Іменем України
12 травня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/212/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Військової частини НОМЕР_1 ,
АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС",
проспект Науки, буд. 54, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 42831345,
про стягнення 19 536 грн
без повідомлення (виклику) сторін;
Обставини справи:
10.03.26, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" 19 536 грн, в тому числі 6336 грн пені та 13200 грн штрафу, нараховані на підставі п.7.2. Договору №598-25 на закупівлю товару від 30.10.2025 року.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору №598-25 на закупівлю товару від 30.10.2025 року в частині поставки товару.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.26 справу №927/212/26 передано на розгляд судді Фесюрі М.В.
Ухвалою суду від 11.03.26 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.03.26 направлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно з довідками про доставку електронного листа, роздрукованих з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінета позивача 11.03.26 14:49, до електронного кабінета відповідача 11.03.26 14:49.
Відповідно до ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
Суд також врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз'яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 23.06.25.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
30.10.2025 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" (далі Відповідач, Продавець) укладено договір №598-25 на закупівлю товару.
Відповідно до п. 1.1. Договору предметом договору є закупівля засобів індивідуального обігріву, код за ДК 021:2015:35820000-8: Допоміжне екіпірування (далі - товар).
Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором тазгідно зі Специфікацією (додаток №1 до цього договору), поставити на склад Покупця товар, а Покупець - прийняти та оплатити такий Товар (п.1.2. Договору).
Продавець повинен передати (поставити) Покупцю товар, якість якого відповідає умовам зазначеним у стандартах, технічних умовах, іншій технічній та/або нормативній документації, яка встановлює вимоги до їх якості.
Товар за цим Договором має бути новим, повністю придатним до використання, а також відповідати усім вимогам, що висуваються на ринку до аналогічного Товару. Можливе покращення якості товару, якщо таке покращення не призведе до збільшення суми визначеної у Договорі (п.2.1. Договору).
Згідно з п.3.1. Договору сума договору складає: 264 000,00 грн. (двісті шістдесят чотири тисячі гривень 00 копійок) з ПДВ.
За умовами п.5.1., 5.2. Договору постачання Товару має бути здійснено однією партією у строк до 15.11.2025 року включно. Місце поставки (передачі) товару: склад Покупця, м. Чернігів, вул. Квітнева 3-В.
За умовами п.п. 6.3.1. п.6.3. Договору, Продавець зобов'язаний, зокрема, забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.
Відповідно до пунктів 7.1., 7.2. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторон несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів з бюджетні кошти Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яки допущене прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять дні додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Згідно з п.7.4. Договору, у разі відмови від виконання умов Договору (окрім випадків передбачених п. 8.1.) Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 5% від суми Договору.
Як зазначає позивач, у встановлений умовами п.5.2. Договору строк, тобто до 15.11.2025 року, відповідач поставку обумовленого товару не здійснив, у зв'язку з чим останнім 19.11.25 на адресу відповідача було надіслано лист (№06.1.4/17320-25-Вих від 19.11.25) з повідомленням про те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо поставки товару у встановлений договором строк, у відповідності до п.п.5.1. розділу 5 Договору, з 16.11.25, нараховується пеня за кожен день прострочення та становить 264 грн за один день. У листі позивач також проінформував відповідача, що у разі невиконання заявлених у цій претензії вимог у повному обсязі позивач буде змушений звернутись до суду.
Також відповідно до наявного в матеріалах справи листа від 09.12.25 №06.1.4/18741-25-Вих, позивач звернувся повторно до відповідача з повідомленням про розірвання спірного договору в односторонньому порядку, про нарахування та необхідність сплати відповідачем пені у розмірі 6336 грн за період з 16.11.25 по 09.12.25 на підставі п.7.2. Договору, та штрафу у розмірі 5% від суми договору, що становить 13200 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 13 200 грн та пені у розмірі 6336 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
На підставіст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечатьст. 174 Господарського кодексу України.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно достатті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ізстаттею 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зокрема,статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідност. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 692, ст.693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно достатті 530 цього Кодексу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або невизначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).
Відповідно до умов п. додатку 1 до Договору сторони обумовили поставку товару: засіб індивідуального обігріву, тип 1, код ДК 021:2015 35820000-8, у кількості 10000 комплектів, ціна за одиницю 26,40 грн, всього з ПДВ 264 000 грн, у т.ч. 44 000 грн ПДВ 20%, який відповідно до умов п.1.1., 1.2., мав бути поставлений однією партією у строк до 15.11.2025 року включно. Місце поставки (передачі) товару: склад Покупця, м. Чернігів, вул. Квітнева 3-В (п.5.2. Договору).
Поставка товару за Договором, в обумовленій Договором кількості та строк не відбулася. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відповідно до пунктів 7.1., 7.2. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторон несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів з бюджетні кошти Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яки допущене прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять дні додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Згідно з п.7.4. Договору, у разі відмови від виконання умов Договору (окрім випадків передбачених п. 8.1.) Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 5% від суми Договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 виснувала, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин при порушенні господарських зобов'язань обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України.
Окрім того, в постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18 зазначено, що суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання.
Судом перевірений вказаний позивачем розрахунок штрафних санкцій та встановлено, що розрахунок позивачем виконаний правильно.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного виконання свого зобов'язання з поставки товару по договору.
Доводи позивача відповідач допустимими та належними доказами не спростував, своїм правом на захист не скористався.
Будь-яких клопотань про зменшення судом неустойки відповідач не заявляв.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в розмірі заявлених позовних вимог.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" (проспект Науки, буд. 54, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 42831345) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 6336 грн пені, 13 200 грн штрафу та 2662,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.В. Фесюра
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Документи по справі можуть бути направлені на адресу суду: пр-т Миру, 20, м. Чернігів, 14000, та на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області: Е-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; тел. канцелярії (099)420-54-50.