11 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/4397/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Губенко Н. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області
(суддя - Гут С.Ф.)
від 01.02.2024
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Колоколов С.І., судді - Діброва Г.І., Савицький Я.Ф.)
від 25.04.2024
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради
про стягнення 879 756, 81 грн заборгованості,
Короткий зміст заяви та заперечень
1. У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 879 756, 81 грн, з яких: 661 067,19 грн основного боргу, 79 553,12 грн пені, 24 887,58 грн 3% річних та 114 248,92 грн інфляційних нарахувань.
2. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 20-1006/21-БО-Т від 02.12.2021 (далі - договір) у частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ за період лютий - березень 2022 року, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Фактичні обставини справи, установлені судами
3. 02.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та Бухгалтерією (Споживач із EIC-кодом 56XS000125WGG00E) було укладено договір № 20-1006/21-БО-Т постачання природного газу (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
4. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для своїх власних потреб (пункт 1.2 Договору).
5. Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2021 р. по грудень 2022 р. (включно), в кількості 168 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: листопад 2021 р. 21,00; грудень 2021 р. 24,00; січень 2022 р. 29,00; лютий 2022 р. 30,00; березень 2022 р. 16,00; квітень 2022 р. 5,00; жовтень 2022 р. 5,00; листопад 2022 р. 17,00; грудень 2022 р. 21,00 (пункт 2.1 Договору).
6. Підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника (Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (пункт 2.3 Договору).
7. Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (пункт 3.1 Договору).
8. Постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та Споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного Споживачем обсягу природного газу (пункт 3.4 Договору).
9. Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5 Договору).
10. Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пункт 3.5.1 Договору).
11. На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (пункт 3.5.2 Договору).
12. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пункт 3.5.3 Договору).
13. У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (пункт 3.5.4 Договору).
14. Звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться Сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (пункт 3.6 Договору).
15. Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,42 грн. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим Договором становить 16 554,00 грн (пункт 4.1 Договору).
16. Загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 2 317 560,00 грн, крім того ПДВ 463 512,00 грн, разом 2 781 072,00 грн (пункт 4.3 Договору).
17. Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору (пункт 5.1 Договору).
18. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (пункт 7.1 Договору).
19. У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2 Договору).
20. Компенсація Постачальнику вартості послуг з припинення (обмеження) газопостачання здійснюється Споживачем в такому порядку: Споживач компенсує Постачальнику вартість наданих Оператором ГРМ/ГТС послуг з припинення (обмеження) газопостачання на об'єкти Споживача на підставі отриманого від Постачальника рахунка-фактури; компенсація вартості послуг з припинення (обмеження) газопостачання здійснюється Споживачем до 22-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Постачальником було надано Повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання, на розрахунковий рахунок Постачальника, який зазначається в надісланому Споживачеві рахунку-фактурі із призначенням платежу; якщо протягом зазначеною періоду Споживач не компенсував (не повністю компенсував) Постачальнику вартість послуг з припинення (обмеження) газопостачання, Споживач несе відповідальність на загальних умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України (пункт 8.4 Договору).
21. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і Сторони не могли передбачити їх (пункт 10.1 Договору).
22. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (пункт 10.2 Договору).
23. Сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства (пункт 10.3 Договору).
24. Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 10.4 Договору).
25. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання (пункт 10.5 Договору).
26. Даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (пункт 13.1 Договору).
27. Сторони зобов'язуються повідомляти одна одну рекомендованим листом з повідомленням про зміни власних платіжних реквізитів, ЕІС-коду, адреси, номерів телефонів, факсів у п'ятиденний строк з дня виникнення відповідних змін (пункт 13.5 Договору).
28. Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів, окрім того Постачальником та Споживачем залишено адреси електронної пошти.
30.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" як Постачальником та Бухгалтерією як Споживачем підписано акт приймання-передачі природного газу в листопаді 2021 р. загальною вартістю 103 276,39 грн з ПДВ.
29. 31.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" як Постачальником та Бухгалтерією як Споживачем підписано акт приймання-передачі природного газу в грудні 2021 р. загальною вартістю 512 544,30 грн з ПДВ.
30. 31.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" як Постачальником підписано акт приймання-передачі природного газу в січні 2022 р. загальною вартістю 626 108,86 грн з ПДВ та обсягом 37,82222 тис. куб м.
31. 28.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" як Постачальником підписано акт приймання-передачі природного газу в лютому 2022 р. загальною вартістю 363 490,64 грн з ПДВ та обсягом 21,95788 тис. куб м.
32. 31.03.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" як Постачальником підписано акт приймання-передачі природного газу в березні 2022 р. загальною вартістю 297 844,62 грн з ПДВ та обсягом 17,99231 тис. куб м.
33. 25.04.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" як Постачальником підписано коригуючий акт приймання-передачі природного газу в березні 2022 р. загальною вартістю 297 576,55 грн з ПДВ та обсягом 17,99231 тис. куб м.
34. Відповідно до наказу Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області від 24.08.2022 р. № 15-0 розпорядженням начальника Генічеської міської військової адміністрації від 16.08.2022 р. № 15 на період дії воєнного стану визначено тимчасове місце перебування (дислокації) відповідача за юридичною адресою: м. Івана-Франка, вул. Тичини, 8а, та зобов'язано в.о. директора забезпечити переміщення комп'ютерної техніки та документації, однак станом на 24.08.2022 р. відповідні вимоги не виконано, у зв'язку із чим призупинено дію трудових договорів із колективом відповідача; доручено надіслати зазначений наказ на офіційну електронну пошту закладу (адреса електронної пошти є ідентична адресі, залишеній відповідачем у Договорі).
35. 09.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надіслано на зазначену в Договорі електронну пошту Споживача акт приймання приймання-передачі природного газу за січень 2022 р.
36. 09.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" надіслано на зазначену в Договорі електронну пошту Споживача вимогу про сплату 661 067,19 грн вартості спожитого, проте не сплаченого природного газу.
37. 22.09.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до ТОВ "Оператор газорозподільної системи України" із адвокатським запитом про надання інформації з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача (EIC-кодом 56XS000125WGG00E) природного газу з ресурсу позивача за період з 01.11.2021 р. по 31.03.2022 р.
38. 28.09.2023 ТОВ "Оператор газорозподільної системи України" представлено відповідь на адвокатський запит позивача, відповідно до якої споживачем із EIC-кодом 56XS000125WGG00E спожито протягом січня 2022 р. 37822,22 м.куб, лютого 2022 р. 21957,88 м.куб, березня 2022 р. 17992,31 м.куб. Також представлено інформацію про щоденний відбір природного газу Споживачем.
39. Відповідно до представленої ТОВ "Оператор газорозподільної системи України" інформації про надходження коштів протягом 02.11.2021 р. - 31.07.2023 р., відповідачем сплачено вартість спожитого природного газу у листопаді та грудні 2021 р. разом із січнем 2022 р. Аналогічне викладено у розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань.
40. Неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору 20-1006/21-БО-Т постачання природного газу від 02.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ стало підставою для звернення позивача до господарського суду про стягнення 661067,19 грн основного боргу за період з січня 2022 р. по березень 2022 р., 79553,12 грн пені, 24887,58 грн 3% річних та 114248,92 грн інфляційних нарахувань.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
41. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.02.2024, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 661 067,19 грн основного боргу, 25 000,00 грн пені, 24 887,58 грн 3% річних, 114 248,92 грн інфляційних нарахувань та 13 196,35 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
42. Суди виходили з того, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Враховуючи приписи чинного законодавства та умов договору, а також відсутність прострочення позивача та невиконання відповідачем умов договору щодо оплати отриманого природного газу у строк, визначений договором постачання природного газу, позивачем, на думку судів, було правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. Здійснивши перевірку розрахунку розміру пені інфляційних нарахувань та 3% річних, судами встановлено правильність вказаних розрахунків. Таким чином, за висновком судів попередніх інстанцій, у спірних правовідносинах відповідачем порушено умови договору про постачання природного газу та положення законодавства в частині повноти та своєчасності сплати за поставлений природний газ. Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, більш того, останнім визнається основний борг за укладеним між сторонами договором про постачання природного газу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу.
43. 17.05.2024 відповідач подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат і направити справу на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
44. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд встановивши, що місце знаходження відповідача та його об'єктів енергоспоживання на момент виникнення спірних взаємовідносин перебувають на тимчасово окупованій території, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та частково пені, неправильно застосував норми статей 664, 610, 611 Цивільного кодексу України і не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо застосування статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", про неможливість проведення оплат за спожитий газ з території Генічеської громади за лютий та березень 2022 року, а також про відсутність у позивача правових підстав для поставки природного газу відповідачу з 24 лютого 2022 року (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
45. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції встановивши, що відповідач не отримував товаросупровідні документи (акти приймання передачі газу за лютий та березень 2022 року), зробив висновок щодо наявності факту прострочення оплати поставленого у лютому та березні 2022 року природного газу та дійшов хибного висновку, що неотримання акту приймання-передачі не впливає на обов'язок відповідача своєчасно оплатити товар та не є простроченням позивача у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України та статті 221 Господарського кодексу України, помилково посилаючись на висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21, від 04.04.2023 у справі № 44/258-б (910/15426/20), правовідносини у яких не є подібними у справі, яка переглядається.
46. Скаржник зазначає, що подібні правовідносини та обставини є поширеними, мають виключне фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики у взаємовідносинах із бюджетними установами та підприємствами, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, обслуговування яких віднесено до виключної компетенції органів ДКСУ, тому потребують висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 613, 664, 692 Цивільного кодексу України, статті 221 Господарського кодексу України, статей 43, 78 та 89 Бюджетного кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у їх сукупності з урахуванням положень Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого Міністерством фінансів України від 23.08.2012 № 938 та наказу Державної казначейської служби України від 29.04.2013 № 68 в редакції наказу від 15.04.2016 № 116 (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).
47. Відповідач також вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, оскільки не в повній мірі дослідили зібрані у справі докази та не надали їм правову оцінку, зокрема, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, в сукупності з іншими доказами відповідача, які підтверджують виняткові форс-мажорні обставини та прямо вплинули на можливість оплати за договором після 24.02.2022 року у поєднанні з положеннями статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
48. 07.06.2024 Верховний Суд постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження у справі № 916/4397/23 й призначив касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
49. Цією ж ухвалою Суд зупинив касаційне провадження у справі № 916/4397/23 до закінчення перегляду судового рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатом такого розгляду.
50. 29.01.2025 відповідач подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" заяву про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у цій справі.
51. 11.02.2025 Верховний Суд постановив ухвалу, якою, зокрема, задовольнив заяву відповідача та зупинив виконання оскаржуваних судових рішень у цій справі до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
52. 03.10.2025 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розгляд справи № 908/1162/23 завершила ухваленням постанови.
53. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2025 поновлено касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
54. 14.06.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" подано відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення.
55. Відзив мотивовано таким:
- враховуючи положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", за умови відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24.02.2022, позивач вважає, що положення статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не можуть бути застосовані до правовідносин сторін;
- лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, вищенаведеним нормам Закону і Регламенту не відповідає і не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України Позивачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження Позивача про застосування в даному випадку розділу Х договору.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
56. Здійснюючи касаційне провадження Суд зазначає таке.
57. За визначенням, вміщеним у статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
58. Відповідно до частини третьої статті 75 ГПК України, обставини визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
59. Наказом від 25.04.2022 № 75 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.04.2022 № 453/37789, затвердило Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, до якого увійшла територія Генічеської міської територіальної громади.
60. Як уже зазначалося, позивач у цій справі просив стягнути з відповідача заборгованість за природній газ за період лютий - березень 2022 року. Тобто просив суд стягнути заборгованість за поставлений ним природній газ у період, коли територія, де територіально знаходиться відповідач, вже була тимчасово окупована військами російської федерації.
61. Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон) правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
62. Тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
63. Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (стаття 2 Закону).
64. Згідно з частиною другою статті 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
65. Відповідно до частини другої статті 13-1 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.
66. Після подання скаржником касаційної скарги у цій справі Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об'єкті, який знаходиться у місті Мелітополі. При цьому у справі, що розглядається, провадження зупинялося до закінчення перегляду об'єднаною палатою постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23.
67. Відповідно до правового висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
68. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову у позові, зазначила про те, що підставою для відмови у позові, враховуючи положення статті 13-1 Закону, є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у цьому судовому провадженні.
69. Колегія суддів враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі № 908/1162/23 відповідно до положень частини четвертої статті 236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.
70. Так, скаржник у касаційній скарзі покликається, зокрема, на те, що місце знаходження об'єктів енергоспоживання відповідача перебувають на тимчасово окупованій території.
71. Після повномасштабного вторгнення російської федерації Генічеська міська рада опинилась у тимчасовій окупації з 24.02.2022, що є загальновідомим фактом.
72. Як зазначалося раніше, Закон визначає правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території. Стаття 13-1 цього Закону забороняла передачу природного газу на тимчасово окуповану територію і така заборона має абсолютний характер.
73. Слід зазначити, що доведення/не доведення позивачем обставин фактичної поставки природного газу на тимчасово окуповану територію, як і здійснення оплати за неї, не має правового значення для вирішення спору у вказаних справах. Разом з тим, визначальним за висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, є неможливість (заборона) передання товару на тимчасово окуповані території у силу приписів статті 13-1 названого Закону, що, зі свого боку, є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові у справі.
74. Згідно з пунктами 2, 5 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одними з основних засад (принципів) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та диспозитивність.
75. Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
76. Частинами першою, третьою статті 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
77. Відповідно до частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
78. Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
79. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
80. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
81. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21.
82. Згідно зі статтею 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
83. З огляду на викладене та враховуючи те, що скаржник у касаційній скарзі просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій лише в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню лише у вказаній частині із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
84. Пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
85. Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
86. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
87. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і дійшов висновку, що судові рішенні в оскаржуваній частині слід скасувати, як такі, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в наведеній частині, з підстав наведених у цій постанові. У зв'язку із цим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат
88. За змістом частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, він змінює розподіл судових витрат.
89. Судові витрати, понесені сторонами у зв'язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 3 частини першої статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 01.02.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 у справі № 916/4397/23, в частині задоволення позову про стягнення 25 000,00 грн пені, 24 887,58 грн 3% річних, 114 248,92 грн інфляційних нарахувань, скасувати.
3. Ухвалити у скасованій частині нове рішення та відмовити у задоволенні позову про стягнення 25 000,00 грн пені, 24 887,58 грн 3% річних, 114 248,92 грн інфляційних нарахувань.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, Код ЄДРПОУ 42399676) на користь Централізованої бухгалтерії по обслуговуванню закладів освіти Генічеської міської ради (75500, Херсонська обл., Генічеський р-н, м. Генічеськ, вул. Вокзальна, буд. 15, Код ЄДРПОУ 38212592) 4 542,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги; 6 056,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
Н. Губенко