28 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/14169/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макіна"
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025
у справі № 910/14169/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий відновник"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макіна"
про банкрутство
Хід розгляду справи
1. У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Фінансовий відновник" звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Макіна".
2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/14169/23 про банкрутство ТОВ "Макіна", визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на загальну суму 100 000 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Микитьона В. В.
3. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 визнано грошові вимоги ТОВ "Фінансовий відновник" на суму 187 140 грн (з них: 87 140 грн - перша черга, 100 000 грн - четверта черга).
4. Постановою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Микитьона В. В.
5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 визнано грошові вимоги ОСББ "ІП-2" на суму 58 029,91 грн (з них: 4 845 грн - перша черга, 53 184,91 грн - четверта черга), призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Куліченка М. В.
6. 03.04.2025 ліквідатор звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про затвердження мирової угоди від 01.04.2025 на стадії ліквідаційної процедури та подав 21.05.2025 на затвердження звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора за період з 29.01.2025 по 20.05.2025 в сумі 119741,94 грн, звіт про здійснення та відшкодування витрат ліквідатора за той же період в сумі 830 грн, до якого додані протоколи зборів кредиторів від 01.04.2025, від 20.05.2025 про схвалення звітів ліквідатора.
7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 задоволено клопотання ліквідатора про основну грошову винагороду та встановлено у цій справі арбітражному керуючому Куліченко М. В. основну грошову винагороду у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат з 29.01.2025 за кожний місяць виконання ним повноважень ліквідатора банкрута; задоволено клопотання ліквідатора про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат; затверджено звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого Куліченко М. В. за виконання повноважень ліквідатора боржника за період 29.01.2025 по 20.05.2025 у розмірі 119 741,94 грн; затверджено звіт про здійснення та відшкодування витрат у зв'язку з виконанням повноважень ліквідатора за період з 29.01.2025 по 20.05.2025 у розмірі 830 грн.
8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 затверджено мирову угоду у справі № 910/14169/23 про банкрутство ТОВ "Макіна" від 01.04.2025, укладену між ТОВ "Фінансовий відновник", ОСББ "ІП-2", ОСОБА_1, ТОВ "Макіна" за підсумками зборів кредиторів від 01.04.2025.
9. 01.07.2025 ліквідатор подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з затвердженням мирової угоди згідно з пунктом 12 частини першої 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
10. 09.07.2025 ліквідатор боржника арбітражний керуючий Куліченко М.В. подав до суду клопотання про стягнення з кредиторів основної грошової винагороди та понесених витрат пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог за виконання повноважень ліквідатора боржника. Клопотання мотивоване тим, що авансовані кошти для оплати щомісячної основної грошової винагороди арбітражному керуючому Куліченку М.В. за виконання повноважень відсутні. На виконання вимог КУзПБ ліквідатор ТОВ "Макіна" Куліченко М.В. станом на 20.05.2025 провів інвентаризацію майна боржника, за результатами якої встановлено відсутність майна боржника, за рахунок якого може бути здійснено оплата основної грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого Куліченко М.В. за виконання повноважень ліквідатора. Тобто, сплата основної грошової винагороди арбітражному керуючому Куліченко М.В. за виконання повноважень ліквідатора за рахунок коштів боржника не здійснювалась та є неможливою. Отже, відсутня можливість здійснити виплату основної грошової винагороди та відшкодування витрат за рахунок визначених КУзПБ джерел. З огляду на відсутність у боржника на час складання клопотання майна або коштів від здійснення господарської діяльності, необхідних для виплати основної грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого Куліченка М.В. за виконання повноважень ліквідатора, та відсутності рішення зборів кредиторів про утворення фонду для оплати основної грошової винагороди ліквідатора чи відшкодування його витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури, оскільки законодавцем виключається можливість безоплатного надання послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство, арбітражний керуючий вважає, що оплата грошової винагороди та відшкодування витрат повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, визнаних у справі, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
11. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у справі № 910/14169/23:
- задоволено клопотання ліквідатора банкрута про стягнення з кредиторів основної грошової винагороди та понесених витрат;
- присуджено до стягнення з ТОВ "Фінансовий відновник" на користь арбітражного керуючого Куліченка М. В. за виконання повноважень ліквідатора у справі за період з 29.01.2025 по 20.05.2025 основну грошову винагороду у розмірі 91 399,91 грн та понесені витрати у розмірі 633,54 грн;
- присуджено до стягнення з ОСББ "ІП-2" на користь арбітражного керуючого Куліченка М. В. за виконання повноважень ліквідатора у справі за період з 29.01.2025 по 20.05.2025 основну грошову винагороду у розмірі 28 342,03 грн та понесені витрати у розмірі 196,46 грн;
- закрито провадження у справі № 910/14169/23 про банкрутство ТОВ "Макіна";
- припинено дію мораторію та повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Куліченка М.В.
12. Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, ОСББ "ІП-2" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати повністю ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 та направити справу № 910/14169/23 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 апеляційну скаргу ОСББ "ІП-2" задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у справі № 910/14169/23 скасовано в частині задоволення клопотання ліквідатора банкрута про стягнення з кредиторів основної грошової винагороди та понесених витрат (пункти 1, 2, 3 резолютивної частини ухвали). Прийнято в скасованій частині нове рішення, яким клопотання ліквідатора ТОВ "Макіна" арбітражного керуючого Куліченка М. В. про стягнення з кредиторів основної грошової винагороди та понесених витрат за виконання повноважень ліквідатора у справі за період з 29.01.2025 по 20.05.2025 залишено без задоволення. В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у справі № 910/14169/23 залишено без змін.
14. 31.10.2025 конкурсний кредитор ТОВ "Фінансовий відновник" подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у зв'язку із апеляційним розглядом даної справи, в якій просив стягнути з ОСББ "ІП-2" на користь ТОВ "Фінансовий відновник" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24000 грн.
15. 03.11.2025 конкурсний кредитор ОСББ "ІП-2" подало заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у зв'язку із апеляційним розглядом даної справи, в якій просило покласти витрати ОСББ "ІП-2" в суді апеляційної інстанції у сумі 18000 грн на ТОВ "Фінансовий відновник" у повному обсязі та зменшити заявлені вказаним товариством витрати на оплату правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.
Стислий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
16. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 частково задоволено подані ОСББ "ІП-2" та ТОВ "Фінансовий відновник" заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Присуджено до стягнення з ОСББ "ІП-2" на користь ТОВ "Фінансовий відновник" 4986 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, а також з ТОВ "Макіна" на користь ОСББ "ІП-2" 4514 грн судових витрат. В решті вимог заяв ОСББ "ІП-2" та ТОВ "Фінансовий відновник" відмовлено.
17. Постанова суду мотивована тим, що у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги судові витрати, понесені учасниками апеляційного розгляду, підлягають покладенню на них за правилами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, тобто на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стислий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
18. ТОВ "Макіна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 в частині стягнення 4514 грн судових витрат з ТОВ "Макіна". Ухвалити нове рішення у вказаній частині про відмову в задоволенні заяви ОСББ "ІП-2" про стягнення судових витрат з ТОВ "Макіна".
19. За змістом наведеного у касаційній скарзі обґрунтування ТОВ "Макіна" вказує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, якими врегульоване питання розподілу судових витрат, а також наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статті 129 ГПК України в частині стягнення судових витрат з боржника за відсутності позиції такого боржника щодо апеляційної скарги кредитора.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи щодо касаційної скарги
20. Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли, що відповідно до положень частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного цій справі судового рішення.
Позиція Верховного Суду
21. На вирішення суду касаційної інстанції поставлено питання обґрунтованості додаткової постанови суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат, понесених ОСББ"ІП-2" за результатами апеляційного оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у цій справі, а саме щодо покладення на ТОВ "Макіна" 4514 грн судових витрат.
22. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає наступне.
23. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
24. Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
25. Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
26. За змістом частини восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
27. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.
28. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
29. Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
30. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (подібний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
31. Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).
32. Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної постанови, розподіляючи між сторонами витрати, пов'язані з апеляційним розглядом цієї справи, суду апеляційної інстанції врахував наступне:
- постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 апеляційну скаргу ОСББ "ІП-2" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 задоволено частково (пункти 12-13 цієї постанови);
- про розподіл витрат, пов'язаних з апеляційним переглядом вищезгаданого рішення місцевого господарського суду, були подані заяви від ОСББ" ІП-2" та від ТОВ "Фінансовий відновник" (пункти 14-15 цієї постанови);
- у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги ОСББ "ІП-2", судові витрати, понесені учасниками апеляційного розгляду, підлягають розподілу за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог;
- половина судових витрат заявника апеляційної скарги (ОСББ "ІП-2") по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу мають бути покладені в рівних частинах на боржника та ТОВ "Фінансовий відновник", оскільки вони заперечували проти апеляційної скарги;
- половина судових витрат на правничу допомогу ТОВ "Фінансовий відновник" має бути покладена на заявника апеляційної скарги - ОСББ "ІП-2", у зв'язку з її частковим відхиленням;
- судові витрати ТОВ "Фінансовий відновник" складаються із витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 24000 грн, які обраховані за складання відзиву (4 год.) та участь адвоката в судовому засіданні (2 год.). Вартість 1 години роботи адвоката - 4000 грн відповідно до договору;
- оскільки матеріалами справи підтверджено, що представник ТОВ "Фінансовий відновник" адвокат Литвиненко С.С. підготував відзив на апеляційну скаргу та взяв участь в судовому засіданні 14.10.2025, яке тривало 45 хв, відповідно адвокат витратив на надання правової допомоги 4 год. 45 хв, тому обґрунтованими є витрати ТОВ "Фінансовий відновник" в суді апеляційної інстанції в сумі 19000 грн, з яких на заявника апеляційної скарги належить покласти половину, а саме 9500 грн;
- судові витрати ОСББ "ІП-2" складаються із витрат на оплату судового збору в сумі 3028 грн та витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 18000 грн, які обраховані за консультацію клієнта з правових питань (30 хв.) складання апеляційної скарги (3 год.) та участь адвоката в судовому засіданні (1 год.). Вартість 1 години роботи адвоката - 4000 грн відповідно до договору;
- матеріалами справи підтверджено, що представник ОСББ "ІП-2" адвокат Стригунов О.М. підготував клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги та взяв участь в судовому засіданні 14.10.2025, яке тривало 45 хв., а також в судовому засіданні 28.10.2025, яке тривало 11 хв. Тобто, адвокат витратив на надання правової допомоги не більше 1 год. 30 хв. Докази з підготовки апеляційної скарги матеріали справи не містять. Відтак, обґрунтованими є судові витрати ОСББ "ІП-2" в суді апеляційної інстанції в сумі 3028 грн судового збору та 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу;
- на іншу сторону (боржника та ТОВ "Фінансовий відновник") належить покласти половину здійснених витрат, а саме в сумі 9028 грн, тобто в сумі 4514 грн на кожного;
- відповідно до частини одинадцятої статті 129 ГПК України ОСББ "ІП-2" зобов'язано сплатити різницю судових витрат на користь ТОВ "Фінансовий відновник", а ТОВ "Фінансовий відновник" звільнено від оплати судових витрат на користь ОСББ "ІП-2".
33. З урахуванням наведеного, додатковою постановою від 24.11.2025 Північний апеляційний господарський суд частково задовольнив заяви ОСББ "ІП-2" та ТОВ "Фінансовий відновник" про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового судового рішення, присудив до стягнення з ОСББ "ІП-2" на користь ТОВ "Фінансовий відновник" 4986 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, а також з ТОВ "Макіна" на користь ОСББ "ІП-2" 4514 грн судових витрат. В решті вимог заяв ОСББ "ІП-2" та ТОВ "Фінансовий відновник" відмовлено.
34. За змістом наведеного у касаційній скарзі обґрунтування вбачається, що ТОВ "Макіна" вважає неправомірним покладення на нього судових витрат, зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно зазначив в оскаржуваній постанові про заперечення ТОВ "Макіна" проти апеляційної скарги ОСББ "ІП-2" як передумови для розподілу судових витрат апелянта.
35. При цьому скаржник наголошує на тому, що ним не висловлювалася (не надавалася) позиція стосовно апеляційної скарги ОСББ "ІП-2" та не направлявся представник ТОВ "Макіна" для участі в судовому засіданні апеляційного господарського суду, тому висновок в оскаржуваній постанові про те, що ТОВ "Макіна" заперечувало проти апеляційної скарги ОСББ "ІП-2" є виключно припущенням суду.
36. Колегія суддів відхиляє наведені аргументи скаржника як такі, що не відповідають наявним у справі матеріалам. Так, у справі наявний відзив на апеляційну скаргу ОСББ "ІП-2" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2025, поданий від імені ТОВ "Макіна" його законним на той час представником ліквідатором - арбітражним керуючим Куліченком М. В.
37. За змістом згаданого відзиву доводи ОСББ "ІП-2", викладені в апеляційній скарзі, заперечуються ліквідатором, а в прохальній частині відзиву викладено вимогу про залишення апеляційної скарги без задоволення.
38. Як вбачається з матеріалів справи, арбітражного керуючого Куліченка М. В. призначено ліквідатором ТОВ "Макіна" ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2025.
39. Відповідно до частини першої та другої статті 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури серед іншого припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута. Протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.
40. Стаття 61 КУзПБ визначає, що ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.
41. В подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 серед іншого було закрито провадження у справі № 910/14169/23 про банкрутство ТОВ "Макіна" та припинено повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Куліченка М.В.
42. Однак, оскільки вказану ухвалу було оскаржено ОСББ "ІП-2" до суду апеляційної інстанції, вона (ухвала) не набрала законної сили до закінчення її апеляційного перегляду з ухваленням відповідного рішення (у цьому випадку постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025) і відповідно повноваження ліквідатора ТОВ "Макіна" арбітражного керуючого Куліченка М. В. також не можуть вважатися припиненими до ухвалення рішення апеляційним судом.
43. Звертаючись від імені та в інтересах боржника у справі про банкрутство (неплатоспроможності) особи або у спорах, що заявлені у межах справи про банкрутство, арбітражний керуючий діє як представник боржника за законом. У зв'язку з цим, у разі звернення арбітражного керуючого від імені боржника та з метою захисту його інтересів, арбітражний керуючий діє не як фізична особа (громадянин), а як суб'єкт незалежної професійної діяльності - представник боржника, через що відповідне звернення арбітражного керуючого є зверненням боржника (близький за змістом висновок наведено у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 904/11028/15(904/5467/23)).
44. Доводи касаційної скарги про те, що ОСББ "ІП-2" в заяві про ухвалення додаткового судового рішення просило покласти судові витрати на ТОВ "Фінансовий відновник", а не на ТОВ "Макіна", у зв'язку з чим у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для розподілу вказаних витрат з їх частковим покладенням на скаржника, відхиляються колегією суддів як такі, що не відповідають матеріалам справи.
45. Зокрема, згідно з поданим ОСББ "ІП-2" до суду апеляційної інстанції клопотанням про доповнення або зміну апеляційної скарги (т.с.2, а.с.149-150), на яке міститься посилання також в оскаржуваній додатковій постанові, ОСББ "ІП-2" просило покласти судові витрати (судовий збір та правничу допомогу) саме на ТОВ "Макіна".
46. Здійснюючи розподіл судових витрат, пов'язаних з апеляційним розглядом цієї справи, за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції врахував надані учасниками справи пояснення і докази, та результати розгляду апеляційної скарги.
47. Заперечень щодо арифметичного розподілу сум судових витрат або власного розрахунку скаржником у тексті касаційної скарги не наведено.
48. Іншого обґрунтування щодо неправильного, на переконання скаржника, застосування судом апеляційної інстанції процесуального законодавства у питанні розподілу судових витрат, окрім того, яке вказане вище, касаційна скарга не містить.
49. Відносно доводів касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду у питанні застосування у подібних правовідносинах статті 129 ГПК України в частині стягнення судових витрат з боржника за відсутності позиції такого боржника щодо апеляційної скарги кредитора, колегія суддів зазначає наступне.
50. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
51. В разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).
52. Проте, за змістом наведеного у касаційній скарзі обґрунтування вбачається, що по своїй суті аргументи скаржника в цій частині зводяться до незгоди з результатами розгляду апеляційним господарським судом заяв про ухвалення додаткового судового рішення в частині щодо покладення судових витрат на ТОВ "Макіна".
53. Крім того, доводи скаржника про безпідставне посилання в оскаржуваній постанові на висловлену ТОВ "Макіна" позицію щодо апеляційної скарги ОСББ "ІП-2", спростовані наявними у цій справі матеріалами, а відтак не знайшли свого підтвердження, що в свою чергу свідчить про відсутність належного обґрунтування і доведення необхідності у формуванні відповідного висновку Верховного Суду.
54. Зважаючи на вищевикладені обставини в їх сукупності, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, діяв відповідно до вимог ГПК України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом.
55. Наведеними в касаційній скарзі аргументами протилежного не доведено, тому доводи касаційної скарги визнаються Судом необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині.
56. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").
57. Скаржником не доведено наявність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
58. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
59. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
60. З урахуванням викладеного у цій постанові, а також меж перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції в частині покладення на скаржника судових витрат, відповідно касаційна скарга задоволенню не підлягає.
61. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макіна" залишити без задоволення.
2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 у справі № 910/14169/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк