єдиний унікальний номер справи 546/127/26
номер провадження 2/546/343/26
12 травня 2026 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
16 лютого 2026 року до Решетилівського районного суду Полтавської області через систему «Електронний суд» надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що 19 червня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту credos.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1410-8693 (далі - Договір). Даний Договір було укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Зазначений Договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. Відповідно до норм частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А6175 для підписання кредитного договору № 1410-8693 від 19 червня 2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 6000,00 грн; строк кредитування - 365 днів; базовий період* - 30 днів; стандартна та знижена процентна ставка - 1,50%; комісія за видачу кредиту - 5,00% від суми кредиту.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного Договору. Однак ОСОБА_1 не виконувала належним чином умови Договору, у зв'язку з чим станом на 18 грудня 2025 року у відповідачки виникла заборгованість в сумі 39109,85 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 6390,00 грн, процентами - 32269,85 грн та комісією - 450,00 грн.
Посилаючись на вищезазначені обставини, представниця позивача просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов'язання за договором не виконала.
Ухвалою судді від 20 лютого 2026 року у справі відкрите провадження та постановлено здійснювати розгляд справи 16 березня 2026 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
За клопотанням представника відповідачки - ОСОБА_2 судове засідання було відкладене на 14 квітня 2026 року.
20 березня 2026 року від представника відповідачки - ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов у якому указано, що сторона відповідача позов не визнає з наступних підстав. Порядок укладання Договору про відкриття кредитної лінії №1410-8693 продукту «CREDOS» від 19.06.2024 року (далі Договір №1410-8693) суперечить чинному законодавству, а тому він є нікчемним. Договір № 1410-8693 з додатками, наданими Позивачем Суду в копіях, не був укладений ні в якій формі: ні в паперовій, ні в електронній. Відсутні підписані обома сторонами у дату укладання оригінал Договору № 1410-8693, яких у даній Суду редакції не існує ні в формі: ні в паперовій, ні в електронній. Додаткова угода до Договору про відкриття кредитної лінії №1410-8693 від 11.07.2024 (надалі - Додаткова угода №1410-8693) з додатками, наданими Позивачами Суду в копіях, не була укладена ні в якій формі: ні в паперовій, ні в електронній. Відсутні підписані обома Сторонами у дату укладання оригінал Додаткової угоди № 1410-8693, яких у даній Суду редакції не існує ні в якій формі: ні в паперовій, ні в електронній. Кредитор Товариство з обмеженою відповідальність «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» коштів по Договору про відкриття кредитної лінії № 1410-8693 від 19.06.2024 не переказував, а тому у Позивача не виникли права кредитора. Примірники оригіналів Договору № 1410-8693 та Додаткової угоди № 1410-86-Відповідачу не надавались. Не підписані Відповідачем ПРАВИЛА ВІДКРИТТЯ КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ (надання споживчих кредитів) продукту «CREDOS» від 14.06.2024 р. не можуть бути застосовані правовідносини Сторін. Умови Договору №1410-8693 (пункт 4.10), якою встановлено стандартну відсоткову ставку у розмірі 1,50% на день є нікчемною у силу приписів ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а розрахунки Позивача не відповідають наданим ним же копіям, законодавству України та правовим висновкам Верховного Суду. Суперечність умов договору має тлумачитися на користь споживача кредитних послуг. Умова Договору № 1410-8693 (пункт 4.11), якою встановлено комісію за видачу кредиту у розмірі 5.00% від суми виданого Кредиту, суперечить вимогам законодавства, яке регулює публічний порядок у сфері споживчого кредитування, а тому є нікчемним у силу закону. Порушені права споживача в частині нарахування процентів у розмірі 10141,53% річних, що у 780,12 раз більше облікової ставки НБУ (13%) та є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивача.
Так, представник відповідачки указує, що відповідач дійсно цікавився кредитними умовами кількох фінансових установ у мережі Інтернет, проте ніколи не мали волевиявлення на отримання кредиту від кредитора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», коштів від кредитора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» особисто не отримував і не використовував. Відповідач ОСОБА_3 Договір про відкриття кредитної лінії №1410-8693 продукту «CREDOS» від 19.06.2024 року з товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в електронному вигляді не укладала та не підписувала, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримувала. Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме Відповідачу. У матеріалах справи належать відсутні докази на підтвердження реєстрації Відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіна та пароля в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами Договору №1410-8693. Позивачем не було надано жодних доказів, що підтверджували перерахунок коштів Кредитором Відповідачу на виконання умов Договору №1410-8693. Договір про відкриття кредитної лінії №1410-8693 продукту «CREDOS» від 19.06.2024 року надано суду у форматі, що не дозволяє перевірити підписи сторін. Відповідач ставити під сумні всі надані Позивачами докази укладання Договору про відкриття кредитної лінії №1410-8693 продукту «CREDOS» від 19.06.2024 року, а також виконання обов'язків Кредитора щодо перерахунку коштів Позичальнику.
Представник відповідачки зазначає, що на підтвердження укладення договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало копію Договору про відкриття кредитної лінії №1410-8693 продукту «CREDOS» від 19.06.2024 року у форматі pdf., сторонами якого є ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_3 в електронному вигляді, де у розділі 13. Реквізити сторін містить інформацію, що з боку ПОЗИЧАЛЬНИКА договір підписаний електронним підписом одноразового ідентифікатора А6175, а з боку кредитодавця підписано кваліфікованим електронним підписом директора Кредитодавця Резюєвим Є.В. із кваліфікованою електронною позначкою часу. Проте позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний ідентифікатор А6175 належить саме Відповідачу.
Також представник відповідачки звертав увагу, що станом на 11.07.2024 року діє Закон України «Про електронну комерцію» в редакції від 01.01.2024 року № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII). Частиною 1 статті 1 Закону № 675-VIII визначено сферу застосування цього Закону, а саме, Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів. Відповідно до абзацу третьої частини другої статті 1 Закону № 675-VIII Дія цього Закону не поширюється на правочини, якщо: однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа - підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-комунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень цього Закону до правочину.
Станом на 11.07.2024 року основним актом цивільного законодавства, який встановлював основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів був Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» у редакції від 01.08.2022 року №851-IV (надалі - Закон №851-IV). Договір №1410-8693 не підписаний загальними сторонами, у спосіб, передбачений порядком спеціального Закону №851-IV.
Ураховуючи, що відповідачка не підписувала кредитний договір, то такий договір є нікчемним. Також відповідачка не підписувала Правила відкриття кредитної лінії. Отже, указані докази є недопустимими.
Щодо переказу коштів відповідачу кредитором ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» представник відповідачки зазначав, що жодних первинних документів, які б свідчили про заборгованість відповідачки позивачем надано не було. Позивачем не надано доказів перерахування коштів кредитором з власного банківського рахунку.
Крім того надані позивачем Довідка про перерахунок суми кредиту та Квитанція про перерахунку коштів від фінансово-розрахункової установи не можуть бути належними та допустимими доказами виконання Позивачем зобов'язань за Договором №1410-8693, оскільки квитанція не містить відомостей щодо повного номера банківської картки Позичальника, не містить інформацію про те, що грошові кошти перераховані саме Відповідачеві на банківську картку, яка належить саме йому. Крім того, чинним законодавством України не передбачається використання факсимільного відтворення підпису на первинних документах, зокрема, банківські та касові документи можуть бути підписані особисто або з використанням електронного підпису. Копія квитанції АТ КБ «Приватбанк» не відповідає ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимогам належності та допустимості доказів та актів законодавства України, оскільки не містять реквізитів отримувача, відомостей про рахунки, з якого було відправлено кошти і на який вони надійшли, належність рахунків Сторонам, і не є первинним бухгалтерським документом.
Також розмір заборгованості не було підтверджено жодним первинним документом.
Звертав увагу, що умова кредитного договору, якою встановлено стандартну процентну ставку у розмірі 1,50% в день є нікчемною в силу приписів ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% в день.
Також умова договору про споживчий кредит щодо комісії за видачу кредиту є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/1 (а. с. 75 - 89).
Ухвалою суду від 14.04.2026 за клопотанням представника відповідачки було витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»:
оригінал договору про відкриття кредитної лінії № 1410-8693 продукту «CREDOS» від 19 червня 2024 року з додатками, а саме графіком платежів та паспортом споживчого кредиту до нього з електронними підписами сторін;
докази фактичного підписання ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» оригіналу договору про відкриття кредитної лінії № 1410-8693 продукту «CREDOS» від 19 червня 2024 року з додатками у дату їх укладення;
докази фактичного надання ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) примірників підписаних договору про відкриття кредитної лінії № 1410-8693 продукту «CREDOS» від 19 червня 2024 року та додатків до нього у дату їх укладення;
Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CREDOS» Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» з підписом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про ознайомлення та погодження з ними у наданій суду редакції;
первинні бухгалтерські документи щодо фактичного перерахунку грошових коштів ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 19 червня 2024 року та 11 липня 2024 року на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 1410-8693 продукту «CREDOS» від 19 червня 2024 року;
виписку з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за договором про відкриття кредитної лінії № 1410-8693 продукту «CREDOS» від 19 червня 2024 року щодо фактичного перерахування грошових коштів на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за 19 червня 2024 року та 11 липня 2024 року.
На виконання ухвали суду від 14.04.2026 від представниці позивача - Чортоломної Є.Є. надійшла заява у якій зазначено, що У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» кредитний договір №1410-8693 від 19.06.2024р. був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
В «Особистому кабінеті» Відповідач отримав гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід'ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту. Таким чином, Відповідач попередньо ознайомився з Договором та Правилами надання споживчих кредитів та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1410-8693 (Графік платежів за Договором), які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови.
На виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А6175, для підписання кредитного договору №1410-8693 від 19.06.2024року. Відповідно до п. 5.7 Правил надання споживчих кредитів передбачено, що укладаючи Договір, Кредитодавець та Заявник/Позичальник визнають усі документи (в тому числі Договір), підписані з використанням Електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12. ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи Договір шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Заявник/Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами Договору (умовами цих Правил та Договором про відкриття кредитної лінії). Відповідно до абз. 2 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання Договору є використання Позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А6175, для підписання Кредитного договору №1410-8693 від 19.06.2024року, підтвердження ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1410-8693 (Графік платежів за Договором), які є невід'ємною частиною договору. Вищезазначене підтверджується Моніторингом дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ОСОБА_1 на підтвердження факту створення заявки на отримання кредиту, ознайомлення з офертою, надсилання одноразового ідентифікатора Відповідачу на мобільний номер телефона, який вона вказала під час заповнення Заявки, а саме: НОМЕР_2 використання даного ідентифікатора та надсилання Позивачем примірнику Кредитного договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною Договору на електронну адресу Відповідачу, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п. 15 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03.11.2021 № 113 договір, що укладається у вигляді електронного документа, підписується сторонами в порядку, визначеному законодавством України. Примірник такого договору споживача повинен містити кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу та/або кваліфіковану електронну печатку кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, накладену уповноваженим працівником кредитодавця.
У розділі 13 «Реквізити Сторін» кредитного договору №1410-8693 від 19.06.2024 року зазначено, що договір засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.
Відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису зазначеного протоколу вищевказаний договір підписаний електронною печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», також зазначено час та дату підпису, а саме 14:56:12 19.06.2024.У зв'язку з вищенаведеним, Відповідач підписав кредитний договір №1410-8693 від 19.06.2024 року відповідно до розділу 13 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором А9639, а Позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що Кредитний договір №1410 - 8693 від 19.06.2024 року укладений у відповідності до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а. с. 99 - 101).
12 травня 2025 року від представника відповідачки надійшла заява про врахування при винесенні рішення висновків Конституційного Суду України, Верховного Суду, у якій посилався на те, що відповідач ставить під сумнів надані позивачем копії документів щодо їх відповідності оригіналам. Крім того посилався на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013, згідно з яким умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
У пункті 3.4 рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 зазначено, що особливості регулювання відносин за договором споживчого кредиту встановлені, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів», дія якого поширюється на правовідносини між кредитором і позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Висновки судів щодо порядку укладення електронного правочину.
Представник відповідачки зазначав, що порядок укладання Договору про відкриття кредитної лінії №1410-8693 продукту «CREDOS» від 19.06.2024 суперечить чинному законодавству, а тому він є нікчемним. Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.
Також представник відповідачки посилався на постанову Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі №545/1750/21, згідно з яким укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Висновки судів щодо доведення факту передачі коштів.
Представник відповідачки звертав увагу на постанову Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №751/861/17, у якій зазначено, що сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Висновки судів щодо обов'язку дослідження оригіналів електронних доказів.
Представник відповідачки посилався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №922/51/20, від 14.12.2021 у справі №910/17662/19, у яких вказано, що суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
У постанові Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 указано, що Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.
Правові висновки щодо необхідності дослідження оригіналу та самостійної перевірки судом наявності на оригіналу електронного документа електронних цифрових підписів викладені у поставові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №755/1549/22.
У постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі №758/14925/23 суд зробив такі висновки: «можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби або з використанням спеціальних онлайн-сервісів. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій для підтвердження цілісності, зокрема, з'ясування способу надсилання, формату зберігання та можливості односторонніх змін. Паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу».
Посилаючись на положення частини четвертої статті 263 ЦПК України, представник відповідачки просив при винесенні рішення у даній справі врахувати постанови Верховного Суду та відмовити у позовних вимогах у повному обсязі (а. с. 130 - 134).
Фактичні обставини справи, встановлені судом
19 червня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1410-8693(далі - Договір) (а.с. 12-22).
Згідно з пунктом 2.2. Договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
Цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 3.1. Договору). Для укладання цього Договору, у порядку встановленому Правилами, Позичальник надає Кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом заповнення на веб-сайті Кредитодавця усіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, Позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту Кредитодавця та які необхідні для укладення цього Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних (пункт 3.2. Договору). При поданні інформації відповідно до п. 3.2. цього Договору позичальником вперше, відбувається реєстрація Позичальника на веб-сайті Кредитодавця та формується Позичальнику його особистий розділ на веб-сайті Кредитодавця (Особистий кабінет). Доступ до Особистого Кабінету здійснюється Позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем Позичальнику в СМС-повідомленні або надається шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний позичальником відповідно до п. 3.2. на веб-сайті Кредитодавця, і який має юридичне значення ідентифікації позичальника в розумінні ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 3.3. Договору).
Відповідно до пункту 3.7. Договору після прийняття Кредитодавцем рішення про можливість укладення цього Договору, Позичальнику повідомляється про прийняте рішення шляхом надання такої інформації через Особистий кабінет (оферта), а також у інші способи, передбачені правилами.
Відповідно до пункту 3.9. Договору безпосередньо після отримання акцепту від Позичальника, що є укладенням цього Договору відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», Кредитодавець накладає на Договір, укладений у вигляді електронного документу, кваліфіковану електронну печатку Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Безпосередньо після цього Кредитодавець направляє Позичальнику підтвердження вчинення (укладення) Договору у формі електронного документа та примірник Договору з додатками до нього у вигляді електронного документа, що містить кваліфіковану електронну печатку Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані електронні документи направляються в Особистий кабінет Позичальника та на електронну адресу Позичальника, вказану ним у порядку, встановленому п. 3.2. Договору.
Згідно з пунктом 4.1. Договору загальний розмір кредиту - 6000,00 грн. Дата видачі кредиту - 19 червня 2024 року (пункт 4.2. Договору). Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірника Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту (пункт 4.6. Договору).
Відповідно до пункту 4.10. Договору стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору; 1,18% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи зі 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.
Пунктом 4.11. Договору передбачена одноразова комісія за видачу кредиту у розмірі 5,00% від суми виданого кредиту.
Строк кредитування становить 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику строком до 18 червня 2025 року (пункт 4.13. Договору).
Згідно з пунктом 5.1. Договору Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю отриманий Кредит в останній календарний день Строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця.
Цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним (пункт 12.1. Договору).
У розділі 13 «Реквізити Сторін» зазначено номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 - НОМЕР_3 та використаний одноразовий пароль «А6175» як електронний підпис.
Також 11 липня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до Договору, згідно з якою відповідачці були надані додаткові грошові кошти в сумі 3000,00 грн. Додаткова угода підписана відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора - НОМЕР_4 (звор. а.с. 24 - а.с. 26).
Крім того, відповідачка підписала одноразовим ідентифікатором - паролем А6728 (електронний підпис) Додаток до додаткової угоди від 11 липня 2024 року Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1410-8693 (звор. а.с. 26 - а.с. 27).
Згідно з квитанцією (ID операції 2487722374) 11 липня 2024 року були перераховані кошти в сумі 3000,00 грнна платіжну картку № НОМЕР_5 задоговором № 1410-8693від 11 липня 2024 року (а.с. 23). Також відповідно до довідки про перерахування суми кредиту № 1410-8693 від 19 червня 2024 року ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_6 *12 19 червня 2024 року були перераховані кошти в сумі 6000,00 грн та 11 липня 2024 року кошти в сумі 3000,00 грн (а.с. 28).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1410-8693 від 19 червня 2024 року у відповідачки ОСОБА_1 за договором № 1410-8693 виникла заборгованість в сумі 39109,85 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 6390,00 грн, процентами - 32269,85 грн та комісією - 450,00 грн (а.с. 29-35).
Окрім того на виконання ухвали суду від 14.04.2026 позивачем було надано на USB - носії оригінал кредитного договору разом з його додатками, які підписані кваліфікованим підписом представника позивача - Резуєва Є.В. (а. с. 125).
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частинами першою та другою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Щодо посилання представника відповідачки у відзиві на позовну заяву про відсутність підстав застосування Закону України «Про електронну комерцію» з огляду на положення абзацу третьої частини другої статті 1 цього закону суд зазначає наступне.
Так, відповідно до абзацу третьої частини другої статті 1 Закону України «Про електронну комерцію» дія цього Закону не поширюється на правочини, якщо однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа - підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-комунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень цього Закону до правочину.
Між тим пунктом 3.1 договору № 1410-8693 від 19 червня 2024 року визначено, що цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» .
Тобто, сторони домовилися про застосування положень Закону «Про електронну комерцію» до кредитного договору.
Щодо посилання представника відповідачки на нікчемність кредитного договору, у зв'язку з недодержанням письмової форми та відсутністю підпису відповідачки суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.
Підписання договору та додаткової угоди ОСОБА_1 підтверджується змістом договору, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім'я, по батькові відповідачки, номер паспорта та дату його видачі, РНОКПП та адресу місця проживання.
Доказів підписання договорів від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачкою суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.
Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору та додаткової угоди саме відповідачкою.
Між тим суд звертає увагу на наступне.
За змістом частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Згідно з частиною третьою статті 13 цього закону продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Крім того, Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Главою 3 цього закону визначено порядок виконання платіжних операцій.
Так, статтями 39, 40 даного закону визначено, що положення цієї глави застосовуються до платіжних операцій, що виконуються на території України, у тому числі до тих, що розпочинаються або завершуються на території України. Форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством. Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов'язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції. Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов'язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.
У даній справі платіжної інструкції, квитанції або іншого документу, що підтверджує факт перерахування коштів відповідачці та отримання їх ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії №1410-8693 від 19.06.2024, який мав бути сформований відповідно до вимог закону, стороною позивача надано не було.
Надана позивачем довідка, яка сформована самим позивачем, у якій зазначено, що ОСОБА_1 19.06.2024 було перераховано кредит у сумі 6000,00 грн, не є належним підтвердженням про перерахування кредитних коштів у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про платіжні послуги».
Із наведеного слідує, що саме по собі підписання цього договору не є підтвердженням перерахування коштів за його умовами та не доводить факту видачі (перерахування) позичальнику кредитних коштів.
Наявність квитанції про перерахування платником «Укр Кредит Фінанс» коштів в сумі 3000,00 грнна платіжну картку № НОМЕР_5 задоговором № 1410-8693від 11 липня 2024 року не спростовує даного твердження, оскільки стосується додаткової угоди до договору відкриття кредитної лінії №1410-8693 від 11.07.2024.
У свою чергу доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Окрім того суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.12 № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операції і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок та ін.
Тобто банківська виписка про стан рахунку є належним та допустимим доказом.
Суд вже звертав увагу, що ухвалою суду від 14.04.2026 було, зокрема, витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»:
первинні бухгалтерські документи щодо фактичного перерахунку грошових коштів ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 19 червня 2024 року та 11 липня 2024 року на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 1410-8693 продукту «CREDOS» від 19 червня 2024 року та виписку з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за договором про відкриття кредитної лінії № 1410-8693 продукту «CREDOS» від 19 червня 2024 року щодо фактичного перерахування грошових коштів на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за 19 червня 2024 року та 11 липня 2024 року.
Між тим позивач, у свою чергу, витребуваних доказів не надав, клопотань про їх витребування від відповідної банківської установи не заявляв. При цьому у заяві на виконання ухвали суду від 14.04.2026 про причини неможливості надання витребуваних доказів позивач не зазначив.
З цих підстав суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не може поза розумним сумнівом доводити указану обставину.
Положеннями статті 83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до частини четвертої статті 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Однак клопотань про витребування доказів на підтвердження, зокрема факту перерахування коштів відповідачці чи щодо розміру заборгованості від позивача до суду не надходило.
Відповідно до частин першої та другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Правилами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Так, у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Водночас належних доказів на підтвердження виконання кредитором умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів позивачем надано не було.
Зважаючи на викладене, ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів отримання позичальницею ОСОБА_1 кредитних коштів, якими зокрема могли бути платіжні інструкції, суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку із цим суд не надає оцінку іншим доводам представника відповідача, оскільки вищезазначені обставини є самостійними підставами для відмови у задоволенні позову.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі судові витрати у виді судового збору та витрат на правову допомогу слід покласти на позивача ТОВ «ФК «Позика».
ухвалив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості відмовити.
Судові витрати, понесені позивачем, покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», юридична адреса: б-р Лесі Українки, 26, оф. 407, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи - 38548598.
Представниця позивача - Гоц Алла В'яеславівна, адреса: б-р Лесі Українки, 26, оф. 407, м. Київ, 01133, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 .
Відповідачка - ОСОБА_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Представник відповідачки - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Ю.В. Зіненко