Справа № 558/138/26
номер провадження 2/558/167/26
04 травня 2026 року селище Демидівка
Дубенського району
Рівненської області
Демидівський районний суд Рівненської області
в складі:
односособово суддя А. О. Олексюк,
секретар судового засідання О. О. Хом'як
з участю:
представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Кондратюк Т. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Демидівської селищної ради Дубенського району Рівненської області, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Демидівської селищної ради Дубенського району Рівненської області про визнання за нею права власності за набувальною давністю на домоволодіння, яке складається з житлового будинку загальною площею 91,7 кв.м., прибудови, вхідних сходів, сараю, погреба, колодязя, вбиральні та огорожі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позовних вимог позивачка вказала, що вона, ОСОБА_1 , є рідною племінницею ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після його смерті залишилось нерухоме майно: житловий будинок загальною площею 91,7 кв.м. з прибудовою, вхідними сходами, сараями, погребом, колодязем, вбиральнею та огорожею, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка народилась і проживала з мамою ОСОБА_3 та дядьком ОСОБА_2 у цьому будинку.
ОСОБА_2 не був одружений та дітей не мав, інших спадкоємців у нього не було.
Протягом тривалого часу, позивачка мешкала поруч, у сусідньому будинку, підтримувала зв'язок із ним та допомагала дядькові по господарству до його смерті. Після його смерті, позивачка залишилась доглядати за його домогосподарством, підтримувала порядок, здійснювала ремонти.
Після смерті дядька, позивачка продовжувала користуватись нерухомим майном, і лише через 22 роки вирішила оформити спадщину.
11 червня 2025 року, позивачка звернулась до нотаріуса для оформлення спадкового майна та видачі свідоцтва про спадщину за законом, проте їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій.
Після смерті дядька, позивачка фактично заволоділа зазначеним майном та користується ним, як власник.
З 2003 року і по теперішній час, позивачка відкрито, добросовісно та безперервно володіє житловим будинком та надвірними будівлями, підтримує їх у належному стані та доглядає за прибудинковою територією.
Враховуючи те, що позивачка добросовісно володіє нерухомим майном, відкрито та безперервно користується ним більше десяти років, вона вважає за можливе визнати за нею право власності на майно за набувальною давністю.
Під час розгляду справи в суді представник позивачки - адвокат Кондратюк Т. Р. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача - Демидівської селищної ради Рівненської області на розгляд справи не з'явився. Звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника селищної ради. Не заперечує проти задоволення позовних вимог. /а. с. 27/. Відзиву на позов відповідачем не подано.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
09 березня 2026 року ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Демидівської селищної ради Рівненської області, про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
06 квітня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих учасниками справи.
В ході розгляду справи представником позивачки подано клопотання про долучення доказів та виклик свідків. Будь-яких інших заяв та/чи клопотань сторони не подавали.
Судом не вирішувалося питання про забезпечення доказів, не вживалися заходи забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо.
Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 .
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 81495284 від 11.06.2025 року виданої приватним нотаріусом Котюбіним І. Ф. інформація щодо відкритої спадкової справи після смерті ОСОБА_2 відсутня. /а. с. 30/.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 та свідоцтвом про одруження НОМЕР_5 , підтверджується те, що позивачка є племінницею ОСОБА_2 . /а. с. 9-11, 29/.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 ОСОБА_3 - рідна сестра покійного ОСОБА_2 (мама позивачки) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . /а. с. 32/.
Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області Котюбіна І. Ф. № 02-14/40 від 11.06.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини за законом на спадкове майно, що відкрилось після смерті дядька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки згідно ст. 529 ЦК УРСР 1963 року позивачка, як племінниця померлого ОСОБА_2 не має права на спадщину після смерті дядька. /а. с. 43/.
Згідно довідки, виданої Демидівською селищною радою № 335 від 26.03.2026 року, ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . /а с. 39/.
Відповідно до довідки Демидівського ВУЖКГ № 8 від 26.03.2026 року, станом на 01.03.2026 за ОСОБА_1 відсутня заборгованість за послуги з управління побутовими відходами (вивезення побутових відходів….) за адресою: АДРЕСА_1 . /а. с. 40/.
Під час розгляду справи в суді було допитано ряд свідків.
Як пояснив в суді свідок ОСОБА_4 , він є депутатом Демидівської селищної ради. Йому відомо, що в будинку за адресою АДРЕСА_1 проживав ОСОБА_2 , який помер. Позивачка проживала раніше в будинку по сусідству за адресою АДРЕСА_2 . Однак йому відомо, що ОСОБА_1 після смерті свого дядька доглядає за будинком за адресою АДРЕСА_1 , проводить ремонтні роботи, перекрила дах будинку, вкладає в ремонт свої власні кошти та утримує будинок в належному стані, також коли приїжджає додому із заробітків, там проживає.
Під час розгляду справи в суді свідок ОСОБА_5 суду показала, що в будинку за адресою АДРЕСА_1 проживало багато людей, рідний дядько позивачки, її мама ОСОБА_6 . Дітей у дядька не було, а в його рідної сестри ОСОБА_6 були діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . ОСОБА_7 померла. ОСОБА_2 та його рідна сестра ОСОБА_6 , яка була матір'ю позивачки теж померли, обоє у 2003 році. Після їх смерті ОСОБА_1 залишилася єдиною спадкоємицею на цей будинок. ОСОБА_2 за життя мав співмешканку, дітей у них не було. Після смерті ОСОБА_2 співмешканка перейшла жити в будинок ОСОБА_1 і на сьогодні її доглядає дочка позивачки - ОСОБА_9 . Позивачка ОСОБА_1 доглядає за будинком, що по АДРЕСА_1 , перекрила дах будинку, зробила ремонт, обробляє земельну ділянку, що біля будинку. Позивачка народилась в даному будинку, проживала там тривалий час разом зі своєю мамою та рідним дядьком. Після їх смерті вона повністю доглядає за будинком, проводить там ремонти, тобто відкрито користується даним будинком. Також, коли приїжджає з Італії, де перебуває на заробітках, проживає в цьому будинку.
З пояснень свідка ОСОБА_9 вбачається, що її мама ОСОБА_1 проживає в будинку АДРЕСА_1 . Вона вважає, що даний будинок належить їй. Мама там народилась, виросла і проживала там завжди. Вона з батьком побудували будинок за адресою АДРЕСА_2 . Оскільки в мами з чоловіком, а її батьком стосунки не склались, то вона перейшла проживати в будинок батьків, що по АДРЕСА_1 . Мама ОСОБА_1 - ОСОБА_3 також проживала в даному будинку. Проживав там і рідний дядько мами - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дітей у дядька не було. Проживав він з позивачкою та зі своєю співмешканкою. Після смерті дядька, свідок ОСОБА_9 забрала його співмешканку до себе та доглядає її, оскільки вона є вже похилого віку. Співмешканка ОСОБА_10 не претендувала на спадщину, не була розписана з ОСОБА_10 , ніяких спадкових справ не відкривала. Мама позивачки працює за кордоном, приїжджає 3-4 рази в рік і має намір повернутись з-за кордону додому та проживати саме у цьому будинку. Тому мама поробила ремонти в будинку, перекрила дах, підвела воду, сплачує комунальні платежі. Співмешканка ОСОБА_2 на будинок не претендує. Мама відкрито користується даним домоволодінням більше двадцяти років, як своїм власним.
Свідок ОСОБА_11 суду показав, що позивачка ОСОБА_12 є йому племінницею. Її мама ОСОБА_6 була його двоюрідною сестрою. ОСОБА_2 помер, він проживав за адресою: АДРЕСА_1 . В даному будинку також проживала позивачка, поки не збудувала свій будинок. Після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 доглядає за будинком і господарством, перекрила дах, зробила ремонти. Проживає в даному будинку, як приїжджає з-за кордону. Йому відомо, що ОСОБА_1 має намір повернутись з-за кордону та проживати саме в даному будинку. Після смерті ОСОБА_2 , позивачка відкрито користується даним домогосподарством. Співмешканка ОСОБА_2 не претендує на дане домогосподарство.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст. 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої ст. 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Враховуючи, що позивачка добросовісно заволоділа нерухомим майном і понад 20 (двадцять) років продовжує відкрито, безперервно користуватися домоволодінням по АДРЕСА_1 , про що підтвердили всі свідки по справі, а також те, що вона як племінниця свого рідного дядька ОСОБА_10 після його смерті не змогла оформити свої спадкові права, оскільки на час відкриття спадщини 24.04.2003 року діяв ЦК УРСР 1963 року і племінники не входили в коло спадоємців, які мали право на спадкування за законом, про що підтвердив у своєму повідомленні приватний нотаріус Котюбін І. Ф., інших осіб, які б претендували на дане майно судом не встановлено, тому суд дійшов висновку, що лише в судовому порядку позивачка має змогу захистити свої права на нерухоме майно, а тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 15, 16, 328, 344 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 19, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
Задовольнити позовну заяву.
Визнати за ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_7 ) право власності за набувальною давністю на домоволодіння, яке складається з житлового будинку А-1 загальною площею 91,7 кв.м., прибудови а, вхідні сходи а1, сарай Б, сарай В, сарай в, погріб Пг/В, колодязь Г, вбиральня Д та огорожа № 1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Алла ОЛЕКСЮК
Повний текст рішення складено 12 травня 2026 року.