12 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/6549/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючого), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К.О.,
представників учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача - Колток О.М. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025,
додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2026
у справі за позовом Консорціуму "Спеціалізований ремонтний консорціум Укррембуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про визнання недійсними односторонніх правочинів, розірвання договору та стягнення 770 672,08 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Консорціум "Спеціалізований ремонтний консорціум Укррембуд" (далі - Консорціум, позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", відповідач) про:
- визнання недійсним одностороннього правочину, який вчинений відповідачем, про залік зустрічних вимог від 29.11.2024, що оформлений згідно з повідомленням за вих. № ТОВВИХ-24-18480 на суму 459 431,58 грн;
- визнання недійсним одностороннього правочину, який вчинений відповідачем, про залік зустрічних вимог від 09.12.2024, що оформлений згідно з повідомленням за вих. № ТОВВИХ-24-19079 на суму 262 460,04 грн;
- стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги згідно з договором від 04.10.2023 № 4600008443 про закупівлю послуг у сумі 721 891,60 грн, а також 9 610,51 грн пені, 9 610,51 грн - 0,01% річних та 29 559,46 грн інфляційних втрат;
- розірвання договору від 04.10.2023 № 4600008443 про закупівлю послуг, який укладений між позивачем та відповідачем.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором від 04.10.2023 № 4600008443 про закупівлю послуг в частині оплати отриманих відповідачем послуг, що є підставою для розірвання договору та стягнення заборгованості у судовому порядку. Крім того, за порушення строків оплати позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню, річні та інфляційні втрати. Також позивач посилається на безпідставність вчинення відповідачем односторонніх правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог, які оформлені відповідачем шляхом направлення повідомлень про застосування оперативно-господарської санкції за договором, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати такі односторонні правочини недійсними.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 (суддя Карабань Я.А.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 721 891,60 грн основного боргу, 5 612,74 грн пені, 5 612,74 грн - 0,01% річних, 15 957,41 грн інфляційних втрат та 8 988,88 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 (суддя Карабань Я.А.) заяву Консорціуму про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 46 764,18 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2026 (колегія суддів: Сибіга О.М., Тищенко О.В., Скрипка І.М.) апеляційні скарги Консорціуму та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 910/6549/25 - без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати: рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 в частині задоволених позовних вимог, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 в частині, в якій заяву Консорціуму про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2026 в частині відмови в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та ухвалити нове рішення по суті спору, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а також нове рішення про відмову в задоволенні заяви Консорціуму про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.1.1. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень (по суті спору), передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 216, 235, 237 Господарського кодексу України (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, далі - ГК України) та статті 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо права суб'єкта господарювання отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та / або неналежним виконанням договору виконавцем, із сум, які підлягають виплаті виконавцю, шляхом застосування оперативно-господарських санкцій у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань виконавцем у частині дотримання строків його виконання та фактом несплати виконавцем штрафних санкцій за розрахунком, направленим на його адресу.
4.1.2. Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2026 в частині його перегляду, то в цій частині скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у додатковій постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, у додатковій постанові Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 756/8241/20, у постановах від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19, від 23.12.2021 у справі № 755/7943/20-ц, від 05.06.2024 у справі № 923/662/21, у додатковій ухвалі Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 905/63/21, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 щодо застосування статей 126, 129 ГПК України у подібних правовідносинах.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. Консорціум не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Між Консорціумом (виконавець) та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (замовник) 04.10.2023 укладено договір № 4600008443 про закупівлю послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався за завданням замовника надати послуги з "Фарбування та скління (відновлення захисного антикорозійного покриття КС Боярка)", а замовник - оплатити такі послуги.
6.2. Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна договору разом з ПДВ становить 9 332 998,80 грн.
6.3. Згідно з пунктом 3.2 Договору передбачені ним послуги виконавець надає згідно з Графіком надання послуг (додаток 4).
6.4. За умовами пункту 6.1 Договору прийняття наданих послуг замовником здійснюється за кожним об'єктом окремо після перевірки якості послуг і оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін.
6.5. Відповідно до пункту 6.2 Договору у процесі приймання послуг замовник перевіряє, зокрема, дотримання строків надання послуг відповідно до умов Договору.
6.6. Пунктом 6.3 Договору визначено, що послуги вважаються наданими з моменту підписання сторонами відповідного акта здачі-приймання наданих послуг.
6.7. Згідно з пунктом 6.4 Договору за результатами надання послуг за кожним об'єктом не пізніше останнього дня строку надання відповідних послуг виконавець складає та надає замовнику підписаний зі своєї сторони акт здачі-приймання наданих послуг разом з виконавчою та технічною документацією по об'єкту (за наявності), виконаною відповідно до цього договору та діючих нормативно-правових актів. Обов'язковим додатком до акта здачі-приймання наданих послуг є довідка (розрахунок) про вартість наданих послуг та витрат, для складання якої використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3.
6.8. Відповідно до пункту 6.5 Договору замовник протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання підписаного виконавцем акта здачі-приймання наданих послуг та у будь-якому випадку після отримання документів, які надаються замовнику виконавцем за результатами надання послуг згідно з пунктом 6.4 Договору, зобов'язаний надати виконавцю підписаний зі своєї сторони акт здачі-приймання наданих послуг або у вказаний строк надати мотивовану відмову від підписання акта здачі-приймання наданих послуг.
6.9. У пункті 7.2 Договору визначено, що оплата наданих послуг проводиться протягом 60 (шістдесяти) календарних днів, але не раніше ніж через 30 (тридцять) календарних днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін відповідного акта здачі-приймання наданих послуг.
6.10. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 24 (двадцяти чотирьох) місяців, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункти 8.1, 8.2 Договору).
6.11. На виконання умов Договору позивачем виконані роботи на загальну суму 3 596 906,82 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (№ 1 від 08.10.2024 на суму 584 553,61 грн, № 2 від 29.10.2024 на суму 845 303,04 грн, № 3 від 31.10.2024 на суму 710 596,08 грн, № 1 від 20.11.2024 на суму 1 456 454,09 грн), які підписані сторонами без зауважень та заперечень за допомогою кваліфікованих електронних підписів сторін. Зауважень щодо якості та кількості виконаних робіт, а також строків виконання цих робіт матеріали справи не містять.
6.12. За виконані роботи відповідач розрахувався частково у розмірі 2 875 015,20 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.
6.13. За розрахунками позивача у відповідача утворилась заборгованість за Договором у розмірі 721 891,60 грн.
6.14. Відповідно до пункту 10.4 Договору у випадку несвоєчасного надання послуг, передбачених Графіком надання послуг (додаток 4 до Договору), до виконавця застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості ненаданих послуг за кожен день прострочення надання послуг, а при порушенні строку надання послуг більше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів, виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості ненаданих послуг.
6.15. Згідно з пунктом 10.15.1 Договору замовник має право отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та / або неналежним виконанням Договору виконавцем, із сум, які підлягають виплаті виконавцю. Оперативно-господарська санкція застосовується до виконавця після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та / або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та / або збитків, направленого на його адресу. Про застосування оперативно-господарської санкції замовник зобов'язаний письмово повідомити виконавця.
6.16. У пункті 10.8 Договору визначено, що у разі прострочення оплати послуг за Договором замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі 0,01 (нуль цілих одна сота) відсотка простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
6.17. Відповідно до пункту 10.9 Договору на суму боргу за порушення строку здійснення платежів нараховується 0,01 (нуль цілих одна сота) відсотка річних від простроченої суми.
6.18. Відповідач 21.11.2024 звернувся до позивача з вимогою № ТОВВИХ-24-17935 про сплату у строк до 27.11.2024 штрафних санкції, передбачених пунктом 10.4 Договору, за порушення строків надання послуг у розмірі 459 431,59 грн (з них: 309 599,89 грн пеня та 149 831,69 грн штраф). У вимозі також зазначено про те, що у випадку незадоволення вказаної вимоги у строк до 27.11.2024 відповідачем будуть застосовані оперативно-господарські санкції відповідно до пункту 10.15.1 Договору у вказаному розмірі, які будуть утримані з суми коштів, що підлягає сплаті на користь позивача; 29.11.2024 відповідач звернувся до позивача з вимогою № ТОВВИХ-24-18479 про сплату у строк до 06.12.2024 штрафних санкції, передбачених пунктом 10.4 Договору, за порушення строків надання послуг у розмірі 262 460,04 грн (з них: 160 508,26 грн пеня, 101 951,79 грн штраф). У вимозі також зазначено, що у випадку незадоволення вказаної вимоги у строк до 06.12.2024 відповідачем будуть застосовані оперативно-господарські санкції відповідно до пункту 10.15.1 Договору у вказаному розмірі, які будуть утримані з суми коштів, що підлягає сплаті на користь позивача.
6.19. Відповідачем 29.11.2024 на електронну пошту позивача направлено повідомлення № ТОВВИХ-24-18480 про застосування оперативно-господарської санкції відповідно до статей 235-237 ГК України, в порядку пункту 10.15.1 Договору та утримання суми штрафних санкцій у розмірі: 138 324,37 грн із суми коштів 584 553,61 грн, які підлягають сплаті на користь позивача на підставі акта наданих послуг № 1 від 08.10.2024; 198 140,29 грн із суми коштів 845 303,04 грн, які підлягають сплаті на користь позивача на підставі акта наданих послуг № 2 від 29.10.2024; 122 966,92 грн із суми коштів 710 596,08 грн, які підлягають сплаті на користь позивача на підставі акта наданих послуг № 3 від 31.10.2024.
6.20. Відповідачем 09.12.2024 на електронну пошту позивача направлено повідомлення № ТОВВИХ-24-19079 про застосування оперативно-господарської санкції відповідно до статей 235-237 ГК України, в порядку пункту 10.15.1 Договору та утримання суми штрафних санкцій у розмірі 262 460,04 грн із суми коштів 1 456 454,09 грн, які підлягають сплаті на користь позивача на підставі акта наданих послуг № 1 від 20.11.2024.
6.21. Підставами для застосування оперативно-господарських санкцій за Договором відповідач визначив прострочення виконання позивачем окремих етапів робіт згідно з Графіком (додаток 4 до Договору).
6.22. Позивач вважає вказані повідомлення односторонніми правочинами про зарахування зустрічних однорідних вимог, проти застосування оперативно-господарських санкцій заперечує.
6.23. Звертаючись з позовом до суду, позивач просив суд: визнати недійсними односторонні правочини про зарахування зустрічних однорідних вимог; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з нарахованими на суму основного боргу пенею, річними та інфляційними втратами, розірвати Договір.
6.24. За доводами відповідача, повідомлення від 29.11.2024 № ТОВВИХ-24-18480 та від 09.12.2024 № ТОВВИХ-24-19079 про застосування оперативно-господарської санкції та утримання суми штрафних санкцій згідно з цими повідомленнями із суми коштів, яка підлягає сплаті на користь позивача на підставі актів наданих послуг не є односторонніми правочинами про зарахування однорідних зустрічних вимог, а є визначеним пунктом 10.15.1 Договору правом відповідача на нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання позивачем зобов'язань за Договором та отримання таких сум із сум, що підлягають сплаті позивачу. Крім того, відповідач не погоджується з нарахованими позивачем пенею, річними та інфляційними втратами, оскільки вважає, що у відповідності до умов пункту 7.7 Договору має право на відтермінування оплати виконаних робіт до моменту надання позивачем доказів реєстрації податкових накладних за спірний період. Також відповідач заперечив проти розірвання Договору, зазначаючи, що позивачем не наведено достатніх правових підстав для його розірвання.
6.25. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до пункту 7.7 Договору несвоєчасне надання виконавцем податкової накладної / розрахунку коригування, або її оформлення з порушенням порядку заповнення, встановленого ПК України, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в ЄРПН в терміни передбачені ПК України, є відкладальною обставиною для настання обов'язку замовника щодо здійснення оплати послуг за цим договором, до моменту одержання замовником такої податкової накладної / розрахунку коригування та одержання інформації з ЄРПН про підтвердження факту здійснення такої реєстрації виконавцем та перевірки податкової накладної / розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення та підписання.
6.26. У Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем зареєстровано податкові накладні на підтвердження виконання робіт за Договором, а саме:
- 13.02.2025 за № 9349875504 зареєстровано податкову накладну № 1 від 08.10.2024 за актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 08.10.2024 на суму 584 553,61 грн, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної;
- 21.02.2025 за № 9349873986 зареєстровано податкову накладну № 3 від 29.10.2024 за актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт від 29.10.2024 на суму 845 303,04 грн, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної;
- 19.02.2025 за № 9349869796 зареєстровано податкову накладну № 5 від 31.10.2024 за актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт від 31.10.2024 на суму 710 596,08 грн, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної;
- 04.03.2025 за № 9385116827 зареєстровано податкову накладну № 8 від 20.11.2024 за актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 20.11.2024 на суму 1 456 454,09 грн, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної.
6.27. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що: зі змісту вимог від 21.11.2024 № ТОВВИХ-24-17935 та від 29.11.2024 № ТОВВИХ-24-18479 про сплату штрафних санкцій, а також повідомлень від 29.11.2024 № ТОВВИХ-24-18480 та від 09.12.2024 № ТОВВИХ-24-19079 про застосування оперативно-господарської санкції за Договором вбачається, що відповідачем застосовано щодо позивача оперативно-господарські санкції у вигляді штрафу та пені на підставі пунктів 10.4, 10.15.1 Договору; повідомлення від 29.11.2024 № ТОВВИХ-24-18480 та від 09.12.2024 № ТОВВИХ-24-19079 у розумінні статті 601 ЦК України не є односторонніми правочинами; застосування штрафних санкцій за Договором та правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог - це різні правові інститути, які фактично мають різні цілі та правові наслідки; правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення зобов'язань, тоді як штрафні санкції є заходом відповідальності за порушення умов Договору і виконують охоронну та каральну функцію, що покликані стимулювати сторони виконати зобов'язання та у разі невиконання нести відповідальність за порушення такого зобов'язання; сам по собі факт нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання Договору не свідчить про вчинення правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та не призводять до припинення основного грошового зобов'язання; нарахування штрафних санкцій за порушення позивачем строків виконання робіт за Договором не припиняє та не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за виконані роботи; укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду; позивачем доведено факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення оплати за виконані роботи за Договором у розмірі 721 891,60 грн; відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати робіт з: 19.02.2025, 22.02.2025, 26.02.2025, 07.03.2025, тому саме із зазначених дат є правомірним нарахування штрафних санкцій; щодо вимоги про розірвання Договору, то розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір, водночас укладений сторонами Договір за змістом його пункту 8.1 діяв до 04.10.2025; встановлені обставини закінчення строку дії Договору, щодо якого заявлено позов про його розірвання, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові про його розірвання, оскільки розірвання договору, строк дії якого закінчився, є неможливим.
6.28. Задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі та відшкодування за рахунок відповідача 192 450,00 грн витрат позивача на правову допомогу, місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виснував, що з урахуванням співмірності розміру витрат з наданими послугами, враховуючи часткове задоволення позову, обґрунтованими є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 46 764,18 грн (із заявлених 192 450,00 грн). Суд апеляційної інстанції додатково зазначив про те, що стягнення витрат позивача на правову допомогу у присудженій судом першої інстанції сумі відповідає критеріям розумності, необхідності, співмірності та справедливості.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Судові рішення попередніх інстанцій, які ухвалені по суті спору, оскаржуються ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" виключно в частині задоволених позовних вимог.
8.4. У решті рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, які ухвалені по суті спору, жодним з учасників спору не оскаржується та, відповідно, не переглядаються Верховним Судом, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України.
8.5. Підставою касаційного оскарження судових рішень, ухвалених по суті спору, скаржник визначив пункт 3 частини третьої статті 287 ГПК України.
8.6. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.7. Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність / відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.8. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм права, означених у підпункті 4.1.1. пункту 4.1. цієї постанови, у контексті спірних правовідносин, враховуючи предмет розгляду цієї справи, відсутні.
8.9. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з'ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.10. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
8.11. Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
8.12. Правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
8.13. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
8.14. За доводами скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статей 216, 235, 237 ГК України (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) та статті 610 ЦК України щодо права суб'єкта господарювання отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та / або неналежним виконанням договору виконавцем, із сум, які підлягають виплаті виконавцю, шляхом застосування оперативно-господарських санкцій у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань виконавцем у частині дотримання строків його виконання та фактом несплати виконавцем штрафних санкцій за розрахунком, направленим на його адресу.
8.15. Щодо наведеного Суд зазначає таке.
8.16. Частиною першою статті 216 ГК України (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
8.17. Згідно з частиною другою статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
8.18. Відповідно до статті 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
8.19. Частинами першою - третьою статті 237 ГК України визначено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
8.20. Виходячи з аналізу положень статті 237 ГК України, особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором. Подібна за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 905/2464/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2319/17, від 20.10.2020 у справі № 905/267/19, від 18.08.2025 у справі № 910/15271/21.
8.21. Суди попередніх інстанцій надали оцінку умовам Договору, укладеного сторонами спору, та дійшли висновку про те, що у цій справі між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт. Водночас відповідачем як замовником застосовано до позивача як виконавця оперативно-господарські санкції у вигляді штрафу та пені на підставі пунктів 10.4, 10.15.1 Договору за прострочення виконання позивачем окремих етапів робіт згідно з Графіком (додаток 4 до Договору).
8.22. Верховний Суд виходить з того, що за положеннями частини другої статті 237 ГК України (у наведеній вище редакції) порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Наведені вище положення частини другої дають підстави дійти висновку, що застосування оперативно-господарських санкцій є правом сторони і таке право надано незалежно від вини іншої сторони, яка, в разі незгоди, не обмежена правом на оскарження таких санкцій в судовому порядку.
8.23. Водночас враховуючи приписи частини першої статті 2, частини третьої статті 13, статті 14 ГПК України, встановлення обставин щодо розміру заборгованості замовника за підписаними актами виконаних робіт перебуває у логічному зв'язку від встановлення обставин щодо розміру та правомірності нарахування штрафних санкцій замовником, оскільки, у тому числі, на ці обставини посилається відповідач, аргументуючи відсутність заборгованості за Договором. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 905/2319/17, від 09.12.2025 у справі № 910/12468/24.
8.24. За загальним правилом неустойка (штраф, пеня) за порушення строків виконання робіт застосовується у разі прострочення виконання робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт, за відсутності прямої вказівки в умовах Договору про можливість застосування неустойки щодо порушення строків виконання окремих етапів робіт. Близький за змістом правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 09.12.2025 у справі № 910/12468/24.
8.25. У справі № 910/6549/25, судові рішення в якій переглядаються, судами попередніх інстанцій за змістом пункту 10.4 Договору не встановлено погодження сторонами нарахування штрафних санкцій за прострочення «етапів» виконання робіт. Отже, покладення на виконавця за умовами Договору відповідальності за несвоєчасне виконання кожного окремого «етапу» виконання робіт, а не за несвоєчасне виконання робіт, передбачених Графіком, вцілому [які полягають у фарбуванні та склінні (відновленні захисного антикорозійного покриття КС Боярка)], судами не встановлено, а відповідачем не доведено.
8.26. Суд зазначає, що "несвоєчасно виконані роботи" не є тотожним поняттю "несвоєчасне виконання окремих етапів робіт".
8.27. Суд також вважає за необхідне звернутися до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 01.06.2021 зі справи № 910/12876/19, зокрема, про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання етапів робіт, приймання-передача яких є певним етапом надання послуг з ремонту і технічного обслуговування техніки, чи прострочення послідовності виконання робіт, об'єднаного в етапи, за кожним із цих етапів, за договором в цілому, не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України щодо неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
8.28. Ураховуючи наведене, висновок судів попередніх інстанцій про те, що, у даному випадку, сам по собі факт нарахування відповідачем оперативно-господарських санкцій жодним чином не припиняє та не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за виконані позивачем роботи за Договором, не суперечить викладеному у цій постанові.
8.29. Отже, визначена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень, ухвалених по суті спору, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування / зміну оскаржуваних судових рішень, ухвалених по суті спору, з цієї підстави.
8.30. В обґрунтування підстави касаційного оскарження додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині його перегляду, скаржник у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суди застосували приписи статей 126, 129 ГПК України без урахування висновків щодо застосування наведених норм права, викладених у постановах Верховного Суду, які перелічені у підпункті 4.1.2. пункту 4.1. цієї постанови.
8.31. За доводами скаржника, позивачем не надано доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, акт виконаних робіт не містить посилання безпосередньо на договір про надання правової допомоги, а також детального переліку і опису робіт, вартості кожної наданої послуги, та здійснених адвокатом витрат на їх виконання. Крім того, скаржник зазначає, що заявлені позивачем суми витрат, пов'язані з наданням останньому правової допомоги, є безпідставними, з огляду на незначну складність справи, невмотивовану правову позицію, суперечність виступів представників позивача, безпідставне залучення до участі другого представника, та є надмірними і необґрунтованими.
8.32. Щодо наведеного Суд зазначає таке.
8.33. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачений такий принцип господарського судочинства як відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
8.34. Очевидним є те, що запроваджений в Україні принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, має універсальний характер.
8.35. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
8.36. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
8.37. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і, навпаки, підставою для виплати гонорару, визначеного у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункти 130, 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
8.38. Отже, погодинна форма обчислення гонорару адвоката базується на погодинній ставці надання послуг адвокатом, помноженій на кількість часу, витраченого адвокатом на надання послуг.
8.39. Сторона, яка претендує на відшкодування витрат на правничу допомогу, зобов'язана надати належні та допустимі докази, що підтверджують фактично виконані роботи (надані послуги). При погодинній формі обчислення гонорару обсяг виконаних робіт та наданих послуг повинен включати детальний опис робіт (наданих послуг) та розрахунок часу, витраченого адвокатом (пункт 16 додаткової постанови Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 359/8573/20).
8.40. Суд також зауважує, що у постанові від 16.11.2022 зі справи № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
8.41. У своїх доводах скаржник залишає поза увагою те, що надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Акт виконаних робіт від 15.10.2025, на неналежність якого як доказу посилається скаржник, містить, у тому числі, посилання на номер судової справи (№ 910/6549/25), наявність якого, а також безпосередньо його зміст дало можливість суду ідентифікувати названий документ саме як акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 29.04.2025, який укладений позивачем з адвокатами Гусаковою О.Б. та Каракановою Т.В., з описом виконаних робіт (наданих послуг).
8.42. Суд враховує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
8.43. У пункті 6.5. постанови від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України). Зазначеним спростовуються доводи скаржника про те, що позивач повинен був надати суду докази оплати на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
8.44. У цій справі, задовольняючи частково заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі та відшкодування за рахунок відповідача 192 450,00 грн витрат позивача на правову допомогу, місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виснував, що з урахуванням співмірності розміру витрат з наданими послугами, враховуючи часткове задоволення позову, обґрунтованими є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 46 764,18 грн (із заявлених 192 450,00 грн). Суд апеляційної інстанції додатково зазначив про те, що стягнення витрат позивача на правову допомогу у присудженій судом першої інстанції сумі відповідає критеріям розумності, необхідності, співмірності та справедливості з огляду, зокрема, на те, що справа не є складною, не потребує дослідження великої кількості доказів, розрахунки суми боргу, пені, інфляційних втрат та річних не є складними, судова практика з аналогічних справ є сталою.
8.45. Суд ураховує, що критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядає конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
8.46. Надавши оцінку, у тому числі, обсягу наданих послуг, складності справи, участі представників, урахувавши принцип пропорційності та результат вирішення спору, суд, відповідно до свого внутрішнього переконання, визначив розмір витрат на правову допомогу, який вважав необхідним покласти на відповідача. Як додаткове рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції в цій частині належним чином аргументовані та мотивовані, не суперечать положенням статей 126, 129 ГПК України та сталим правовим позиціям Верховного Суду.
8.47. Постанови Верховного Суду, про які зазначає скаржник у касаційній скарзі (підпункт 4.1.2. пункту 4.2. цієї постанови), містять висновки загального характеру щодо застосування, зокрема, статей 126, 129 ГПК України, стосовно яких відсутні підстави стверджувати про їх неврахування судами попередніх інстанцій у цій справі.
8.48. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні судових рішень в оскаржуваній частині за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині судових рішень, а тому касаційну скаргу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" слід залишити без задоволення.
10. Судові витрати
10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 в частині задоволених позовних вимог, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2026 у справі № 910/6549/25, ухвалену за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині та додаткового рішення, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова