного часу не є можливим, оскільки для всебічного, повного й неупередженого розслідування всіх обставин кримінального провадження необхідно виконати ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій.
На виконання зазначеного обсягу роботи потрібен додатковий термін не менше двох місяців, в зв'язку з чим виникла необхідність у порушенні клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
На даний час необхідність в раніше застосованому щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою не відпала, оскільки заявлені раніше ризики до вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися.
З урахуванням наявності вищезазначених вагомих доказів обґрунтованості підозри, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи підозрюваного та її бажання уникнути кримінальної відповідальності, досудовим розслідуванням встановлено наявність ризиків, які продовжують мати місце і на даний час:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - можливість підозрюваного ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Так, маючи при цьому всі можливості та засоби, за відсутності стійких соціальних зв'язків, зокрема у вигляді офіційного (легального) постійного місця роботи, підозрюваний може ухилитись від явки до слідчого, прокурора або суду.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, у разі ухвалення обвинувального вироку, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілих, яким протягом тривалого часу разом з іншими співучасниками висловлював погрози вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілим та їх близьким, які проживають в одному місті з підозрюваним, свідків, експертів ц цьому ж кримінальному провадженні. Встановлення об'єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення, можливе в тому числі шляхом проведення допитів та інших слідчих (розшукових) дій за участі мешканців Олександрійського району Кіровоградської області.
Зважаючи на обставини, встановлені у ході досудового розслідування, у сторони обвинувачення є достатньо підстав вважати, що для мінімізації негативних наслідків для себе, підозрюваний, використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою зміни їх показів або перешкоджання безпосереднього дослідження судом їх показів як це передбачено ст. 23 КПК України, має можливість незаконно впливати на свідків.
Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його «вразливій» стадії;
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме укривати від слідства дійсні обставини скоєння підготовки до злочину та обставини, необхідні для встановлення істини у кримінальному провадженні, у тому числі інформацію щодо своєї ролі та конкретних дій, а також про інші факти чи об'єкти, що мають значення;
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Так, на даний час протиправні дії, підозрюваного викриті з причин, що не залежали від його волі, у зв'язку із чим останній може вчинити протиправні дії на продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, останньому необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як такий, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного в рамках даного кримінального провадження.
У відповідності до практики Європейського суду, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість покарання, яке може бути призначено обвинуваченому, не можуть бути визначальними при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Однак, ОСОБА_5 офіційного місця роботи не має, інформація щодо наявних у нього дітей або інших осіб на утриманні відсутня, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків, у зв'язку із чим, вищевказані ризики є реальними та обґрунтованими.
По справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, оскільки питання збуту здійснення вимагання із погрозами застосування насильства та застосуванням такого насильства досить гостро стоїть в суспільстві та має різко негативне ставлення громадян.
Зокрема, у випадку застосування судом більш м'якого запобіжного заходу, ОСОБА_5 , зважаючи на встановлені факти обраної ним міри поведінки відносно потерпілих, може продовжити злочинну діяльність пов'язану із вимаганням чужого майна для себе або третіх осіб, а також отримає можливість незаконно впливати на потерпілих та свідків або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, ініціатор клопотання звертає увагу на суворість можливого покарання ОСОБА_5 та особу підозрюваного, що вказує на реальну можливість його ухилення від правосуддя у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в продовженні тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою.
При цьому слід врахувати, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до слідчого, прокурора та суд на першу вимогу. Крім того, обирати запобіжний захід відносно підозрюваного - домашній арешт недоцільно, оскільки перебуваючи під домашнім арештом зможе переховування від органів досудового розслідування та/або суду та в цілому вказаний захід не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження - забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 особливо тяжких злочинів, з метою запобігання спробам переховування від органу досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, а також з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, слідча за погодженням з прокурором, звернулась до слідчого судді з даним клопотанням та просила продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, у межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідча ОСОБА_4 підтримали клопотання, просили його задовольнити, посилаючись на обставини викладені у ньому та додані до нього докази. Також прокурор вказав, що в межах даного кримінального провадження семи особам повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів, а саме за фактом вимагання у жителів міста Олександрія з погрозою застосування насильства до них та членів їх родин та із застосуванням насильства. На даний час дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 4 ст. 189 КК України. Повідомлення про підозру здійснювалось слідчим СУ ГУНП в Кіровоградській області. 02.04.2026 Офісом Генерального Прокурора дане кримінальне провадження передано до СУ ГУНП в Черкаській області у зв'язку з неєфективністю проведення досудового розслідування. Матеріали кримінального провадження перебувають у слідчої близько трьох тижнів, зважаючи на обсяги вони ще не всі вивчені. У даному кримінальному провадженні багато матеріалів НСРД, частина з яких ще не надійшла до СУ ГУНП в Черкаській області. Взаємодію підозрюваних до кінця не з'ясовано. Наразі ОСОБА_5 повідомлено про підозру за двома епізодами та його дії кваліфіковано за ч. 4 ст. 189 КК України. На даній стадії досудового розслідування, пред'явлена ОСОБА_5 підозра є досить обґрунтованою, після встановлення кількості епізодів вчинення кримінально-протиправних дій, встановлення ролі кожного з підозрюваних, можливо в подальшому буде здійснено перекваліфікацію дій підозрюваного ОСОБА_5 . Строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, зважаючи на обсяги та тривалість проведенні всіх необхідних слідчих (розшукових) дій. Запобіжний захід застосований до підозрюваного закінчується 08.05.2026, проте з огляду на обґрунтованість підозри та існуванні зазначених у клопотанні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, виникла необхідність у продовженні застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Так, підозрюваний ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість покарання, в разі визнання його винним у вчиненні вказаних особливо тяжких кримінальних правопорушень, може переховуватись від слідства та суду. При цьому, саме усвідомлення невідворотності покарання може спонукати підозрюваного переховуватись від слідства та суду. Також, перебуваючи на волі, підозрюваний матиме змогу контактувати з потерпілими, свідками у даному кримінальними провадженнями з метою зміни наданих ними показів чи відмови від вже наданих показів. Враховуючи обставини інкримінованих в провину ОСОБА_5 злочинів, які були вчиненні із погрозою застосування насильства та із застосуванням насильства організованою групую осіб, які діяли спільно за попередньо обумовленим планом, ризик впливу на свідків та потерпілих, які проживають із підозрюваним в одному населеному пунктів, є досить реальним. Також підозрюваний, перебуваючи на волі, матиме змогу контактувати з іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні з метою побудови ними власної версії виправдання своїх незаконних дій та вживати інших заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного розслідування кримінального провадження, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, слід враховувати, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжких, корисливих кримінальних правопорушень, непрацевлаштований та не має систематичного законного джерела доходу, що вказує на те, що така злочинна діяльність могла бути основним джерелом його доходу, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінальних правопорушень, в яких він підозрюється, є обґрунтованим. Відтак є всі підстави для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, з підстав викладених у клопотанні про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, а також долучених до клопотання доказів. Додатково вказувала на недоведеність та необґрунтованість підозри, оскільки підслідність кримінального провадження була змінена саме через неефективність здійснення досудового розслідування. Крім того, в постанові про зміну підслідності зауважено, що питання про пред'явленій ОСОБА_5 підозрі є не вирішеним. Вказане, на її переконання, свідчить про необґрунтованість пред'явленої її підзахисному підозри. Також, захисник вказувала на відсутність ризиків, про існування яких сторона обвинувачення зазначає у своєму клопотанні. Крім того вказала, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому в провину злочинів є безпідставною з огляду на відсутність доказів його причетності до вчинення злочинів, ніхто з потерпілих не вказує на ОСОБА_5 , а матеріали НСРД не містять доказів того, що її підзахисний причетний до інкримінованих йому в провину дій. При цьому просила врахувати, що ОСОБА_5 одружений, має малолітню дитину, постійне місце проживання, разом з ним проживає батько, який є особою з інвалідністю другої групи та потребує постійного догляду. ОСОБА_5 позитивно характеризується за місцем проживання, місцем колишньої роботи, був мобілізований, виконував бойові завдання в зоні ведення бойових дій, має поранення, був нагороджений за відмінне виконання військового завдання, є учасником бойових дій. Вказане свідчить про міцні соціальні зв'язки підозрюваного та відсутність ризику можливої втечі. Ризик впливу на потерпілих та свідків є необґрунтованим з огляду на те, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу вчинення такого впливу її підзахисним. Також не надано доказів і вчинення ОСОБА_5 дій на перешкоджання кримінальному провадженню. Доводи прокурора ґрунтуються виключно на припущеннях та виступають формальними доводами. Наявність позитивних характеристик, відсутність судимостей та будь-яких правопорушень в минулому, свідчать про те, що ОСОБА_5 не становить загрози суспільству. Крім того, в діях її підзахисного відсутній склад інкримінованих йому в провину дій, так як між ОСОБА_5 та іншими особами були виключно цивільно-правові відносини. Наголошувала на тому, що ОСОБА_5 не має на меті переховуватись від слідства та суду та вчиняти дії, що можуть зашкодити досудовому розслідуванню. Матеріали клопотання не містять жодних доказів на підтвердження заявлених ризиків, що вказували б на неможливості застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема у застосуванні домашнього арешту. А тому, враховуючи міцні соціальні зв'язки підозрюваного, наявність зареєстрованого місця проживання, перебування на його утриманні дружини та малолітньої дитини, здійснення догляду за батьком, який є особою з інвалідністю другої групи, позитивну характеристику з місця роботи та за місцем проживання, відсутність судимостей, виконання заходів щодо захисту Батьківщини, з метою дотримання гарантованих основоположних прав людини і свобод, захисник вважає, що до підозрюваного ОСОБА_5 можливо застосувати домашній арешт, який, на її переконання, належним чином забезпечить виконання ним своїх процесуальних обов'язків. У зв'язку з викладеним просила відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення та змінити застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, що передбачає заборону залишати житло у нічний час. При цьому зазначила, що дружина підозрюваного надала письмову згоду проте, що вона не заперечує щодо проживання ОСОБА_5 у належній їй квартирі під час перебування під домашнім арештом.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав доводи свого захисника, заперечував проти клопотання сторони обвинувачення. Додатково вказав, що він не причетний до інкримінованих йому в провину дій, він із вказаними особами мав виключно цивільно-правові відносини. Його діяльність пов'язана із надання позик. Він має певні заощадження, оскільки отримував бойові виплати. Також вказував, що має постійне місце проживання, одружений та на його утриманні перебувають дружина з донькою, а також батько, який є особою з інвалідністю другої групи, за яким він здійснює догляд. Просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого або та обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу та документи додані до нього, клопотання про взяття на поруки та документи додані до нього, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 199 КПК зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також встановити обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчим суддею встановлено, що постановою заступника Генерального прокурора від 02.04.2026 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025120000000111, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, доручено слідчим СУ ГУНП в Черкаській області.
Так, з 02.04.2026 СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025120000000111, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, які згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
13.01.2026 ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та 14.01.2026 останньому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, а саме у вчиненні вимоги передачі чужого майна чи права на майно з погрозою насильства над потерпілими чи їх близькими родичами, з погрозою пошкодження їхнього майна (вимагання), вчинених повторно, вчинених за попередньою змовою групою осіб, вчинених з погрозою вбивсьва чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілим, вчинених з поєднанням насильства, вчинених в умовах воєнного стану.
15.01.2026 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 13.03.2026 включно, без визначення розміру застави.
06.03.2026 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025120000000111 продовжений до шести місяців, тобто до 13.07.2026.
10.03.2026 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького підозрюваному ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.05.2026.
Таким чином, дія запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного, закінчується 08.05.2026, що стало підставою для звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою.
Згідно з положеннями ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий у клопотанні та прокурор під час судового розгляду наголошували, що наразі в кримінальному провадженні наявні обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії вказаного запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_5 , а тому встановлена необхідність у вчиненні ряду слідчих та процесуальних дій для об'єктивного, повного завершення досудового розслідування.
Таким чином слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні для неухильного виконання вимог ст.2 КПК України необхідно провести всі слідчі та процесуальні дії, які мають значення для судового розгляду, виконання яких необхідне для забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, а також для отримання додаткових доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду кримінального провадження.
Обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчі судді встановили наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Висновок про те, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, залишається обґрунтованою та підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, доданими до клопотання, а саме: заявою ОСОБА_13 , ОСОБА_9 паро вчинений злочин; допитом потерпілого ОСОБА_13 , ОСОБА_9 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_13 ; розсекреченими протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, а саме №61/27/864/т від 12.09.2025, №61/27/843/т від 06.09.2025, №61/27/844/т від 06.09.2025, №61/27/842/т від 06.09.2025, №61/27/1243/т від 30.12.2025, №61/27/10/80/т від 04.10.2025, №61/27/1085/т від 13.11.2025, №61/27/1141/т від 10.12.2025, №39т/55/110-26 від 02.01.2026, №61/27/2т від 02.01.2026, протоколом обшуку від 13.01.2026 за місцем проживання ОСОБА_5 та іншими матеріалами кримінального провадження.
При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Отже, на думку слідчого судді, висновок органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованим чи очевидно недопустимим, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходу забезпечення кримінального провадження.
Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то фактично сторона захисту дає оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі розслідування, що є на цей час передчасним.
При цьому слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому суд лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим слідчий суддя зазначає, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначає лише ймовірну причетність підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Також слід звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів.
Варто додати, що питання наявності обґрунтованої підозри перевірялось слідчим суддею під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також при його продовженні.
При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки продовження існування ризиків, які стали підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за інкриміновані в провину ОСОБА_5 особливо тяжкі злочини, санкцією яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Разом з тим, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися, тому вона оцінюється у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику можливого переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, який ґрунтується на тяжкості інкримінованого злочину, оскільки з урахуванням санкції ч. 4 ст. 189 КК України у разі засудження останнього до нього не може бути застосовано положення ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність реального відбуття покарання, яке йому загрожує, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не узявши особу під варту.
Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, зокрема, що ОСОБА_5 є учасником бойових дій, має міцні соціальні зв'язки, одружений з ОСОБА_16 , має постійне місце проживання, де мешкає разом з дружиною, малолітньою дитиною - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та батьком - ОСОБА_17 , який є особою з інвалідністю другої групи, що потребує стороннього догляду, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність вказаних вище обставин не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.
Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності ризику переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду.
Що стосується ризику впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
Крім того, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , викладених у підозрі в даній редакції, слідчий суддя вважає, що ризик впливу підозрюваним на потерпілих шляхом застосування до останніх погроз з метою зміни наданих ними показів чи відмови від дачі таких показів, є досить обґрунтованим.
Крім того, слід враховувати, що потерпілі та свідки проживають в одному населеному пункті із підозрюваним, та можливу обізнаність останнього про місце їх проживання, а тому ризик впливу підозрюваного ОСОБА_5 на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні є досить реальним.
Також, слід врахувати наявність у даному кримінальному провадженні інших підозрюваних, з якими, відповідно до обставин викладених у підозрі в даній редакції, підозрюваний ОСОБА_5 діяв спільно, вони є особисто знайомими, мали постійний зв'язок, їх дії були узгоджені, що вбачається з протоколів за результатами НСРД. Отже, наведене свідчить, що існує ризик того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі матиме реальну можливість спілкування з вказаними особами та змогу особисто або за допомогою третіх осіб незаконно впливати на них, на їхнє ставлення до вчинених злочинів, побудову власної версії подій для виправдання своїх дій та уникнення кримінальної відповідальності, що перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжких корисливих злочинів, його протиправні дії викриті з причин, що не залежали від його волі, у зв'язку із чим останній може вчинити протиправні дії на продовження кримінальних правопорушень, у яких підозрюється, чи вчинити інші злочини.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено існування можливості незаконного впливу на експертів у цьому кримінальному провадженні. При цьому суд зазначає, що у контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А відтак доводи прокурора щодо можливості впливу підозрюваним на експертів носять абстрактний характер і є лише його припущенням, того, що може відбутися в майбутньому.
Крім того, слідчий суддя вважає, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є неконкретизованим жодним чином та виступає формальним доводом обґрунтування доводів поданого клопотання.
Таким чином, підстави, за яких було застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час не зменшились та продовжують існувати.
Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначений дій.
В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених статтею 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов'язання, порука чи домашній арешт.
Крім того, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_5 особливо тяжких кримінальних правопорушень, досудове розслідування щодо яких не завершене. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.
Так, враховуючи особливості події кримінальних правопорушень, викладених у повідомлені про підозру в даній редакції, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, вчиненими із погрозами застосування насильства над потерпілими, тобто направлені проти життя та здоров'я особи, яке відповідно до ст. 3 Конституції України, визнається найвищою соціальною цінністю, вбачається, що особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування..
Щодо застосування особистої поруки, слід зазначити наступне.
Особиста порука полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу (ч. 1 ст. 180 КПК України).
Особиста порука, як і особисте зобов'язання, належить до тієї категорії запобіжних заходів, у ході яких використовується моральний (психічний) метод впливу на поведінку обвинуваченого.
Довіра до поручителя перш за все полягає в усвідомленні суду того факту, що поручитель зможе сприяти досягненню мети запобіжних заходів та виконанню обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Згідно ч. 2 ст.180 КПК України кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.
Особиста порука як запобіжний захід застосовується з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його своєчасної участі в кримінальному провадженні. Вона обирається за наявності загальних підстав (ст. 177 КПК), і, крім того, особливих підстав. Особиста порука основана на довірі до поручителя з боку суду, яка, в свою чергу, ґрунтується на особливих моральних якостях поручителя, його авторитеті, зокрема, для обвинуваченого, що робить можливим для поручителя забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та у разі потреби - доставку його до органу розслідування чи в суд на першу вимогу.
Таким чином, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку обвинуваченого, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.
До слідчого судді надійшло клопотання народного депутата України ОСОБА_18 про бажання взяти підозрюваного ОСОБА_5 на поруки, відповідно до якого ОСОБА_18 зазначала, що підозрюваний є учасником бойових дій, проходив військову службу в ЗСУ, в результаті участі у бойових діях отримав поранення та проходив лікування, має нагороду за відмінне виконання військового України. Підозрюваний має позитивні характеристики та не має наміру переховуватись від слідства та суду чи вчиняти дії, що можуть зашкодити кримінальному провадженні. Їй відомо у вчиненні яких злочинів підозрюється ОСОБА_5 . Вона готова взяти підозрюваного на особисту поруку та ручається за його належну поведінку, зобов'язуючись забезпечити явку і при необхідності доставку до суду на першу вимогу.
В той же час, в судове засідання ОСОБА_18 не з'явилась.
Особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку підозрюваного, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.
Крім того, однією з умов обрання такого запобіжного заходу є впевненість слідчого судді в тому, що поручитель дійсно може впливати на поведінку підозрюваного та забезпечити його доставлення до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу. При цьому, важливою передумовою ефективної дії запобіжного заходу у вигляді особистої поруки є почуття довіри і поваги підозрюваного до поручителя. Такі взаємовідносини гарантують, з одного боку, прагнення самої особи до дотримання цього запобіжного заходу, а з другого - забезпечують можливість реального впливу поручителів на його поведінку.
Суд, визначаючи одного поручителя - особу, яка заслуговує на особливу довіру, повинен встановити чи заслуговує поручитель на його довіру, чи здатний поручитель (в силу особливих моральних якостей, авторитету, фізичного і психічного стану здоров'я тощо) достатньо впливати на обвинуваченого, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку. Авторитет поручителя визначається його службовим становищем, поведінкою в колективі, побуті, його особистими якостями.
Так, особа, яка подала заяву про бажання взяти ОСОБА_5 С0 на поруки., має певний авторитет у суспільстві, оскільки є народним депутатом України. Проте, враховуючи введений на даний час воєнний стан в Україні, зайнятість поручителя у зв'язку з виконанням взятих на себе обов'язків як народного депутату України, відсутність відомостей про місце проживання поручителя, а також можливу відсутність/віддаленість від місця проживання підозрюваного, відсутні гарантії реального впливу на поведінку підозрюваного, що значно ускладнить контроль за повним та своєчасним виконанням підозрюваним своїх процесуальних обов'язків і, як наслідок, не виключає наявних ризиків встановлених під час розгляду даного клопотання, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду.
З урахуванням усіх обставин, встановлених на цьому етапі досудового розслідування, та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід у вигляді особистої поруки, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, на думку слідчого судді, не здатний, на даний час, належним чином забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 , а тому клопотання народного депутату України ОСОБА_18 про особисту поруку за підозрюваного не підлягає задоволенню.
Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду; можливість незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.
За таких обставин, з урахуванням наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
На переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_5 особливо тяжких кримінальних правопорушень, вчинених із погрозами застосування насильства над потерпілими, тобто направлені проти життя та здоров'я особи, досудове розслідування щодо яких не завершене. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.
Статтею 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
06.03.2026 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025120000000111 продовжений до шести місяців, тобто до 13.07.2026.
З огляду на зазначене, враховуючи вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування, обставини кримінальних правопорушень, викладені в підозрі, суспільну небезпеку інкримінованих органом досудового розслідування злочинів, слідчий суддя вважає, що єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні є тримання під вартою, а тому такий запобіжний захід, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, має бути продовжений в межах строку досудового розслідування.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного щодо наявності міцних соціальних зв'язків підозрюваного, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобіганню процесуальних ризиків.
З урахуванням досліджених у судовому засіданні матеріалів досудового розслідування та обставин вчинення кримінальних правопорушень, висвітлених в підозрі у даній редакції, які є особливо тяжкими злочинами, вчиненими із погрозами застосування насильства над потерпілими, підстав для визначення розміру застави при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , слідчий суддя, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, не вбачає.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376 КПК України, -
Клопотання старшої слідчої ВРЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене начальником відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №42025120000000111 від 08.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України - задовільнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 04.07.2026 включно з утриманням в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали визначити до 04 липня 2026 року включно.
У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 , поданого в рамках кримінального провадження №42025120000000111 від 08.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 ,підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України - відмовити.
У задоволенні клопотання народного депутата України - ОСОБА_18 про застосування відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, запобіжного заходу у виді особистої поруки - відмовити.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, прокурору, слідчому та направити захиснику, а також до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.
Слідчий суддя: ОСОБА_1