Справа № 308/6570/26
1-кс/308/2781/26
12 травня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140160000101від 24.01.2025 року, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України мешканця АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140160000101від 24.01.2025 року.
З поданого клопотання встановлено, що слідчими Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м.Ужгороді) ТУ ДБР у м.Львові здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №62025140160000101 від 24.01.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що Молодший сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , який призваний на військову службу під час мобілізації, перебуваючи на посаді старшого оператора взводу управління 1 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 , з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування , діючи умисно о 15.00 год. 31.03.2024 самовільно залишив місце несення служби, пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , що в АДРЕСА_2 та був відсутній на службі по 23.01.2025, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, а саме: нез'явлення вчасно на службу військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з підстав викладених у ньому та просив задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу заперечував, враховуючи відсутність доказів на підтвердження наведених у ньому ризиків. Зазначив, що його підзахисний пішов на захист Вітчизни добровольцем у 2022 року. Самовільно залишив військову частину через неналежне ставлення командування до військовослужбовців, у тому числі до нього, а також через проблеми зі здоров'ям. Командир не реагував на його рапорти, тому він прийняв рішення про самовільне залишення військової частини. Захисник просив врахувати, що підозрюваний має намір повернутися на службу, про що подав відповідну заяву. Окрім цього зазначив, що його підозрюваний характеризується позитивно, має місці соціальні зв'язки.
Підозрюваний ОСОБА_4 зазначив, що служить з 24.02.2022 року. У липні 2023 року приїхав на операцію та місяць реабілітації. Свою вину визнає. Просив врахувати той факт, що має поранення, є обмежено придатним та має посвідчення учасника бойових дій.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши та оцінивши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Як установлено з матеріалів клопотання, слідчими Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м.Ужгороді) ТУ ДБР у м.Львові здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №62025140160000101 від 24.01.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Підставою внесення зазначених відомостей до ЄРДР стало те, що:
-«31.03.2024 року військовослужбовець призваний по мобілізації військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 , домашня адреса: АДРЕСА_1 , з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, самовільно залишив місце несення служби, та відсутній на військовій службі без поважних причин».
Встановлено, що 10.04.2026 року в порядку ст. 278 КПК України повідомлено про підозру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
15.04.2026 року підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук у зв'язку з переховуванням останнього від правоохоронців та у зв'язку із не встановленням місця знаходження підозрюваного, з приводу чого досудове розслідування зупинено.
11.05.2026 року підозрюваного виявлено в ході обшуку по місцю проживання, відповідно досудове розслідування було відновлено та підозрюваного о 07.19 год. 11.05.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст.615 КПК України.
Згідно зі змістом ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до п.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. (тримання під вартою).
Враховуючи наведені фактичні обставини справи, та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, наявність існування ризиків, передбачених у п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаних ризиків, орган досудового розслідування вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, а саме:
-Витягом з ЄРДР від 24.01.2025 року;
-Постановою про відновлення досудового розслідування від 11.05.2026 року;
-Інформаційною карткою про особу;
-Повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 10.04.2026 року;
-Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11.05.2026 року;
-Протоколом допиту підозрюваного від 11.05.2026 року;
-Протоколом обшуку від 11.05.2026 року;
-Повідомленням про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України;
-Актом службового розслідування від 15.04.2026 року;
-Поясненнями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 02.04.2026 року;
-Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , ОСОБА_12 від 10.04.2026 року;
-Іншими матеріалами справи.
Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним органом досудового розслідування існування ризиків, передбачених п.п.1, 3 та 4 ч.1 ст.177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; вчинення тиску на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому слідчий суддя виходить з того, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає надання стороною обвинувачення доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжкого. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п.58).Таким чином суд приходить до висновку, що ризик передбачений п.п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який лежить в основі клопотання сторони обвинувачення знаходить своє підтвердження та не спростований стороною захисту.
Слідчий суддя, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, враховуючи, що ОСОБА_4 , з урахуванням відомих обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у позапроцесуальні відносини із учасниками кримінального провадження та схиляти їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від надання показів стороні обвинувачення.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя вважає необґрунтованим.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч.1 ст.176 КПК України тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч.1 ст.177 КПК України).
Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, слідчий суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених відомостей, що характеризують особу підозрюваного.
Застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання та особистої поруки є неможливим з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, що не забезпечить належне виконання підозрюваною обов'язків.
З огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини інкримінованого підозрюваному дій, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу.
Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики, з урахуванням особистих характеристик підозрюваного, слідчий суддя приходить висновку, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відтак, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені вході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
Медичних висновків щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості пред'явленої йому підозри, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу. Слідчим суддею враховано, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Як відображено у рішеннях ЄСПЛ, аргументи на користь і проти звільнення не можуть бути «загальними та абстрактними» (Boicenco v. Moldova (Бойченко проти Молдови) § 142; Khudoyorov v. Russia (Худойоров проти Росії), § 173), але повинні стосуватись специфічних фактів і особистих обставин заявника, які виправдовують його тримання під вартою Aleksanyan v. Russia (Алексанян проти Россії), § 179).
Таким чином, за наведених вище обставин, слідчий суддя вважає за доцільне обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відтак, приймаючи до уваги обставини вчиненого злочину та особу підозрюваного, зокрема те, що останній є учасником бойових дій, має поранення, отримане при захисті Батьківщини, має міцні соціальні зв'язки, бажає повернутися на військову службу, слідчий суддя вважає за можливе визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, визначивши розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом. При визначенні розміру застави суд виходить з вимог ч.5 ст.182 КПК України та вважає за необхідне визначити розмір такої двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме цей розмір застави є необхідним та достатньою мірою гарантуватиме виконання останнім покладених на нього обов'язків.
Відтак, на думку слідчого судді, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, сучасні реалії в Україні/умови збройної агресії проти України та тимчасової окупації частини території України/, ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України та низки об'єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, приходить до висновку про задоволення клопотання органу досудового розслідування. Застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, в даному випадку, не зможе запобігти наявним ризикам та досягнути мети застосування запобіжного заходу, а саме забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, слідчий суддя знову ж таки наголошує, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.
Згідно з ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140160000101від 24.01.2025 року, відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою обчислювати підозрюваному ОСОБА_4 з 07 год. 19 хв. 11 травня 2026 року по 07 липня 2026 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 копійок).
Роз'яснити, що відповідно до положень ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення;
-здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а саме до ГУ ДМС у Закарпатській області.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків до 07 липня 2026 року включно.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 10 год. 00 хв. 13.05.2026 року.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1