12 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/3135/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Автоспец"
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.01.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 у справі
за позовом першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Автоспец"
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку
Короткий зміст і підстави заяви
1. У жовтні 2025 року перший заступник керівник Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Автоспец" (далі - ТОВ "Рубін-Автоспец", Товариство) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.01.2019, укладеного між Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області та Товариством щодо земельної ділянки площею 3,6677 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0327, та зобов'язання ТОВ "Рубін-Автоспец" повернути Львівській міській раді земельну ділянку, кадастровий номер 4623683800:01:001:0327, площею 3,6677 га, яка розташована в с. Лисиничі, Львівського району, Львівської області.
31.12.2025 через систему "Електронний суд" Львівська обласна прокуратура подала заяву про забезпечення позову, у якій заявник просив суд:
- заборонити ТОВ "Рубін-Автоспец" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна на земельній ділянці, кадастровий номер 4623683800:01:001:0327, площею 3,6677 га;
- заборонити ТОВ "Рубін-Автоспец", будь-яким іншим фізичним і юридичним особам, на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі, проводити підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці, кадастровий номер 4623683800:01:001:0327, площею 3,6677 га.
2. Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що на спірній земельній ділянці фактично здійснюються будівельні роботи, укладаються договори щодо майбутніх об'єктів нерухомості, що свідчить про активне використання земельної ділянки та створює ризик зміни її фактичного стану. Крім того прокурор зазначив, що існує ймовірність подальшої реєстрації речових прав на об'єкти нерухомості, що у разі задоволення позову може ускладнити виконання рішення суду щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку з чим просив вжити заходів забезпечення позову. Посилання відповідача на недотримання вимог статті 139 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) прокурор вважає безпідставними, оскільки у заяві про забезпечення позову зазначив про відсутність підстав для застосування зустрічного забезпечення.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Львівської області ухвалою від 16.01.2026 (суддя Мороз Н. В.) задовольнив частково заяву першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури від 31.12.2025 про забезпечення позову у справі № 914/3135/25; заборонив ТОВ "Рубін-Автоспец" та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам, на час розгляду справи та до набрання законної сили рішення суду в справі, проводити підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці, кадастровий номер 4623683800:01:001:0327, площею 3,6677 га; у решті заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 31.12.2025 відмовив.
4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що заборона вчинення підготовчих та будівельних робіт на спірній земельній ділянці є обґрунтованим, співмірним та безпосередньо пов'язаним із предметом спору заходом забезпечення позову, спрямованим на збереження земельної ділянки у стані, який дозволить забезпечити реальне виконання можливого рішення суду.
Доводи прокурора та позивача про те, що реєстраційні дії можуть бути вчинені у будь-який час, самі по собі не спростовують установлених судом обставин та не підтверджують наявність такого ризику саме на час вирішення питання про забезпечення позову, тому суд дійшов висновку, що заявлена прокурором вимога про заборону реєстраційних дій є передчасною та не відповідає критеріям обґрунтованості і співмірності, визначеним статтями 136, 137 ГПК України.
Щодо зустрічного забезпечення суд першої інстанції зазначив, що відповідач не подав до суду жодних письмових пояснень, розрахунків чи доказів, які б підтверджували реальність, розмір та причинний зв'язок можливих збитків саме з вжиттям заходів забезпечення позову.
5. Західний апеляційний господарський суд постановою від 25.02.2026 (судді: Ржепецький В. О. - головуючий, Зварич О. В., Міліціанов Р. В.) змінив резолютивну частину ухвали (пункт 2) Господарського суду Львівської області від 16.01.2026 про забезпечення позову у справі № 914/3135/25, виклав її в такій редакції: "Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рубін-Автоспец" (79053, м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 100 Ж, ідентифікаційний код 13836800), та будь-яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення підготовчих чи будівельних робіт, на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі, проводити підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 4623683800:01:001:0327 площею 3,6677 га".
6. Постанову мотивовано тим, що з матеріалів справи видно, що коло осіб, яких відповідач залучив до здійснення будівельних робіт на земельній ділянці не є необмеженим, також з матеріалів справи можливо встановити орієнтовне коло фізичних осіб чиїх інтересів стосуються пропоновані прокурором заходи забезпечення позову, тому вимога заявника у заяві про забезпечення позову щодо заборони здійснення дій будь-яким іншим фізичним і юридичним особам не відповідає критеріям обґрунтованості і співмірності із предметом спору, адже не можуть порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Ураховуючи співставлення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснювати підготовчі або будівельні роботи будь-яким особам.
Щодо вимоги прокурора заборонити ТОВ "Рубін-Автоспец" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна на земельній ділянці, кадастровий номер 4623683800:01:001:0327, площею 3,6677 га, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, водночас звернув увагу на те, що суд першої інстанції, дійшовши правомірного висновку, не врахував, що прокурор просив заборонити Товариству та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна на земельній ділянці, однак предметом позову в цій справі є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки і зобов'язання повернути земельну ділянку, а не ті чи інші правовідносини, пов'язані із нерухомим майном. Матеріали справи не містять доказів наявності на спірній земельній ділянці прийнятих в експлуатацію об'єктів нерухомого майна. Отже, об'єктом заходу забезпечення позову в цій частині може бути тільки спірна земельна ділянка, тому заходи забезпечення позову щодо нерухомого майна на земельній ділянці в цьому спорі не можуть бути вжиті в силу положень процесуального Закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі ТОВ "Рубін-Автоспец" просить:
1) скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 у частині зміни резолютивної частини ухвали (пункт 2) Господарського суду Львівської області від 16.01.2026 про забезпечення позову у справі № 914/3135/25;
2) скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.01.2026 у частині часткового задоволення заяви першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури від 31.12.2025 про забезпечення позову у справі № 914/3135/25 та встановлення заборони Товариству та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам, на час розгляду справи та до набрання законної сили рішення суду в справі, проводити підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці, кадастровий номер 4623683800:01:001:0327, площею 3,6677 га;
3) ухвалити у відповідній частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяви першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури від 31.12.2025 про забезпечення позову у справі № 914/3135/25 та встановлення заборони Товариству та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам, на час розгляду справи та до набрання законної сили рішення суду у справі, проводити підготовчі чи будівельні роботи на земельній ділянці, кадастровий номер 4623683800:01:001:0327, площею 3,6677 га.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій:
1) частини 2 статті 136 ГПК України (вжиття заходів забезпечення позову за відсутності визначених законом підстав);
2) статті 14 та частини 5 статті 140 ГПК України (вжиття заходів забезпечення позову, яких не просив заявник);
3) частини 4 статті 137 ГПК України (вжиття заходів забезпечення позову, які не є співмірними із позовними вимогами).
Скаржник наголошує на тому, що фактичний стан земельної ділянки вже був невідворотно змінений станом на дату подання позову та звернення прокурора до суду із заявою про забезпечення позову, позаяк будівельні роботи на земельній ділянці були розпочаті ще в квітні 2025 року і на ній вже наявні об'єкти незавершеного будівництва, нерозривно пов'язані з земельною ділянкою. Зазначене, в свою чергу, вочевидь спростовує висновки судів стосовно того, що заходи забезпечення позову направлені на унеможливлення зміни фактичного стану спірної земельної ділянки. Аналогічним чином встановлена судом заборона на вчинення дій жодним чином не спроможна унеможливити появу на спірній земельній ділянці об'єктів забудови, приймаючи до уваги те, що такі об'єкти вже були побудовані на земельній ділянці ще станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про відсутність підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснювати підготовчі або будівельні роботи будь-яким особам, про що просив прокурор у поданій заяві про забезпечення позову, безпідставно змінив застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову, а мав би прийняти рішення про скасування оскаржуваної ухвали у відповідній частині та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Узагальнені доводи інших учасників справи
9. Перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури та Львівська міська рада у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Автоспец" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.01.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 у справі № 914/3135/25, призначено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
11. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.
12. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
13. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
14. Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову одночасно.
15. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 ГПК України).
16. Верховний Суд відзначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
17. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
18. Колегія суддів відзначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
19. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
20. Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді, зокрема заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
21. Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.
Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру.
22. Колегія суддів відзначає, що у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21 та інших.
23. Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому, зокрема, заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.
24. Як зазначалось, у заяві про забезпечення позову заявник просив суд:
- заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна на спірній земельній ділянці;
- заборонити відповідачу, будь-яким іншим фізичним і юридичним особам, на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі, проводити підготовчі чи будівельні роботи на спірній земельній ділянці.
25. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що вчинення підготовчих та будівельних робіт на спірній земельній ділянці відповідачем або залученими ним особами призведе до значного ускладнення реального поновлення інтересів власника земельної ділянки, повернення земельної ділянки буде суттєво ускладнене розташуванням на ній об'єкта (-ів) нерухомості, будівельних матеріалів, засобів будівництва, змонтованого технічного устаткування, огорож тощо.
26. Верховний Суд вважає помилковими доводи скаржника про відсутність підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснювати підготовчі або будівельні роботи на спірній земельній ділянці, з огляду на те, що фактичний стан цієї земельної ділянки вже невідворотно змінений та ній вже наявні об'єкти незавершеного будівництва.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вже неодноразово наголошував, що за визначенням частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України об'єкт незавершеного будівництва за своєю суттю є сукупністю будівельних матеріалів (див. висновки Верховного Суду у постановах від 26.02.2020 у справі № 914/1658/15, від 13.03.2019 у справі № 910/4032/18 та від 16.02.2021 у справі № 914/2070/19).
Вчинення відповідачем дій щодо забудови земельної ділянки, а відтак зміни її ідентифікуючих ознак, набуття речових прав щодо земельної ділянки іншими особами з подальшою реєстрацією цих речових прав ускладнять виконання рішення суду у разі задоволення позову, а запропоновані заходи забезпечення запобігають цьому, що засвідчує адекватність та співмірність цих заходів. Тобто, у даному випадку існує прямий зв'язок між обраними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 01.09.2025 у справі № 907/47/25, від 10.10.2023 у справі № 916/1083/23).
Отже, вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті, носять тимчасовий характер, є належними, співмірними та адекватними.
27. Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувану постанову прийнято з дотриманням норм процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
28. Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
29. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Згідно з частиною 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
31. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
32. Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
33. Враховуючи межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви прокурора про забезпечення позову у цій справі, а тому наразі немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваної постанови.
Розподіл судових витрат
34. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін-Автоспец" залишити без задоволення.
Постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 у справі № 914/3135/25 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай