Постанова від 12.05.2026 по справі 903/43/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року

м. Київ

cправа № 903/43/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

позивача - Голік О.А., Мостепанюк В.І.,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - не з'явився,

відповідача-3 - не з'явився,

відповідача-4 - не з'явився,

відповідача-5 - Гончаренко К.М., Кучеров І.А.,

відповідача-6 - не з'явився,

відповідача-7 - не з'явився,

відповідача-8 - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Волинської області

від 30.09.2025,

на додаткове рішення Господарського суду Волинської області

від 03.11.2025

у складі судді Гарбара І.О. та

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Василишин А.Р. - головуючий, Олексюк Г.Є., Гудак А.В.

від 18.12.2025

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

про стягнення 123 261 672,49 грн.

1. Історія справи

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення солідарно шкоди в розмірі 123 261 672,49 грн.

Позов обґрунтовано тим, що заявлена шкода виникла внаслідок здійснення відповідачами, що є пов'язаними особами банку (в розумінні статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), операцій, які прямо суперечили інтересам банку, а саме прийняття рішень про розірвання договорів застави товарів в обороті №№ 1103/14-1, 1103/14-2, 1103/14-3, 1103/14-4, 1103/14-5 від 11.03.2014, які забезпечували п'ять кредитних договорів № 2409/10-96, № 2309/10-96 від 24.09.2010, № 1912/12, № 3101/13-1 від 19.12.2012, № 2802/14 від 28.02.2014.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

12 травня 2014 року постановою Правління Національного банку України № 273/БТ віднесено до категорії проблемних Публічне акціонерне товариство "ЗАХІДІНКОМБАНК" (надалі - Банк).

28 травня 2014 року постановою Правління Національного банку України № 316 Публічне акціонерне товариство "ЗАХІДІНКОМБАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних через невиконання Банком вимог вкладників та інших кредиторів в продовж 5-ти та більше днів, а також через невідповідність діяльності вимогам НБУ. На підставі вищезазначеної постанови рішенням № 38 від 29 травня 2014 року виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації.

22 липня 2014 року постановою Правління НБУ №4 33 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК".

На підставі зазначеної постанови НБУ, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 липня 2014 року № 63 розпочато ліквідаційну процедуру та призначено уповноважену особу на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК".

21 березня 2019 року рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 636 затверджено звіт уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про завершення ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК". Передумовою завершення процедури ліквідації є реалізація всіх активів юридичної особи, як встановлено у звіті, за наслідком реалізації майна, вимоги кредиторів погашені не були.

03 травня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців та громадських формувань внесено запис №11981110037005236 про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК".

Під час здійснення ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК", Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виявлено здійснення пов'язаними особами Банку операцій, які прямо суперечили інтересам Банку (відмова від забезпечення за кредитами, пов'язаних із власниками Банку компаній), внаслідок чого завдано шкоди (збитків) Банку на суму 123 261 672,49 грн.

10 грудня 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до пов'язаних з Банком осіб (відповідачів) з вимогами про відшкодування заподіяної Банку шкоди (збитків). Зазначені вимоги станом на день подання позову не були задоволені.

Відповідно до пункту 27 статті 8 статуту Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" до виключної компетенції Спостережної ради Банку належать наступні питання: затвердження положення Банку про кредитний комітет, комітет з питань управлінні активами і пасивами та тарифний комітет.

Згідно з пунктами 4.3 та 4.4 Положення "Про Правління Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" з метою забезпечення більшої ефективності роботи Правління в Банку утворюються такі постійно діючі комітети (колегіальні органи) Банку: Кредитний комітет, Комітет з питань управління активами та пасивами, Тарифний комітет. Діяльність комітетів (колегіальних органів) Правління регламентується актами внутрішнього регулювання, які затверджуються Правлінням.

Відповідно до пункту 5.1 Положення "Про кредитні комітети Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" Кредитний комітет Головної контори приймає рішення про проведення кредитних операцій та вирішує питання зміни умов проведення кредитних операцій (зокрема, для договору застави - це перелік та оцінка заставного майна, відповідальність за неналежне виконання договірних умов).

Пунктом 6.1 Положення "Про кредитні комітети Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" передбачено, що члени кредитних комітетів повинні бути неупередженими в прийнятті рішень, керуватись виключно вимогами банківського законодавства та діяти в інтересах Банку.

Згідно з пунктом 6.2 Положення "Про кредитні комітети Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" члени кредитних комітетів несуть персональну відповідальність за неналежне виконання службових обов'язків, недотримання вимог банківського законодавства та цього положення, а також за розголошення банківської таємниці та конфіденційної інформації.

Пунктом 2.2 частини 2 Положення "Про кредитування юридичних та фізичних осіб" Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" передбачено, що одним із принципів кредитування є забезпеченість кредитів. Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у Банку права для захисту своїх інтересів та недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.

Відповідно до розкритої структури власності Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК", акціонерами Банку були ПАТ "НЗВКІФ "Інноваційні стратегії" - 48,4630 % акцій Банку та РАRRОХ СОRРОRАТІОN LIМІТЕD - 51% акцій Банку. Єдиним контролером РАRRОХ СОRРОRАТІОN LIМІТЕD (частка 100%) був ОСОБА_5 .

Відповідно до звітності ПАТ "НЗВКІФ "ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ", розміщеної на сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України - агентство здійснює організаційне, технічне та ресурсне забезпечення реалізації повноважень НКЦПФР в сфері розкриття інформації на ринку цінних паперів; до 4 кварталу 2011 року єдиним власником істотної участі цієї компанії було ТОВ "Об'єднана вантажно-транспортна компанія".

З відомостей з ЄДР, а також відомостей про структуру власності Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" вбачається, що станом на 1 січня 2012 року, єдиним засновником ТОВ "Об'єднана вантажно-транспортна компанія" є FІЕLDLАNЕ LІМІТЕD. В свою чергу, власником істотної участі та контролером FІЕLDLАNЕ LІМІТЕD (частка 50%) була компанія ROLLЕХА LІМІТЕD.

Єдиними засновниками ROLLЕХА LІМІТЕD були ОСОБА_3 (дружина ОСОБА_2 ) та ОСОБА_4 (дочка ОСОБА_2 ) - інформацію розміщено у загальному доступі на сайті Реєстраційної палати Великобританії, Соmраnіеs Ноuse.

В четвертому кварталі 2011 року єдиним власником істотної участі ПАТ "НЗВКІФ "ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ" стало ТОВ "Ставр" (код 32287112), станом на сьогодні частка ТОВ "Ставр" в ПАТ "НЗВКІФ "ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ" становить 94% акцій. Згідно з відомостей з ЄДР, а також відомостей про структуру власності Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" станом на 01 січня 2013 року, єдиним засновником ТОВ "Ставр" є КЕЕNS LІМІТЕD. В свою чергу, власником істотної участі та контролером КЕЕNS LІМІТЕD (частка 50 %) так само була ROLLЕХА LІМІТЕD, яка контролювалась сім'єю ОСОБА_10 .

Публічне акціонерне товариство "ЗАХІДІНКОМБАНК" знаходилось під повним контролем родини ОСОБА_10 (відповідачі 1-4) (їх частка становила 99,4630%).

07 травня 2014 року - за 5 днів до введення в Публічному акціонерному товаристві "ЗАХІДІНКОМБАНК" тимчасової адміністрації, Кредитним комітетом Банку у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 прийнято рішення про розірвання договорів застави товарів в обороті № 1103/14-1, № 1103/14-2, № 1103/14-3, № 1103/14-4 та № 1103/14-5 від 11 березня 2014 року, укладених з Товариством з обмеженою. Відповідальністю "Дарвикон-М", які забезпечували повернення кредитів: Приватного підприємства "АГРОВИНТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 35154135, Кредитний договір № 2409/10-96 від 24.09.2010); Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ІНТАЛ" (код ЄДРПОУ 34551277, Кредитний договір №2309/10-96 від 23.09.2010);

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 38215064, Кредитні договори № 1912/12 від 19.12.2012 та № 3101/13-1 від 19.12.2012); Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХ-ЮГ" (код ЄДРПОУ 37607458), Кредитний договір № 2802/14 від 28.02.2014).

Рішення про звільнення з-під застави товарів в обороті прийнято одноголосно та оформлено відповідними протоколами Кредитного комітету № 0705/14-1, №0705/14-2, №0705/14-3, № 0705/14-4 та № 0705/14-5 від 07.05.2014.

Рішення про відмову від забезпечення за кредитами позичальників Приватного підприємства "АГРОВИНТРЕЙД", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ІНТАЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕКО-ВУГШЛЯ УКРАЇНИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХ-ЮГ" не передбачали повного або часткового погашення кредитної заборгованості, отримання будь-якої іншої застави. Будь-яке інше забезпечення за цими кредитами було відсутнє.

На підставі прийнятого рішення, 07 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "ЗАХІДІНКОМБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарвикон-М" укладеного відповідні Угоди про розірвання Договорів застави товарів в обороті.

12 травня 2014 року через високий ризик ліквідності, що становив загрозу своєчасному виконанню зобов'язань перед клієнтами/кредиторами, а також через невідповідність діяльності вимогам НБУ, Публічне акціонерне товариство "ЗАХІДІНКОМБАНК" було віднесено до категорії проблемних та запроваджено тимчасову адміністрацію, у подальшому в Банку було запроваджено ліквідаційну процедуру.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в порядку частин 2-5 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провела перевірку вчинених Банком правочинів на предмет наявності ознак нікчемності та за наслідками проведеної перевірки, надіслала на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарвикон-М" листи № 1133-19, № 1136-19, № 1120-19 від 3 липня 2014 року, а також № 1759-19 та № 1760-19 від 05 вересня 2014 року, якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарвикон-М" повідомлено, що угоди про розірвання договорів застави є нікчемними в силу пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

04 вересня 2014 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна поновлено записи про заставу рухомого майна згідно із договорами застави № 1103/14-1, № 1103/14-2, № 1103/14-3, № 1103/14-4 та № 1103/14-5 від 11 березня 2014 року.

19 червня 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб було внесено запис про відсутність юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарвикон-М" за зареєстрованим місцезнаходженням.

Відповідно до відповіді Державної служби статистики України № 04.3-09/28-19 від 12 березня 2019 року на адвокатський запит від 28 лютого 2019 року, статистична звітність від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарвикон-М" з 2014 року до органів державної статистики не надходила. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарвикон-М" було перереєстровано на Дорофєєва Максима Павловича (засновник та керівник), який зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Згідно з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року у справі № 815/1851/15 та від 19 травня 2015 року у справі № 815/1850/15 встановлено наступні фактичні обставини: згідно з Висновком за № 664/15-53/07 від 13 червня 2014 року про результати відпрацювання ризикового платника податків ТОВ "Дарвикон-М" встановлено, що ТОВ "Дарвикон-М" за податковою адресою не знаходиться, не має основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей. Факт відсутності управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання будь-яких послуг, та постачання товарів, що є доказом про відсутність реальності господарських операцій згідно із податково-судовою доктриною "Реальності господарської операції".

Також, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 13 червня 2014 року складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дарвикон М", код ЄДРПОУ 37811672, щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період лютий, березень 2014 року за № 3418/15-53-22-3/37811672, яким було встановлено, що зустрічну звірку ТОВ "Дарвикон-М" неможливо провести у зв'язку з незнаходженням посадових осіб означеного підприємства та будь-яких ознак ведення фінансово-господарської діяльності за податковою адресою.

В усіх п'яти договорах застави товарів в обороті, укладених між ПАТ "ЗАХІДІНКОМБАНК" та ТОВ "ДАРВИКОН-М", зазначено місцезнаходження товарів, що передавалися в заставу Банку: Одеська область, м. Іллічівськ (18 лютого 2016 року місто перейменовано в Чорноморські с. Малодолинське, вул. Паромна, 1. За цією адресою зареєстроване ТОВ "АРОН" (ідентифікаційний код 32429358, дата державної реєстрації 2003 рік; керівник Попов Віктор Васильович з 1 грудня 2014 року). Основним видом діяльності ТОВ "АРОН" є складське господарство.

АО "АК "ЛАУРУС" зроблено адвокатський запит до ТОВ "АРОН" про надання копій документів, які підтверджували б про наявність товарів ТОВ "ДАРВИКОН-М" чи оренду складських приміщень за вказаною адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, 1.

ТОВ "АРОН" повідомило, що ТОВ "ДАРВИКОН-М" в 2014 році орендувало у них склади, розташовані за адресою: 68093, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, 1, проте будь-яких копій документів не надало, посилаючись на те, що вони не збереглися.

Наведені вище відомості та документи підтверджують, що з червня 2014 року ТОВ "ДАРВИКОН-М" відсутнє за місцезнаходженням, а також вказують на факт відсутності у ТОВ "ДАРВИКОН-М" будь-якого майна, в тому числі і майна, яке було передано в заставу Банку.

Жодна сторона не спростувала вказаного належними і допустимими доказами.

Дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" Яремчишина І.Б. щодо визнання нікчемними угод про розірвання договорів застави № 1103/14-1, № 1103/14-2, № 1103/14-3, № 1103/14-4 та № 1103/14-5 від 11 березня 2014 року та поновлення в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна записів про заставу рухомого майна згідно із цими договорами застави не призвели до поновлення порушених прав Банку, як заставодержителя, через фактичну відсутність заставодавця та заставного майна на момент виявлення збиткових операцій та вчинення заходів для визнання їх нікчемними.

Позичальники - Приватне підприємство "АГРОВИНТРЕЙД", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК ІНТАЛ", Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕКО-ВУГШЛЯ УКРАЇНИ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХ-ЮГ" не повернули отримані кредити та не сплатили відсотки за користування кредитними коштами, що підтверджується таким:

- 24 квітня 2018 року Господарським судом Одеської області ухвалено судове рішення у справі № 916/3002/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" до Приватного підприємства "АГРОВИНТРЕЙД" про стягнення частини заборгованості за Кредитним договором № 2409/10-96 від 24 вересня 2010 року в розмірі 106 666,66 грн, яке набрало законної сили 25 липня 2018 року. Вказаним судовим рішенням підтверджено факт укладення Кредитного договору № 2409/10-96 від 24 вересня 2010 року, суму основного боргу та суму несплачених процентів за користування коштами, а також підтверджено факт невиконання даним позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором. Загальна сума боргу за Кредитним договором № 2409/10-96 від 24 вересня 2010 року, що підтверджена судовим рішенням, становить 6 499 000,00 грн тіла кредиту та 546 227,45 грн процентів, всього разом 7 045 227,45 грн;

- 09 жовтня 2018 року Господарським судом Одеської області ухвалено рішення у справі № 916/3001/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтал" про стягнення частини заборгованості за Кредитним договором № 2309/10-96 від 23 вересня 2010 року, яке набрало законної сили 05 лютого 2019 року. Вказаним судовим рішенням підтверджено укладання Кредитного договору, суму основного боргу та суму несплачених процентів за користування коштами, а також підтверджено факт невиконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором. Загальна сума боргу за Кредитним договором №2309/10-96 від 23 вересня 2010 року, що підтверджена судовим рішенням, становить 29 999 000,00 грн тіла кредиту та 1 680 445,97 грн по сплаті процентів, всього разом 31 679 445,97 грн;

- 05 березня 2018 року Господарським судом Донецької області ухвалено судове рішення у справі № 905/2808/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ" про стягнення частини заборгованості за Кредитним договором № 1912/12 від 19 грудня 2012 року, яке набрало законної сили 01 квітня 2018 року. Вказаним судовим рішенням підтверджено укладання Кредитного договору, суму основного боргу та суму несплачених процентів за користування коштами, а також підтверджено факт невиконання даним позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором. Загальна сума боргу за Кредитним договором № 1912/12 від 19 грудня 2012 року, що підтверджена судовим рішенням, становить 29 999 000,00 грн тіла кредиту та 8 043 201,68 грн процентів, всього разом 38 042 201,68 грн;

- 01 лютого 2018 року Господарським судом Донецької області ухвалено рішення у справі №905/2806/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ" про стягнення частини заборгованості за Кредитним договором № 3103/13-1 від 31 січня 2013 року, яке набрало законної сили 22 лютого 2018 року. Вказаним судовим рішенням підтверджено укладання Кредитного договору, суму основного боргу та суму несплачених процентів за користування коштами, а також підтверджено факт невиконання цим позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором. Загальна сума боргу за Кредитним договором №3103/13-1 від 31 січня 2013 року, що підтверджена судовим рішенням, становить 9 999 000,00 грн тіла кредиту та 2 534 718,51 грн процентів, всього разом 12 533 718,51 грн;

- 13 червня 2018 року Господарським судом Одеської області ухвалено рішення у справі №916/3000/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХ-ЮГ" про стягнення частини заборгованості за Кредитним договором № 2802/14 від 28 лютого 2014 року, яке набрало законної сили 06 липня 2018 року. Вказаним судовим рішенням підтверджено укладання Кредитного договору, суму основного боргу та суму несплачених процентів за користування коштами, а також підтверджено факт невиконання вказаним позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором. Загальна сума боргу за Кредитним договором № 2802/14 від 28 лютого 2014 року, що підтверджена судовим рішенням, становить 23 499 000,00 грн тіла кредиту та 956 965,40 грн процентів, всього разом 24 455 965,40 грн.

Відповідно до звітності Публічного акціонерного товариства КБ "ТК КРЕДИТ" розміщеної на сайті https://www.smida.gov.ua/, до переліку акціонерів Банку входили (відомості взяті станом на 2010 рік): 1.Публічне акціонерне товариство "ЗНВКІФ "Нові технології" - 18.6389 (відсоток акцій (часток, паїв). 2. Приватне підприємство "Фірма "РОДОН" - 9.9982 (відсоток акцій (часток, паїв). 3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтал" - 9,9 (відсоток акцій (часток, паїв). 4.Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОП" - 9.8795 (відсоток акцій (часток, паїв). 5.Товариставо з обмеженою відповідальністю "СТАВР" - 9.8664 (відсоток акцій (часток, паїв). 6. Товариство з обмеженою відповідальністю "БСК." - 9.4835 (відсоток акцій (часток, паїв). 7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Лідер" - 9,4721 (відсоток акцій (часток, паїв). 8. Приватне підприємство "ПАРАДІГМА-СІ" - 7.245 (відсоток акцій (часток, паїв). 9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" - 6.1788 (відсоток акцій (часток, паїв).10. Державне підприємство "Антонов" - 2.6346 (відсоток акцій (часток, паїв).11. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕКО-ВУПЛЛЯ УКРАЇНИ" - 2.535 (відсоток акцій (часток, паїв).12. Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Київприлад" - 1.9759 (відсоток акцій (часток, паїв).13. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТЕКС- М" - 1.9303 (відсоток акцій (часток, паїв). 14. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕЛКОН" - 0.158 (відсоток акцій (часток, паїв). 15. Приватне підприємство "КАСТ" - 0.07 (відсоток акцій (часток, паїв).16. Підприємець ОСОБА_11 - 0.0168 (відсоток акцій (часток, паїв). 17. Приватне акціонерне товариство "УПТК" - 0.0135 (відсоток акцій (часток, паїв). 18. Приватне акціонерне товариство Київський завод світочутливих матеріалів "ФОТОН" - 0.0024 (відсоток акцій (часток, паїв). 19. Публічне акціонерне товариство "Млинмонтаж" - 0.0007(відсоток акцій (часток, паїв). 20. Приватне підприємство "Кондор" - 0.0004 (відсоток акцій (часток, паїв).

Відповідно до звітності ПАТ "ЗНВКІФ "Нові технології", розміщеної на сайті https://www.smida.gov.ua/ до третього кварталу 2010 року власником істотної участі та контролером компанії (50% акцій) було Indystry East Europe Investments LTD, company number 04842985, 122-126 Tooley Street London SE1 2TU - спільна адреса з ОСОБА_12 , RОLLЕХА LІМІТЕD та іншими британськими компаніями, які контролювались сім'єю ОСОБА_10 . В свою чергу власником істотної участі та контролером Indystry East Europe Investments LTD (50% власності) була RОLLЕХА LІМІТЕD, company number 06462913, 122-126 Tooley Street London SE1 2TU. Єдиними засновниками RОLLЕХА LІМІТЕD, були ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

В третьому кварталі 2011 року контролерами ПАТ "ЗНВКІФ "Нові технології" стали РRОDUСТION INVESTMENT MANAGEMENT LTD, company number 04842930, 122-126 Tooley Street London SE1 2TU (50% акцій ПАТ "ЗНВКІФ "Нові технології") та GООDLIGНТ САРІТАL LТВ, company number 06893315,122-126 Tooley Street London SE1 2TU (50% акцій ПАТ "ЗНВКІФ "Нові технології"). В свою чергу власником істотної участі та контролером РRОDUСТION INVESTMENT MANAGEMENT LTD та GООDLIGНТ САРІТАL LТВ (50% власності в кожній з компаній) так само була RОLLЕХА LІМІТЕD, яка контролювалась сім'єю ОСОБА_10 .

Керівником та підписантом РRОDUСТION INVESTMENT MANAGEMENT LTD був Ендрю Морей Стюарт. В свою чергу, Ендрю Морей Стюарт був зазначений кінцевим власником ПАТ "НЗВКІФ "Інноваційні стратегії", акціонера Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК", що володів 48,46 % акцій Банку.

В четвертому кварталі 2014 року власниками істотної участі ПАТ "ЗНВКІФ "Нові технології-" були GООDLIGНТ САРІТАL LТВ (18.7% акцій ПАТ "ЗЙВКІФ "Нові технології") та FIELDLANE LIMITED (18.7% акцій ПАТ "ЗНВКІФ "Нові технології", також компанія входила до структури власності Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" через ПАТ "НЗВКІФ "ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ"). Власником Істотної участі та контролером GООDLIGНТ САРІТАL LТВ та FIELDLANE LIMITED (50% власності) так само була RОLLЕХА LІМІТЕD.

Із відомостей з ЄДР, керівником ПАТ "ЗНВКІФ "Нові технології" є ОСОБА_15 , член Спостережної ради Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК".

Згідно із відомостями з ЄДР, єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" є ПАТ "ЗНВКІФ "Нові технології", яке контролювалось сім'єю ОСОБА_10 .

Відповідно до відомостей з ЄДР, єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ЛІДЕР" є компанія КЕЕNOR LІМІТЕD, company number 06584858,122-126 Tooley Street London SE1 2TU. Власником істотної участі та контролером КЕЕNOR LІМІТЕD (5 % власності) була вищезгадана RОLLЕХА LІМІТЕD (company number 06462913, 122-126 Т Tooley Street London SE1 2TU, засновники - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ).

Згідно з відомостями, розміщеними на сайті https://www.smida.gov.ua/, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ ІНТАЛ", Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "ЛІДЕР" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставр" спільно володіють 50% акцій ПрАТ "ЄНАКІЄВСЬКИЙ КОКСОХІМПРОМ" (код 31272173, м. Єнакієвє вул. Марата, буд.1). При цьому, ОСОБА_4 та ОСОБА_16 (член Спостережної ради Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" та член Спостережної ради АКБ "ТК КРЕДИТ") обіймали посади членів наглядової ради ПрАТ "ЄНАКІЄВСЬКИЙ КОКСОХІМПРОМ".

Відповідно до відомостей з ЄДР, ПП "ФІРМА "РОДОН" зареєстрована за спільною адресою з ТОВ "ТОРГОВА КОМПАНІЯ ІНТАЛ" (65125, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 33, кімната 4-А). До 12 березня 2015 року ПП "ФІРМА "РОДОН" володіла 16,6667 % акцій ПрАТ "ЄНАКІЄВСЬКИЙ КОКСОХІМПРОМ". Директор ПП "ФІРМА "РОДОН" ОСОБА_17 входив до складу Спостережної ради Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК".

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ" зареєстровано за спільною адресою (Донецька обл., м. Єнакієве, вул. Луганське Шосе, буд. 74) з компаніями - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "ТРЕЙД-ГРУП" та Товариство з обмеженою відповідальністю "УГК-ТРАСТ", засновниками яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставр" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Лідер". Також за цією адресою було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРТРАСТ ГРУП", єдиним засновником якого є ОАКFIELD СОRРОRАТІОN LІМІТЕD, соmраnу nиmbеr 07691736, 122- 126, Тооlеу Street, Lоndоn, SЕ1 2ТU.

Акціонери АКБ "ТК Кредит", які напряму були пов'язані та контролювались сім'єю ОСОБА_10 (ПАТ "ЗНВКІФ "Нові технології", ТОВ "Ставр", ТОВ "ФК "ЛІДЕР", ТОВ "Інтерофіс Лімітед"), володіли 44,1562 % акцій Банку. Крім того, вбачаються ознаки пов'язаності (спільні адреси, спільне володіння іншими підприємствами) акціонерів АКБ "ТК Кредит", які володіли ще 22,4332 % акцій Банку (ТОВ "ТОРГОВА КОМПАНІЯ ІНТАЛ", ПП "ФІРМА "РОДОН" та ТОВ "ТД "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ").

Такі висновки підтверджуються Переліком пов'язаних осіб Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК", відповідно до якого АКБ "ТК КРЕДИТ" включено до Переліку пов'язаних осіб Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" як споріднену особу, тобто особу, яка має спільних з банком власників істотної участі (ознака пов'язаності, передбачена пунктом 4 частини 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Голова Спостережної ради Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" ОСОБА_18 був головою Спостережної ради АКБ "ТК КРЕДИТ". Члени Спостережної ради Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 та ОСОБА_15 також обіймали посади членів Спостережної ради АКБ "ТК КРЕДИТ". Зважаючи на те, що Спостережна рада банку обирається загальними зборами учасників Банку з числа учасників банку або їх представників, то майже ідентичний склад Спостережних рад двох банків також вказує на те, що ці банки мали спільних власників і керівництво.

Більше того, Голова Ревізійної Комісії Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" Яроцька Алла Вікторівна обіймала посаду головного бухгалтера АКБ "ТК КРЕДИТ".

Публічне акціонерне товариство "ЗАХІДІНКОМБАНК" через АКБ "ТК КРЕДИТ" був пов'язаним з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ".

Іншими позичальники Банку (ПП "АГРОВИНТРЕЙД" та ТОВ "ПРОМТЕХ-ЮГ") були пов'язані з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ", а також з іншими компаніями, які контролювались відповідачами 1-4.

Зокрема, в забезпечення виконання зобов'язань ПП "АГРОВИНТРЕЙД" перед Банком за Кредитним договором №2409/10-96 від 24 вересня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "СТОІК" виступало майновим поручителем згідно з договором застави № 2409/10 від 24 вересня 2010 року та передало в заставу належне йому вугілля вартістю 15,4 млн. грн (Договір застави розірвано на підставі Угоди про розірвання від 17 квітня 2013 року).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтех-Юг" виступало перед Банком майновим поручителем за кредитними зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Еко-вугілля України" (Кредитний договір №1912/12 від 19 грудня 2012 року та Договір застави майнових прав за договором банківського вкладу №2901/14-2 від 29 січня 2014 року, який розірвано на підставі Угоди про розірвання від 11 березня 2014 року).

Кредитні зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтал", ТОВ "ТД "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ", Приватного підприємства "АГРОВИНТРЕЙД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХ-ЮГ" перед Банком забезпечувались заставою майна одних і тих же майнових поручителів, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Східвугілля", Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсклад-Юг", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПО-ПРОМ". 11 березня 2014 року майновим поручителем по всім кредитам зазначеної групи позичальників виступила одна компанія - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАРВИКОН-М". Наведене вказує на пов'язаність всіх цих позичальників між собою.

Кредитні кошти отримані ПП "Агровинтрейд" за Кредитним договором №2409/10-96 від 24 вересня 2010 року були в повному обсязі перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАВР", яке було пов'язане та підконтрольне відповідачам 1-4.

Кредитні кошти отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК ІНТАЛ" за Кредитним договором №2309/10-96 від 23 вересня 2010 року були перераховані у сумі 6 500 000 грн на рахунок ПАТ ЗНВКІФ "Нові технології" (пов'язана компанія) № 26507306309980 у АТ КБ "ТК Кредит", в сумі 1 900 000 грн на поповнення власного депозитного рахунку, відкритого у АТ КБ "ТК Кредит", та 14 560 000 гривень з якості оплати за цінні папери на рахунок ТОВ "ЛУГТРЕЙД" №26007007322001.

Кредитні кошти отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ" за Кредитним договором №1912/12 від 19 грудня 2012 року були перераховані в сумі 1 327 384,31 грн на рахунок ТОВ "Луганська вуглезбагачувальна компанія" (засновники ПАТ "НЗВКІФ "Інноваційні стратегії", ПАТ "ЗНВКІФ "Нові технології" та ТОВ "Фінансова компанія "СТОІК", керівник Уманець Юрій Олександрович, який був членом наглядової ради ПАТ "ЗАХІДІНКОМБАНК") та в сумі 27 974 765,69 грн на ТОВ "ТД "Еко-Вугілля" (спільна адреса з ПрАТ "ЄНАКІЄВСЬКИЙ КОКСОХІМПРОМ). В подальшому, кошти які було перераховані на ТОВ "ТД "Еко-Вугілля", перераховано на погашення кредиту за Договором №1709/10-99-2 від 17 вересня 2010 року, укладеним між ПАТ "ЗАХІДІНКОМБАНК" та ТОВ "ТД "Еко-Вугілля". В свою чергу, відповідно до виписок по руху коштів, кредитні кошти у сумі 30 000 000 грн отримані за кредитним договором №1709/10-99-2 від 17 вересня 2010 року були переказані 17 вересня 2010 року на ПрАТ "Луганська вугільна компанія", яка в повному обсязі перерахувала їх на ПАТ "НЗВКІФ "Інноваційні стратегії" (акціонер ПАТ "ЗАХІДІНКОМБАНК"). Отже, кінцевим отримувачем кредитних коштів було ПАТ "НЗВКІФ "Інноваційні стратегії" (акціонер ПАТ "ЗАХІДІНКОМБАНК").

Кредитні кошти отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ" за Кредитним договором №3101/13-1 від 31 січня 2013 року були перераховані в сумі 4 200 000 гривень на рахунок №26507306309980 ВАТ "ЗНВКІФ "Нові технології", в сумі 5 800 000 гривень на рахунок №26007007689001 ТОВ "Луганська вуглезбагачувальна компанія". ВАТ "ЗНВКІФ "Нові технологій та ТОВ "Луганська вуглезбагачувальна компанія" є пов'язаними з власниками та керівниками Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК".

Кредитні кошти отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХ-ЮГ" за Кредитним договором №2802/14 від 28 лютого 2014 були двома платежами переказані на поточний рахунок № НОМЕР_1 ТОВ "ПРОМТЕХ-ЮГ", відкритий в АТ КБ "ТК Кредит" (4 550 000 грн та 18 950 000 грн), на зазначені кошти придбано 2 353 224 дол. США та перераховано на компанію РRОDUСТІОN INVESTМЕNТ МАNAMЕNТ LТD, власником істотної участі та контролером якої була RОLLЕХА LІМІТЕD, яка, в свою чергу, контролювалась сім'єю відповідачів 1-4.

22 січня 2019 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб проведено аукціон з продажу прав вимоги Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" за кредитним портфелем суб'єктів господарювання в кількості (146 кредитів), кредитного портфелю фізичних осіб в кількості 204 кредитів, майнових прав на нежитлове приміщення загальною площею 1 098 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, основні засоби Банку у кількості 1 516 шт., автомобіль DАСІА, моделі Solenzа Соmfort, 2003 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , основні засоби в кількості 956 шт. (обліковуються на позабалансових рахунках), основні засоби в кількості 15 шт. (обліковуються на позабалансових рахунках), основні засоби у кількості 193 шт. (бланки чекових книжок), основні засоби у кількості 1028 шт. (бланки векселів), основні засоби у кількості 86 шт. (нематеріальні активи), дебіторську заборгованість в кількості 58 од., майнові права за дебіторською заборгованістю в кількості 6 од.(нестачі), майнові права, що випливають з цінних паперів в кількості 29 926 шт.. Торги проводились через сайт Прозорро, Лот № F44GL37362.

Серед майна та прав вимоги, що належали Публічному акціонерному товариству "ЗАХІДІНКОМБАНК", було продано в т.ч. і права вимоги за кредитами Приватного підприємства "АГРОВИНТРЕЙД", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ІНТАЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХ-ЮГ".

Згідно з відомостями з сайту Прозорро, Лот № F44GL37362 тричі виставлявся на продаж, а його ціна з 235 007 692,35 грн (початкова ціна першого аукціону) була знижена до 6 105 135 грн. (ціна продажу активу на останньому аукціоні), що вказує на низьку ліквідність активів Банку.

Від реалізації прав вимоги за кредитом Приватного підприємства "АГРОВИНТРЕЙД" на рахунок погашення за Кредитним договором №2409/10-96 від 24 вересня 2010 року надійшло 42 317,32 грн, непогашена частина заборгованості Приватного підприємства "АГРОВИНТРЕЙД" в розмірі 8 102 337,05 грн, була списана у збиток.

Від реалізації прав вимоги за кредитом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтал" на рахунок погашення за Кредитним договором №2309/10-96 від 23 вересня 2010 року надійшло 190 962,95 грн., непогашена частина заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтал" в розмірі 36 562 951,05 грн списана у збиток.

Від реалізації прав вимоги за кредитом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ" на рахунок погашення за Кредитним договором №1912/12 від 19 грудня 2012 року надійшло 197 656,52 грн, непогашена частина заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ" в розмірі 37 844 545,16 грн була списана у збиток.

Від реалізації прав вимоги за кредитом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ" на рахунок погашення за Кредитним договором № 3103/13-1 від 31 січня 2013 року надійшло 65 121,66 грн, непогашена частина заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ" в розмірі 12 468 596,85 грн списана у збиток.

Від реалізації прав вимоги за кредитом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХ-ЮГ" на рахунок погашення за Кредитним договором № 2802/14 від 28 лютого 2014 року надійшло 147 719,24 грн, непогашена частина заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХ-ЮГ" в розмірі 28 283 242,38 грн списана у збиток.

Звіт про завершення ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" затверджено рішенням виконавчої дирекції Позивача від 21 березня 2019 року за № 636.

В ході ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК", було реалізовано активи (право вимоги за договорами, якими завдано шкоду та якими обґрунтовано позов у справі № 903/43/22) за ціною 643 777,69 грн: Приватного підприємства "АГРОВИНТРЕЙД" - 42 317,32 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтал" - 190 962,95 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЕКО-ВУГIЛЛЯ УКРАЇНИ" - 197 656,52 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ЕКО-ВУГIЛЛЯ УКРАЇНИ" - 65 121,66 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХ-ЮГ" - 147 719,24 грн. Ціна реалізації підтверджується довідкою та меморіальними ордерами.

Обставини реалізації даних активів підтверджуються Договором про відступлення права вимоги від 13 лютого 2019 року № 2018-12-29-000001-7 (8,9) та протоколом електронного аукціону UA-EA-2018-12-29-000001-b, укладеного між Банком та ТОВ "ФК "КАПІТАЛ". Аукціон відбувся на майданчику Prozorro.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.09.2025 у справі № 903/43/22 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК", вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК", шкоду (збитки) в розмірі 123 261 672,49 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- пов'язаними особами Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" (посадовими особами, керівниками Банку), що приймали рішення про вчинення операцій, які завдали Банку збитків та/або якими прямо або опосередковано отримано майнову вигоду, були наступні особи: ОСОБА_1 - Голова правління, Голова кредитного комітету (згідно з протоколом засідання Спостережної Ради № 5 від 15.03.2012 та наказу № 19-ОД-3 від 01.10.2012); ОСОБА_9 - Заступник голови правління, член кредитного комітету (згідно з протоколом засідання Спостережної Ради № 5 від 15.03.2012); ОСОБА_6 - Член кредитного комітету (згідно з наказом № 19-ОД-3 від 01.12.2012); ОСОБА_7 - Член кредитного комітету (згідно з наказом № 19-ОД-3 від 01.12.2012); ОСОБА_8 - Член кредитного комітету (згідно з наказом № 19-ОД-3 від 01.12.2012); ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - контролери Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК", афілійовані між собою особи, спільно володіли 99,4630% акцій Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК";

- рішення кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" від 07.05.2014 про відмову від застави майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРВИКОН-М", за відсутності умови про попереднє надання іншої застави або погашення кредиту протирічило інтересам Банку і є недобросовісним. Таке рішення мало своїм наслідком позбавлення Банку єдиного забезпечення за кредитними договорами Приватного підприємства "АГРОВИНТРЕЙД", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ІНТАЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХ-ЮГ", і відповідно позбавило Банк можливості задовольнити свої вимоги за рахунок заставного майна в разі порушення позичальниками умов кредитних договорів. Зважаючи на те, що позичальники не повернули отриманих кредитів, то рішення кредитного комітету Банку про відмову від забезпечення по кредитам цих позичальників завдало Банку збитків;

- вигоду від розірвання договорів застави № 1103/14-1, № 1103/14-2, № 1103/14-3, № 1103/14-4 та № 1103/14-5 від 11.03.2014, які забезпечували повернення кредитів Приватного підприємства "АГРОВИНТРЕЙД", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ІНТАЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХ-ЮГ", отримали компанії власниками істотної участі та контролерами яких були власники Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК", а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

- шкоду Банку було завдано в т.ч. діями пов'язаних з власниками Банку позичальників щодо неповернення кредиту, тому відповідальність за заподіяну Публічному акціонерному товариству "ЗАХІДІНКОМБАНК" шкоду мають нести не тільки члени кредитного комітету, а і власники Банку;

- загальний розмір збитків заподіяних відповідачами на основі недобросовісних управлінських рішень щодо виведення забезпечення за кредитами, які суперечили інтересам Банку та його кредиторам, в сукупному розмірі складає 123 261 672,49 грн, що відповідає збиткам завданими у зв'язку із неповерненням кредитів та не можливістю задовольнити вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави;

- протиправна поведінка членів кредитного комітету Банку ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 полягає у порушенні ними свого фідуціарного обов'язку перед Банком (обов'язку діяти якнайкраще в інтересах Банку) та недобросовісному виконанні покладених на них функцій. При прийнятті рішення про розірвання договорів застави відповідачі діяли всупереч інтересів Банку, відмова від забезпечення створила для Банку нічим не виправданий ризик отримання збитків в разі порушення позичальниками умов кредитних договорів, відповідно такі дії не можуть вважатись добросовісними чи розумними. Наслідком рішення про відмову від забезпечення стала неможливість задоволення вимог Банку за рахунок заставного майна і завдання Банку збитків;

- протиправна поведінка власників Банку полягає в тому, що пов'язані з ними компанії не повернули Банку кредитні кошти. При цьому вбачається, що саме власники Банку мали вплив на членів кредитного комітету Банку при вирішенні питань щодо видачі кредитів пов'язаним компаніям та відмови від забезпечення по цим кредитам;

- висновки щодо недобросовісності дій керівників/посадових осіб Банку (відповідачів) підтверджено протоколами засідань кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК", копіями кредитних договорів із додатковими договорами, копіями договорів застави та угод про їх розірвання, копіями листів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарвикон-М", копією висновку за результатами комплексного аналізу причин недостатності майна/активів Банку, копією висновку експертного дослідження, копіями постанов НБУ про віднесення банку до категорії проблемних/ неплатоспроможних;

- причинно-наслідковий зв'язок між шкодою і протиправними діяннями відповідачів полягає в тому, що завдана Банку шкода є прямим наслідком невиконання пов'язаними з власниками Банку позичальниками умов кредитних договорів щодо повернення отриманих у Банку кредитів та неможливість погасити зазначену заборгованість шляхом звернення стягнення на заставне майно, через рішення кредитного комітету про відмову від забезпечення;

- відповідачами під час розгляду справи не доведено відсутність своєї вини та не підтверджено жодними належними доказами обґрунтованої необхідності та доцільності прийняття ними рішень;

- 30.12.2021 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав позов в інтересах кредиторів ліквідованого Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК": в межах трьох років з моменту внесення запису про припинення банку як юридичної особи (03.05.2019); в межах трьох років з моменту затвердження Звіту про завершення ліквідаційної процедури банку (21.03.2019), яким підтверджується факт недостатності майна у Банку; в межах трьох років з моменту вчинення правочину з продажу Банком прав вимоги за кредитними договорами (13.02.2019). Отже, позовна давність не пропущена в жодному з перелічених випадків.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 03.11.2025 у справі № 903/43/22 присуджено до стягнення в доход Державного бюджету України з ОСОБА_2 108 543,75 грн витрат по сплаті судового збору; з ОСОБА_3 108 543,75 грн витрат по сплаті судового збору; з ОСОБА_4 108 543,75 грн витрат по сплаті судового збору; з ОСОБА_5 108 543,75 грн витрат по сплаті судового збору; зі ОСОБА_1 108 543,75 грн витрат по сплаті судового збору; з ОСОБА_6 108 543,75 грн витрат по сплаті судового збору; з ОСОБА_7 108 543,75 грн витрат по сплаті судового збору; з ОСОБА_8 108 543,75 грн витрат по сплаті судового збору. Також присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 162 500,00 грн витрат на підготовку висновку за результатами проведення комплексного аналізу причин недостатності майна/активів Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК"; з ОСОБА_3 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 162 500,00 грн витрат на підготовку висновку за результатами проведення комплексного аналізу причин недостатності майна/активів Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК"; з ОСОБА_4 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 162 500,00 грн витрат на підготовку висновку за результатами проведення комплексного аналізу причин недостатності майна/активів Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК"; з ОСОБА_5 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 162 500,00 грн витрат на підготовку висновку за результатами проведення комплексного аналізу причин недостатності майна/активів Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК"; зі ОСОБА_1 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 162 500,00 грн витрат на підготовку висновку за результатами проведення комплексного аналізу причин недостатності майна/активів Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК"; з ОСОБА_6 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 162 500,00 грн витрат на підготовку висновку за результатами проведення комплексного аналізу причин недостатності майна/активів Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК"; з ОСОБА_7 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 162 500,00 грн витрат на підготовку висновку за результатами проведення комплексного аналізу причин недостатності майна/активів Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК"; з ОСОБА_8 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 162 500,00 грн витрат на підготовку висновку за результатами проведення комплексного аналізу причин недостатності майна/активів Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК".

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - за подання позовів, предметом яких є відшкодування шкоди (збитків) у порядку, визначеному статтею 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (пункт 24 частина 1 статті 5 Закону "Про судовий збір");

- при зверненні до Господарського суду Волинської області позивачем мав би бути сплачений судовий збір в загальному розмірі 868 350,00 грн (не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб);

- з огляду на те, що позов задоволено повністю, за рахунок відповідачів в дохід державного бюджету мають бути відшкодовані судові витрати по сплаті судового збору в сумі 868 350,00 грн (на момент подачі позову до суду), у рівних частинах по 108 543,75 грн з кожного;

- відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тож сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ. Тому витрати за проведення експертизи (комплексного аналізу причин недостатності майна/активів та виявлення і дослідження операцій (обставин), які стали чинниками недостатності майна банку (збитку) в розмірі 1 300 000,00 грн підлягають до стягнення з відповідачів порівну на користь позивача.

Постановою від 18.12.2025 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Волинської області від 30.09.2025 та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 03.11.2025 у справі № 903/43/22.

Приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції повністю погодився з висновками суду першої інстанції.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 30.09.2025, додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 03.11.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 у даній справі, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме,

- Господарський суд Волинської області та Західний апеляційний господарський суд у справі № 903/43/22 у своїх рішеннях помилково застосували положення частини 7 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній з 05.08.2021, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, та, у зв'язку з цим, неправильно застосували положення частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.10.2021 у справі № 910/12803/18, від 08.02.2022 у справі № 910/15260/18, від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21, від 27.05.2025 у справі № 910/13722/22, від 09.07.2025 у справі № 927/252/21, від 16.07.2025 у справі № 904/3867/21;

- Господарський суд Волинської області та Західний апеляційний господарський суд належним чином не дослідили висновок Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "ЛАУРУС" за результатами проведення комплексного аналізу причин недостатності майна/активів Банку та виявлення і дослідження операцій (обставин), які стали чинниками недостатності майна банку (збитку) (т. 2, а. с. 114-247), який підтвердив факт завдання членами Кредитного комітету збитків на суму 123 261 672,49 грн, та висновок експертного дослідження Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 178/7 від 09.12.2019 (т. 3, а. с. 9-58); не звернули увагу, що надані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб докази (меморіальні ордери), які нібито підтверджують надходження грошових коштів, отриманих від продажу права вимоги за кредитними договорами з Приватним підприємство "АГРОВИНТРЕЙД", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКІНТАЛ", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕКО-ВУГІЛЛЯ УКРАЇНИ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХ-ЮГ", підтверджують здійснення банком платежів на користь боржників за договорами, а не отримання банком коштів від нового кредитора (т. 2, а. с. 108-112); не дослідили листи уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на адресу ТОВ "Дарвикон - М" (т. 2, а. с. 49-55), якими банк повідомив ТОВ "Дарвикон - М" про нікчемність угод про розірвання договір застави товарів в обороті та наявність у банку права звернути стягнення на предмет застави; не дослідили рішення місцевих господарських судів про стягнення заборгованості з боржників за кредитними договорами (т. 2, а. с. 69-92) на предмет звернення їх до примусового виконання для отримання грошових коштів; не дослідили докази проведення аукціону з продажу майна банку (т. 2, а. с. 93-107), за наслідками якого майно банку продано одним єдиним лотом, в тому числі з включення дебіторської заборгованості за спірними кредитним договорами; не дослідили матеріали кредитних справ та фінансову звітність банку, які так і не були надані суду на вимогу відповідача, на предмет того, наскільки рішення кредитного комітету вплинули на фінансовий стан банку та чи призвели такі рішення до завдання збитків банку, тощо;

- суди першої та апеляційної інстанцій послалися на висновок Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "ЛАУРУС" за результатами проведення комплексного аналізу причин недостатності майна/активів банку та виявлення і дослідження операцій (обставин), які стали чинниками недостатності майна банку (збитку), який підтвердив факт завдання членами кредитного комітету збитків на суму 123 261 672,49 гривень, та висновок експертного дослідження Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 178/7 від 09.12.2019, які, на думку Скиби Галини Іллівни, є недопустимими доказами, оскільки вони не містять інформацію про те, що експерти, які складали висновки, попереджені (обізнані) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Крім того, висновок експертного дослідження № 178/7 від 09.12.2019 складено на замовлення Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "ЛАУРУС", яке не є учасником справи № 903/43/22, а отже він не відповідає вимогам статті 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не складений на замовлення учасника справи.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

5. Розгляд клопотань

12.05.2026, у судовому засіданні, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заявив усне клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/7393/24.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За змістом вказаної норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов'язком суду. Таке право може бути реалізовано за наявності двох умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об'єднана палата, Велика Палата Верховного Суду, здійснює перегляд справи (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі №910/22748/16, від 13.01.2023 у справі №911/3023/19, від 20.11.2023 у справі №910/14224/20, від 18.11.2024 у справі №907/1115/23, від 22.01.2025 у справі №910/8568/23).

У справі № 910/7393/24 рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04. 2025 у задоволенні позову відмовлено.

Основним обґрунтуванням прийнятого судом першої інстанції рішення було те, що:

1) позивачем не доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема, наявності неправомірної поведінки відповідачів під час укладення відповідного правочину та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та завданою Банку шкодою; 2) даний позов подано неналежним позивачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Постановою від 15.12.2025 Північний апеляційний господарський суд змінив рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі № 910/7393/24, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі № 910/7393/24 залишив без змін.

Приймаючи вказану постанову суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо необхідності відмовити у задоволенні позову, але з тих мотивів, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб пропущено строк позовної давності, та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не зазначено обставини про те, що строк було пропущено з поважних причин.

При цьому, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов висновку про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є належним позивачем, та те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Передаючи справу № 910/7393/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходила з того, що існує невизначеність (двозначність) законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, а саме, співвідношення положень статті 52 Закону № 4452-VI, в редакції Закону № 1588-IX, в аспекті її процесуальної правової природи, та приписів процесуального закону - частини 6 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону № 1588-IX, щодо правового статусу Фонду при зверненні з позовом про відшкодування шкоди (збитків).

Разом з тим, у справі, що переглядається, предметом касаційного перегляду не є питання щодо правильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 52 Закону № 4452-VI, в редакції Закону № 1588-IX, в аспекті її процесуальної правової природи, та приписів процесуального закону - частини 6 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону № 1588-IX, щодо правового статусу Фонду при зверненні з позовом про відшкодування шкоди (збитків).

Відтак, у Верховного Суду відсутні підстави для задоволення клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/7393/24.

Крім того, від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про передачу справи № 903/43/22 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

В обґрунтування наявності підстав для передання справи на розгляд об'єднаної палати, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб обґрунтовує наявністю у судовій практиці Верховного Суду розбіжностей щодо застосування статті 261 Цивільного кодексу України у поєднанні зі статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що призвело до наявності суперечливих висновків у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (справа № 916/3724/21 та справа № 910/8847/23) щодо початку перебігу позовної давності.

Згідно з частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Як вбачається зі змісту наведеної норми підставою для передачі справи на розгляд об'єднаної палати може бути необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права саме у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (див., зокрема, постанову від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвали від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, від 07.05.2025 у справі № 522/1514/21).

Отже, підставою для передачі для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду, є конкретний висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, а не будь-який висновок чи правова оцінка фактів, зроблена Судом для обґрунтування мотивувальної частини постанови, яка може варіюватися.

Разом з тим наявність висновків в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Так, пріоритетним для вирішення питання про прийняття справи до провадження Об'єднаної палати є визначення подібності правовідносин у справі, яка передається, з правовідносинами у справі, в якій наведений правовий висновок щодо питання застосування норми права, від якого колегія суддів вважає за необхідне відступити.

Поняття «подібні правовідносини» полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Подібність правовідносин у відповідних справах слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями, з-поміж яких змістовий критерій (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, її ухвали від 09.06.2021 у справі № 523/7609/17, від 13.04.2023 у справі № 211/4347/15-ц).

Суд зазначає про неподібність справи № 910/8847/23 та цієї справи № 903/43/22.

Так, у справі № 910/8847/23 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду з позовом до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення майнової шкоди, заподіяної Банку (Публічному акціонерному товариству «Фідобанк»), внаслідок неправомірних дій відповідача - збройної агресії та тимчасової окупації території України (що позбавило Банк можливості ефективного управління своїми активами, розміщеними на тимчасово окупованих територіях (місто Донецьк та Донецька область, Автономна Республіка Крим).

Водночас у цій справі № 903/43/22 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду з вимогами до керівників та акціонерів банку про стягнення майнової шкоди, яка виникла внаслідок здійснення відповідачами, що є пов'язаними особами банку, операцій, які прямо суперечили інтересам банку.

Зазначене свідчить про нерелевантність справ № 910/8847/23 та № 903/43/22.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про передачу цієї справи на розгляд Об'єднаної палати.

6. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Здійснюючи перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм законодавства при постановленні оскаржуваного судового рішення у даній справі в межах вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та доводів касаційних скарг по суті спору, Суд зазначає таке.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідачів, як пов'язаних з банком осіб, в розумінні частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", обов'язку з відшкодування завданої банку шкоди.

Частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас зі змісту частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20, від 20.10.2022 у справі № 910/3782/21.

Отже, спростування вини є процесуальним обов'язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду (див. постанови від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18, від 27.09.2022 у справі № 904/3864/21, від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18 тощо), предметом доказування у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до пов'язаних з банком осіб про відшкодування шкоди є:

1) персональний склад органів управління банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов'язаної з банком особи;

2) факт ухвалення рішення органом управління банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

3) факт вчинення банком сумнівного правочину (укладення договору);

4) факт виконання банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав);

5) факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики банку, відсутність в банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов'язків, дії відповідачів усупереч інтересам банку тощо);

6) збитки банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації банку) та їх причини;

7) розмір недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків банку та шкоди, завданої кредиторам банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації банку.

З урахуванням зазначених висновків Верховного Суду, у даній справі судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- висновки щодо недобросовісності дій керівників/посадових осіб Банку (відповідачів) підтверджено, зокрема, протоколами засідань кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК", копіями кредитних договорів із додатковими договорами, копіями договорів застави та угод про їх розірвання, копіями листів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРВИКОН-М", копіями постанов НБУ про віднесення банку до категорії проблемних/ неплатоспроможних;

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено обставини доведеності позивачем неправомірності поведінки заподіювачів шкоди - відповідачів, наявність шкоди та її розмір, а саме 123 261 672,49 грн, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідачів та шкодою, та, відповідно, обставини недоведеності відповідачами, що в їх діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Стосовно доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі з підстав оскарження судових рішень в частині вищенаведених висновків, визначених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає таке.

Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, належним чином не дослідили докази у справі.

Колегія суддів дійшла висновку, що загалом такі доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлення інших, ніж встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами, обставин справи та ухвалення іншого рішення по суті заявлених позовних вимог.

Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Про це зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.

Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі №916/1004/18).

Відповідно, доводи скаржника спрямовані на спонукання до переоцінки вже досліджених та оцінених судами попередніх інстанцій доказів відхиляються Верховним Судом.

Щодо доводів скаржника, що стосується висновку Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "ЛАУРУС" за результатами проведення комплексного аналізу причин недостатності майна/активів банку та виявлення і дослідження операцій (обставин), які стали чинниками недостатності майна банку (збитку) та висновку експертного дослідження Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 178/7 від 09.12.2019, Суд зазначає таке.

У розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.

Таким чином, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 903/34/22).

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (такий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 916/3625/16, від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17).

Частиною 7 статті 98 та частиною 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

У пунктах 63-64 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 909/413/21(909/649/22) викладено такий висновок щодо застосування норм частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України: "У постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 Велика Палата Верховного Суду свою позицію щодо відхилення висновку будівельно-технічного експертного дослідження від 18.08.2014 як неналежного та недопустимого доказу мотивувала, зокрема, тим, що в цьому експертному висновку не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. Водночас, відповідно до змісту ухвали суду першої інстанції від 07.02.2023, господарський суд першої інстанції встановив, що згідно із частинами 5, 6 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Отже, у висновку №039/11-2022 експертного будівельного технічного дослідження від 02.12.2022 зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. У зв'язку з викладеним, господарський суд першої інстанції визнав поданий доказ таким, що відповідає вимогам частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України ".

Аналогічні висновки щодо такої обов'язкової вимоги до висновку експерта як вказівка про його обізнаність (попередження) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та щодо відхилення експертного висновку як недопустимого доказу в разі недотримання вимог частини 7 статті 98 та частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України викладено у постановах Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 904/684/18, від 15.12.2011 у справі № 910/15946/20, від 21.09.2022 у справі № 903/692/22, від 24.10.2022 у справі № 908/1092/21, від 20.06.2023 у справі № 924/588/20, від 07.11.2023 у справі № 909/869/22.

З наявних у матеріалах справи вбачається, що висновок Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "ЛАУРУС" за результатами проведення комплексного аналізу причин недостатності майна/активів банку та виявлення і дослідження операцій (обставин), які стали чинниками недостатності майна банку (збитку) та висновок експертного дослідження Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 178/7 від 09.12.2019 не містять відомостей про те, що експерти обізнані (попередженні) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Тобто, зазначені висновки не відповідають вимогам частини 7 статті 98 та частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не відхилили зазначені експертні висновки як недопустимі докази, та, як вірно зазнає скаржник, помилково послалися на вказані висновки.

Водночас, як зазначалось вище, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, зроблені за наслідками оцінки доказів у їх сукупності, зокрема, протоколів засідань кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК", кредитних договорів із додатковими договорами, договорів застави та угод про їх розірвання, листів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРВИКОН-М", постанов НБУ про віднесення банку до категорії проблемних/ неплатоспроможних, звіту про завершення ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК" тощо, а не виключно за наслідками оцінки лише вищезазначених висновків.

Тому, вказане процесуальне порушення, не призвело до неправильних по суті висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Щодо доводів скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях помилково застосували положення частини 7 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній з 05.08.2021, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, та, у зв'язку з цим, неправильно застосували положення частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України без урахування правових висновків Верховного Суду, Суд зазначає таке.

За змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

Так, Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Отже, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з'ясувати усі обставини, пов'язані з фактом обізнаності та об'єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу.

Як зазначалось вище, приймаючи оскаржувані судові рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не пропущено позовну давність.

Таких висновків суди попередніх інстанцій дійшли, виходячи з того, що: 30.12.2021 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав позов в інтересах кредиторів ліквідованого Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК": в межах трьох років з моменту внесення запису про припинення банку як юридичної особи (03.05.2019); в межах трьох років з моменту затвердження Звіту про завершення ліквідаційної процедури банку (21.03.2019), яким підтверджується факт недостатності майна у Банку; в межах трьох років з моменту вчинення правочину з продажу Банком прав вимоги за кредитними договорами (13.02.2019).

При цьому, суди попередніх інстанцій послалися на постанову Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду (далі - Корпоративна палата) від 05 лютого 2024 року у справі № 910/4149/21.

Разом з тим, аналіз змісту постанови Верховного Суду у складі суддів Корпоративної палати від 05 лютого 2024 року у справі № 910/4149/21 свідчить про те, що у цій постанові Верховний Суд не формував правових висновків щодо застосування положень Цивільного кодексу України про застосування загальної позовної давності та положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема частини сьомої статті 52 цього Закону, щодо застосування спеціальної позовної давності, і цей факт (відсутність зазначених висновків) також був встановлений Верховним Судом у пункті 234 постанови Корпоративної палати від 04 червня 2024 року у справі № 916/3724/21. Отже, постанова Верховного Суду у складі суддів Корпоративної палати від 05 лютого 2024 року у справі № 910/4149/21 не містить висновків щодо початку перебігу позовної давності у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (див. ухвалу Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 12.11.2025 у справі № 910/680/25).

Водночас, у постанові від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21, на яку посилається скаржник, Корпоративна палата навела правові висновки щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У зазначеній постанові Корпоративна палата зазначила, що у разі внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення Банку як юридичної особи до набрання чинності частиною 7 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції від 30.06.2021 (тобто до 05.08.2021), перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме: затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 927/252/21, від 16.07.2025 у справі № 904/3867/21, на які посилається скаржник.

Суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про те, що Фондом не пропущено позовну давність, не врахували наведене (беручи до уваги те, що 03 травня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців та громадських формувань внесено запис №11981110037005236 про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК"), та не встановили день затвердження останнього з двох документів, а саме: затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій в контексті питання позовної давності не відповідають висновкам Верховного Суду, зокрема, викладеним у постановах від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21, від 09.07.2025 у справі № 927/252/21, від 16.07.2025 у справі № 904/3867/21, натомість доводи скаржника у цій частині знайшли своє підтвердження.

Водночас, від встановлення наведених обставин залежить, чи звернувся Фонд із даним позовом в межах позовної давності, та чи є підстави для застосування норм статті 267 Цивільного кодексу України.

Суд касаційної інстанції, в силу положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що він не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, позбавлений можливості надати самостійну оцінку таким доводам, дослідити відповідні докази, подані на їх підтвердження, та, як наслідок, встановити (вважати доведеною) обставину щодо наявності або відсутності спливу позовної давності. Тому, дана справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 03.11.2025 у справі № 903/43/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2025, присуджено до стягнення в доход Державного бюджету України з відповідачів витрат по сплаті судового збору та витрат на підготовку висновку за результатами проведення комплексного аналізу причин недостатності майна/активів Публічного акціонерного товариства "ЗАХІДІНКОМБАНК".

Приймаючи зазначені судові рішення, суди виходили з того, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тож сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ. Тому витрати за проведення експертизи (комплексного аналізу причин недостатності майна/активів та виявлення і дослідження операцій (обставин), які стали чинниками недостатності майна банку (збитку) в розмірі 1 300 000,00 грн підлягають до стягнення з відповідачів порівну на користь позивача.

Водночас, висновки судів про покладення на відповідачів витрат за проведення експертизи (комплексного аналізу причин недостатності майна/активів та виявлення і дослідження операцій (обставин), які стали чинниками недостатності майна банку (збитку) є помилковими, оскільки, як зазначалось вище, висновок Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "ЛАУРУС", за результатами проведення комплексного аналізу причин недостатності майна/активів банку та виявлення і дослідження операцій (обставин), які стали чинниками недостатності майна банку (збитку) не містять відомостей про те, що експерти обізнані (попереджені) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Тобто, зазначений висновок не відповідає вимогам частини 7 статті 98 та частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не відхилили зазначений експертний висновок як недопустимий доказ, та, помилково послалися на нього.

Крім того, додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Отже, додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі (див. постановц Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21).

Скасування первісних судових рішень за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткових судових рішень (постанова Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20).

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, то додаткове рішення суду першої інстанцій також підлягає скасуванню.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частиною 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

З огляду на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, а фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та впливають на висновки щодо наявності або відсутності спливу позовної давності, не встановлені, - рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не можуть вважатись законними й обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

8. Судові витрати

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 302, 308, 310, 314, 315-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зупинення провадження у справі.

2. Відмовити у задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про передачу справи № 903/43/22 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

4. Рішення Господарського суду Волинської області від 30.09.2025, додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 03.11.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 у справі № 903/43/22 скасувати.

5. Справу № 903/43/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.М. Баранець

І.Д. Кондратова

Попередній документ

136470324

Наступний документ

136470326

Інформація про рішення:

№ рішення:	136470325
№ справи:	903/43/22
Дата рішення:	12.05.2026
Дата публікації:	14.05.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них; про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (17.03.2026)
Дата надходження:	07.01.2026
Предмет позову:	про стягнення 123 261 672,49 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (30)

04.06.2026 03:39	Господарський суд Волинської області
04.06.2026 03:39	Господарський суд Волинської області
04.06.2026 03:39	Господарський суд Волинської області
04.06.2026 03:39	Господарський суд Волинської області
04.06.2026 03:39	Господарський суд Волинської області
04.06.2026 03:39	Господарський суд Волинської області
07.02.2022 11:00	Господарський суд Волинської області
17.02.2022 10:40	Господарський суд Волинської області
20.09.2022 11:50	Касаційний господарський суд
01.11.2022 10:45	Господарський суд Волинської області
08.11.2022 11:30	Господарський суд Волинської області
06.12.2022 11:15	Господарський суд Волинської області
23.01.2023 11:00	Господарський суд Волинської області
26.09.2023 10:30	Господарський суд Волинської області
01.10.2024 10:00	Господарський суд Волинської області
05.11.2024 10:00	Господарський суд Волинської області
19.11.2024 10:30	Господарський суд Волинської області
10.12.2024 10:00	Господарський суд Волинської області
14.01.2025 11:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
18.03.2025 10:00	Господарський суд Волинської області
01.04.2025 11:50	Касаційний господарський суд
10.06.2025 10:30	Господарський суд Волинської області
15.07.2025 10:15	Господарський суд Волинської області
05.08.2025 14:00	Господарський суд Волинської області
16.09.2025 14:00	Господарський суд Волинської області
30.09.2025 14:00	Господарський суд Волинської області
18.12.2025 15:10	Північно-західний апеляційний господарський суд
17.03.2026 11:30	Касаційний господарський суд
14.04.2026 12:30	Касаційний господарський суд
12.05.2026 12:05	Касаційний господарський суд