Справа № 545/2000/26
Провадження № 2-н/545/306/26
11.05.2026 м. Полтава
Суддя Полтавського районного суду Полтавської області Ткачук О.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -
ТОВ «Полтаваенергозбут» звернулося до суду зі вказаною заявою, у якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 3363,68 грн, яка виникла за об'єктом споживача, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 та судового збору в розмірі 332,80 грн.
На запит відповідно до вимог ч. 4 ст. 165 ЦПК України, судом отримана інформація з управління реєстрації, зняття реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради, (вх. № 9467/26 від 08.05.2026), відповідно до якої підтверджене місце реєстрації відповідачки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, доходжу такого висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з вимогами ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
За приписами ч. 1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Так, заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, безпосередньо стосується нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, позов або заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію має пред'являтися за місцем знаходження нерухомого майна, за правилами виключної підсудності.
Відповідно до п. 9 ч. 1ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Враховуючи, що об'єкт споживання електричної енергії, належний на праві власності боржнику ОСОБА_1 , за яким виникла заборгованість, розташований за межами територіальної юрисдикції (підсудності) Полтавського районного суду Полтавської області , у видачі судового наказу потрібно відмовити та роз'яснити заявнику право на звернення із заявою про видачу судового наказу до суду за місцезнаходженням цього житлового приміщення.
Разом з цим, відповідно до ч.1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч.1 ст.165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 165 ЦПК України, -
постановив :
відмовити у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» заборгованості за спожиту електроенергію.
Роз'яснити заявнику його право на повторне звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О. В. Ткачук