154/620/26
2/154/767/26
05 травня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Лутая А.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бойко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визнання права власності в порядку спадкування,
Позивачка ОСОБА_1 у лютому 2026 року звернулася до Володимирського міського суду Волинської області з позовом до Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визнання права власності в порядку спадкування, який обґрунтовує тим, що вона є онукою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 12 березня 2013 року Березовичівською сільською радою Володимир-Волинського району Волинської області за реєстровим №18, за яким все своє майно вона заповіла позивачці.
Позивачка зазначає, що вона частково прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується доданими копіями свідоцтв про прийняття спадщини за заповітом.
21 серпня 2025 року вона звернулась до приватного нотаріуса Володимирського нотаріального округу Волинської області Велимчаниці А.І. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належне спадкодавцю спадкове майно, а саме: земельної ділянки площею 1,000 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Березовичівської сільської ради, Володимирського району, Волинської області, яка належала ОСОБА_2 на праві приватної власності. Однак померла не завершила процедуру приватизації земельної ділянки, і вона не може цього зробити в нотаріальному порядку. Однак, у видачі свідоцтва їй було відмовлено, у зв'язку тим, що вона не надала документів, які підтверджують право власності на спадкове майно. Нотаріусом було рекомендовано звернутись до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно шляхом завершення приватизації земельної ділянки.
На підставі вищенаведеного позивачка просить суд визнати за нею, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на завершення приватизації та реєстрації права власностівідповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на земельну ділянку, загальною площею 1 га, яка згідно з рішенням сесії Березовичівської сільської ради народних депутатів Володимир-Волинського району від 10 вересня 1993 року № 18/3 «Про розгляд заяв громадян по питанню надання земельних ділянок» була безкоштовно передана у приватну власність ОСОБА_2
Ухвалою суду від 13.02.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та розпочато підготовче провадження у справі.
Ухвалою суду від 04.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, однак представник позивачки подав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, подав суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за його відсутності, на підставі наявних в справі матеріалів.
Враховуючи те, що учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Суд, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218, ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається спадщина, до складу якої входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України.
Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.
Як вбачається з листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», передбачено, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження №61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.
Так, положеннями ЗК України встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Згідно статті 126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв'язку зі смертю, спадкодаємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.
Відтак, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв'язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі.
Частиною 1 ст.1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ч.1 ст.1233 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1,3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 69 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).
Верховний Суд України у постанові Пленуму № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в п.23 роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивачки - ОСОБА_2 . Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №17, копією свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про народження матері позивачки НОМЕР_3 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається, зокрема із земельної ділянки, загальною площею 1 га, що розташована на території Березовичівської сільської ради Володимирського району Волинської області, та яка згідно з рішенням сесії Березовичівської сільської ради народних депутатів Володимир-Волинського району від 10 вересня 1993 року № 18/3 «Про розгляд заяв громадян по питанню надання земельних ділянок» була безкоштовно передана ОСОБА_2 для приватизації, яку вона не встигла завершити за життя.
За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, який складений та посвідчений 12.03.2013 секретарем Березовичівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області, зареєстрований в реєстрі за номером 18, в якому вона на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що все належне їй на день смерті майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивачка, відповідно до положень ст.ст.1223,1268 ЦК України, є спадкоємцем за заповітом та вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , оскільки звернулася до нотаріуса з відповідною заявою у встановлений законом строк.
Дочка померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини.
Наявність інших спадкоємців за законом чи за заповітом судом не встановлена.
Вказані обставини підтверджуються копією спадкової справи №18/201 заведеної після смерті ОСОБА_2
21.08.2025 позивачка звернулася до нотаріуса щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , а саме на вказану вище земельну ділянку.
Проте, згідно листа приватного нотаріуса Володимирського нотаріального округу Волинської області Велимчаниці А.І. від 21.08.2025 №338/01-16позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що вона не надала правовстановлюючих документів на спадкове майно, та запропоновано звернутися до суду.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
На підставі наведеного вище, суд вважає, що право позивачки на успадкування всіх прав та обов'язківпомерлої підлягає захисту в судовому порядку, оскільки через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, вона не може оформити спадкові права в нотаріальному порядку, тож вимоги про визнання за нею у порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_2 права на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку є цілком обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 265 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, 1216-1218,1297 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на завершення приватизації та реєстрації права власностівідповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на земельну ділянку, загальною площею 1 га, яка згідно з рішенням сесії Березовичівської сільської ради народних депутатів Володимир-Волинського району від 10 вересня 1993 року № 18/3 «Про розгляд заяв громадян по питанню надання земельних ділянок» була безкоштовно передана у приватну власність ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Копію судового рішення протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі надіслати учасникам справи.
Повний текст рішення суду складений 12.05.2026.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Зимнівська сільська рада Володимирського району Волинської області,ЄДРПОУ 04334815, місцезнаходження: вул.Миру, 2, с.Зимне, Володимирський район, Волинська область.
Суддя А.М. Лутай