Справа № 307/896/26
Провадження № 2/307/401/26
(заочне)
13 травня 2026 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бряник М.М.,
секретар судового засідання - Бабинець Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Лешанич Леся Вікторівна звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову, представник позивачки посилається на те, що 22 січня 2015 року між позивачем та відповідачкою було укладено шлюб, який було зареєстровано виконавчим комітетом Грушівською сільської ради Тячівського району Закарпатської області за актовим записом №4.
Від даного шлюбу у стрін народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що у зв'язку з втратою взаємних почуттів, виникненням істотних розбіжностей у поглядах на ведення сімейного життя та виконання подружніх обов'язків шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично припинені: спільного господарства вони не ведуть, мають окремі бюджети та проживають окремо. Протягом останнього часу кожен із подружжя веде самостійне життя, оскільки відповідач вчиняв щодо позивачки фізичне та психологічне насильство, неодноразово їй зраджував. Спільне життя стало неможливим, а малолітні діти систематично ставали свідками його агресивної та насильницької поведінки, що негативно вплинуло на їхній психологічний стан. Вказує, що діти проживають з позивачкою в Італії.
Представник позивача зазначає, що подальше спільне життя та збереження сім'ї сторін є неможливим і суперечить інтересам позивачки, у зв'язку з цим просить суд позовну заяву задовольнити та не вживати заходів щодо примирення сторін.
Посилаючись на положення ст.51 Конституції України, ст.ст. 141, 180, 181, 183, 191 СК України, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.03.2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття та стягнути з ОСОБА_2 на її користь позивачки суму сплаченого судового збору.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 03.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.
Позивач та її представник, адвокат Лешанич Л.В. будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися. 13.05.2026 року представник позивачки, адвокат Лешанич Л.В. подала до суду клопотання, в якому просить розглянути справу без участі позивача та її представника, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 будучи відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень за штрих кодовими ідентифікаторами №R067140502747, R067163277589, R067163277457 в судове засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.
Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив, а також те, що представник позивача просив справу розглянути у відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 січня 2015 року між сторонами укладено шлюб, який було зареєстровано виконавчим комітетом Грушівської сільської ради, Тячівського району, Закарпатської області за актовим записом №4, що стверджується копією актового запису про шлюб, серія НОМЕР_1 (а.с.10).
Сторони мають двох малолітніх синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копіями свідоцтв про їх народження серія НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , виданих виконавчим комітетом Грушівської сільської ради, Тячівського району, Закарпатської області Україна 06.11.2015 року та 06 березня 2019 року (а.с.12-13).
Згідно зі ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24, ст. 25 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.
За правилами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу згідно якої позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що подружнє життя між сторонами не склалося. Про це свідчать ті обставини, що сторони не проживають разом однією сім'єю.
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу з відповідачем, який не виявив бажання з'явитися в судове засідання, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, які свідчать про тривалу відсутність між сторонами сімейних відносин, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, їх сім'я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу може суперечити їх інтересам, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб слід розірвати.
Позовних вимог щодо утримання та порядку виховання дітей, поділу спільного майна сторін, не заявлено.
Щодо позовної вимоги про стягненя аліментів суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Як випливає зі змісту позовної заяви, відповідач не проживає разом з дітьми. Однак, виходячи з того, що він у свідоцтві про народження дітей зазначений батьком, він зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дітей на користь позивачки, з якою проживають діти.
Вирішуючи спір та визначаючи розмір та порядок стягнення аліментів на утримання дітей, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини можуть бути присуджені у частці від доходу матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За змістом ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3 - 1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3 - 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Як зазначено у ч.ч. 1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Доказів того, що відповідач має дохід, а також - про розмір такого доходу, чи наявність у власності відповідача нерухомості чи іншого цінного майна, що могло бути взято судом до уваги при вирішенні розглядуваного спору, позивачем суду не надано.
З огляду на те, що відповідач є особою працездатного віку, доказів наявності протипоказань щодо працевлаштування, відсутності інших доходів, майна, наявність у нього інших утриманців ним суду не надано, суд, вирішуючи спір, виходить з того, що ОСОБА_2 має можливість сплачувати аліменти на утримання вказаних вище неповнолітніх дітей, яких за законом зобов'язаний належним чином забезпечувати і утримувати.
При цьому суд виходить з непорушності конституційного права неповнолітніх дітей на утримання батьками до досягнення ними повноліття; обов'язок батьків утримувати свою дитину не припиняється із припиненням когось з подружжя як батьків дитини спільного проживання з дитиною.
За таких обставин суд вважає можливим позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
При цьому у ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2026 рік» для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2026 становить 3512 гривні.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини слід допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки позивачка за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору за Законом, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 1331,20 грн. за вимогою про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та на користь позивачки за вимогою про розірвання шлюбу у розмірі 1064,96 грн., як це передбачено вимогами п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 56, 80, 84, 105, 110, 112, 115, 182, 183, 184 СК України, ст. ст. 2, 5, 4, 10-13, 49, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 22 січня 2015 року виконавчим комітетом Грушівської сільської ради Тячівського району, Закарпатської області за актовим записом №4 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.03.2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1064,96 грн. (одну тисячу шістдесят чотири гривень дев'яносто шість копійок) судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1331,20 (одна тисяча триста тридцять один гривень двадцять копійок) судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Тячівським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 115 СК України надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Головуючий М.М. Бряник